Завдання до практичних занять

з навчальної дисципліни

"Цивільне право України"

для студентів 2 курсу

2004

Завдання до практичних занять з навчальної дисципліни "Цивільне право України" для студентів 2 курсу /Уклад. Баранова Л.М.- Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004.- 97 с.- 3,08;

Загальні положення

Практичні заняття як одна із основних форм навчання призначені для надання допомоги студентам у вивчені найбільш складних питань курсу цивільного права.

Метою практичних занять з дисципліни “Цивільне право України” є:

– поглиблення знань з теоретичного матеріалу курсу;

– засвоєння основних цивільно-правових категорій;

– набуття навичок практичного застосування норм цивільного законодавства;

– проведення юридичного аналізу обставин, наведених у завдання;

– вміння обґрунтовано і мотивовано приймати рішення по завданнях;

– надання рішень завдань у належній формі;

– удосконалення навичок самостійної роботи з науковими джерелами та актами цивільного законодавства.

Нормативні акти та література

до вивчення курсу “Цивільне право України”

Конституція України // Відомості Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Там же. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Там же. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Там же. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. // Офіц. Вісн. України. – 2004. – № 16. – Ст. 1088.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. Т.1. / За ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Ін Юре, 2004.

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. Кн.1 / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву: В 2 т. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002.

Басин Ю.Г. Избранные труды по гражданскому праву. – С-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2003.

Белов В.А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учебник. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2003.

Васьковский Е.В. Учебник гражданского права. – М.: Статут, 2003.

Гамбаров Ю.С. Гражданское право: Общая часть. – М.: Зерцало, 2003.

Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. Т.1, Т.2. – С-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2003.

Кавелин К.Д. Избранные произведения по граждан-скому праву. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2003.

Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2 ч. – М.: Статут, 2000.

Пахман С.В. Обычное гражданское право в России. – М.: Зерцало, 2003.

Победоносцев К.П. Курс гражданского права: 1 ч. – М.: Статут, 2002.

Право власності в Україні: Навч. посібник / За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

Право інтелектуальної власності: Підручник для
студентів вищ. навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори,
О.Д. Святоцького. – К.: Ін Юре, 2002.

Синайский В.И. Русское гражданское право. – М.: Статут, 2002.

Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула: Автограф, 2001.

Т е м а 1. Цивільне право

як галузь приватного права.

Цивільне законодавство України

Додаткова нормативна література

Кодекс законів про працю України: Затв. Законом УРСР від 10.12.1971 р. з подальшими змін. та доп. // Відомості Верхов. Ради УРСР. – 1971. – дод. до № 50. – Ст. 375.

Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верхов. Ради України . – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.

Про власність: Закон УРСР від 07.02.1991 р. // Відомості Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

Про плату за землю: Закон України від 03.07.1992 р. в ред. від 19.09.1996 р. // Там же. – 1996. – № 45. – Ст.238.

Про введення в дію Закону УРСР “Про власність”: Постанова Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 р. // Відомості Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 250.

Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10.06.1997 р. № 503 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 24. – С. 11.

Завдання

1. Жженов вирішив продати квартиру в будинку житлово-будівельного кооперативу (ЖБК), в якій він мешкав, Миронову. Нотаріус, до якого вони звернулися, заявив Жженову, що той не вправі цього зробити через те, що вона належить на праві власності не йому, а ЖБК, членом якого він є. Заперечуючи проти цього, Жженов заявив, що він повністю сплатив вартість квартири ще у 1988 р. і відповідно до ст.15 Закону України “Про власність” став її власником. Нотаріус погодився з тим, що особа, яка повністю сплатила вартість квартири, набуває право власності на неї, але це стосується лише випадків, коли внески сплачувалися після набрання чинності цим Законом, тому на випадок з Жженовим зазначене правило не розповсюджується.

Поясніть дію актів цивільного законодавства у часі, просторі і по колу осіб та вирішіть справу.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергія” (далі – ТОВ) у 1998 р. уклало договір оренди земельної ділянки строком на 25 років. За умовами договору воно як орендар повинно щомісяця сплачувати орендну плату в розмірі 250 грн. У вересні 2003 р. Управління земельних ресурсів та Управління комунальної власності Харківського міськвиконкому надіслали ТОВ листа, в якому запропонували з січня 2004 р. сплачувати орендну плату в розмірі 320 грн. Підставою для цього було прийняття у березні 2003 р. сесією міської ради рішення про підвищення плати за землю. Директор ТОВ звернувся до юриста за консультацією, наскільки правомірними є вимоги виконавчих органів.

Чи регулюються ці відносини Цивільним кодексом? Як діють у часі акти цивільного законодавства? Вирішіть справу.

3. Сидоренко пред’явив позов до готелю “Київ” про відшкодування вартості речей (пальто, костюму та електробритви), які були вкрадені під час його проживання в готелі. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що Сидоренко відповідно до розпорядження адміністрації готелю повинен був здати свої речі на зберігання в камеру схову, яка працює цілодобово. В іншому разі адміністрація не несе відповідальності за зникнення речей. Крім цього, він послався на Правила проживання в готелях міста, затверджені головою адміністрації міста, в яких зазначено, що готель не відповідає за втрату речей, не зданих до камери схову.

Адвокат Сидоренко звернув увагу суду на те, що розпорядження адміністрації готелю не є актом законодавства, крім цього, воно суперечить ст. 975 ЦК, відповідно до якої готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає в ньому.

Поясніть правила співвідношення законів та підзаконних нормативних актів. Визначте систему цивільного законодавства та вирішіть справу.

4. В фотоательє “Силует” звернулася Сімоненко з вимогою про вилучення з торговельної мережі художньої фотографії з її зображенням, відзначивши, що заперечує проти розповсюдження фотознімка, бо вважає його невдалим. Як пояснив Сімоненко її адвокат, відповідно до ст. 303 ЦК особисті папери, в тому числі фотографії фізичної особи, є її приватною власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Тому для розповсюдження фотознімка необхідна її згода. Керівництво “Силует” відповіло, що воно має авторське право на художню фотографію з зображенням Сімоненко. Остання позувала ательє за плату, отже, дала свою згоду на її тиражування. Відповідно до ст. 308 ЦК фотографія, як і будь-який інший художній твір, на якому зображено фізичну особу, може бути розповсюджена без її згоди. Якщо Сімоненко хоче вилучити фотографію з продажу, вона зобов’язана відшкодувати фотоательє пов’язані з цим збитки.

Поясніть правила співвідношення загальних та спеціальних норм та вирішіть справу.

5. Бортківський збив автомобілем Тищенка, чим заподіяв йому шкоду. Пізніше Тищенко звернувся до суду з вимогою про її відшкодування. Бортківський зробив заяву про те, що у кримінальному судочинстві його було визнано невинним і звільнено від кримінальної відповідальності, а також що він не може бути притягнений до цивільно-правової відповідальності, оскільки ч.2 ст.1166 ЦК передбачає вину як обов’язкову умову відповідальності. На це адвокат Тищенка зауважив, що в даній ситуації треба застосовувати ст.1187 ЦК, відповідно до якої Бортківський повинен відшкодувати шкоду, яку він заподіяв Тищенку.

Поясніть позицію адвоката потерпілого. Як співвідносяться загальні й спеціальні норми цивільного законодавства?

6. Акціонерне товариство “СМК” (далі – АТ) уклало договір на придбання листа оцинкованого на загальну суму 580000 грн. Наглядова рада АТ, перевіривши діяльність правління, визначила збитковість цього договору, оскільки в цей період можна було придбати лист оцинкований за значно мен-шу ціну. Наглядова рада вважає, що голова правління АТ, укладаючи цей договір, мав особисту зацікавленість. Загальними зборами АТ було розглянуто питання про притягнення голови правління до майнової відповідальності й стягнення з нього збитків, спричинених АТ цим договором. Останній не погодився з таким рішенням, мотивуючи це тим, що він працює в АТ на підставі трудового договору і тому його відповідальність повинна врегульовуватися нормами не цивільного, а трудового законодавства. Згідно статей 130 та 132 Кодексу законів України про працю (далі – КЗпПУ) він не несе повної матеріальної відповідальності, а відповідає лише в межах свого місячного заробітку, оскільки його дії не підпадають під положення статей 134 та 135-1 КЗпПУ. Крім того, він зазначив, що взагалі не погоджується з оцінкою своїх дій загальними зборами АТ, тому що діяв у межах наданих йому повноважень і припускався обґрунтованого ризику.

Як слід вирішити спір? Нормами якого законодавства – трудового чи цивільного треба керуватися при вирішенні спору?

Т е м а 2. Фізичні особи

як суб’єкти цивільного права.

Підприємницька діяльність фізичних осіб

Додаткова нормативна література

Кримінальний кодекс України // Відомості Верхов. Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Там же. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. // Там же. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Там же. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. // Там же. – 1995. – № 34. – Ст. 266.

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30.06.1999 р. // Там же. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.

Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. // Там же. – 2001. – № 30. – Ст. 142.

Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991 р. // Там же. – 1992. – № 3. – Ст. 10.

Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. в ред. від 04.10.2001 р. // Там же. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

Правила опіки та піклування: Затв. наказом Держкомітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 р. № 34/166/131/88 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 26. – Ст. 1252.

Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.1972 р. № 3 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1999. – № 5. – С. 5.

Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 // Там же. – С. 172.

Завдання

7. Шевченко дала своєму чоловікові Івану розписку в тому, що під час складання заповіту вона зробить пряму вказівку про усунення від спадщини свого старшого сина Петра. Після смерті Шевченко з’ясувалося, що у заповіті її старший син Петро вказаний як спадкоємець. Іван Шевченко звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, посилаючись на письмове зобов’язання своєї померлої дружини.

На які питання розрахована ця задача? Яке рішення винесе суд?

8. Власенко, працюючи продавцем у крамниці і маючи доступ до матеріальних цінностей, учинила крадіжку майна. За це її було засуджено на п’ять років позбавлення волі без права працювати в системі торгівлі. Не погодившись із визначеною судом мірою покарання, Власенко оскаржила вирок суду.

На яке коло питань розраховане дане завдання? Вирішіть справу.

9. Тринадцятирічний Сашко за участь у телевізійних передачах отримав винагороду у сумі 50 грн. За ці гроші він купив маркер (7 грн.) і електронний калькулятор (40 грн.). Батьки Сашка вирішили, що він нерозумно витратив гроші, оскільки в сім’ї є вже декілька маркерів і калькулятор. Вони віднесли покупки до крамниці, вимагаючи від директора повернення грошей. Директор відмовився задовольнити їх вимогу, пояснюючи це тим, що хлопчик зробив покупки за власні гроші, якими неповнолітні особи вправі розпоряджатися самі.

Вирішіть справу.

10. Гончаренко здійснювала приватну нотаріальну діяльність. Її брат – один із засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Надія” (далі – ТОВ) – запропонував їй працювати в ньому юристом, на що Гончаренко погодилась і стала до роботи.

Дізнавшись про це, прокурор району висунув вимогу про звільнення Гончаренко з роботи у ТОВ на підставі того, що нотаріуси не мають права займатися підприємницькою діяльністю. На це Гончаренко відповіла, що, по-перше, вона працює за трудовим договором у ТОВ, отже підприємницькою діяльністю не займається. По-друге, у зв’язку з тим, що вона є приватним, а не державним нотаріусом, на неї не поширюються вимоги заборони; і взагалі заборона працівникам нотаріату займатися підприємницькою діяльністю є обмеженням їх цивільної правоздатності.

На яке коло питань розраховане завдання? Вирішіть справу.

11. Василенко за рішенням суду у 16 років вступила у шлюб. Через три місяці вони з чоловіком вирішили переїхати на проживання до іншого міста, а перед від’їздом продати будинок, який їй належав. Довідавшись про наміри дочки, її батько, вважаючи себе законним представником неповнолітньої, заявив нотаріусу, що він не дасть згоди на продаж будинку. Нотаріус, погоджуючись з батьком, на підставі ст.32 ЦК відмовив у посвідченні договору купівлі-продажу будинку. Василенко звернулася до суду зі скаргою на дії нотаріуса.

На яке коло питань розраховане це завдання? Вирішіть справу.

12. Сімнадцятирічна Павлова працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю секретарем. Свій заробіток вона витрачала на придбання дорогої косметики. Мати Павлової вимагала, щоб та більш розумно розпоряджалася грошима, зважаючи на те, що їхня сім’я не є забезпеченою. Однак донька не прислухалася до цих зауважень. Мати звернулася до суду із заявою про обмеження доньки у дієздатності.

На яке коло питань розраховане це завдання ? Вирішіть справу.

13. Середній заробіток неповнолітнього Алексєєва, який працював в акціонерному товаристві, складав 150 грн. на місяць. Він вирішив придбати програвач компакт-дисків, а для цього продати куплений раніше магнітофон. Алексєєв продав магнітофон покупцеві, який зобов’язався заплатити через 10 днів необхідну суму грошей. Дізнавшись про цей правочин, мати Алексєєва заявила вимогу про його розірвання і повернення магнітофона. При цьому вона вказала, що такий договір суперечить інтересам її сина, оскільки той взагалі може не отримати грошей від покупця. Покупець заявив, що мати не може втручатися в справи свого сина, бо той працює, а магнітофон був куплений останнім за власні кошти і є його приватною власністю.

На яке коло питань розраховане завдання? Вирішіть справу.

14. Сидоренко, працюючи завідуючим відділом промисловості й інвестицій Харківської міської ради, вирішив придбати акції відкритого Акціонерного товариства “Посейдон” (далі – АТ), створеного в процесі приватизації майна держав-ного підприємства. Його цікавлять такі питання: чи вправі посадова особа бути акціонером; чи правомірними були б його дії, якби він виступив засновником АТ; чи змінилися б відповіді на поставлені питання, якби він був учасником ТОВ, повного товариства або командитного товариства; чи вважаються акціонери, засновники і учасники господарських товариств підприємцями; чи можна розцінювати заборону на заняття підприємницькою діяльністю для окремих категорій осіб як обмеження правоздатності фізичної особи; з якого моменту (віку) у фізичних осіб виникає такий елемент правоздатності, як право на підприємницьку діяльність?

Дайте відповіді.

15. Неповнолітній Гриценко працював реалізатором у приватного підприємця на підставі трудового договору. Бажаючи придбати комп’ютер, він уклав договір позики на суму, еквівалентну 1 тис. доларів США. Довідавшись про це, батьки Гриценка заявили вимогу про розірвання договору, укладеного без їх згоди. Позикодавець Ковальчук відмовився розірвати договір, посилаючись на те, що Гриценко працює за трудовим договором, має самостійний заробіток і тому повинен вважатися повністю дієздатним. Орган опіки і піклування, до якого звернулися батьки за роз’ясненням, згоден за своїм рішенням надати неповнолітньому Гриценку повної цивільної дієздатності, але тільки за згодою батьків. При цьому батьки були попереджені, якщо вони не погодяться, Ковальчук зможе звернутися з позовом до суду про визнання Гриценка повністю дієздатним. Сторони не дійшли згоди і звернулися за

роз’ясненням до юриста.

Яке роз’яснення їм належить дати? Які підстави набуття фізичною особою повної цивільної дієздатності до досягнення нею повноліття?

16. Віктор навчався в коледжі. При виплаті стипендії касир запропонував йому придбати білет грошово-речової лотереї. На цей білет випав виграш – пральна машина вартістю 2,5 тис. грн. Не порадившись з батьками, Віктор отримав усю суму виграшу і придбав акції акціонерної компанії “Куп’янський молочноконсервний комбінат”. Через деякий час батьки Віктора довідалися про це, а також про те, що курс придбаних ним акцій різко впав, і звернулись за порадою до адвоката. Адвокат, з’ясувавши, що Віктору виповнилося 14 років після придбання ним акцій, порекомендував батькам Віктора звернутися з позовом до суду про визнання укладених ним договорів недійсними.

Чи вірну пораду дав адвокат ? Який обсяг часткової та неповної цивільної дієздатності?

17. Громадянин України Вороненко уклав 3-місячний контракт з американською будівельною компанією і виїхав на роботу до Нью-Йорка. Під час трагедії, що сталася 11 вересня 2001 р., Вороненко, за свідченням працівників компанії, знаходився на 81 поверсі Всесвітнього торговельного центру, де виконував роботи в одному з офісів електронної компанії “Майкрософт”. Після трагедії він більше не телефонував своїй дружині. На її запити уряд США повідомив, що серед поранених, а також загиблих Вороненка не знайдено. Дружина Вороненка звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті її чоловіка, оскільки їй і дітям повинна бути призначена пенсія у зв’язку з втратою годувальника. Також це необхідно для отримання страхової суми за договором особистого страхування, що був укладений її чоловіком.

На яке коло питань розраховане завдання? В чому полягає різниця між встановленням факту смерті та оголошенням фізичної особи померлою?

18. Кредитори приватного підприємця звернулися в юридичну консультацію з наступними запитаннями: чи несе останній відповідальність як підприємець по договорах, укладених ним до реєстрації у статусі підприємця; чи застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, до підприємницької діяльності фізичних осіб; чи може фізична особа-підприємець бути визнана банкрутом і які правові наслідки цього; на яке майно може бути звернено стягнення за боргами фізичної особи-підприємця? Слід врахувати, що за місяць до звернення кредиторів з позовом до господарського суду приватний підприємець подарував автомобіль “Ніссан-Максіма”, а також котедж своїй дружині. Чи може на це майно бути накладено арешт з метою забезпечення позову?

Дайте відповіді на запитання.

19. Лєонов продав своєму знайомому Демиденку фотоапарат за 100 грн. Наступного дня до Демиденка звернулася дружина Лєонова, яка пояснила, що її чоловік обмежений у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями і тому не мав права самостійно укладати цивільно-правовий правочин, а вона не давала згоди на його укладення. Демиденко зауважив, що від Лєонова він дізнався, що той виграв фотоапарат по лотерейному білету і може самостійно ним розпоряджатися.

На яке коло питань розраховане завдання? Як треба вирішити спір?

20. 16-річний Андрій поступив на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ). Через кілька місяців до директора ТОВ прийшов батько Андрія і сказав, що син нерозумно витрачає свій заробіток – купує дуже дорогі речі, відвідує кафе та більярдну тощо. В той же час сім’я знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки, окрім Андрія, є ще двоє малолітніх дітей, а мати Андрія непрацездатна за станом здоров’я. Директор з розумінням поставився до проблеми сім’ї і розпорядився видавати Андрію на руки лише частину зарплати, а решту видавати його батькам.

Чи правильно вчинив директор?

21. Татарченко придбав у магазині музикальних інструментів концертний рояль. Наступного дня до директора магазину прийшла його дружина з вимогою прийняти рояль назад і повернути отриману магазином грошову суму. При цьому вона пояснила, що чоловік хворіє на шизофренію, перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, а вона найближчим часом збиралася звернутися до суду із заявою про визнання його недієздатним. Продавець, який оформляв купівлю рояля, повідомив, що поведінка Татарченка не свідчила про його психічні вади. Навпаки, останній при випробуванні інструменту виконав на високому професійному рівні декілька технічно складних уривків із творів Бетховена і Чайковського. На це дружина Татарченка надала медичну довідку, в якій зазначалось, що Татарченко протягом кількох років страждає періодичними нападами шизофренії, які за останні місяці почастішали, але в проміжках між ними він здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Чи є підстави для визнання правочину недійсним?

