Sociological methods of research of juvenile delinquency

Abstract

Постановка проблеми. Питання злочинної поведінки неповнолітніх залишається сьогодні одним з найактуальніших і тому потребує глибокого вивчення, зокрема і на емпіричному рівні за допомогою соціологічних методів. Від наукової обґрунтованості відповідних методів, їх адекватності цілям, об’єкту та предмету дослідження, від уміння дослідника користуватися ними залежать надійність і вірогідність одержуваних даних, що, безумовно, сприятиме розробленню програми розвитку особистості на державному (у загальній і соціальній політиці держави), фаховому (зусиллями спеціалістів) та індивідуальному (зусиллями самих неповнолітніх) рівнях, а також профілактиці цього явища. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнотеоретичні аспекти порушеної проблеми відомі з праць Ю. М. Антоняна, А. Б. Благи, Т. З. Гарасимів, В. В. Голіни, М. В. Гончарова, І. М. Даньшина, Г. П. Клімової та ін. Характеристиці соціологічних методів та їх застосуванню в дослідженні соціально-правової сфери суспільства присвячено роботи таких авторів, як І. В. Підкуркова, Ю. О. Роскопіна та ін. Природу злочинної поведінки неповнолітніх, фактори її формування, застосування соціологічних методів під час вивчення цього явища досліджували Д. М. Каркін, П. Е. Трейсі, В. Д. Воднік. Аналізу форм профілактики й боротьби з проявами девіації в підлітковому середовищі присвятили багато праць Х. Фудзита, Й. Накано, М. Міней, К. Шварценеггер, А. Метцлер. Формулювання цілей. Стаття має на меті аналіз можливостей соціологічних методів у вивченні злочинності неповнолітніх, а також формування методики комплексного дослідження особистості неповнолітнього злочинця. Виклад основного матеріалу. Проблема вивчення особистості неповнолітнього правопорушника – комплексна. Вона потребує ретельного і всебічного підходу. Збирання первинної інформації про особу неповнолітнього злочинця стає ефективним із використанням групи соціологічних методів, кожен з яких виконує своє гносеологічне призначення. Запропонована у статті методика була апробована на конкретному соціологічному дослідженні проблеми злочинності серед неповнолітніх. Одним із методів збору інформації про злочинність неповнолітніх є аналіз документів. Документами слугували матеріали правозастосовної діяльності. Важливим джерелом інформації є також узагальнення судової практики. Ознайомлення з практикою розгляду справ певних категорій дозволило досягти цілей дослідження злочинності, причин та умов, які сприяють учиненню злочинів, аналізу окремих контингентів злочинців. У процесі дослідження використовувалися статистичні документи, які містили відомості й судження в кількісній (чисельній) формі, систематизовані і зведені в таблиці, графіки, схеми тощо. Статистичні спостереження здійснювалися постійно й детально фіксували суспільне життя з багатьох боків протягом тривалого часу. Це дало змогу аналізувати, порівнювати і прогнозувати розвиток об’єктів, провадити кількісний і якісний аналізи. Про стан психіки підлітків інформацію було отримано як з актів судово-психіатричних експертиз, так і з матеріалів дитячих поліклінік, психоневрологічних диспансерів, інших методичних документів. Інформацію про мотиваційну сферу, моральні та правові уявлення неповнолітніх злочинців було одержано шляхом застосування таких методів дослідження, як спостереження, індивідуальні бесіди з правопорушниками, їх батьками, працівниками кримінальної поліції у справах неповнолітніх, персоналом спеціальних навчально-виховних установ для дітей і підлітків, трудових колоній, а також анкетування, вивчення особистих справ ув’язнених та інших документів. Інформацію про неповнолітніх правопорушників надали їх автобіографії, які висвітлювали соціальні ситуації в їх черговості і зв’язку, малювали картину психічного образу їх авторів, нарешті, показували їх у тому контексті соціального середовища, у якому вони жили і діяли. Відомості про правопорушників збиралися також шляхом опитувань працівників правоохоронних органів, установ, підприємств, громадських організацій та інших громадян. Використання перелічених методів збирання первинної інформації потребувало спеціально розробленого комплексу методичних документів – досьє, яке включало такі програми: а) вивчення кримінальної справи; б) формалізованого інтерв’ю з неповнолітнім злочинцем, його батьками, вихователями (педагогами), друзями; в) вивчення особистої справи ув’язненого; г) анкету, що дозволила виявити криміногенну «зараженість» мікросередовища обстежуваного. Крім того, досьє містило підсумкові дані за результатами вивчення особистості неповнолітнього правопорушника. Ці відомості узагальнювалися в спеціальній «Карті комплексного вивчення особистості неповнолітнього злочинця і соціальної ситуації її розвитку», яка становила собою підсумковий документ. Усі отримані дані зазнали статистичної обробки із застосуванням різних угруповань. Висновки. Розроблення цієї проблеми може мати не тільки теоретичний, а і практичний інтерес. Застосована в дослідженні методика на основі соціологічних методів дозволила всебічно проаналізувати феномен злочинності неповнолітніх у статиці й динаміці та скласти «Карту комплексного вивчення особистості неповнолітнього злочинця і соціальної ситуації її розвитку». Результат роботи відкриває перспективу виявлення нових ознак злочинності неповнолітніх, які можуть дати початок новим напрямам наукових досліджень.