Право на інформацію як фундаментальне право людини

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2016. У дисертації проаналізовано основні концептуальні підходи до визначення поняття «право на інформацію» як фундаментального права людини, обґрунтовано його роль і місце в системі прав і основоположних свобод людини, у формуванні правової демократичної держави, становленні сучасної національної правової системи України. Право на інформацію досліджується в контексті становлення засад інформаційного суспільства, збільшення обсягу та значення інформації для функціонування сучасної держави. Визначено доцільність віднесення права на інформацію в сучасному його вигляді до третього покоління прав людини виходячи з історичних умов, особливостей розвитку та функціонального призначення. Розкрито правові засади регулювання права на інформацію в Україні, принципи інформаційно-правових відносин, досвід регулювання права на інформацію в міжнародно-правових документах, здійснено порівняльно-правовий аналіз закріплення права на інформацію в демократичних країнах та країнах, що стали на шлях демократичного розвитку, гарантій його реалізації, підстави обмежень та засади регулювання таких обмежень. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізму реалізації права на інформацію: усунення недоліків та невідповідності нормативно-правових актів, які регламентують реалізацію права на інформацію в Україні.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 − теория и история государства и права; история политических и правовых учений. − Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины, Харьков, 2016. В диссертации проанализированы основные концептуальные подходы к определению понятия «право на информацию» как фундаментального права человека, обосновано его роль и место в системе прав и основных свобод человека, в формировании правового демократического государства, становлении современной национальной правовой системы Украины. Право на информацию исследуется в контексте становления основ информационного общества, увеличения объема и значения информации для функционирования современного государства. Установлено, что право на информацию зарождалось в контексте первого поколения прав человека как средство борьбы за политическую свободу и против цензуры, постепенно с развитием информационных отношений оно менялось, и в сегодняшних условиях информационного общества оно получило свое полноценное содержание. В результате развития общества и информационных технологий, увеличения объема и обмена информацией, право на информацию приобретает особую значимость, что позволяет его считать отдельной ценностью общества и рассматривать как отдельное фундаментальное право человека. Поэтому целесообразно отнести право на информацию в современном его виде к третьему поколению прав человека. Раскрыты правовые основы регулирования права на информацию в Украине, принципы информационно-правовых отношений, опыт регулирования права на информацию в международно-правовых документах. Осуществлен сравнительно-правовой анализ закрепления права на информацию в демократических странах и странах, ставших на путь демократического развития, гарантий его реализации, основания ограничений и принципы регулирования таких ограничений. Обоснована необходимость усовершенствования механизма реализации права на информацию: (а) устранение недостатков и несоответствия нормативно-правовых актов, регламентирующих реализацию права на информацию в Украине, международным стандартам; (б) регулирование порядка доступа к информации, в частности правовой охраны прав на содержание компьютерных программ; (в) совершенствование защиты прав интеллектуальной собственности, в том числе авторского права при размещении и использовании произведений в сети Интернет; (г) обеспечение защиты информационного суверенитета государства и систем формирования массового общественного сознания; (д) создание необходимого уровня информационной доступности для принятия решений государственными органами; (е) принятия программ информационно-защитного характера по повышению уровня защиты приватности человека. Кроме того, принятие специальных законов, устанавливающих доступ к информации определенного вида: «О доступе к правовой информации», «О доступе к экологической информации», «О доступе к информации персонального характера».