22. Між подружжям Феніних склалися неприязні стосунки. У вересні 1997 р. чоловік виїхав до м. Одеси на постійне місце проживання, а в листопаді цього ж року прислав дружині листа з м. Луганська. Більше жодних повідомлень від нього не надходило. У листопаді 2000 р. дружина звернулася до суду з заявою про оголошення її чоловіка померлим, що і було зроблено. Одержавши свідоцтво про право на спадщину, Феніна продала майно, яке належало чоловікові на праві приватної власності (одяг, стереосистему, автомобіль ”Опель-Вектра”), а шкіряний плащ подарувала своєму братові. Крім цього, вона продала будинок, перебудований подружжям під час сумісного проживання. Інше майно чоловіка (золотий годинник, колекцію монет) вона зберегла. Через деякий час Феніна вийшла заміж. У червні 2003 р. Фенін повернувся, пояснивши свою відсутність тим, що довгий час тяжко хворів, не хотів обтяжувати жінку клопотами і побоювався заразити дитину. Після розмови з колишньою дружиною він звернувся до прокуратури з вимогою спростувати рішення суду про оголошення його померлим, вважаючи, що суд виніс рішення незаконно, а також заявив позов про повернення автомобіля, будинку, стереосистеми, шкіряного плаща до тих осіб, що їх придбали, а до колишньої дружини – позов про повернення збережених нею речей і виплати вартості майна, яке нею було відчужене, але власників якого знайти не вдалося.

На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

23. Приватний підприємець Артеменко, який займався торгівлею чоловічого взуття, 19 липня 2001 р. виїхав з м. Харкова на власному автомобілі “Форд-Транзіт” до Польщі за партією взуття фабрики “Норд”. 20 липня він зателефонував своїй дружині з автомобільного переходу “Краковець”, після чого ніяких відомостей від нього не надходило. В серпні 2002 р., за заявою дружини, Артеменка визнано судом безвісно відсутнім. В цей же час на адресу Артеменка надійшла ухвала господарського суду про відкриття провадження по справі за позовом торговельного комплексу до приватного підприємця Артеменка про стягнення заборгованості за договором користування контейнерами для зберігання товарів. Пред’явлено претензії декількох контрагентів, які перерахували кошти за договорами купівлі-продажу взуття на рахунок Артеменка, але товар не отримали. Крім того, до дружини звернулися реалізатори, які працювали в Артеменка, з вимогою сплатити їм заборгованість по заробітній платі, і які заявили їй, що їм відомо про реальну кількість коштів на рахунку її чоловіка. Дружина Артеменка звернулася до адвоката.

Що може порадити адвокат у цій ситуації?

Т е м а 3. Юридичні особи

Додаткова нормативна література

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. з наступ. змін. та доп. // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Там же. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997 р. // Там же. – 1997. – № 46. – Ст. 292.

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. в ред. від 30.06.1999 р. // Там же. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.

Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. // Там же. – 1996. – № 36. – Ст. 164.

Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. // Там же. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 р. // Право и практика. – 2003. – № 27. – С. 42.

Про охорону прав на знаки для товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.

Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23.03.1996 р. // Там же. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. // Там же. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. в ред. від 04.10.2001 р. // Там же. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. // Там же. – 2001. – № 1. – Ст. 1.

Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508.

Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 р. // Там же. – 2004. – № 5. – Ст. 35.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. // Там же. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств та інформації про їх емісію: Затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.02.2001 р. № 18 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 22. – Ст. 1119.

Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію): Затв. розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 р. № 33-р // Там же. – 2002. – № 13. – Ст. 679.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств: Роз’яснення президії Вищ. арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/334 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1998. – № 3. – С. 133.

Про укладення договорів відособленими підрозділами юридичних осіб: Роз’яснення Президії Вищ. арбітражного суду України від 30.03.1995 р. № 02-5/220 // Зб. роз’яснень Вищ. арбітражного суду України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 77.

Завдання

24. Товариство з обмеженою відповідальністю “Оберіг”, акціонерне товариство “Власта”, що складається з однієї особи, а також Полуниця, Волков та Джунь вирішили створити господарське товариство, основною діяльністю якого буде будівництво житлових будинків. Засновників цього товариства цікавить ряд питань: чи можуть вони створити господарське товариство у формі акціонерного товариства (далі – АТ); чи потрібно їм заключати між собою договір, яка його форма і зміст; чи несуть засновники АТ відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації АТ і яка ця відповідальність; в яких випадках АТ буде нести відповідальність за зобов’язаннями засновників, що пов’язані з його створенням; які установчі документи АТ та їх зміст; як утворюється статутний капітал АТ, як відбувається його збільшення та зменшення; які органи управління створюються в АТ і які їхні функції; в якому порядку АТ здійснює розповсюдження своїх акцій; які права й обов’язки мають акціонери?

Дайте відповіді на запитання. У яких ще формах можуть створюватися підприємницькі товариства?

25. Непідприємницьке товариство Харківська членська благодійна організація “Милосердя” (далі – організація), виходячи з того, що законодавством їй дозволяється здійснювати підприємницьку діяльність, прийняло рішення про створення товариства однієї особи “Сприяння” (далі – товариство), діяльність якого передбачає, зокрема, торгівлю товарами широкого вжитку. Організація, керуючись ст. 86 ЦК, прийняла рішення про розширення кола своєї діяльності й уклала декілька договорів купівлі-продажу галантерейних товарів, чоловічого і жіночого одягу.

Державна податкова інспекція Київського р-ну м. Харкова, здійснюючи перевірку діяльності організації, поставила питання про незаконність вказаних дій, зазначивши, що організація не може займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, включаючи торгівлю, доки не буде внесено змін до її статуту. Крім цього, зайняття торговельною діяльністю передбачає відповідно до законодавства наявність патенту.

Організація займається підприємницькою діяльністю виключно з метою отримання додаткових коштів, які планується розподіляти між інвалідами – засновниками цієї організації. Між тим у подальшому організація згодна внести зміни до свого статуту і вказати певні види підприємницької діяльності як види своєї безпосередньої діяльності. Що стосується вимог про патентування, то Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” не розповсюджується на діяльність їх організації.

Голова правління хоче також з’ясувати, чи можуть засновники – інваліди у випадку припинення діяльності організації розподілити між собою залишки грошових сум і майна організації.

На яке коло питань розраховане це завдання? Поясніть доводи сторін і вирішіть справу.

26. Громадяни України Кудря та Ворона, а також гр-н Німеччини Полячок вирішили створити страхову компанію у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Керуючись ст. 91 ЦК, засновники виходили з того, що страхова компанія може здійснювати будь-який з видів підприємницької діяльності, а особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, перестрахування та фінансову діяльність, пов’язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, – тільки після отримання відповідних ліцензій. Це і знайшло відображення в статуті. Проте їм було відмовлено у реєстрації страхової компанії.

На яке коло питань розраховане це завдання? Роз’ясніть вказаним особам порядок створення страхової компанії.

27. Акціонерне товариство “Норка” (далі – АТ) протягом кількох років випускало високоякісні вироби з хутра (жіночі шуби, кожушки тощо), здійснюючи їх продаж як в межах України, так і за кордоном. У встановленому порядку АТ зареєструвало свою торговельну марку (чорний трикутник із зображенням білої норки посередині) і отримало відповідне свідоцтво, що засвідчувало право інтелектуальної власності АТ на вказану торговельну марку.

У січні 2003 р. у газеті “Світанок” була розміщена стаття про те, що якість товарів АТ значно погіршилася. Вважаючи цю інформацію такою, що не відповідає дійсності, АТ вирішило притягти редакцію газети до відповідальності і звернутися з позовною заявою до господарського суду.

Під час підготовки матеріалів з’ясувалося, що вироби з хутра, які з’явилися на ринку України, виробляє товариство “Успіх” (надалі – товариство), яке використовує торговельну марку, схожу на торговельну марку АТ. Тоді АТ “Норка” пред’явило претензію товариству “Успіх” з вимогою припинити випуск продукції з їхньою торговельною маркою. На це товариство “Успіх” відповіло, що його торговельна марка, хоча ще не зареєстрована, але істотно відрізняється від торговельної марки АТ, оскільки на ній зображена лисиця в коричневому трикутнику.

На яке коло питань розраховане завдання? Вирішіть цей спір.

28. Товариство з обмеженою відповідальністю “Юність” (далі – ТОВ) було зареєстровано за адресою одного з його засновників, який пізніше вибув з числа учасників ТОВ. У зв’язку з цим останнє було змушено укласти договір оренди жилого приміщення з Івановим, де і розмістило свій орган управління. Інші підрозділи ТОВ були розташовані в інших місцях. За одним із договорів підряду ТОВ не виконало своїх зобов’язань і контрагент направив претензію ТОВ на адресу, за якою знаходився орган управління останнього. Не отримавши у певний строк відповіді на претензію, контрагент вирішив звернутися з позовом до господарського суду.

На яке питання розраховане це завдання?

29. Письменний – голова правління акціонерного товариства “Світлана” (далі – АТ) – здійснив відчуження одного з приміщень, яке належало АТ на праві власності, уклавши договір купівлі-продажу з фізичною особою – підприємцем Осиповим. Останній звернувся з позовною заявою до господарського суду про визнання цього договору недійсним, мотивуючи це тим, що відповідно до статуту АТ Письменний не мав належно оформлених повноважень щодо укладення цього договору. Вирішення питань про відчуження приміщень є виключною компетенцією загальних зборів АТ. Рішенням господарського суду договір купівлі-продажу приміщення АТ було визнано недійсним. Осипов не погодився з прийнятим рішенням і має намір звернутися зі скаргою до апеляційного господарського суду.

На яке коло питань розраховане це завдання? Яку постанову має прийняти апеляційний господарський суд?

30. Василько пред’явила позов про визнання частково недійсним заповіт свого батька, який залишив їй квартиру, автомобіль, речі домашнього вжитку і зобов’язав останню всі гроші, що знаходилися на його рахунку у Харківській філії “Приватбанку”, спрямувати на створення приватної музичної школи. Донька вважає, що в частині спрямування коштів на створення приватної музичної школи треба визнати заповіт недійсним у зв’язку з тим, що батько при житті не займався створенням цієї школи і вона ж не є фахівцем в цій справі і не зможе управляти школою навіть якщо й створить її. До того ж її брат, який працює юристом, запевнив її, що хоча школа як юридична особа і відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що знаходяться в її розпорядженні, але при їх недостатності Василько, як власниця цієї школи, буде нести субсидіар-ну відповідальність.

На яке питання розраховане це завдання? Як буде вирішена справа?

31. Товариство з обмеженою відповідальністю “Явір” (далі – ТОВ), яке було створено в м. Харкові (Київський р-н) у 1999 р. і займалося виробництвом меблів, вирішило створити в м. Люботині, де в нього були контрагенти, відокремлений підрозділ, який би представляв і захищав його інтереси і здійснював би всі або певну частину його функцій. На загальних зборах учасників ТОВ рішення стосовно того, що це буде, філія чи представництво, прийнято не було і вирішення цього питання передали генеральному директору ТОВ. Останній розробив Положення про представництво ТОВ, вказавши в ньому, що останнє є відокремленим структурним підрозділом ТОВ, не є юридичною особою і має право виступати в інтересах і від імені ТОВ, здійснюючи правочини та інші юридичні акти на підставі цього Положення. Крім того, в Положенні було зазначено, що представництво перед контрагентами несе самостійну відповідальність, бо ТОВ передає йому у власність частину свого майна. Юрисконсульт ТОВ, отримавши Положення, зробив зауваження, з якими генеральний директор не погодився і звернувся за роз’ясненням до незалежного фахівця.

Яке роз’яснення треба дати? Чи поширюються на представництво юридичної особи правила ст. 243 ЦК “Комерційне представництво”?

32. Під час роботи повного товариства “Клімов і компанія” (далі – товариство), яке займалося вирощуванням кролів і виготовленням шапок та кожушків з їх хутра, виникла низка питань, які учасники самостійно не можуть вирішити, а саме:

1. Які правові наслідки того, що один з учасників товариства Петров став учасником ще одного повного товариства?

2. Товариством був укладений договір купівлі шкірок кролів, які виявилися недоброякісними. Договір підписував Смирнов, але виявилося, що в засновницькому договорі визначено, що ведення справ товариства доручено Клімову. Смирнов стверджував, що він підписав договір за дорученням Клімова.

Чи має вказаний договір юридичну силу для товариства?

3. Покупцями продукції товариства було заявлено претензії стосовно якості пошиття капелюшків та кожушків. Один з учасників Мішин, який займається вирощуванням кролів, вважає, що на нього не поширюються зобов’язання щодо пошиття капелюхів та кожушків і він не несе відповідальності за цю ділянку роботи. Це знайшло своє закріплення і в засновницькому договорі.

Чи відповідає це закону?

4. Один з учасників товариства Котов хотів би використати майно товариства (швейну машинку, нитки, ножиці тощо) для того, щоб у вільний час із шкір, які належать йому на праві приватної власності, шити капелюхи і продавати їх на базарі. Інші учасники товариства з цим не погоджуються.

Хто з них за законом правий?

5. Учасник товариства Дімарін за його власними зобов’язаннями повинен сплатити кредиторам 1000 грн. У зв’язку з недостатністю у нього майна кредитори ставлять питання про звернення стягнення на частку останнього у складеному капіталі товариства.

Чи відповідає це закону?

6. Декілька кредиторів звернулися до товариства з вимогами про відшкодування збитків за невиконання останнім своїх договірних зобов’язань. Товариство не змогло їх задовольнити, і кредитори вимагають притягнення до відповідальності всіх учасників товариства. На цей час відбулися зміни у складі учасників товариства: Марченко та Сидоров вийшли із товариства з власної ініціативи і з ними здійснено розрахунки в повному обсязі.

Чи повинні вони нести відповідальність?

Дайте відповіді на запитання.

33. Командитне товариство “Смислов і компанія” (далі – товариство) протягом двох років здійснювало роботи по ремонту та обслуговуванню комп’ютерної техніки. За спільною згодою повних учасників було прийняте рішення про зміну основних напрямків діяльності товариства і здійснення в подальшому торговельної діяльності.

Проте відповідні зміни не були внесені до засновницького договору товариства, і через деякий час податкова інспекція виявила розбіжності між діяльністю товариства і видами діяльності, що були зафіксовані в договорі, та прийняла рішення про стягнення прибутків товариства від торговельної діяльності до державного бюджету, як незаконних. Смислов, якому відповідно до засновницького договору було доручено ведення справ товариства, пояснив, що засновницький договір містить фразу: “Товариство має право займатися всіма видами діяльності, які не заборонені законом”, – тому вони не вважали за необхідне вносити зміни у договір.

Один із вкладників товариства, Мухін, довідавшись про це, зажадав скликання зборів усіх повних товаришів і почав заперечувати проти зміни напрямку діяльності товариства, посилаючись на те, що це вже призвело до зменшення прибутку товариства. Інший вкладник, Петров, розповів, що один з повних товаришів Мамутов став учасником повного товариства “Мамутов і компанія”. У відповідь на це Мамутов нагадав Петрову, що той взагалі не може вказувати йому, як себе поводити, бо не зробив ще в повному обсязі вклад до складеного капіталу товариства.

На яке коло питань розраховане завдання? Дайте відповідь на ці запитання. Чому командитне товариство ще називають товариством на довірі?

34. Товариство однієї особи “Магноз” (далі – товариство) звернулося до міського господарського суду з позовною заявою до акціонерного товариства “Лінос” (далі – АТ) про стягнення неустойки і відшкодування збитків за невиконання зобов’язань за договором переробки сирої нафти, який був укладений з Лисичанським нафтопереробним заводом (далі – НПЗ), який у процесі приватизації перетворився на АТ. Представники товариства вважають, що хоча договір укладався не з АТ, останнє є правонаступником НПЗ. Представники АТ вважають, що воно не несе відповідальності за вказаним договором, бо НПЗ припинило свою діяльність, а товариство не зверталося до правління АТ з вимогою переукласти вказаний договір.

На яке питання теми розраховане це завдання? Як треба вирішити справу?

35. Державна податкова інспекція в Жовтневому р-ні м. Харкова звернулася до господарського суду з позовною заявою до виконкому ради Жовтневого р-ну м. Харкова і до товариства з додатковою відповідальністю “Алюмікс” (далі – товариство) про ліквідацію останнього за здійснення діяльності з неодноразовим та грубим порушенням податкового законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що товариство є товариством однієї особи, зареєстровано у встановленому законом порядку і діє на підставі статуту, затвердженого Коробейніковим. Починаючи з 01.01.2004 р., товариство не представляє в податкові органи необхідні для нарахування та сплати податків документи та відомості, що слід визнати неодноразовим та грубим порушенням законодавства. Окрім цього, товариство не може продовжувати свою діяльність, бо єдиний учасник товариства Коробейніков помер, а спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини.

На яке питання теми розраховане це завдання? Як повинна бути вирішена справа?

36. Товариство з обмеженою відповідальністю “Мета” (далі – ТОВ) уклало договори підряду, відповідно до яких зобов’язувалося виготовляти жіночі куртки та передавати їх замовникам. Отримавши від останніх певну суму грошей як попередню оплату за виконання роботи, ТОВ не змогло налагодити виробництво. Замовники (виробничий кооператив “Дружба”, товариство з додатковою відповідальністю “Мрія”, фізична особа-підприємець Соколов) звернулися до ТОВ з вимогою негайно розірвати договір, виплатити неустойку та повернути отримані кошти. ТОВ визнало вимоги кредиторів, але задовольнити їх не змогло через відсутність коштів на поточному рахунку. Кредитори звернулися до господарського суду з вимогою порушити справу про банкрутство.

Акціонерне товариство “Престиж” (далі – АТ), яке здійснює пошив верхнього жіночого одягу, дізнавшись про неспроможність ТОВ розрахуватися по боргах, виявило згоду за власний кошт задовольнити вимоги кредиторів ТОВ, якщо на його баланс будуть переведені всі матеріальні та товарні цінності, які залишились у ТОВ, а також з ним буде переукладено довгостроковий договір оренди на право користування торговельним залом по вул. Сумській, 104 м. Харкова, який до цього був укладений з ТОВ.

