Education as a factor to support the national security of the state

Abstract

Постановка проблеми. Дослідники проблем національної безпеки зазначають, що рівень розвитку освіти є найважливішим внутрішнім показником національної безпеки, оскільки саме освіта забезпечує можливість доступу до знань та участь усіх членів суспільства у створенні духовних цінностей і засвоєнні досягнень культури. Аналіз публікацій з даної теми свідчить про всезростаюче усвідомлення того факту, що національна безпека і освіта взаємозалежні одна з одною. Проблеми національної безпеки в її різних аспектах достатньо ґрунтовно розроблені в працях багатьох авторів. Серед них, зокрема, В. Абрамов, В. Горбулін, О. Власюк, В. Горовенко, А. Дацюк, О. Дзьобань, В. Мандрагеля, Р. Марутян, Ю. Мельник, Б. Парахонський, Г. Ситник, М. Требін та ін. Водночас проблематика ролі освіти в забезпеченні національної безпеки держави залишається розробленою недостатньо. Бракує розуміння ролі та місця освіти в системі національної безпеки, значення освіти для забезпечення національної безпеки України. Мета статті. У даній статті здійснено спробу розкриття ролі освіти в забезпеченні національної безпеки держави. Виклад основного матеріалу. У статті наголошується, що хоча національну безпеку не можна забезпечити лише засобами освітньої політики, але й неможливо гарантувати поза простором освіти. Роль освіти на сучасному етапі розвитку країни визначається завданнями перетворення України в демократичне суспільство, у правову державу, державу з ринковою економікою, завданнями подолання небезпеки відставання України від світових тенденцій економічного і суспільного розвитку. У цьому зв’язку освіта повинна ввійти до складу основних пріоритетів національної безпеки. Розкрито, що з метою забезпечення національних інтересів України в умовах глобального інформаційно-психологічного втручання держава повинна приступити до розробки і здійснення низки системних гуманітарних проектів, орієнтованих на «м’яке» відображення інформаційно-психологічної агресії і виховання в населення, насамперед у дітей і молоді, здатності протистояти гуманітарним утручанням – інтервенціям усіх типів, спрямованим на організацію непотрібної або шкідливої для життя залежності, у тому числі ідеологічної, культурно-історичної, політичної мовної, уміння правильно організовувати власний вільний час, планувати і досяга- ти високої якості використання вільного часу. Одним із пріоритетних напрямів діяльності держави щодо забезпечення національної безпеки України є захист на- ціональної системи освіти як глобальної технології відтворення традиційної свідо- мості, що поряд із тим, що вона вирішує свої власні завдання, покликана забезпечу- вати належний рівень стійкості населення країни до інформаційно-психологічного впливу. Національній безпеці завдається шкода, якщо ускладнюється самоіденти- фікація, самовизначення людини як жителя України, якщо освіта не формує нові способи реагування на процеси, що відбуваються в технологічній інфраструктурі і суспільній свідомості, якщо в структурі освіти є умови, що спотворюють або руйнують свідомість і самосвідомість людини, якщо освіту невірно інкорпоровано, умонтовано в структуру суспільства і його господарського комплексу. Вплив освіти на безпеку країни визначається тим, якою мірою вона знижує або підвищує рівень інтелектуального і вольового потенціалу населення порівняно з іншими країнами, як вона забезпечує освоєння підростаючим поколінням високих технологій, якою мірою орієнтує молодих людей на вирішення ключових найгостріших проблем, з якими вони зустрінуться в XXI ст. Висновки. Забезпечення національної безпеки України прямо залежить від того, з якою освітньою підготовкою житиме молодь країни в XXI ст., якими будуть її моральні і політичні ідеали, соціальні цінності, рівень загальної культури і професійної підготовки. Освіта має здатність активно впливати на розвиток матеріального і духовного виробництва; формує основну силу суспільства – працівників виробництва; впливає на процеси зміни соціальної структури; є найважливішим засобом передачі молоді моральних цінностей, вироблених її попередниками; формує політичні погляди людей і прищеплює початкові навички суспільної діяльності, основи політичної і правової культури.