Юридичний документ: поняття, особливості, види

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2018. У дисертаційній роботі проаналізовано основні сучасні підходи до визначення понять «документ» та «юридичний документ», наголошено на неоднозначності підходів до розуміння цих понять, їх міждисциплінарному характері, з’ясовано основні ознаки юридичного документа та надано його визначення. Наголошено на тому, що сучасні суспільні відносини в різних галузях права вимагають усе більшого правового регулювання. Одним із основних засобів такого регулювання виступає юридичний документ. Акцентується увага, що дослідження юридичних документів є актуальним, оскільки має значення для розробки інших загальнотеоретичних положень (учення про співвідношення юридичних документів, учення про юридичну практику, вчення про джерела права, вчення про юридичні процеси). Робиться висновок, що саме в межах юридичної науки, як фундаментальної, повинен здійснюватися розгляд поняття юридичного документа в його загальному контексті шляхом надання його основних характеристик та узагальнення різноманітних підходів до його визначення. У роботі пропонується класифікація юридичних документів на основі проаналізованих наукових підходів. Обґрунтовується положення, що класифікація юридичних документів дозволяє визначити межі та можливості впливу юридичних документів на впорядкування суспільних відносин, усвідомити роль кожного юридичного документа в системі правового регулювання, виявити якість юридичних актів, їх роль у вдосконаленні правотворчої діяльності та юридичної практики. Розкрито основні вимоги, яким повинен відповідати юридичний документ. Зазначено, що від того, наскільки юридичний документ відповідає встановленим до нього вимогам, залежить його юридичне значення – властивість юридичного документа, яка вказує на його законний спосіб походження, відповідність встановленому порядку оформлення, підтверджує компетенцію органу, який його видав, і, як наслідок, можливість ефективно впливати на суспільні відносини. Аналізуючи особливості функціонування електронних юридичних документів, розкрито основні підходи до визначення поняття «електронний юридичний документ», з’ясовано його основні ознаки та надано визначення. Робиться висновок, що на сьогодні в Україні не існує ні наукового, ні законодавчого визначення поняття елементів електронного юридичного документа. Зазначено, що в українському правовому просторі прослідковується закономірність забезпечення законодавчого врегулювання функціонування електронних юридичних документів.