Проаналізуйте запропоновані ситуації. На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

37. Суботін, Дорошенко, Вересень, Критов, Абрамов, Жовтий та Цимбалюк вирішили зайнятися ремонтом автомобілів і створити з цією метою виробничий кооператив “Автомобіліст”. На загальних зборах вони прийняли рішення розробити статут кооперативу і, виходячи з того, що їх сумісних пайових внесків було недостатньо для придбання необхідного обладнання, запросити прийняти участь у роботі кооперативу товариство однієї особи “Авто”, яке займалося таким же видом діяльності і мало необхідне обладнання. Обговорюючи питання стосовно участі у роботі кооперативу, Вересень та Цимбалюк зажадали внести лише майнові пайові внески, мотивуючи це тим, що в них немає вільного часу на роботу в кооперативі, бо вони є державними службовцями. Після суперечок було вирішено звернутися за роз’ясненнями до фахівців.

На яке питання теми розраховане це завдання? Чим відрізняється виробничий кооператив від господарського товариства?

38. 15 вересня 2003 р. Назарчук вступив до товариства з обмеженою відповідальністю “Бастіон” (далі – ТОВ) із внесенням до статутного фонду 2500 простих іменних акцій акціонерного товариства “Світанок” (далі – АТ) на загальну суму 25 тис. грн.

Пізніше, 25 вересня 2003 р., Назарчук надіслав передавальне розпорядження реєстратору акцій АТ для внесення відповідних змін до реєстру і реєстрації переходу акцій у власність ТОВ. 29 вересня реєстратором акцій АТ було внесено від-повідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів АТ.

26 вересня 2003 р. на загальних зборах ТОВ одноголосно було прийнято рішення про перетворення останнього на акціонерне товариство “Бастіон” (далі – АТ “Бастіон”), а 28 вересня 2003 р. було отримано свідоцтво про перереєстрацію.

27 лютого 2004 р. Назарчуком було подано заяву про вихід з АТ “Бастіон” і з вимогою повернути йому акції АТ “Світанок”. Правління АТ “Бастіон” відмовило у задоволенні його вимог на тій підставі, що чинним законодавством не передбачено виділ майна в натурі при виході учасника АТ. Назарчук звернувся з позовом до суду про витребування акцій АТ “Світанок” у кількості 2500 шт. від АТ “Бастіон” на тій підставі, що він передав акції до статутного фонду ТОВ “Бастіон”, а на момент внесення змін до реєстру власників акцій АТ “Світанок” АТ “Бастіон” ще не існувало, а отже, право власності на згадані акції не перейшло до АТ “Бастіон” і останнє безпідставно утримує ці акції.

АТ “Бастіон” проти позову заперечує, посилаючись на те, що воно є правонаступником ТОВ “Бастіон” і законним власником вказаних акцій.

Як слід вирішити справу? Чи правомірні вимоги Назарчука до АТ “Бастіон” про повернення йому акцій АТ “Світанок”? Який порядок виходу з акціонерного товариства? Як слід вирішити справу?

39. Виконком міської ради звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсною державну реєстрацію змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Дружба” (далі – ТОВ). В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що зміни до статуту були пов’язані зі зменшенням статутного капіталу товариства, що відбулися без згоди кредиторів. Відповідач (ТОВ) проти позову заперечував, оскільки на момент державної реєстрації змін до статуту єдиним кредитором ТОВ був позивач (заборгованість виникла за користування земельною ділянкою). На думку відповідача, реєструючи зміни до статуту, виконком тим самим погодився зі зменшенням статутного фонду.

Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Т е м а 4. Об’єкти цивільних прав

Додаткова нормативна література

Про цінні папери та фондову біржу: Закон УРСР від 18.06.1991 р. // Відомості Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 38. – Ст. 508.

Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. // Там же. – 2001. – № 29. – Ст. 137.

Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.1994 р. // Там же. – 1994. –
№ 40. – Ст. 364.

Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів: Закон України від 10.12.1997 р. // Там же. – 1998. – № 15. – Ст. 67.

Основи законодавства України про культуру: Закон України від 14.02.1992 р. // Там же. – 1992. – № 21. – Ст. 294.

Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08.06.2000 р. // Там же. – 2000. – № 39. – Ст. 333.

Про право власності на окремі види майна: Постанова Верхов. Ради України від 17.06.1992 р. // Там же. – 1992. – № 35. – Ст. 517.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 в ред. від 28.01. 2003 р. № 6/5 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 8. – Ст. 326.

Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р. № 706 // Зб. постанов Уряду України. – 1994. – № 1. – Ст. 17.

Положення про Державний реєстр національного культурного надбання: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 220.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 42. – Ст. 1574.

Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 36. – Ст. 1327.

Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах: Затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.12.2001 р. № 386 // Там же. – 2002. – № 17. – Ст. 906.

Про практику розгляду судами справ про спадкування: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 24.06.1983 р. № 4 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1999. – № 5. – С. 41.

Завдання

40. Для здійснення самозахисту сімнадцятирічний Варивода мав намір у спеціалізованій крамниці купити собі газовий пістолет, а своїй чотирнадцятирічній сестрі – газовий балончик. Продавець магазину відмовив Вариводі в укладенні договорів на тій підставі, що, по-перше, покупець є неповнолітнім, а по-друге, газова зброя – це об’єкт, обмежений у цивільному обороті.

Чи вірно поступив продавець? Визначте правовий режим спеціальних засобів самозахисту.

41. Після смерті Нестеренка залишилося майно, що йому належало на праві приватної власності, до складу якого входили гараж у кооперативі “Віраж”, золота каблучка (вартістю у десять мінімальних заробітних плат), мисливська рушниця, газовий пістолет, акції акціонерного товариства “РОСТ” на загальну суму одна тисяча мінімальних заробітних плат, ощадна книжка на пред’явника на суму сто мінімальних заробітних плат.

Визначте порядок спадкування вказаних об’єктів.

42. Подружжя під час перебування у шлюбі набуло право спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль “Таврія”, а також меблевий гарнітур відомої закордонної фірми та інші речі. До складу меблевого гарнітуру входили стіл, стільці, шафа та інші меблі. У справі про розлучення і поділ майна жінка наполягала на передачі їй у приватну власність житлового будинку, оскільки той був оформлений на її ім’я, а чоловікові пропонувала передати автомобіль “Таврія”, оскільки технічний паспорт оформлений на його ім’я. Чоловік, не заперечуючи проти передачі йому автомобіля, виказав згоду на компенсацію йому різниці у вартості будинку та автомобіля іншим майном, яке складало спільну сумісну власність. При цьому кожен із подружжя не заперечував проти виділення йому відповідної частини меблевого гарнітура.

Зробіть висновок по справі. Визначте особливості поділу подільних та неподільних речей.

43. Фермер Сімко за договором зберігання передав до елеватора 50 т пшеничного зерна II сорту загальною вартістю 20000 грн. Окремий договір було укладено на зберігання
2 т зерна пшениці твердих сортів, яке він закупив на насіння за кордоном на сільськогосподарській виставці. Вказане сортове зерно він мав намір засіяти і згодом замінити культивовані ним вітчизняні сорти пшениці. Вартість цього зерна в договорі вказана втричі вищою, ніж біржова вартість вітчизняного пшеничного зерна II сорту. Внаслідок різних суб’єк-тивних та об’єктивних причин (тепла зима, постійна вологість повітря, дах складу, що протікає) до весни зерно попріло і втратило придатність для використання за призначенням. Комісія районного управління сільського господарства на підставі лабораторних аналізів з’ясувала, що зерно придатне тільки на фуражні цілі і вартість його знизилася в декілька разів. Фермер зажадав від керівництва складу повернення зерна обох видів належної якості та кількості.

Вирішіть спір. У чому головна відмінність між родовими та індивідуально визначеними речами?

44. Андросов набув права власності на іменні акції Акціонерного товариства “Харківський м’ясокомбінат” (далі – АТ) при їх розповсюдженні шляхом відкритої підписки, а також на випущені АТ облігації. Вважаючи їх подальше утримання небажаним, він вирішив їх продати, однак, не знайшовши покупців на вказані акції та облігації, звернувся до керівництва АТ з вимогою викупити у нього ці цінні папери. Керівництво АТ відмовилось. Тоді Андросов звернувся до суду з проханням зобов’язати керівництво АТ викупити належні йому акції та виплатити дивіденди у натуральному вигляді (продукцією АТ) за весь період знаходження у нього акцій, мотивуючи це тим, що дивіденди АТ нараховувались, але не виплачувались. Стосовно облігацій його вимога полягала у достроковому погашенні з виплатою вказаних у них грошових сум та процентів, виплата яких відповідно умовам випуску передбачалася наприкінці строку їх обігу. У позовній заяві Андросов просив суд за рахунок коштів АТ компенсувати йому різницю вартості акцій на момент набуття прав на них при відкритій підписці та на момент розгляду позовної заяви. Відповідно виписки із біржової котировки вартість належних Андросову акцій зменшилася порівняно з номінальною вдвічі.

Дайте висновок по справі.

45. Фермер Максімчук передав за договором тваринницькій фермі акціонерного товариства “Виноградне” (далі – АТ) на відкорм стадо телят в кількості 30 голів, а також племінного бика карпатської породи. Хлів, де знаходилася худоба, був зруйнований паводком. Внаслідок цього вся худоба загинула. У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача вартість телят у сумі 3000 грн. та окремо вартість племінного бика – 5000 грн. або зобов’язати АТ купити його на Буковині і передати позивачу. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що худоба загинула внаслідок випадкових обставин, тому він відмовляється відшкодувати шкоду.

Яке рішення повинен прийняти суд?

46. Щербаченко склав заповіт, у якому заповідав товариство однієї особи (далі – товариство) по виробництву гіпсокартону “Карт”, засновником якого був, своєму сімнадцятирічному племіннику Андрію, який вже кілька років допомагав йому у веденні справ. Після смерті Щербаченка на товариство заявила вимоги його жінка, вказуючи, що воно підлягає поділу як спільно нажите майно. Батько Андрія, як його законний представник, заперечував проти позову, мотивуючи це тим, що товариство є суб’єктом, а не об’єктом права, тому не підлягає поділу.

Зробіть висновок по справі. Дайте поняття єдиного майнового комплексу як об’єкта цивільних прав.

46. Відповідно до договору купівлі-продажу акціонерне товариство “Метан” (далі – АТ) передало товариству з обмеженою відповідальністю “Зовніекспотранс” (далі – ТОВ) свою продукцію на суму 100 мінімальних заробітних плат. За умовами договору ТОВ повинно було протягом 10 днів з моменту передачі продукції оплатити її вартість. Порушуючи умови договору, ТОВ відмовилося здійснити оплату переданої йому продукції. Свою відмову від виконання договірних зобов’язань воно мотивувало складним фінансовим становищем та відсутністю коштів на його рахунках. Голова правління АТ заявив позов до ТОВ, у якому просив господарський суд стягнути вартість поставленої ТОВ продукції у доларах США, які є на рахунку відповідача. З метою забезпечення позову позивач просив господарський суд винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти відповідача в іноземній валюті.

Вирішіть спір. У чому особливість такого об’єкта цивільних прав як валютні цінності?

Т е м а 5. Особисті немайнові права

фізичної особи

Додаткова нормативна література

Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1997. – № 5. – С. 19.

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. // Там же. – 1993. –
№ 1. – Ст. 1.

Про телебачення та радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 р. // Там же. – 1994. – № 10. – Ст. 43.

Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. // Там же. – 1993. – № 4. – Ст. 19.

Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі і гідності громадян та організацій: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 28.09.1990 р. № 7 // Право и практика. – 2002. – № 19-20. – С. 174.

Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 31.03.1995 р. № 4 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2003. – № 3. – С. 369.

Завдання

47. Після 6 місяців сумісного життя подружжя Ковальових вирішило розірвати шлюб, і, зважаючи на те, що в них не було дітей, звернулися з відповідною заявою до державного органу реєстрації актів цивільного стану. При цьому дружина вирішила після розірвання шлюбу залишити собі прізвище чоловіка. На заперечення чоловіка про те, що вона повинна взяти своє дівоче прізвище, жінка зазначила, що примус з боку чоловіка порушує її особисті немайнові права.

Вирішіть спір.

48. В журналі “Полум’я війни” була опублікована стаття про період репресій 30-х років, в якій відзначалося, що колишній член комуністичної партії Гопанчук збирав інформацію, яка потім була підставою для фабрикації незаконних вироків. До редакції газети звернувся син Гопанчука з вимогою опублікувати спростування цих відомостей, тому що, на його думку, батько був скоріше жертвою, ніж катом. В 1939 р. Гопанчук був заарештований та звинувачений у змові по підготовці вибуху Кремля, а потім розстріляний. Після закінчення війни Гопанчук був реабілітований. Редакція журналу відмовилася спростувати інформацію на тій підставі, що син Гопанчука не надав доказів того, що опублікована інформація не відповідає дійсності. У той же час автор статті мав докази цієї інформації. Гопанчук був реабілітований у зв’язку з непричетністю до інкримінованої йому дії, а не за відсутністю тих фактів, що зафіксовані в публікації. Син Гопанчука звернувся з позовом до суду.

Яке рішення повинен винести суд?

49. Москаленко, який мешкав неподалік від Акціонерного товариства “Хімпром” (далі – АТ), що виготовляло пральні засоби, звернувся до санітарно-епідеміологічної станції з заявою про проведення аналізу повітря поблизу його житла. Проведене дослідження встановило багатократне перевищення змісту шкідливих хімічних речовин у повітрі поблизу будинку Москаленка, що могло викликати серцево-судинні захворювання, головний біль, підвищення артеріального тиску. Москаленко звернувся з позовом до суду з вимогою про закриття АТ та відшкодування заподіяної йому шкоди. Представник АТ проти цього заперечував, виходячи з того, що АТ є єдиним у регіоні товариством, що виготовляє засоби побутової хімії, тому його закриття неможливе. Що стосується забруднення довкілля, то представник АТ вказав, що зараз розпочато реконструкцію АТ, заміну його обладнання на екологічно безпечне. На підставі цього представник АТ просив у позові відмовити.

Як треба вирішити справу?

50. У журналі “Господарочка” було надруковано рекламну об’яву товариства з обмеженою відповідальністю “Дари природи” (далі – ТОВ) про лікувальні властивості крему для обличчя “Лілея”, який виготовлявся зі смоли тропічних дерев. Як вказувалося в об’яві, при застосуванні крему відсутні побічні ефекти та протипоказання. Комарова, прочитавши об’яву, придбала крем у магазині ТОВ, однак після його застосування в неї виникло подразнення шкіри обличчя, яке призвело до необхідності тривалого лікування в дерматологічній лікарні. За висновком проведеного спеціальною комісією обстеження, було встановлено, що подразнення шкіри обличчя виникло внаслідок застосування крему, який є несумісним з іншими видами косметичних засобів. До того ж шкідливий вплив зазначеного крему збільшився ще й тому, що строк його придатності вже минув. Комарова звернулася до суду з позовом до редакції журналу з вимогою спростування інформації про лікувальні властивості крему та відсутність його побічних ефектів і про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок поширення цієї інформації, а також до АТ з вимогою про відшкодування шкоди за продаж товару неналежної якості та про відсутність повної інформації про продукцію АТ, зокрема крему “Лілея”.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Т е м а 6. Правочини

Додаткова нормативна література

Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1996. –
№ 49. – Ст. 272.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Там же. 1996. – № 49. – Ст. 682.

Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. // Там же. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. // Там же. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.

Про судову практику в справах про визнання угод недійсними: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 28.04.1978 р. № 3 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1999. – № 5. – С. 29.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Президії Вищ. арбітражного суду України від 12.03.1999 р.
№ 02-5/111 // Вісн. Вищ. арбітражного суду України. – 1999. – № 2. – С. 92.

Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів: Лист Вищ. арбітражного суду України від 24.01.1997 р. № 01-8/23 // Право и практика. – 2003. – № 18. – С. 3.

Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів: Лист Вищ. арбітражного суду України від 15.05.1997 р. № 01-8/167 // Там же. – С. 15.

Завдання

51. Леонідова та Фетисов 10 жовтня вчинили в простій письмовій формі договір доручення (ст. 1000 ЦК). Для виконання цього договору Фетисов зобов’язався придбати у власність Леонідової комплект обумовлених договором старовинних речей в строк, що не перевищує двох місяців, та за суму не більше як 3000 грн. Зазначена сума грошей була передана 10 жовтня Леонідовою Фетисову з видачею останнім боргової розписки. 25 жовтня Леонідовій стало відомо, що 12 жовтня Фетисов передав 3000 грн. Альошину за договором позики (ст. 1046 ЦК) під проценти строком на 1 місяць. Виходячи з того, що предметом договору позики є гроші, передані нею Фетисову для виконання договору доручення, і власником яких вона продовжує бути, Леонідова звернулася до Фетисова з повідомленням про те, що вона в односторонньому порядку розриває договір доручення за мотивом втрати довіри і вимагає негайно повернути їй 3000 грн. Крім того, вона повідомила, що буде вимагати визнання недійсним договір позики, укладений між Фетисовим та Альошиним, оскільки його зміст суперечить закону. Це протиріччя, на її думку, полягає в тому, що оскільки позикодавець передає іншій стороні договору позики гроші у власність, то і він сам мусить бути власником цих грошей.

Фетисов, у відповідь на повідомлення Леонідової, заперечив наступне. По-перше, на його думку, Леонідова не може розривати договір доручення в односторонньому порядку згідно ст.525 ЦК, враховуючи ще й те, що в самому договорі доручення міститься умова про те, що сторони не вправі цього робити. По-друге, у нього ще є достатньо часу для виконання договору доручення в повному обсязі. По-третє, у Леонідової немає підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору позики, оскільки вона не є стороною в ньому.

На які питання теми розраховане завдання? Як треба вирішити проблеми, що виникли у зв’язку з цими питаннями?

52. Єгоров є учасником повного товариства “Повне товариство: Іванов, Петров і компанія” (далі – ПТ), в засновницькому договорі якого встановлено правило про те, що ведення справ ПТ здійснюється Івановим та Петровим. Єгоров, отримавши довіреність лише від Іванова (Петров у цей час був у відрядженні), уклав від імені ПТ договір з фізичною особою – підприємцем Рудаковим. Повернувшись із відрядження, Петров заявив, що ПТ повинно вимагати визнання цього договору недійсним, оскільки для вчинення такого Єгорову потрібна була і його довіреність. При цьому Петров посилався на ч.2 ст. 207 ЦК, згідно з якою правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Дізнавшись про це, Рудаков заявив, що згідно з ч.1
ст. 122 ЦК у відносинах з третіми особами ПТ не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників ПТ щодо права діяти від імені останнього, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення договору знала чи могла знати про відсутність в учасника ПТ права діяти від його імені.

На які питання теми розраховане завдання? Як треба вирішити проблеми, що виникли у зв’язку з цими питаннями?

53. Феоктистов та Першин вирішили вчинити договір купівлі-продажу будматеріалів на суму, що перевищує в 5 разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб, з розстроченням оплати товару на 14 місяців від дня укладення договору. При цьому в них виникла суперечка щодо форми цього договору. Першин вважає, що цей договір не може укладатися в усній формі, оскільки згідно зі ст. 206 ЦК він не є договором, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення. Феоктистов виходить з того, що відповідно до ст. 208 ЦК письмова форма договору між фізичними особами необхідна лише тоді, коли він укладається на суму, що перевищує не менше як в 20 разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб. Він не згоден з тим, що цей договір не є таким, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення, оскільки ст. 694 ЦК закріпила правило про те, що з моменту передання товару і до його оплати товар, проданий в кредит, визнається таким, що перебуває у заставі в продавця для забезпечення виконання покупцем його обов’язку щодо оплати товару.

