Міжнародно-правовий звичай: сучасні проблеми, теорія і практика

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2016. У дисертації здійснено аналіз основних напрямів у сучасній вітчизняній та зарубіжній теорії міжнародного звичаєвого права, узагальнені та виявлені основні тенденції в практиці застосування міжнародно-правових звичаїв найбільш авторитетними міжнародними судовими органами, встановлено особливості формування універсальних (загальних) та локальних звичаїв, а також їх співвідношення з іншими джерелами міжнародно-правових зобов'язань. Досліджено теоретичні основи обгрунтування правової природи міжнародно-правових звичаїв. Визначено системотвірні елементи загальноприйнятого поняття «міжнародно-правовий звичай». Виявлено сучасні особливості тлумачення основних загальноприйнятих елементів поняття «міжнародно-правовий звичай» – практики та її визнання юридично обов'язковою (opinio juris). Надано оцінку сучасним тенденціям у тлумаченні часового фактору формування міжнародно-правових звичаїв і концепції «миттєвого звичаю». З'ясовано роль міжнародних недержавних учасників міжнародних відносин (зокрема, міжнародних неурядових організацій) у формуванні міжнародно-правових звичаїв. Визначено співвідношення міжнародно-правових звичаїв і міжнародних договорів у формуванні та закріпленні норм загального міжнародного права. Охарактеризовано особливості формування, встановлення і застосування локальних звичаїв міжнародного права у практиці Міжнародного суду ООН та інших міжнародних судових органів і міжнародних міжурядових організацій. Окреслено основні теоретичні підходи ХХ – початку ХХІ ст. до визначення поняття «загальний принцип права» і роль міжнародно-правових звичаїв у формуванні загальних принципів права. Розкрито особливості змін та доповнень норм міжнародних договорів за допомогою міжнародно-правових звичаїв. Визначено сучасні тенденції формування міжнародно-правових звичаїв за допомогою резолюцій міжнародних міжурядових організацій. З'ясовано роль міжнародних і національних судів у формуванні і встановленні змісту міжнародно-правових звичаїв. Визначено місце міжнародно-правових звичаїв у внутрішньому праві України.

Диссертация на соискание учёной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины, Харьков, 2016. В диссертации проведен анализ основных направлений в современной отечественной и зарубежной теории международного обычного права, обобщены и выявлены основные тенденции в практике применения международно-правовых обычаев наиболее авторитетными международными судебными органами, установлены особенности формирования универсальных (общих) и локальных обычаев, а также их соотношение с другими источниками международно-правовых обязательств. Изучены теоретические основы обоснования правовой природы международно-правовых обычаев. Основной акцент сделан на теориях юридического позитивизма и естественного права. Обосновываются преимущества естественно-правовой концепции, имеющей надпозитивные морально-правовые основания обычно-правового поведения субъектов международного права. Выявлены современные особенности толкования основных общепринятых элементов понятия «международно-правовой обычай» – практика и признание этой практики юридически обязательной (opinio juris). Предложено решение известной проблемы разграничения смыслового содержания этих элементов за счёт применения теории юридических фактов, разработанной общей теорией права. Дана оценка современным тенденциям в толковании временно́го фактора формирования международно-правовых обычаев и концепции «моментального» («мгновенного») обычая. Представлены аргументы, опровергающие эту концепцию, как противоречащую природе международного обычного нормотворчества. Установлена роль международных негосударственных участников международных отношений (прежде всего, международных неправительственных организаций) в формировании международно-правовых обычаев. Показаны направления, по которых международные неправительственные организации оказывают влияние на создание обычаев. Определено соотношение международно-правовых обычаев и международных договоров в формировании и закреплении норм общего международного права. Представлены аргументы в пользу обычаев как источника, обеспечивающего первичное и наиболее стабильное закрепление таких норм. Выявлены особенности формирования, установления и применения локальных обычаев международного права в практике Международного суда ООН и других международных судебных органов и международных межправительственных организаций. Осуществлён анализ соотношения международно-правовых обычаев с другими источниками международного права. Установлены основные теоретические подходы ХХ – начала ХХІ в. к определению понятия «общий принцип права» и роль международно-правовых обычаев в их формировании. Обобщены и охарактеризованы особенности изменений и дополнений норм международных договоров с помощью международно-правовых обычаев. Указаны современные тенденции формирования международно-правовых обычаев с помощью резолюций международных межправительственных организаций. Определена роль международных и национальных судов в формировании и толковании содержания международно-правовых обычаев. Определено место международно-правовых обычаев в системе внутреннего права Украины.