The peculiarities of motivation and organization of civil defence service in Lithuania and Ukraine

Abstract

Із зміною ситуації в глобальній безпеці, збільшенням зовнішніх загроз чи появою нових (кібератаки, моделі нетрадиційної війни тощо) країни повинні відчувати стурбованість щодо зміцнення своєї безпеки. У зв'язку з цим, як Литовська Республіка, так і Україна вживають заходів щодо посилення та розширення своїх військових сил. Одним з засобів укріплення збройних сил є залучення громадян до служби в цивільній службі національної оборони. Автори статті використовують порівняльний аспект для аналізу необхідності надання статутних службовців, які працюють в цивільній службі національної оборони, а також виявляти кількість і тип фахівців, які вимагатимуть система національної оборони, та вивчити переваги, надані такими статутними службовцями, як на їх призначення в армії. Крім того, у статті автори виявляють адміністративно-правовий статус цивільних служб національної оборони як в Литовській Республіці, так і в Україні, його місце в системі інших мілітаризованих або цивільних органів державної адміністрації. Порівняльний аспект також використовується для аналізу адміністративно-правового статусу статутних службовців цивільної служби національної оборони, особливостей прийому статутних службовців до системи національної оборони та їх обслуговування в них, а також можливості для мотивації та стимулювання громадян до здійснення служби в цивільна служба національної оборони. Тому стаття спрямована на те, щоб відповісти на питання, що могло б мотивувати громадян виконувати службу в цивільній службі національної оборони, які стимули (потреби, інтереси, цінності, стимули, здійснення важливості певних питань, винагороди тощо) призведуть до в мотивації (ставлення та інтерес) до служби в збройних силах Литви та участь у міжнародних операціях.

С изменением ситуации глобальной безопасности, увеличением внешних угроз или появлением новых (кибератаки, нетрадиционные военные модели и т. д.) Страны должны чувствовать беспокойство относительно консолидации своей безопасности. В этой связи, как Литовская Республика, так и Украина принимают меры по укреплению и расширению своих вооруженных сил. Одним из средств укрепления вооруженных сил является привлечение граждан к службе гражданской обороны. Авторы статьи используют сравнительный аспект, чтобы проанализировать потребность в статутных служащих, работающих в гражданской национальной службе обороны, а также выявить количество и тип специалистов, которые потребуются национальной системе обороны, и изучить преимущества, предоставляемые такими законными служащими, как на их назначение в армию. Кроме того, в статье авторы раскрывают административно-правовой статус гражданских служб национальной обороны, как в Литовской Республике, так и в Украине, ее место в системе других военизированных или гражданских органов государственного управления. Сравнительный аспект также используется для анализа административно-правового статуса должностных лиц гражданской службы гражданской обороны, особенностей приема официальных служащих в национальную систему обороны и их обслуживания в них, а также возможностей для мотивации и стимулирования граждан к выполнению служебных обязанностей в гражданской обороны. Поэтому в статье поставлена задача ответить на вопрос о том, что может побудить граждан выполнять услуги в гражданской службе национальной обороны, какие стимулы (потребности, интересы, ценности, стимулы, осознание важности определенных вопросов, вознаграждение и т. д.) Приведут к в отношении мотивации (отношения и интереса) к службе в Литовских вооруженных силах и участия в международных операциях.