На які питання теми розраховане завдання? Дайте на них аргументовані відповіді.

54. Арістов, який є власником дачного будинку у
м. Чорноморську, 10 березня 2004 р. вчинив з Івкіною договір оренди будинку строком на 6 місяців. У договорі була встановлена щомісячна орендна плата у розмірі 200 грн. за місяць. При цьому в день вчинення договору Івкіна сплатила Арістову аванс у розмірі 200 грн., а решту зобов’язалася сплатити після закінчення строку дії договору. Крім того, в договорі було обумовлено, що права і обов’язки сторін припиняються, якщо в період між 20 і 30 червня до Арістова в м.Чорноморськ приїде його син з родиною у відпустку. Фактично Івкіна почала користуватися будинком 20 травня. Син Арістова з родиною приїхав до батька 2 липня. Івкіна, посилаючись на умови договору, відмовилася звільнити орендований будинок. Син Арістова пояснив батькові, що затримався з приїздом у зв’язку з отриманням від нього телеграми про тяжку хворобу брата, що мешкає у Москві. Отримавши телеграму, син Арістова змушений був заїхати в Москву, але там дізнався, що брат вже тиждень знаходиться за кордоном у відрядженні. При цьому він з’ясував, що телеграму надіслав не батько Арістова, а Федірко на прохання Івкіної. У зв’язку з викладеним, Арістов звернувся до суду з позовом про звільнення Івкіною орендованого будинку та сплати нею орендної плати у повному обсязі.

Івкіна пояснила, що вимогу Арістова про звільнення будинку не визнає, оскільки умова, про яку йшлося в договорі, не настала. Крім того, вона вважає, що повинна сплачувати орендну плату лише з 20 травня, тобто з дня, коли вона фак-

тично почала користуватися будинком.

На які питання теми розраховане завдання? Якому вирішенню підлягає цей спір?

55. Акціонерне товариство “Луч”, постачальник, (да-
лі – АТ) та товариство з обмеженою відповідальністю “Простір” (далі – ТОВ) уклали договір про реалізацію останнім товару, який надійде від постачальника. В договорі зазначалося, що оплата товару здійснюється ТОВ протягом 30 днів. За
20 днів після отримання товару ТОВ реалізувало лише його частину і перерахувало суму від його реалізації постачальнику з урахуванням винагороди, яка належала йому. АТ звернулося до господарського суду про сплату ТОВ решти суми від реалізації товару та відшкодування збитків. Директор ТОВ, заперечуючи проти цього, пояснив, що розцінює цей договір як договір комісії, згідно з яким зобов’язаний перераховувати суми після реалізації, а не через 30 днів після укладення договору, що, на його думку, й становить відмінність договору на реалізацію від договору купівлі-продажу. ТОВ звернулося до господарського суду з зустрічним позовом про тлумачення змісту цього договору і визнання його недійсним у разі, якщо суд дійде висновку, що він не є договором комісії. Підставою для вирішення договору недійсним, на думку ТОВ, є помилка в обставинах, які мають істотне значення.

На які питання теми розраховане завдання? Як буде вирішено цей спір?

56. Свідерський і Боткін вчинили договір купівлі-продажу квартири (ст. 655 ЦК), який був нотаріально посвідчений та зареєстрований відповідно до ст. 210 ЦК. Умови договору були повністю виконані сторонами. Через 2 роки сторони звернулися до нотаріальної контори, де було посвідчено цей договір, із заявою про їх відмову від договору на підставі ст. 214 ЦК. Нотаріус відмовив їм у посвідченні цієї дії і порадив звернутися до суду, якщо вони хочуть оскаржити відмову нотаріуса. Нотаріус пояснив, що зобов’язання, породжене договором, припинилося належним його виконанням. Оскільки з зобов’язанням припинився і договір, відмовитися від нього неможливо. Свідерський і Боткін звернулися до суду, оспорюючи відмову нотаріуса. Суддя вважає, що розгляду цього питання повинно передувати тлумачення статей 214 та 599 ЦК Конституційним судом України.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

57. Скориставшись відсутністю батьків, шістнадцятирічний Назаров за гроші, отримані як заробітну плату, купив у Сергійова бінокль (вартість 30 грн.), продав Ахметьєву ковзани з черевиками (вартість 30 грн.), а магнітолу (з незначними дефектами ) поміняв з Вікторовим на спортивний велосипед вартістю 150 грн. Батько Назарова, повернувшись з лікарні і дізнавшись про правочини, вчинені сином без його згоди, звернувся з позовом до суду про визнання цих правочинів недійсними. Оскільки Вікторов встиг відремонтувати магнітолу, він звернувся з зустрічною вимогою про відшкодування завданих йому збитків.

На які питання теми розраховане це завдання? Як треба вирішити цю справу? Що зміниться, якщо сторонами в договорах, що уклав Назаров, були особи у віці від 14 до 18 років?

58. Пархоменко – опікун п’ятирічного Сергєєва – як продавець самостійно уклав від його імені та в його інтересах договір купівлі-продажу спортивного тренажеру за ціною
300 грн. Брат покійного батька Сергєєва вважає, що предметом цього договору є цінне майно і тому договір про його відчуження може укладатися лише з дозволу органу опіки та піклування. Він звернувся до суду з позовом про визнання цього договору недійсним та про застосування наслідків недійсності договору. Опікун Пархоменко вважає, що, по-перше, спортивний тренажер може використовуватися лише дорослою людиною, тому ніякої цінності для п’яти-річної дитини не становить, а, по-друге, в коштах, отриманих ним від продажу цього тренажера, була потреба – для придбання дитячого велосипеда та зимового одягу.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

59. Податкова інспекція за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Сокіл” (далі – ТОВ) звернулася з позовом до господарського суду про визнання недійсними на підставі ст. 227 ЦК двох договорів, укладених генеральним директором – одноособовим виконавчим органом ТОВ. Йшлося про договір купівлі-продажу устаткування на загальну суму 542 000 грн. та про договір купівлі-продажу продукції власного виробництва – тютюнових виробів. Підставою для подачі позову відносно договору купівлі-продажу устаткування було те, що статут ТОВ містить правило, згідно з яким договори, що перевищують суму в 300 000 грн., повин-ні бути схвалені загальними зборами учасників ТОВ. Що ж до договору купівлі-продажу тютюнових виробів, то він повинен бути визнаний недійсним, оскільки ТОВ не мало ліцензії на здійснення такого виду діяльності.

На думку генерального директора ТОВ, податкова інспекція, по-перше, взагалі не може бути позивачем у цій справі. По-друге, ст. 227 ЦК, хоча й встановлює правові на-слідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, але йдеться в ній лише про правочини, вчинені без відповідного дозволу (ліцензії). Виходячи з цього, правочин щодо реалізації ТОВ зайвого устаткування не може визнаватися недійсним за підставою, передбаченою ст. 227 ЦК (цей вид діяльності не потребує ліцензування). Що ж стосується правочину щодо реалізації ТОВ тютюнових виробів власного виробництва, то його не можна розглядати як такий, що був укладений без спеціального дозволу (ліцензії), оскільки ліцензію на здійснення такого виду діяльності ТОВ отримало. Строк її дії закінчується лише через 1 рік 10 місяців. Той факт, що ТОВ втратило видану ліцензію і на день вчинення правочину не мало дублікату ліцензії, не є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 18 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. На підтвердження цього факту генеральний директор ТОВ подав особам, які здійснювали перевірку, заяву, з якою звернувся до органу ліцензування про видачу ТОВ дублікату ліцензії.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

60. Іванов, що страждав на захворювання бронхіальною астмою і проживав у власному будинку, розташованому поруч з металургійним комбінатом, перед від’їздом на лікування в іншу місцевість доручив Федотову обміняти цей будинок на інший або приватизовану квартиру меншої площі поблизу моря.

Скориставшись дорученням, Федотов обміняв будинок Іванова на однокімнатну приватизовану квартиру своєї двоюрідної сестри. Іванов, проживши в квартирі зиму, з’ясував, що вона має істотні недоліки, пов’язані з промерзанням стін, і звернувся з позовом до суду про визнання договору міни недійсним на підставі ст. 230 ЦК, як вчинений під впливом обману. Ним зазначалося, що Федотов і його сестра знали про недоліки квартири.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

61. Кирилов, погрожуючи зброєю, заволодів шапкою з цінного хутра, що належала Смирнову. Згодом, дізнавшись, що за цим фактом порушено кримінальну справу, Кирилов на квартирі потерпілого передав останньому певну суму грошей, нібито за куплену річ. У судовому засіданні Смирнов пояснив, що він дійсно отримав гроші, але у значно меншому розмірі, ніж дійсна ціна шапки, і зробив це задля того, щоб не мати в майбутньому неприємностей від Кирилова.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

62. Шилов, дізнавшись, що проти робітників юридичної особи, де він працював, порушено кримінальну справу і йому також може загрожувати притягнення до кримінальної відповідальності, за кілька днів до арешту продав мотоцикл, що йому належав, своєму другові Харитонову. Гроші покупець повинен був віддати жінці Шилова пізніше, а мотоцикл було передано тоді ж. Через деякий час Шилова було засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить на праві приватної власності. Прокурор, вважаючи, що конфіскації підлягає і мотоцикл, заявив позов про визнання правочину купівлі-продажу мотоцикла недійсним, оскільки Шилов мав за мету уникнути конфіскації.

На яке питання теми розраховане це завдання? Як слід вирішити справу?

63. Дмитров у вересні 2003 р. зробив обмін з Олійником неізольованої кімнати площею 14 м² на його ізольовану однокімнатну квартиру меншої площі. У зв’язку з тим, що нова кімната виявилася сирою, про що Дмитров дізнався лише оселившись у ній, він звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним. В судовому засіданні Олійник, заперечуючи проти позову, пояснив, що Дмитров неодноразово оглядав кімнату і мав повне уявлення про її стан. Дмитров підтвердив, що він дійсно двічі (у червні та серпні) оглядав квартиру і залишився задоволений нею, але це було влітку, за сухої погоди, коли неможливо було передбачити, що взимку кімната відсиріє і саме через це виявиться непридатною для проживання.

На яке коло питань розраховане це завдання? Як слід вирішити справу?

64. Романова – власниця половини житлового будин-ку – уклала з Володіною договір довічного утримання. Через рік, під тиском своєї сестри, Романова подала заяву про розір-вання договору, мотивуючи це тим, що Володіна неналежним чином виконувала свої обов’язки. Через місяць після цього Романова померла, і її сестра подала позов про визнання договору довічного утримання між Романовою і Володіною недійсним, як такого, що був укладений через тяжкі для Романової обставини на вкрай невигідних для останньої умовах.

Суд позов задовольнив. Володіна звернулася до апеляційного суду з проханням скасувати рішення місцевого суду, мотивуючи це тим, що, по-перше, такі договори укладаються лише при тяжких обставинах, а саме – у разі непрацездатності особи, яка не може самостійно себе утримувати. По-друге, в умовах договору, завіреного нотаріусом, передбачається місячний розмір матеріального забезпечення і тому для Романової умови договору не були вкрай невигідними, а навпаки. Апеляційний суд погодився з доводами Володіної і скасував рішення місцевого суду.

На яке питання теми розраховане це завдання? Як слід вирішити справу?

Т е м а 7. Представництво. Довіреність

Додаткова нормативна література

Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. // Там же. – № 9. – Ст. 62.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіц. вісн. України. – 2004. –
№ 10. – Ст. 639.

Положення про Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 29.05.1999 р. № 29/5 // Там же. – 1999. – № 24. – Ст. 1128.

Завдання

65. Акціонерне товариство “Колос” (далі – АТ) звернулося до суду з позовом до агрофірми “Зоря” про визнання недійсним договору на поставку мінеральних добрив. В обґрунтуванні позову було зазначено, що керівник відділу маркетингу, який підписав договір, не мав повноважень діяти від імені АТ. Суд виніс рішення про задоволення позову.

Як повинна бути вирішена ця справа? Як юридична особа здійснює свої цивільні права та обов’язки?

66. Восьмидесятирічна Іванова, не маючи можливості у зв’язку з фізичною немічністю займатися пошуком покупця на свій дім, вирішила видати довіреність Ковальову на укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. Для оформлення довіреності Іванова та Ковальов звернулися до нотаріуса. Останній відмовив у посвідченні довіреності, вказавши, що Іванова через похилий вік та загальну фізичну слаб-кість не може давати звіт своїм діям. Суддя, якому поскаржився на дії нотаріуса Ковальов, також відмовив у прийнятті скарги, пославшись, однак, на те, що заявник Ковальов не має від Іванової повноважень на ведення справи.

На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

67. Єфремов, працюючий в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Спецналагодження” (далі – ТОВ), очікуючи направлення в складі бригади в довгострокове відрядження, видав своєму колезі Василенку довіреність на отримання заробітної плати. Оскільки виїзд у відрядження не відбувся, Єфремов попросив Василенка повернути довіреність. В день видачі заробітної плати Єфремов дізнався, що його гроші касир видав по довіреності Василенку. Останній не заперечував цього, але пояснив, що повернути отримані гроші зараз не може, бо витратив їх на придбання холодильника. Через деякий час Василенко звільнився з роботи за власним бажанням і потрапив до лікарні, що завадило йому повернути гроші Єфремову. Єфремов звернувся з позовом до ТОВ про видачу йому заробітної плати на тій підставі, що наказ про його відрядження не був виданий, а бухгалтерія ТОВ знала і повинна була знати, що відрядження бригади було відкладене, тому касир не вправі була видавати заробітну плату Василенку.

На яке питання теми розраховано це завдання? Вирішить справу.

68. У зв’язку з від’їздом у довгострокове закордонне відрядження Білий видав Конову довіреність на управління всім його майном з правом продажу. Останній реалізував за договором купівлі-продажу непотрібні з його точки зору будівельні матеріали, які знаходилися на садово-городній ділянці довірителя, а саме: дошки, шифер, цеглу, руберойд. Дізнавшись про це, Білий у своєму листі до Конова сповістив, що той вчинив невірно, оскільки будівельні матеріали були призначені для ремонту садового будинку. В цьому ж листі він доручив Конову подати позов до суду про розірвання договору купівлі-продажу будівельних матеріалів на тій підставі, що Конов, діючи як представник, уклав договір під впливом помилки, вважаючи будівельні матеріали не потрібними довірителю. Діючи відповідно до вказівок Білого, Конов, посилаючись на ст. 229 ЦК України, подав позов до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

69. Борисов звернувся до суду зі скаргою на дії нотаріуса, який відмовив йому в посвідченні довіреності на ім’я батька на право користування та розпоряджання автомобілем. Борисов вказав, що після закінчення академії він працює в
м. Дніпропетровську, де поки що не має свого житла і місця для утримання автомобіля. У зв’язку з цим він хотів би, щоб автомобіль знаходився за місцем проживання батька в м. Харкові, де він сам мешкав до закінчення вузу. Батько має право на управління автомобілем і може забезпечити його технічну справність. Суд визнав правильним відмову нотаріуса, взявши до уваги те, що довіритель і повірений мешкають у різних містах, а видача довіреності завжди посвідчує або сумісну експлуатацію транспортного засобу, або надання послуг володільцю в користуванні автомобілем.

На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

70. Смирнов, який проживає в Бєлгороді, видав своїй дружині довіреність на укладання договору купівлі-продажу ½ частини квартири в м. Харкові, що належить йому на праві приватної власності. Згодом Смирнов заявив позов до Петрової про визнання недійсним договору дарування ½ частини квартири, який уклала його дружина з відповідачкою, згідно ст. 229 ЦК України, посилаючись на те, що його дружина в момент укладення договору діяла під впливом помилки.

Рішенням райсуду позов Смирнова було задоволено. В апеляційній скарзі Петрова просила рішення суду скасувати, оскільки Смирнов спочатку фактично підтримував дії своєї дружини відносно безвідплатної передачі їй у власність квартири за договором дарування.

На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішить справу.

71. Злотов 1 лютого 2004 р. видав довіреність Потапенку строком на два місяці на продаж останнім телевізора ціною не менше ніж 10 мінімальних заробітних плат. Довіреність була посвідчена командиром військової частини, де працював водієм Злотов. Оскільки комісійний магазин відмовився прийняти телевізор на комісію, а покупця Потапенко не знайшов, він, не повідомивши свого довірителя, 10 травня того ж року видав довіреність (у порядку передоручення) в простій письмовій формі строком на шість місяців своєму синові. Останній продав телевізор , але за ціною, вдвічі меншою, ніж указана в першій довіреності. Злотов зажадав від Потапенка відповідної доплати або повернення телевізора, на що останній відповів, що всі претензії слід адресувати не йому, а його сину.

На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

72. Котлов видав довіреність своїй дружині на отримання грошового вкладу у філії Ощадбанку. Після смерті довірителя його мати як спадкоємниця заявила у суді позов до невістки про витребування в останньої отриманого нею грошового внеску, оскільки він був внесений на ім’я Котлова ще до реєстрації шлюбу. Суд задовольнив позов. У апеляційній скарзі відповідачка, не погоджуючись із рішенням суду, вказала на те, що, оскільки її чоловік видав їй довіреність на отримання внеску без будь-яких обмежень, вона набула право розпоряджатися грошима на свій розсуд і тому витратила їх на особисті потреби.

Розгляньте доводи сторін. Як співвідносяться поняття “повноваження” і “представництво”?

73. Акціонерне товариство (далі – АТ), що виготовляло безалкогольні напої, видало Апраксіну 15 червня 2004 р. довіреність без зазначення строку дії для закупівлі у фермерських господарствах 10 т помідорів ціною 2 грн. за 1 кг. У чер-вні 2005 р. тому ж представникові було доручено здійснити аналогічні дії без поновлення довіреності. Але через дощове літо Апраксін лише у вересні зміг закупити 8 т помідорів за ціною 3 грн. за 1 кг. Завод відмовився прийняти помідори і оплатити їхню вартість, мотивуючи свої дії тим, що на цей час він їх вже закупив у інших виробників за значно нижчою ціною. До того ж Апраксін не мав повноважень на укладення договорів із фермерськими господарствами.

На яке питання теми розраховане це завдання? Вирішіть справу.

Т е м а 8. Здійснення цивільних прав

та виконання обов’язків.

Захист цивільних прав

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19.06.1992 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 524.

Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. // Там же. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. в ред. від 14.03.1995 р. // Там же. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. // Там же. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.

Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 26. – С. 1241.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Президії Вищ. арбітражного суду України від 12.03.1999 р.
№ 02-5/111 // Вісн. Вищ. арбітражного суду України. – 1999. –
№ 2. – С. 92.

Завдання

74. Після смерті Ткаленко відкрилася спадщина (квартира у м. Харкові), на яку могли претендувати за законом його дружина, дві доньки та син, який мешкав в іншій державі. Через три місяці після смерті чоловіка дружина звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Доньки відмовилися від своєї частки на користь матері. Від сина ніяких заяв до нотаріальної контори не надходило.

Які існують способи здійснення суб’єктивних цивільних прав? За допомогою яких дій і в який строк може відбуватися здійснення цивільних прав у спадкових правовідносинах при прийнятті спадщини?

75. Мішкіна звернулася до нотаріуса з проханням посвідчити договір, за яким вона передає своїй знайомій Самохіній право на отримання протягом одного року аліментів від її колишнього чоловіка, щоб таким чином розрахуватися за придбаний нею у Самохіної невеличкий меблевий гарнітур.

Що має відповісти нотаріус?

76. Безштанько уклала з Кривко договір купівлі-продажу своєї трикімнатної квартири, що знаходилася у будинку, розташованому в центрі м. Харкова. Через деякий час прокурор Дзержинської районної прокуратури м. Харкова звернувся до міського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Як з’ясувалося, Безштанько мала чотирьох неповнолітніх дітей, яких вона при поданні документів на приватизацію не вказала як таких, що мешкають з нею в квартирі, а зазначила, що вони проживають у її матері в селищі поблизу м. Харкова. Після того, як Безштанько в результаті приватизації стала єдиним власником квартири, вона продала її Кривко.

Як повинна бути вирішена справа? Які основні засади здійснення суб’єктивних цивільних прав?

77. Лук’яненко, що проживав із сім’єю в невеличкому будинку, успадкованому від батьків, вирішив поліпшити свої житлові умови шляхом будівництва нового будинку на земельній ділянці, де був розташований старий будинок. У зв’язку з цим Лук’яненко звернувся до районної ради за погодженням проекту нового будинку, однак у дозволі на будівництво йому було відмовлено з посиланням на те, що запропонований на затвердження проект перекриває природне освітлення сусіднього будинку, а також не відповідає правилам пожежної безпеки. Лук’яненко, вважаючи, що його права як власника порушені, звернувся зі скаргою до суду.

Яке рішення повинен винести суд?

78. З урахуванням законодавства проаналізуйте нижче наведені ситуації.

1. Перевіркою, здійсненою Сумським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, встановлено, що акціонерне товариство “Суми-газ” (далі – АТ) займає монопольне становище на ринку послуг з реалізації скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення та на ринку послуг з реалізації встановлення побутових лічильників природного газу з часткою 49,4%. Структурні підрозділи АТ встановлювали різні ціни для споживачів фізичних осіб різних регіонів області на монтаж газових лічильників, включаючи до обсягу робіт такі, що не проводилися, завищували норми часу на монтаж лічильників.

Яке рішення має прийняти з цього приводу Антимонопольний комітет?

2. Акціонерне товариство “Фаетон” (далі – АТ), товариство з обмеженою відповідальністю “Ї.С.” (далі – ТОВ), ТОВ “Лінія”, ТОВ “Криниця” та два підприємці-фізичні особи, що надавали у м. Вінниці послуги з проявлення кольорової фотоплівки та фотодруку, провели збори та підписали на них прейскурант цін, встановивши єдині ціни на послуги.

Які межі здійснення цивільних суб’єктивних прав встановлені для суб’єктів підприємницької діяльності? Чи є вказані дії порушенням конкурентного законодавства?

79. Фонд державного майна України (далі – ФДМУ), орендодавець, уклав договір оренди споруди з товариством з обмеженою відповідальністю “Спортивний медико-віднов-лювальний центр” (далі – ТОВ), орендарем, відповідно до умов якого останній зобов’язався своєчасно здійснювати поточний і капітальний ремонт споруди. Через три роки ФДМУ звернувся до господарського суду з вимогою розірвати договір оренди, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору і протягом більш ніж двох років не здійснив навіть поточного ремонту. Перевір-ка технічного стану споруди показала, що експлуатаційна якість її незадовільна (ряд конструкцій та приміщень потребують невідкладного ремонту, покрівля має значні пошкодження). Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що акт про стан споруди складений без його відома, договором оренди не конкретизовано періодичність проведення ремонту; позивач (орендодавець) відповідно до ст. 776 ЦК повинен сам проводити капітальний ремонт переданого в оренду майна. Однак, попри на це, ТОВ вже уклало договір з іншою юридичною особою на проведення ремонтних робіт. Позивач з доводами орендаря не погодився, посилаючись на недотримання останнім умов договору, які повністю відповідають вимогам п.2 ст.18 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”.

Яким чином повинні виконуватися цивільні обо-в’язки? Вирішіть справу.

80. Посередницьке ТОВ “Метеорит” (далі – ТОВ) уклало з будівельно-ремонтним АТ “Пальміра” (далі – АТ) договір на щомісячну поставку протягом трьох місяців будівельних матеріалів в асортименті. За згодою сторін у договір був внесений пункт, відповідно до якого всі спори між контр-агентами мають вирішуватися лише шляхом переговорів без звернення до господарського суду. У перші два місяці ТОВ належним чином виконувало свої зобов’язання, однак остання партія товарів в строк поставлена не була. АТ звернулося з письмовою претензією до ТОВ, проте відповіді не отримала.

Чи втратила будівельно-ремонтна організація право на судовий захист?

81. Букрєєва з м. Полтави приїхала у м. Харків провідати рідного брата Коваленка. Але зустріч родичів не відбулася. У квартирі брата тепер проживав незнайомий чоловік, який нічого їй не пояснив. Сусіди розповіли, що Коваленко не проживає у цій квартирі більше року, а майже 3 місяці там мешкає Савченко, який, щоправда, щоб потрапити у квартиру, позламував замки вхідних дверей. Букрєєва звернулася до районної прокуратури в м. Харкові з вимогою вжити заходів до притягнення Савченка до відповідальності за самовільне зайняття квартири її брата. Опитаний прокурором під час попередньої перевірки Савченко засвідчив, що квартиру він купив у Коваленка, але той, отримавши гроші, зник, не залишивши ключів від неї. Тому він як новий власник застосував відповідні засоби, щоб забезпечити можливість користуватися своєю квартирою. Наведені аргументи дають, на його погляд, підстави вважати свої дії правомірними.

Як буде вирішена ця справа? Які існують способи захисту цивільних прав?

82. Куліш у своєму гаражі, що знаходився на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності, відкрив авторемонтну майстерню. У зв’язку з великою кількістю замовлень він вирішив перебудувати гараж, значно збільшивши його площу. Орган місцевої виконавчої влади, до якого звернувся Куліш за узгодженням проекту, відмовив йому у видачі дозволу на будівництво, бо на діяльність Куліша надійшли скарги сусідів по вулиці, в яких зазначалося, що підприємницька діяльність останнього спричиняє їм значні незручності: постійний шум, загазованість, підвищену небезпеку. Куліш, вважаючи, що як власник земельної ділянки й гаража він має право на свій розсуд використовувати це майно, розпочав перебудову гаража. Сусіди ж перед в’їздом у гараж Куліша вирили величезну яму, чим позбавили його можливості користуватися цим приміщенням і здійснювати підприємницьку діяльність. Куліш звернувся до суду за захистом свого майнового права.

Як слід вирішити справу?

83. Лавриненко уклав у простій письмовій формі договір купівлі-продажу комп’ютера з акціонерним товариством “Дніпро” (далі – АТ) із розстроченням оплати на 1 рік. Через 3 місяці він продав комп’ютер Кравченку та звільнився з роботи. АТ звернулося до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на договорі купівлі-продажу у кредит для стягнення заборгованості з Лавриненка у безспірному порядку. Нотаріус відмовив у вчиненні виконавчого напису. АТ звернулося до суду за захистом свого права.

Як повинна бути вирішена справа?

Т е м а 9. Цивільно-правова

відповідальність

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 22.11.1996 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 28.

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. в ред. від 15.12.1993 р. // Там же. – 1994. – № 1. – Ст. 1.

Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. в ред. від 04.10.2001 р. // Там же. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. в ред. від 14.03.1995 р. // Там же. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

Статут залізниць України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 14. – Ст. 548.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 // Там же. – 1999. – № 26. – С.1241.

Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 27.03.1992 р. № 6 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 17.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди: Роз’яснення Президії Вищ. арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 // Зб. роз’яснень Вищ. арбітражного суду України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 89.

Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 31.03.1995 р. № 4 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2003. – № 3. – С. 369.

Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”: Роз’яснення Президії Вищ. арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 // Вісн. Вищ. арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 141.

Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій: Інформ. лист Вищ. арбітражного суду України від 29.12.2000 р. № 01-8/795 // Вісн. господарського судочинства. – 2001. – № 1. – С. 102.

Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції: Роз’яснення Вищ. арбітражного суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223 // Вісн. Вищ. арбітражного суду України. – 1999. – № 3. – С. 106.

Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 р.: Інформ. лист Вищ. арбітражного суду України від 07.06.2001 р. № 01-8/665 // Вісн. господарського судочинства. – 2001. – № 3. – С. 154.

Завдання

84. Мосін попросив водія таксі відвезти його у м. Дергачі. Водій, посилаючись на серцевий напад, вийшов з машини до аптеки за медикаментами, залишивши ключ у замку запалювання. Скориставшись тим, що машина була залишена без нагляду, Мосін сів за кермо, рушив з місця і скоїв наїзд на машину Гарківця, що стояла на узбіччі, внаслідок чого таксомоторному парку та Гарківцю було заподіяно матеріальні збитки. Гарківець звернувся з позовом про стягнення з таксомоторного парку і Мосіна 6700 грн. (вартість ремонту автомобіля). Міський суд Київського району м. Харкова стягнув з Мосіна на користь Гарківця 6700 грн., звільнивши таксомотор-ний парк від матеріальної відповідальності. Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на те, що шкоду повинен відшкодовувати власник джерела підвищеної небезпеки, Мосін оскаржив рішення суду.

Як слід вирішити цю справу? Який вид відповідальності має місце у цьому випадку?

85. За договором перевезення залізниця зобов’язана була доставити товариству з обмеженою відповідальністю “Одяг” (далі – ТОВ) три контейнери трикотажних виробів на суму 4000 грн. Через аварію частина вантажу вартістю
2000 грн. стала непридатною до використання, а решта – забрудненою. Внаслідок знижки вартість трикотажу складала 1000 грн. Залізниця претензію ТОВ задовольнила у сумі 3000 грн., а частину стягнення неодержаного прибутку в сумі 2000 грн. відхилила. У зв’язку з цим ТОВ, посилаючись на ст. 22 ЦК України та ст. 110 Статуту залізниць України, просило господарський суд стягнути з залізниці 2000 грн.

Чи належить задоволенню позов ТОВ? Визначте, в якому розмірі несе відповідальність залізниця за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.

86. Ольгіна, Кирилова і Чумаченка було засуджено за ст. 122 Кримінального кодексу України до двох років позбавлення волі кожного. Також з них солідарно було стягнено 5500 грн. на користь Петрова за завдану останньому шкоду. Чумаченко, взятий під варту, після набрання вироком законної сили, один повністю покрив усі збитки. Через деякий час Чумаченко звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Ольгіна та Кирилова 5000 грн. солідарно, оскільки, на його думку, ним особисто завдано Петрову менший збиток. Суд у позові Чумаченку відмовив.

Чи правомірна відмова у задоволенні позову?

87. Харківське відділення акціонерної страхової компанії “Оранта” звернулося до суду з позовом до батьків Сашка (16 років) і Сергія (13 років) про стягнення збитків. Позивач посилався на те, що внаслідок дій вказаних дітей, які розпалили вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу, було пошкоджено і знищено майно осіб, які мешкають поруч. За договорами страхування потерпілим було виплачено по 5000 грн. У зв’язку з цим позивач просив зазначену суму стягнути з відповідачів. Рішенням суду з батьків Сашка та Сергія на користь позивача була стягнена солідарно зазначена сума позову.

Чи правильне рішення прийняв суд?

88. Орендодавець – Харківське представництво Фонду державного майна України звернулося до суду з вимогами до орендаря ТОВ “Світанок” про відшкодування збитків, які були завдані пожежею в орендованому складському приміщенні. До складу збитків було віднесено: суму, на яку зменшилася вартість складського приміщення; орендну плату за час проведення необхідного ремонту приміщення; вартість ремонту згідно із кошторисом; суму страхового відшкодування, яку отримав би орендодавець, якщо б орендар застрахував складське приміщення на користь орендодавця відповідно до умов договору.

Суд встановив вину ТОВ “Світанок” у пожежі в складському приміщенні.

Які збитки підлягають відшкодуванню?

89. Анісімов звернувся до Чубаренка з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транс-портної події (ДТП), у розмірі 16000 грн. При цьому позивач зазначив, що 13 серпня 2004 р. він рухався на власному автомобілі вулицею міста, а з іншої вулиці, всупереч знаку “Дати дорогу”, виїхав на власному автомобілі відповідач і допустив зіткнення автомобілів, чим заподіяв позивачеві майнову шкоду (пошкодження автомобіля). Судом було встановлено, що Анісімов також порушив Правила дорожнього руху – рухався з перевищенням швидкості. Таким чином, ступінь вини обох власників транспортних засобів з урахуванням характеру їх дій становить: у Анісімова – 20%, а у Чубаренка – 80%.

Чи підлягають вимоги Анісімова задоволенню та в якому обсязі? Які умови відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки?

90. Дмитрук пред’явив позов до Карнауха про стягнення 800 грн. – вартості лікування та 10 тис. грн. – компенсації моральної шкоди, посилаючись на те, що в результаті ДТП йому були спричинені тілесні ушкодження і він два місяці знаходився на лікуванні. В судовому засіданні встановлено, що ДТП сталося внаслідок дій самого Дмитрука, який, не звернувши уваги на червоний сигнал світлофора та рух автотранспорту, переходив перехрестя, де й мало місце зіткнення. Було встановлено, що в ДТП вина водія Карнауха повністю відсутня.

Чи підлягає позов Дмитрука задоволенню?

91. Між товариством з обмеженою відповідальністю “Меблева фабрика “Мрія” (далі – ТОВ) та акціонерним товариством “Готель “Будапешт” (далі – АТ) 3 січня 2004 р. було укладено договір поставки партії меблів загальною вартістю 240 000 грн. За прострочення виконання зобов’язання сторони передбачили в договорі відповідальність у формі неустойки в розмірі 0,5% суми боргу за кожен день прострочення. Згідно з умовами договору меблі були поставлені трьома рівними партіями, кожна на суму 100 000 грн., відповідно 1, 15 та 25 лютого 2004 р. У той же час покупець (АТ) повинен був сплатити вартість кожної партії протягом 5 днів з моменту отримання меблів. Однак зобов’язання було виконано ним лише частково – 3 лютого на рахунок ТОВ надійшло 100 000 грн.,
18 лютого – 100 000 грн., решту суми боргу АТ не сплатило.

4 березня 2005 р. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з АТ у сумі 118 500 грн., а саме: 100 000 грн. основного боргу, 18 500 грн. пені. Позивач також вимагав відшкодування інфляційних збитків. Відповідач проти позову в частині стягнення пені заперечував, посилаючись на те, що не зміг своєчасно розрахуватися з боржником внаслідок значного зменшення кількості клієнтів, відсутності запланованих дотацій з місцевого бюджету, скрутного фінансового становища. Тому він вважав, що прострочення сталося не з його вини. Крім того, відповідач просив суд у стягненні відмовити, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 258 ЦК строк позовної давності.

Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

92. На прийомі громадян суддя отримав позовні заяви від сім’ї Волкових та від пенсіонера Гаврилова, де було зазначено наступне. Сім’я Волкових придбала в магазині кольоровий телевізор вартістю 1800 грн. За місяць телевізор перестав працювати через технологічний брак кінескопа, що було встановлено експертизою. Волков звернувся до торговельної організації з вимогою про заміну телевізора, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що телевізор є товаром відомого виробника і його заміна може проводитися лише в спеціалізованих організаціях, які мають офіційний статус розповсюджувача продукції цього виробника, і тому створили спеціальний обмінний фонд для таких випадків. Всупереч вимогам, по закінченні трьох місяців Волков отримав від продавця тільки суму, необхідну для ремонту телевізора, причому на протязі цього часу сім’я Волкових, в якій виховується двоє неповнолітніх дітей, була взагалі позбавлена можливості дивитися телевізійні передачі, а діти – отримувати необхідні знання з освітніх програм.

В іншій заяві йшлося про те, що пенсіонер Гаврилов придбав телевізор чорно-білого зображення вартістю 600 грн., кінескоп якого виявився несправним, і при майже тотожних обставинах та строках, як із сім’єю Волкових, всупереч його вимогам полагодити або замінити кінескоп йому так само виплатили тільки вартість необхідного ремонту. В своїй позовній заяві Гаврилов зазначав, що він є літньою хворою людиною і мешкає поза межами населеного пункту, де придбавав телевізор, що кожен черговий приїзд до продавця в надії позасудового вирішення питання був пов’язаний для нього із значними труднощами. Судом було також встановлено, що телебачення фактично є для Гаврилова чи не єдиним засобом спілкування з зовнішнім світом.

Розглянувши вказані справи в один день, суд виніс рішення про стягнення з відповідача на користь Волкова та його сім’ї 300 грн. моральної шкоди, на користь Гаврилова – 800 грн.

Дайте своє бачення законності та обґрунтованості рішення суду.

93. Банк “Південно-західний” (далі – банк) та товариство з обмеженою відповідальністю “Тувілея” (далі – ТОВ) уклали договір 22 березня 2004 р. про надання ТОВ кредиту в сумі 42 000 грн. строком на 6 місяців за умови сплати 37% річ-них за користування кредитом. За прострочення повернення кредиту та процентів за його користування встановлювалася пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення. Незважаючи на те, що згідно з умовами договору кредитні ресурси повинні бути надані ТОВ в день його укладення, сума кредиту була перерахована позичальнику лише 10 квітня. При цьому банк послався на відсутність вільних кредитних коштів внаслідок неповернення кредитів іншими боржниками. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з банку збитків у сумі 150 000 грн., оскільки внаслідок несвоєчасного надання коштів вимушено було сплатити 12 000 грн. пені іншим кредиторам та взяти в іншому банку кредит під підвищений відсоток. Крім того, ТОВ просило стягнути кошти за заподіяну моральну шкоду.

Банк просив суд зменшити розмір збитків наполовину, врахувавши при цьому його складне фінансове становище і заперечував проти компенсації моральної шкоди, мотивуючи це тим, що, по-перше, юридична особа не може страждати і тому їй моральної шкоди не може бути завдано. По-друге, із договір-них зобов’язань не випливає обов’язок компенсації моральної шкоди. Це можливо лише у недоговірних зобов’язаннях.

Чи підлягає позов задоволенню?

Т е м а 10. Строки та терміни.

Позовна давність

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. в ред. від 15.12.1993 р. // Там же. – 1994. – № 1. – Ст. 1.

Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. // Там же. – 1993. – № 1. – Ст. 1.

Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів: Роз’яснення Президії Вищ. арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438 // Зб. роз’яснень Вищ. арбітражного суду України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 5.

Завдання

94. 10 липня Гончарова у магазині “Доміно” купила зимові чоботи. Через кілька днів до неї прийшла подруга і переконала її в тому, що чобітки такого фасону вже виходять з моди і їй краще придбати іншу модель. 26 липня Гончарова прийшла до магазину і попросила обміняти придбані чобітки на інші. Однак продавець відмовився це зробити, посилаючись на пропуск Гончаровою встановленого Законом України “Про захист прав споживачів” 14-денного строку. Гончарова наполягала на своїх вимогах, стверджуючи, що, по-перше, з 18 по 24 липня вона хворіла (підтверджено листком про непрацездатність), а, по-друге, 24 і 25 липня магазин був закритий у зв’язку з вихідними днями. Крім того, на її думку, про пропуск строку в даному випадку не можна говорити, тому що обчислення строку повинно починатися з часу настання зимового сезону.

Як слід вирішити спір? Чи зміниться рішення задачі, якщо Гончарова звернулася б в магазин відповідно 14 або 27 липня?

95. Товариство з обмеженою відповідальністю “Арсенал” (далі – ТОВ) через недопоставку йому за договором
10 електромоторів у першому кварталі 2004 р. звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з постачальника неустойки та збитків. Господарський суд, зазначивши, що позов про стягнення неустойки і збитків було заявлено у травні 2005 р., у позові відмовив у зв’язку з пропуском строку позовної давності. ТОВ оскаржило рішення суду, посилаючись на те, що, по-перше, воно неодноразово вимагало від постачальника (у грудні і лютому) добровільної сплати неустойки і збитків, і 10 березня 2005 р. відповідач обіцяв до 1 квітня їх сплатити. По-друге, строк позовної давності по стягненню збитків не закінчився.

Чи правомірні доводи позивача? З якого моменту починається перебіг позовної давності?

96. Гавриленко у серпні 2002 р. виїхав у тривалу експедицію до Анголи. У грудні 2002 р. з його квартири були викрадені різні речі, в тому числі відеокамера. Про крадіжку він дізнався лише у лютому 2004 р., коли повернувся додому. На цей час ні речі, ні злочинці знайдені не були. У серпні 2004 р. у комісійному магазині він побачив свою відеокамеру, здану на комісію Онищенком, який помер наприкінці листопада 2004 р. У лютому 2005 р. Гавриленко звернувся до суду з позовом до жінки померлого про витребування відеокамери, яку та встигла забрати з магазину. Однак у задоволенні позову було відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що строк позовної давності було пропущено. У скарзі до апеляційного суду позивач наголошував на тому, що суд неправильно обчислив строк позовної давності, визначивши початок його перебігу від дня крадіжки речей. На думку позивача, цей строк слід обчислювати від дня, коли було знайдено відеокамеру і стало можливим визначити відповідача.

Як повинна бути вирішена ця справа?

97. Ковальов домовився з бригадою підрядників про виконання ремонту в його 3-кімнатній квартирі. Договір містив, зокрема, пункт, згідно з яким позов до підрядників у разі порушення умов договору може бути заявлено протягом 5 років від часу прийняття замовником роботи.

Чи допущено порушення правових норм, що регулюють позовну давність? Чи зміниться рішення, якщо в договорі передбачено 2-річний строк позовної давності?

98. Родина Захарченків, яка складалася з чотирьох осіб (батько, мати, 15-річний син Антон і 12-річна донька Олена) приватизувала 3-кімнатну квартиру в м. Харкові у квітні
2001 р. У травні цього ж року вони продали її і придбали
4-кімнатну квартиру, яку оформили в рівних частинах на батька і матір. По досягненні повноліття у вересні 2004 р. Антон звернувся до суду з позовом до батьків про визнання за ним частки в 4-кімнатній квартирі. У позові Антону було відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Чи правильне рішення суду? Дайте роз’яснення.

99. За договором позики 1 липня 2001 р. Коваленко отримав від Романова грошову суму, еквівалентну 1000 доларів США без визначення строку повернення. Через місяць позикодавець письмово зажадав повернення грошей, але їх не отримав, а 10 серпня того ж року Коваленко відбув у довгострокове відрядження. Переказом через систему “Вестерн-Юніон” 1 лютого 2003 р. він повернув позикодавцю ½ частку позики, а решту обіцяв сплатити не пізніше 1 травня 2003 р. Після повернення із відрядження у грудні 2003 р. боржника було включено до складу обмеженого військового контингенту Збройних сил України під егідою ООН і направлено в Косово. У вересні 2004 р. Романов звернувся до суду з позовом про сплату залишку боргу. Районний суд позов не задовольнив у зв’язку із пропуском позовної давності. У скарзі на рішення суду позикодавець вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, а суд припустився помилки.

Чи є підстави для задоволення скарги?

100. 15 липня 2001 р. ТОВ “Торговельна компанія “Гейзер” (далі – ТОВ “Гейзер”) поставила ТОВ “Експорт-ЛТД” дві партії електричних водонагрівачів власного виробництва на суму 5200 грн. Договір передбачав проведення оплати покупцем не пізніше 30 днів з дня передачі товару. Своєчасно взяті на себе зобов’язання ТОВ “Експорт-ЛТД” не виконало. Боржник неодноразово звертався до кредитора з проханням про відстрочення боргу. Повернути водонагрівачі ТОВ “Експорт-ЛТД” вже не мало можливості, тому що вони були реалізовані покупцям. 10 вересня 2004 р. боржник перерахував суму боргу на поточний рахунок покупця. 20 вересня на роботу в ТОВ “Експорт-ЛТД” був прийнятий юрисконсульт, який пояснив директору, що платіж проведено після спливу строку позовної давності і є змога повернути його через суд як безпідставний. 26 вересня 2004 р. ТОВ “Експорт-ЛТД” подало позов до Господарського суду Харківської області про повернення вказаної суми, посилаючись на те, що у момент здійснення оплати йому не було відомо про сплив позовної давності.

Яке правильне рішення суду?

101. Леоненко 15 серпня 2004 р. звернувся до суду з позовом про захист його честі та гідності і стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. з видавництва “Блискавка”, яке видало у січні 2001 р. новий тираж роману “Балагур”, в якому виведений образ Леоненка як зрадника. В позовній заяві він послався на рішення від 16.11.2000 р., яким було реабілітоване його чесне ім’я, а факти, наведені в романі, визнані такими, що не відповідають дійсності. Суд у позові відмовив у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Зробіть висновок по справі.

Т е м а 11. Право власності

та інші речові права

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08.06.2000 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2000. –
№ 39. – Ст. 333.

Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 р. в ред. від 19.02.1997 р. // Там же. – 1997. –
№ 17. – Ст.122.

Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 06.03.1992 р. в ред. від 15.05.1996 р. // Там же. – 1996. – № 34. – Ст.160.

Про оренду державного і комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. в ред. від 14.03.1995 р. // Там же. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Там же. – 1997. – № 24. – Ст.170.

Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва: Закон України від 14.09.2000 р. // Там же. – 2000. – № 45. – Ст. 375.

Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14.10.1994 р. // Там же. – 1994. – № 46. – Ст. 411.

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 р. // Там же. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України: Закон України від 13.12.1996 р. // Там же. – 1997. – № 19. – Ст. 140.

Про державну податкову службу України: Закон УРСР від 04.12.1990 р. // Відомості Верхов. Ради УРСР. – 1991. –
№ 6. – Ст. 37.

Про питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України: Постанова Верхов. Ради України від 11.05.2000 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2000. – № 32. – Ст. 267.

Про управління майном, що є у загальнодержавній влас-ності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. // Там же. – 1993. – № 7. – Ст. 52.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 в ред. від 28.01.2003 р. № 6/5 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 8. – Ст. 326.

Рішення Конституційного Суду України по справі про адміністративно-територіальний устрій від 13.07.2001 р.
№ 11-рп/2001 // Там же. – 2001. – № 29. – С. 1327.

Інструкція про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів: Затв. наказом Головної державної податкової інспекції України від 08.06.1993 р. № 20 // Право и практика. – 2001. – № 13. –
С. 70.

Інструкція про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна: Затв. наказом Міністерства фінансів УРСР від 17.12.1987 р. № 112 // Там же. – С. 6.

Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі: Затв. наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2003. – № 1. – С. 166.

Завдання

102. Товариство з обмеженою відповідальністю “Роксолана” (далі – ТОВ) купило на аукціоні об’єкт незавершеного будівництва для його добудови і використання у подальшому як торговельного центру. Після укладення договору купівлі-продажу воно звернулося до Харківського міськвиконкому за дозволом на будівництво і подало ескізний проект. Управління архітектури не погодилося з пропозиціями ТОВ на зведення чотирьохповерхової будівлі, і ТОВ оскаржило у суді його відмову, мотивуючи це порушенням своїх прав власника. Управління архітектури обґрунтувало прийняте рішення так: по-перше, чотирьохповерхова будівля не буде вписуватися в архітектурний ансамбль; по-друге, технічні спроможності комунікацій, розташованих у цій частині міста, обмежені, у зв’язку з чим заявлена на дозвіл будівля унеможливить їх використання сусідніми будівлями через порушення технічних умов нормальної подачі води.

Чи можна розцінювати дії Управління архітектури як обмеження права власності? Вирішіть справу.

103. Левченко звернувся до управління споживчого ринку м. Харкова зі скаргою на кафе “Фіалка”, розташованого поряд з будинком, в якому проживає. Він зазначив, що діяльність відповідача порушує спокій мешканців будинку: гучна музика з кафе, що звучить до двох годин ночі, позбавляє можливості нормального відпочинку. Управління споживчого ринку попередило кафе “Фіалка”, що в разі продовження ним неправомірних дій йому буде заборонено здійснювати свою діяльність. Кафе “Фіалка” вважає свої права порушеними, оскільки воно як власник може на свій розсуд використовувати свою власність.

Розберіть доводи сторін. Вирішіть справу.

104. Акціонерне товариство “Протон” (далі – АТ) уклало договір на оренду приміщень санаторію “Факел” з управлінням справами Верховної Ради України (далі – управління). Згідно з умовами договору АТ зобов’язалося здійснити капітальний ремонт приміщень, але його вартість орендодавець повинен сплатити після закінчення строку договору оренди. По закінченні строку договору управління звернулося до орендаря з вимогою про звільнення приміщень, а АТ, в свою чергу, поставило вимогу відшкодувати вартість проведеного ним капітального ремонту. Оскільки взаємні вимоги задоволені не були, управління звернулося з відповідним позовом до АТ. Господарський суд, розглянувши справу, виніс рішення про визнання договору оренди недійсним, як укладеного з неналежним орендодавцем, і зазначив у рішенні, що управління не є державним органом, що здійснює право власності в інтересах держави Україна. Рішення було оскаржене у апеляційному суді.

Яке рішення прийме апеляційний суд?

105. Регіональне відділення Фонду державного майна в Харківській області провело аукціон з продажу об’єктів незавершеного будівництва і за його результатами уклало договір купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю “Прометей” (далі – ТОВ). Оскільки фінансовий стан ТОВ погіршився і не дозволяв завершити будівництво, воно через деякий час вирішило продати придбаний об’єкт ТОВ “Слобода”. Після укладення договору купівлі-продажу покупець звернувся до міського бюро технічної інвентаризації (далі – бюро) для оформлення права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Йому було відмовлено в цьому, оскільки власником нерухомості, що підлягає реєстрації, воно стане тільки після завершення будівництва. ТОВ “Слобода” звернулося з позовом про оскарження дій бюро, вважаючи, що таким чином порушені його права: воно не може взяти в банку кредит під заставу об’єкта незавершеного будівництва в зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують його право власності, через що йому відмовлено у відведенні земельної ділянки. Одночасно позивач вимагав визнання за ним права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Суд задовольнив позовні вимоги.

Чи вірно поступив суд? Вирішіть справу.

106. Регіональне відділення Фонду державного майна в Харківській області (далі – відділення) уклало договір купівлі-продажу державного майна (нерухомості) з переможцем конкурсу АТ “Мотор” (далі – АТ). Згідно з умовами договору, покупець зобов’язувався сплатити вартість придбаного ним майна протягом двох місяців, після чого останнє буде йому передане по акту прийому-передачі. Через місяць АТ звернулося до відділення з вимогою про видачу свідоцтва про право власності на майно. Відділення йому відмовило в цьому, оскільки АТ повністю не розрахувалося за придбаний об’єкт. АТ звернулося до міського бюро технічної інвентаризації за реєстрацією нерухомості й отриманням на нього відповідних документів для укладення договору застави, в чому йому також було відмовлено. Після цього АТ звернулося до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на придбане майно. Судом в позові було відмовлено, оскільки право власності АТ не потребує визнання в судовому порядку, а ґрунтується на договорі.

Вирішіть справу. Який позов і до кого слід пред’яв-ляти в цьому випадку?

107. У 1996 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Поліпласт” (далі – ТОВ) придбало у акціонерного товариства “Червоний хімік”(далі – АТ) обладнання в робочому стані, що було змонтоване, налагоджене і знаходилося в будинку на території продавця. У 2000 р. АТ звернулося з позовом до ТОВ про звільнення останнім будинку. У суді АТ не надало документи, які б підтвердили його право власності на будинок. За наданими сторонами документами суд встановив, що будинок у 30-х роках належав толевій артелі, після ліквідації якої будинок було передано державному підприємству – заводу “Червоний хімік”. В 60-х роках будинок згорів і його відновлювали силами працівників заводу, але оскільки документи не були оформлені, він не значився на балансі заводу і тому при приватизації не ввійшов до цілісного майнового комплексу АТ як правонаступника заводу “Червоний хімік”. На підставі наведеного в позові було відмовлено.

ТОВ звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області (далі – відділення) з пропозицією укласти договір оренди на будинок, у чому йому було відмовлено, оскільки у відділення немає підстав вважати будинок державною власністю. Одночасно відділення звернулося до міського бюро технічної інвентаризації для взяття на облік будинку як безхазяйного. Після спливу річ-ного строку з дня взяття будинку як безхазяйної нерухомої речі на облік, управління комунального майна Харківського міськвиконкому звернулося до суду з заявою про передачу будинку у комунальну власність. ТОВ приймало участь у справі як третя особа і просило суд відмовити в передачі будинку до комунальної власності, оскільки такими діями порушуються його права на набуття будинку за набувальною давністю.

Як буде вирішено справу?

108. У 2002 р. Онуфрієнко продав Кузнєцову житловий будинок. У 2004 р. комунальними службами Київського району м. Харкова до Онуфрієнка були пред’явлені позови про стягнення заборгованості по комунальних платежах за газ, електроенергію, опалення. Онуфрієнко заперечував проти задоволення позовів, посилаючись на те, що власником будинку з 2002 р. є Кузнєцов. Кузнєцов також просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що будинок у 2003 р. згорів. Розглядаючи справу, суд встановив, що в бюро технічної інвентаризації відсутні відомості про знищення будинку, а його власником значиться Онуфрієнко.

Як слід вирішити справу?

109. Мозоліна отримала у спадщину вiд свого батька зiбрання рiдкiсних картин росiйських художникiв ХVIII ст. Оскiльки квартиру батька необхiдно було звiльнити, Мозоліна перевезла картини до себе на дачу, де вони почали псуватися. Дiзнавшись про це, мiське управлiння культури (далі – управління) пред’явило Мозоліній розпорядження про забезпечення належного утримання картин, якi являли собою значну художню цiннiсть. Мозоліна пояснила, що неспроможна нi фiзично, нi матерiально здiйснювати ремонт i опалення дачi, а без цього неможливо забезпечити належне зберiгання картин. Тодi управлiння заявило позов про вiдiбрання картин у Мозоліної з виплатою їй вiдповiдної грошової компенсацiї. Мозоліна проти позову заперечувала, пояснюючи, що цi картини для неї – пам’ять про батька, який збирав їх усе життя. Вона просила допомогти їй вiдремонтувати дачу i дала згоду в обумовленi днi надавати бажаючим доступ для огляду зiбрання картин.

Яке рiшення повинен винести суд?

110. Пивоварову на праві приватної власності належав мікроавтобус. Навесні 2004 р., коли сталася повінь, працівники служби спасіння забрали в нього мікроавтобус для перевезення людей. Влітку цього ж року йому була перерахована вартість мікроавтобуса на його рахунок у банку. У вересні 2004 р. Пивоваров переконався на власні очі, що його мікроавтобус використовувався районною держадміністрацією, і звернувся до неї з вимогою про його повернення. Держадміністрація відмовила йому в цьому, пояснивши, що мікроавтобус було реквізовано, і Пивоваров тепер не є його власником. Тоді останній звернувся до суду з позовом про вилучення та повернення йому мікроавтобуса, а також відшкодування збитків із урахуванням раніше перерахованої на його рахунок суми як відшкодування. На думку Пивоварова, мікроавтобус є його власністю, оскільки ніяких встановлених для реквізиції дій райдержадміністрація не провадила.

Розберіть доводи сторін. Вирішіть справу.

111. Мешканцю м. Харкова Авілову на правi приватної власностi належав будинок, який хотів придбати за
16 тис. грн. Гаврющенко, мешканець м. Лозової. 5 травня 2004 р. Авілов і Гаврющенко засвiдчили договiр купiвлi-продажу будинку у нотарiальнiй конторi, де Гаврющенко передав Авілову 8 тис. грн., а решту грошей Гаврющенко обiцяв передати 20 травня 2004 р. пiсля нотарiального посвiдчення в день переїзду в будинок для проживання.

8 травня у мiсцi розташування будинку стався вибух газу в газомережi, i будинок повнiстю згорiв. Гаврющенко звернувся з позовом про витребування вiд Авілова 8 тис. грн. У свою чергу Авілов заявив зустрiчний позов до Гаврющенка з вимогою сплатити 8 тис. грн., вважаючи, що власником будинку став останнiй.

Як повинна бути вирішена ця справа? Як визначається момент переходу права власності до набувача за договором?

112. Товариство з обмеженою відповідальністю “ПМ-Інформ” (далі – ТОВ) придбало на аукціоні майновий комплекс, що знаходився в комунальній власності. Через деякий час воно продало приміщення, що входило до складу майнового комплексу, АТ “Кераміка”, яке вирішило його заставити і для укладення договору застави звернулося до міського бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) за випискою з реєстру. Йому було відмовлено в цьому, оскільки приміщення в БТІ значиться як об’єкт права комунальної власності і змін власника не зафіксовано.

У подальшому було з’ясовано, що ТОВ не повністю розрахувалося за придбаний на аукціоні майновий комплекс Управління комунальної власності (далі – управління) поставило вимоги розірвання укладеного з ним договору і звільнення приміщення АТ “Керамікою”, пояснюючи це тим, що договір купівлі-продажу майнового комплексу не був зареєстрований у встановленому порядку, акта прийому-передачі цілісного майнового комплексу з ТОВ укладено не було, свідоцтва про право власності йому не видавалось, і тому ТОВ “ПМ-Інформ” не набув на нього права власності, а значить, і не міг продати приміщення АТ “Кераміка”.

Як повинна бути вирішена ця справа?

113. Граков, Саф’янов і Петрушенко виступили засновниками товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), яке було зареєстроване за місцем проживання Гракова. Оскільки до квартири Гракова, в якій розміщується офіс ТОВ, постійно ходять люди, і це порушує спокій сусідів, останні звернулися до адвоката за допомогою в захисті їхніх прав. Адвокат вбачає у діях Гракова і ТОВ порушення в тому, що житлове приміщення не може використовуватися під інші цілі, крім проживання в ньому, і звернувся до Гракова з вимогою про переведення ним квартири до нежитлового фонду.

Як повинна бути вирішена ця справа?

114. За письмовим договором купiвлi-продажу Жукова продала, а Сімонова купила за 100 мiнiмальних заробітних плат житловий будинок. Оскiльки сарай, гараж та iншi будiвлi окремо в договорi не згадувалися, а передача їх покупцевi здiйснилася, Жукова через два роки звернулася до суду з позовом про стягнення з покупця додатково вартостi сараю (у розмiрi 10 мiнiмальних зарплат) і гаража (в розмiрi 20 мiнi-мальних зарплат).

Чи пiдлягає позов задоволенню?

115. Іванченко звернувся з позовом до суду про припинення порушення його прав як власника житлового будинку виконкомом місцевої ради, яким 10 років тому було накладено заборону на відчуження його будинку, що знаходиться в зоні реконструкції і згідно з планом реконструкції міста підлягав знесенню ще у 1990 р. Суд задовольнив позов. Іванченко уклав договір купівлі-продажу будинку з Албу. У 2004 р. виконком місцевої ради приступив до здійснення програми реконструкції і запропонував Албу вартість будинку, з якою останній не погодився. Виконком місцевої ради пред’явив позов до суду, а Албу пред’явив зустрічний позов про підвищення оцінки вартості будинку і надання йому і членам його сім’ї трьох трикімнатних квартир і двох однокімнатних, оскільки він має чотирнадцять дітей різного віку, різної статі і різного сімейного стану. Крім того, він вимагав побудувати йому новий будинок замість того, що має зноситися. Виконком місцевої ради з цим не погодився і доповнив свою позовну заяву вимогою про визнання договору купівлі-продажу будинку між Іванченком і Албу недійсним, як укладеним із зловживанням права.

Як повинна бути вирішена ця справа?

116. У Фірсової було викрадено корову. Через деякий час з’ясувалося, що її купила Назарова, яка мешкає в сусідньому селі. Фірсова подала позов про витребування корови. Під час розгляду справи в суді виявилося, що Назарова дійсно купила корову, яка належала Фірсовій у невідомого їй чоловіка, але через деякий час корова захворіла і Назарова змушена була її забити. Додавши до суми, одержаної від реалізації м’яса, ще 90 грн., Назарова придбала іншу корову.

Як слід вирішити цю справу? Які умови пред’яв-лення віндикаційного позову?

117. Іванов перед від’їздом у довгострокове відрядження передав на зберігання сусідові Назарову речі, в тому числі і магнітофон. Назаров у відсутність Іванова подарував магнітофон Димову. Повернувшись із відрядження, Іванов пред’явив позов про повернення магнітофону. В судовому засіданні Димов проти позову про повернення магнітофону заперечував, посилаючись на те, що він не знав і не міг знати про те, що магнітофон не належить Назарову. Суд встановив, що Димов дійсно добросовісний набувач і залишив позов без задоволення. На думку адвоката, Іванов повинен подати позов про відшкодування збитків до Назарова.

Як слід вирішити цю справу? Яким було б рішення суду, коли б Назаров не подарував магнітофон, а віддав його в рахунок боргу? Яким було б рішення суду, коли б Назаров у відсутність Іванова свавільно взяв у користування магнітофон, а потім розпорядився ним?

118. Із тиражної таблиці чергового розіграшу державних облігацій Андрєєву стало відомо, що один із виграшів припав на облігацію, викрадену у нього разом з іншими речами і цінними паперами кілька місяців тому. Про цю крадіжку свого часу він повідомив органи міліції, докладно зазначивши перелік викрадених речей. Ним також були зазначені номери і серії викрадених облігацій, зокрема і тієї, на яку припав виграш. Андрєєв повідомив про обставини викрадення Міністерство фінансів і просив не видавати виграш пред’явнику облігації.

Під час пред’явлення облігації для оплати була встановлена особа, що її пред’явила, – Романова.

Андрєєв звернувся з позовом до суду про повернення йому облігації, як викраденої у нього. Романова заперечувала проти позову, посилаючись на те, що вона придбала цю облігацію у ощадбанку, що підтвердила у суді касир ощадбанку.

Як слід вирішити цю справу?

119. В судовому засіданні було задоволено позов Івкіна про витребування у Погорєлова корови, що належала йому на праві власності. При цьому була встановлена недобросовісність Погорєлова, оскільки він хоча і купив цю корову, але знав, що продавець є особою, яка не має права на її відчуження. Івкін просив також стягнути з Погорєлова всі доходи, які той отримав від його корови з часу, коли останньому було вручено повістку у справі про повернення корови. В свою чергу Погорєлов вимагав, щоб Івкін відшкодував йому вартість кормів та інших витрат, які були понесені за весь час утримання ним корови.

Як слід вирішити цю справу? Який порядок розрахунків при витребуванні майна?

120. Новікова звернулася до міського суду з позовом про визнання за нею права власності на майно (гараж та склад), яке вона отримала як заставу в забезпечення боргу за договором позики на 10 000 грн. Суд задовольнив позов, мотивуючи це тим, що, по-перше, була дотримана вимога про письмову форму договору застави, підтвердженням чого є розписка про надання грошей у позику. Оскільки мова не йде про житловий будинок, нотаріальне посвідчення договору не потрібне. По-друге, заставодавець 2 роки не з’являвся за місцем свого проживання, і заставлене майно приходить у непридатність. По-третє, у зв’язку з тим, що боржник не виконав зобов’язання по поверненню боргу, в рахунок його погашення заставодержателю передається на праві власності заставлене майно.

Чи є підстави для скасування рішення суду?

121. Токарєв і Бутенко були співвласниками будинку. Бутенко, який проживав на другому поверсі, збудував веранду, після чого Токарєв звернувся з позовом до суду про її знесення. У позовній заяві він зазначив, що веранда перекриває природне освітлення його кімнати і змушує постійно користуватись електроосвітленням.

Як слід вирішити спірні питання? Чи були у Токарєва підстави звернутися до суду з вимогою про заборону будівництва веранди до того, як Бутенко це зробив?

122. Бублик є власником трикімнатної квартири, яку він придбав три роки тому за 100 000 грн. На ремонт та благоустрій квартири ним було витрачено ще 30 000 грн. Рік тому він, як і інші мешканці будинку, став відчувати майже цілодобово монотонні шуми. Перевіркою шумової захищеності території, що була проведена за його заявою, було встановлено наступне. Рік тому інститут металів, дослідницьке виробництво якого знаходиться на відстані 50 м від житлового будинку, де мешкає Бублик, змонтував спеціальні печі, що потребують використання потужних компресорів. Саме вони й створюють зазначені шуми. Інститут металів надав усю документацію, яка свідчить про те, що печі і компресори змонтовані у відповідності до неї. Ціни на квартири у цьому будинку різко зменшилися. За офіційним висновком ріелторської фірми реальна ціна квартири Бублик з урахуванням ремонту та благоустрою становить лише 50 000 грн. У зв’язку з цим Бублик звернувся до суду з позовом про відшкодування йому інститутом металів компенсації в розмірі 80 000 грн. через зниження цінності квартири. Деякі мешканці цього будинку звернулися до суду з позовами про захист їх права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння.

Як слід вирішити це завдання? Які умови пред’яв-лення негаторного позову?

123. 15 березня 2004 р. глава районної державної адміністрації видав розпорядження про примусову доставку автомобілів, що належать громадянам на праві приватної власності, у разі, якщо особи, які управляють ними, не надають інспектору ДАІ талону, що підтверджує проходження технічного огляду автомобіля. За негайне проходження техогляду власник мусив сплачувати потрійний тариф. У тих випадках, коли власник відмовлявся від негайного проведення техогляду автомобіля, останній залишався на штрафному майданчику ДАІ до проведення його технічного огляду. Іванов, власник автомобіля, звернувся до суду з позовом про визнання незаконним зазначеного розпорядження, оскільки воно порушує його права як власника.

Як слід вирішити цю справу?

124. Коваленко придбав у Лазутіна житловий будинок, зруйнував його і побудував новий. Через декілька років він помер, і спадкоємці звернулися до нотаріуса для оформлення права на спадщину. Нотаріус відмовив їм у цьому, посилаючись на неналежне оформлення Коваленком будівництва нового будинку. Спадкоємці оскаржили дії нотаріуса в суді.

Як буде вирішено справу?

125. Шевцов звернувся до суду з вимогою про захист його прав, посилаючись на наступне. Він мешкав у квартирі, розташованій на другому поверсі багатоповерхового будинку, а квартири, що знаходилися нижче, належали на праві приват-ної власності Аванесову, який переобладнав їх під нежилі приміщення зі спорудженням окремого входу та ґанку з дахом. Шевцов указував, що конструкція ґанку, встановлена без його згоди, розташована на відстані 15 см від вікна його квартири, а це створює умови для проникнення в його власне помешкання. Крім того, під його вікном на даху ґанку накопичується сміття і пил, який разом із запахом синтетики від покриття даху проникає у квартиру, а під час дощу створюється значний шум від ударів крапель по покрівлі. В позові Шевцов вимагав від Аванесова знесення конструкції ґанку або влаштування його даху значно нижче з одночасним обладнанням захисних ґрат на його вікнах. У свою чергу Аванесов посилався на відсутність його вини у цій ситуації, оскільки переобладнання квартир та будівля ґанку узгоджувалася ним з відповідними органами місцевої влади, а сім’я, яка мешкала в квартирі до Шевцова, давала свою згоду на переобладнання помешкань у нежитлові. Більше того, Аванесов указував на те, що Шевцов є наймачем, а не власником квартири, тому Аванесов, як власник, має більше прав стосовно свого майна і його інтереси мають бути переважними.

Яке рішення повинен винести суд?

Т е м а 12. Право спільної власності

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.

Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 р. // Там же. – 2003. – № 45. – Ст. 341.

Про особисте селянське господарство: Закон України від 15.05.2003 р. // Там же. – № 29. – Ст. 363.

Про практику застосування законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 04.10.1991 р. № 7 // Право и практика. – 2002. – № 29. – С. 35.

Завдання

126. Соєва пред’явила позов до свого рідного брата Кірова про поділ спадкового майна, визнання за нею права власності на 35% будинку та витребування майна. Позивачка вказувала, що за життя їхня мати мешкала в житловому будинку, в праві власності на який їй належало 70%. Решта (30%) належала її сину – Кірову (брату Соєвої), який є відповідачем по справі. Під час проживання Кіров зробив значний ремонт будинку – змінив дах, вікна, відремонтував стіни. Кіров та мати домовилися, що кожен з них буде проживати на окремому поверсі будинку: мати на першому, а Кіров на другому. Після смерті матері Соєва, як спадкоємиця першої черги, розраховувала отримати половину частки, яка належала її матері (70%), поділивши її з братом, тобто 35%. Але Кіров став вимагати збільшення своєї частки в праві власності на будинок, на що Соєва не погоджувалася. В зустрічному позові до суду Кіров вказував, що мати знала про значні витрати, які були зроблені ним у зв’язку з ремонтом будинку. Домовляючись про користування лише першим поверхом будинку, вона фактично погодилася зі збільшенням частки сина в праві на майно з 30% до 50%. У зв’язку з тим, що матері після ремонту фактично належало 50%, спадкова частка Соєвої має бути зменшена до 25%. Суд, розглядаючи справу, визнав доводи Кірова обґрунтованими і визнав за Соєвою право власності на 25% в праві на майно. Соєва не погодилася з таким рішенням, бо, на її думку, та обставина, що фактично між її братом та матір’ю був установлений певний порядок користування спірним будинком, сама по собі не може бути підставою для збільшення частки Кірова в праві власності на будинок. Спадкодавиця не відчужувала йому у встановленому порядку яку-небудь частку свого майна і до смерті їй належало 70% в праві на будинок.

Як слід вирішити справу?

127. Сирову належало 60% в праві власності на житловий будинок, а Співаковій – 40%. За договором міни Сиров передав свою частину будинку Слюсаренко, не попередивши Співакову про свої наміри. Співакова звернулася до суду з позовом про визнання договору міни недійсним, посилаючись на порушення свого переважного права відповідно до ст. 362 ЦК.

На яке питання розраховане завдання? Як слід вирішити справу?

128. Литвиненко та Антіпова отримали в спадок по 50% в праві власності на житловий будинок, розташований у селі. Литвиненко жив у будинку один, займаючи дві з чотирьох кімнат. Антіпова мешкала у власній квартирі у м. Харкові. На протязі п’яти років вона не навідувалася в село і не цікавилася станом будинку. Литвиненко здійснював поточний ремонт будинку самостійно. Після весняних злив стан будинку значно погіршився і потребував термінового ремонту. Литвиненко неодноразово звертався до Антіпової з вимогою про його здійснення, але вона не реагувала на ці звернення. Литвиненко звернувся до суду з проханням примусити Антіпову виділити кошти на ремонт або передати будинок у його власність з відрахуванням Антіповій її частки грошима.

Як треба вирішити спір?

129. Подружжя Житнікових прожило в шлюбі 12 років. Після значного погіршення сімейних стосунків вони вирішили розірвати шлюб. При поділі майна між ними виникли суперечки щодо житлового будинку, і Житнікова звернулася до суду. Позивачка вказала, що під час шлюбу вона отримала в спадок від своєї матері житловий будинок, в якому Житнікови мешкали на протязі останніх 8 років. При поділі майна її чоловік претендує на половину цього будинку, хоча, на її думку, такого права не має. Суд задовольнив позов Житнікової, виходячи з того, що житловий будинок є спадковим майном позивачки. Житніков оскаржив рішення суду і відзначив, що хоча житловий будинок дійсно був одержаний його дружиною у спадок, але у період шлюбу подружжя здійснило його капітальний ремонт. Крім того, Житніков вклав у ремонт будинку 4 000 грн., які є його особистими дошлюбними заощад-женнями. Тому, на його думку, даний будинок є спільною власністю подружжя.

Житнікова не погодилася з цими доводами і відзначила, що ремонт будинку дійсно було зроблено, але це був поточний, а не капітальний ремонт. Було поновлено дах, двері будинку та замінена зіпсована цегла однієї із стін. Якщо Житніков вважає, що він уклав у ремонт свої особисті кошти, то вона згодна повернути йому половину з них. Що ж стосується спільних коштів подружжя, використаних на ремонт будинку, то вони, на думку Житнікової, взагалі не підлягають урахуванню, тому що сторони спільно користувалися будинком і проживали в ньому 8 років. Виходячи з цього, Житнікова наполягала на визнанні за нею права власності на будинок і погодилася відшкодувати колишньому чоловікові 2 000 грн. – половину з того, що він використав на ремонт будинку.

Як треба вирішити спір? Які підстави набуття права спільної власності?

130. Вікторов пред’явив позов до Рижко про визнання права на 1/2 частину сум грошових вкладів. Позивач зазначив, що на протязі 35 років він перебував у фактичних шлюбних відносинах з Суміхіною – сестрою відповідачки і вів з нею спільне господарство. Отримані внаслідок цього гроші вони з Суміхіною вносили на її рахунок у банку. Оскільки після смерті Суміхіної свідоцтво про право на спадщину одержала відповідачка – Рижко як спадкоємиця другої черги, Вікторов звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на половину вкладу. Справа розглядалася судами неодноразово. Місцевий суд виніс рішення про відмову позивачеві у позові, вказавши, що Вікторов та Суміхіна не знаходилися в зареєстрованому шлюбі, тому не могли мати майно на праві спільної сумісної власності. Судова колегія в цивільних справах апеляційного суду залишила це рішення без змін. Заступник Голови Верховного Суду порушив питання про скасування рішення суду та ухвали судової колегії. В протесті, зокрема, було вказано, що, пред’являючи позов, Вікторов просив не про поділ вкладу, а про визнання за ним права на половину останнього, через те, що вклад є спільною частковою власністю його та Суміхіної. На підтвердження цього позивач навів докази про перерахування частини своєї заробітної плати на банківський рахунок. Суд мав врахувати ці обставини.

Як повинна бути вирішена справа?

131. Подружжя Сидоренків прийняли рішення про розірвання шлюбу та поділ спільного майна. Громадянка Сидоренко претендувала на половину житлового будинку, автомобіля, речей домашнього вжитку та частки в майні товариства з обмеженою відповідальністю “Квант”(далі – ТОВ), засновником якого був її чоловік. Сидоренко проти такого поділу майна не заперечував, окрім останнього – частки в майні ТОВ. На його думку, ця частка належатиме тільки йому, бо він один був засновником товариства, а його дружина не мала до цього відношення. Крім того, виділ його частки в майні ТОВ для подальшого поділу між подружжям взагалі неможливий. Якщо він буде здійснений, ТОВ не зможе працювати далі, оскільки частка Сидоренка в майні товариства складає 80%.

Як треба вирішити спір?

132. Подружжя Симоненків створили особисте селянське господарство, членами якого стали також четверо їх синів. Через декілька років у зв’язку з одруженням один із си-
нів – Іван – прийняв рішення про вихід з господарства та створення фермерського господарства. При цьому він поставив питання щодо виділення своєї частки майна в натурі. На його думку, майно особистого селянського господарства має бути поділено на шість рівних часток. При цьому Іван претендував на 1/6 частину земельної ділянки, 1 старий комбайн, автомобіль “Нива”, 20 мішків зерна, телевізор та меблевий гарнітур. Інші учасники особистого селянського господарства не погодились з такою пропозицією. На їхню думку, земельна ділянка не підлягає поділу між членами особистого селянського господарства тому, що вона була надана господарству в цілому. Комбайн не може бути переданий тому, що його після ремонту буде застосовано в роботі господарства. Щодо телевізора та меблевого гарнітура, то вони взагалі не підлягають поділу між членами особистого селянського господарства, тому що належать тільки батькам – подружжю Симоненків – на праві спільної сумісної власності. Крім того, Іван не може розраховувати на одержання 1/6 в майні господарства, бо він працював в ньому менш, ніж інші учасники – протягом 8 місяців він був відсутній, бо їздив працювати у сусіднє село.

Вирішіть спір. Чи змінилася б ситуація, якби господарство було створено в будь-якій формі підприємницького товариства: господарського товариства або виробничого кооперативу?

Т е м а 13. Спадкове право

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : Затв. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіц. вісн. України. – 2004. –
№ 10. – Ст. 639.

Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 36. – Ст. 1327.

Про практику розгляду судами справ про спадкування: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 24.06.1983 р.
№ 4 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1999. – № 5. – С. 41.

Завдання

133. Матвієнко, який постійно мешкав у м. Полтаві, поїхав 5 квітня 2004 р. у відрядження до м. Бєлгороду, де через добу помер у готелі. На спадщину (дім, земельну ділянку, іменні акції, вклад у банку, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, особисті речі) заявили свої права сестра Матвієнка, його дружина та племінник. Сестра померлого останні 3 роки мешкала із Матвієнком в його будинку і вела з останнім спільне господарство. Вона вважає себе єдиним спадкоємцем, оскільки дружина Матвієнка з 1997 р. жила окремо від чоловіка і поділила з ним майно, хоча розірвання шлюбу не оформила, а племінник не може вимагати долі в спадщині, бо є спадкоємцем другої черги.

Як повинен бути вирішений спір? Який порядок спадкування за законом?

134. У автокатастрофі загинуло подружжя Опанасенків, яке мешкало в м. Одесі. Чоловік пережив дружину на дві доби. Згідно з нотаріальним описом їхнього майна спадщина складалася з автомобіля, який подружжя придбало за кілька місяців до загибелі і зареєструвало його на ім’я дружини (дружина заповіла його чоловікові); квартири у м. Одесі та будинку у м. Чернівцях, а також речей домашньої обстановки та вжитку. Батьки подружжя, син дружини та тітка чоловіка (пенсіонерка) звернулися до нотаріуса з проханням пояснити, на яке майно у спадщині вони мають право як спадкоємці?

Вирішіть справу. Визначить коло спадкоємців у випадку, якщо чоловік помер би пізніше дружини на дві години тієї ж доби?

135. Після смерті Вороненко відкрилася спадщина на суму 17 000 грн., враховуючи вклад у банку в розмірі 1 500 грн., який був внесений нею під час перебування у першому шлюбі, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку на суму 1 000 грн. На день відкриття спадщини з’ясувалося, що на неї претендують: чоловік Вороненко, неповнолітня дочка, син померлої від першого шлюбу, який жив окремо від матері, дочка сина (онука спадкодавиці), двадцятирічний племінник, інвалід II групи, який 5 останніх років знаходився на повному утриманні померлої, але проживав окремо від неї, повнолітня дочка. Син помер, не встигнувши прийняти спадщину. Повнолітня дочка спадкодавиці відмовилася від своєї частки спадщини на користь свого чоловіка.

Хто із перелічених осіб має право на спадкування за законом?

136. Захарченко пред’явив позов про визнання недійсним заповіту, який залишив його батько на користь своєї двоюрідної сестри. Заповіт був посвідчений за кілька днів до смерті лікарем, який лікував спадкодавця під час перебування його у лікарні. Позивач посилався на те, що стосунки між ним та батьком були нормальними, і батько не збирався позбавляти його спадщини. Крім того, позивач вважає, що текст заповіту був написаний Романовою, яка доглядала батька у лікарні, а це суперечить закону. Позивач також піддає сумніву підпис батька на заповіті. Лікар у суді показав, що в день посвідчення ним заповіту у лікарні було багато роботи, і він не пам’ятає обставин посвідчення заповіту, але свій підпис на заповіті підтверджує.

Чи підлягає позов Захарченка задоволенню? Які підстави визнання заповіту недійсним?

137. Артеменко, яка знаходилася у будинку-інтернаті для людей похилого віку, у січні 2004 р. склала заповіт на користь своєї сусідки по кімнаті Потапової, який був посвідчений нотаріусом. Через декілька місяців вона померла. Після її смерті з’ясувалося, що існує також інший її заповіт на користь будинку-інтернату, посвідчений у березні 2004 р. директором цієї установи. Потапова звернулася до суду з позовом про визнання останнього заповіту недійсним, вважаючи, що директор будинку-інтернату не має права посвідчувати заповіти на користь установи, керівником якої він виступає.

Як повинен вирішити справу суд?

138. Після смерті Літвіна його спадщину, що складалася з предметів звичайного домашнього вжитку та вкладу у банку (на нього спадкодавець уклав заповіт на користь брата), прийняв брат, який проживав 8 років разом із померлим. Повнолітній непрацездатний син померлого, який жив окремо від батька в іншому місті, подав позов про визнання заповіту недійсним. Він вважає, що має право на обов’язкову частку у спадщині батька.

Чи підлягає позов задоволенню? Чи змінилося б рішення суду, якби Літвін не уклав заповіту на вклад у банку на користь брата?

139. Після оголошення Юхименка померлим, спадщину прийняли його дружина та дочка. Нотаріус, до якого звернулися спадкоємці за свідоцтвом про право на спадщину, пояснив, що він повинен накласти заборону на відчуження квартири на 5 років. Спадкоємці вважали дії нотаріусу неправомірними і оскаржили їх у суді, пояснивши, що мають намір негайно переїхати на постійне місце проживання до Росії і вже домовились з покупцем про продаж квартири.

Як повинен вирішити справу суд?

140. Афанасьєв заповів своє майно непрацездатній матері і зобов’язав її протягом 5 років надавати посильну допомогу його дружині, яка страждала на бронхіальну астму. Заповіт також передбачав обов’язок надати дружині право користуватися частиною будинку, який перейшов у власність матері. Два роки мати допомагала Афанасьєвій, а потім припинила допомогу, посилаючись на те, що та вдруге вийшла заміж і матеріальної підтримки більше не потребує. Афанасьєва звернулася до суду з позовом до матері спадкодавця про продовження виконання легату протягом строку, вказаного в заповіті. Крім того, позивачка вимагала усунення перешкод, які чинила відповідачка щодо вселення у будинок її нового чоловіка.

Яке рішення має винести суд?

141. Комарков помер у січні 2004 року. Через 8 місяців його дружина, яка мешкала в іншому місті, звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на будинок та автомобіль, які вони придбали під час шлюбу. На підтвердження своїх вимог Комаркова посилалася на фактичний вступ у володіння часткою спадкового майна – після поховання вона взяла обручку чоловіка і декілька його речей.

Яке рішення повинен винести суд?

142. Сапенко у серпні 2004 року подала позов до Романова про стягнення витрат на поховання. Позивачка вказала, що з 2000 року і до смерті у січні 2004 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з батьком відповідача. У зв’язку з похованням вона понесла витрати в сумі 1 200 грн. Оскільки відповідач прийняв спадщину батька, отримавши все його майно, але відмовив відшкодувати їй витрати, позивачка просила задовольнити її позов. Суд у позові відмовив, посилаючись на ст. 1281 ЦК, згідно з якою кредитори спадкодавця мають право пред’явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом шести місяців від дня відкриття спадщини. На думку суду, позивачка цей строк пропустила. Сапенко звернулася до прокурора із скаргою, пояснивши, що вона не знала про вимоги ст. 1281 ЦК і до того ж тривалий час була на заробітках в Чехії.

Яку відповідь повинен дати прокурор?

143. Подружжя Таніних звернулося до нотаріуса з проханням дати роз’яснення щодо таких питань: які існують вимоги до форми та змісту заповіту; які умови посвідчення заповіту подружжя; як вирішується доля спільного майна подружжя, щодо якого вони уклали єдиний заповіт, після смерті одного з подружня; що таке спадковий договір і чим він відрізняється від заповіту подружня; які передбачені заходи по забезпеченню виконання заповіту подружжя?

Які відповіді має дати нотаріус?

Т е м а 14. Авторське право та суміжні права

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. в ред. від 11.07.2001 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.

Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм: Закон України від 23.03.2000 р. // Там
же. – 2000. – № 24. – Ст. 183.

Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1997 р. № 1209 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2003. – № 3. – С. 294.

Завдання

144. Тимохін, який прожив багате на події життя, збирався втілити свої спогади в літературному творі, але сам здійснити це не зміг і тому почав співпрацювати з літератором Степановим. На протязі двох років Тимохін і Степанов систематично зустрічалися по два-три рази на місяць, і Тимохін розповідав Степанову епізоди зі свого життя. Використавши ці розповіді, Степанов написав роман. Після виходу у світ роману Тимохін побачив, що він не названий як один із його авторів та подав позов до Степанова про визнання свого співавторства та виплату половини отриманого Степановим гонорару. Степанов проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що Тимохін не приймав участі у творчому процесі по створенню складного за формою, яким є роман, художнього твору, а був тільки розповідачем деяких епізодів з життя, які, на думку письменника, не могли через творчі складності бути втілені у формі мемуарів. Місцевий суд співавторство Тимохіна на визнав та у позові відмовив.

Чи вірне рішення суду?

145. Після видання гумористичної повісті письменника Павлова під назвою “З життя мільйонерів” він звернувся до юридичної консультації із проханням пояснити, чи має місце порушення його прав, якщо: його твір було видано в перекладі з української мови на російську без згоди автора; артист Богданов використав уривок з його повісті для створення концертного номера, який включив до свого репертуару і виступав з ним, не узгодивши це з Павловим, а один із таких виступів транслювала радіостудія; главу повісті було надруковано у розважальному журналі; поет Берестов видав свої вірші під такою ж назвою і, як вважає Павлов, хоча вони тематично не мають ніякого відношення до його повісті, Берестов використав популярність повісті для розповсюдження свого твору; композитор Сушко написав пісню на слова діалогу з повісті і видав її; письменник Раєвич на основі сюжету однієї з глав повісті написав гумористичну сценку, яка використовується в цирку.

Чи були порушені права Павлова? Хто повинен відповідати за порушення авторських прав?

146. Золотов та Пархоменко видали в одному з видавництв м. Полтави книгу “Утримання худоби на пасовищі”. Згодом видавництво “Прометей” (м. Херсон) видало книгу Пархоменка “Пасовище для худоби у фермерському господарстві". Золотов пред’явив до Пархоменка і видавництва “Прометей” позов про визнання його співавтором і виплату гонорару, довівши, що книга, яку видано в м. Херсоні, є другими виданням книги, яка вийшла роком раніше в Полтаві. Видавництво “Прометей” представило суду укладений з Пархоменком договір, згідно з яким останній передав видавництву право на видання своєї книги і отримав гонорар як за перше видання. Суд у позові Золотову відмовив, пояснюючи, що Пархоменко як один із співавторів має право розпоряджатися своїм правом інтелектуальної власності на твір.

Чи вірним є рішення суду? Який порядок здійснення авторських прав співавторами?

147. Спадкоємці художника Потапенка, який помер
15 липня 1951р., дізналися, що одна з його картин була продана 20 лютого 2004 р. художнім салоном приватному колекціонеру. Спадкоємці художника на праві слідування заявили вимоги до покупця картини та художнього салону про виплату їм 5% від вартості, за якою картина була продана. Художній салон проти позову заперечував, посилаючись на те, що купив цю картину у 1996р. у дружини померлого художника, яка, як спадкоємиця всіх робіт Потапенка, при складанні договору відмовилася від права слідування у разі наступних продаж картини. Покупець картини заявив, що спадкоємці взагалі не можуть висувати будь-яких вимог, оскільки дія авторського права закінчилася 15 липня 2001 р., тобто із спливом 50 років з дня смерті автора.

Як слід вирішити цей спір?

148. Даниленко звернувся до суду з позовом до видавництва “Радуга” з вимогами припинити виробництво і розповсюдження книги “Життя тварин” та просив суд вилучити у відповідача примірники книги, а також стягнути з видавництва понесені збитки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він як автор цієї книги не надавав видавництву “Радуга” права на її тиражування і розповсюдження. Представник видавництва “Радуга” проти позову заперечував та пояснив, що авторських прав Даниленка воно не порушувало, оскільки видавало книжку та розповсюджувало на умовах договору з видавництвом “Цікавий світ”, яке надало йому права на її перевидання.

У суді було встановлено, що Даниленко видав видавництву “Цікавий світ” невиключну ліцензію на відтворення і розповсюдження цієї книги. Видавництво вирішило, що воно здобуло виключні авторські права і вказало на всіх примірниках копірайт (©), після якого зазначалося найменування видавництва.

Як слід вирішити справу?

149. Акціонерне товариство “Владібор” (далі – АТ) на комерційній основі здійснювало розповсюдження на дискетах комп’ютерні програми “Влад” для автоматизації бухгалтерського обліку. Товариство з обмеженою відповідальністю “Парус” (далі – ТОВ) звернулося до суду з позовом до АТ, в якому просило припинити продаж даної продукції та стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав. Свої вимоги ТОВ мотивувало тим, що воно є розробником цієї програми і як такий розповсюджує програму під назвою “Парус”, а АТ вкрало програму та поширює її під іншою назвою. Представники ТОВ стверджували, що програма “Влад” містить явну подібність з програмою “Парус”, і висловили думку про те, що опис та тексти програми був скопійований. АТ проти висунутих вимог заперечувало, посилаючись на те, що програма “Влад” була розроблена її співробітником Петровим. Авторські права на цю програму зареєстровані 30.05.2004р. в Агентстві з авторських та суміжних прав на його ім’я, після чого Петров передав права на розповсюдження програми АТ. Проведена судова експертиза встановила, що програми “Влад” та “Парус” являють собою один і той же програмний продукт під різними назвами, хоча й мають неістотні відмінності. З представлених до суду письмових доказів (договорів ТОВ зі своїми замовниками-користувачами програми) з’ясувалося, що програмний продукт “Парус” реалізовувався ТОВ, починаючи з квітня 2003 р.

Яке рішення повинен прийняти суд?

150. Телестудія “Оріон” здійснила зйомку фільму за балетною виставою, поставленою Харківським оперним театром на музику композитора Ольховського, який помер за 10 років до створення вистави. Музичний твір, покладений в основу музики балету, за життя автора двічі виконувався в концертах Харківської філармонії. Донька композитора, побачивши по телевізору виставу, впізнала музику свого батька і звернулася до суду з позовом до телестудії “Оріон” про захист авторських прав. Телестудія проти позову заперечувала, вважаючи, що опублікований музичний твір вільно може використовуватися при створенні інших творів.

Як треба вирішити справу?

151. Товариство з обмеженою відповідальністю “АРС” (далі – ТОВ) звернулося до господарського суду з позовом про заборону ТОВ “Ніка” випуску та розповсюдження творів прикладного мистецтва (сувенірів), знищення всіх примірників контрафактних творів та форм для їх виготовлення, стягнення 10 000 грн. компенсації за порушення авторських прав або незаконно отриманого прибутку, а також відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

В суді було встановлено, що ТОВ “АРС” на основі договору набуло виключні права на скульптурні серії “Флора-фауна натюрель”, “Люди-кукли”, “Новорічні святкові”. Автор-ські права ТОВ “АРС” були зареєстровані Державним агентством України з авторських та суміжних прав у січні 2004 р. Про свої виключні авторські права ТОВ “АРС” сповістило шляхом зазначення на кожній скульптурі знака копірайт (©). ТОВ “Ніка” зробило копії керамічних фігур та передало їх для розповсюдження до торгової мережі.

Яке рішення повинен прийняти суд?

152. В 2004 р. у видавництві “Алегорія” вийшла збірка творів М. Булгакова (1891-1940), до якої були включені його твори “Мастер и Маргарита” й “Собачье сердце”, надруковані в повній авторській редакції мовою оригіналу. Було з’ясовано, що ці твори за життя автора взагалі не публікувалися, а вперше роман “Мастер и Маргарита” було надруковано в журналі “Москва” №11 за 1966р. та №1 за 1967р. зі значними цензорськими скороченнями. Остання ж з неопублікованих творів письменника повість “Собачье сердце” вперше була надрукована в № 6 журналу “Знамя” за 1987 р. і раніше з ідеологічних міркувань офіційної публікації взагалі не мала.

Чи були в даному випадку порушені авторські права? Чи є публікація вказаних творів видавництвом незаконною?

Т е м а 15. Патентне право

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Парижская конвенция по охране промышленной собственности от 20.03.1983 г. // Сб. нормативных актов по вопросам промышленной собственности. – 1998. – С. 342.

Про охорону прав на винаходи та корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 р. в ред. від 01.06.2000 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2000. – № 37. – Ст. 307.

Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 р. // Там же. – 1994. – № 7. – Ст. 34.

Угода про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів у галузі правової охорони винаходів, підписана 04.06.1999 р.: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 р. № 2292 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 50. – Ст. 2472.

Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р. № 8 // Там же. – 2004. – № 2, ч.2. – Ст. 38.

Завдання

153. Іванов отримав у Департаменті інтелектуальної власності України патент на винахід “Установка для виготовлення цукерок”. За його замовленням було виготовлено кілька таких установок, які він продав товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Літо”. Довідавшись, що ТОВ “Літо” отримує значний прибуток від використання установок, він заявив позов про стягнення плати за користування винаходом.

Під час відрядження до Росії Іванов виявив, що ТОВ “Зима” займається випуском і реалізацією установок для виготовлення цукерок на території Росії, України і Білорусі. Іванов звернувся до ТОВ “Зима” з вимогою припинити незаконні дії і відшкодувати йому завдані збитки. Керівництво ТОВ “Зима” вважає, що виключні права Іванова не поширюються на територію Росії, тому вони можуть вільно використовувати його винахід.

Іванов звернувся за консультацією до патентного повіреного.

Яку консультацію повинен дати патентний повірений?

154. Працівник заводу “Зоря” при виконанні службових обов’язків зробив винахід. Він звернувся до юриста з проханням дати роз’яснення, які права він має на цей об’єкт і яким чином може їх реалізувати та захистити?

Дайте аргументовану відповідь.

155. Акціонерне товариство “Осінь” (далі – АТ) у січні 2004 р. отримало патент на пристрій для виміру електроструму і звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю “Весна” (далі – ТОВ) з позовом про припинення дій, які порушують права на винахід. ТОВ “Весна” проти позову заперечувало, оскільки такі пристрої в невеликих кількостях випускались ним ще з 2003 р. Представники ТОВ пояснили, що з грудня 2003 р. проводять підготовчі дії з метою випуску такої продукції в значних обсягах.

Вирішіть справу.

156. Винахідник звернувся до патентного повіреного з проханням дати відповіді на такі запитання: чим відрізняються між собою винахід, корисна модель та промисловий зразок; які критерії патентоспроможності зазначених об’єктів; чим визначається обсяг правової охорони на винахід, корисну модель та промисловий зразок; які охоронні документи видаються на зазначені об’єкти і який строк їхньої дії?

Яку консультацію повинен дати патентний повірений?

Т е м а 16. Засоби індивідуалізації

учасників цивільного обороту,

товарів та послуг

Д о д а т к о в а н о р м а т и в н а л і т е р а т у р а

Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків: Закон України від 13.10.1995 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1995. – № 37. – Ст. 281.

Про приєднання України до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків: Закон України від 01.06.2000 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 284.

Про приєднання України до Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків: Закон України від 01.06.2000 р. // Там же. – Ст. 285.

Про ратифікацію Угоди про заходи щодо поперед-ження та припинення використання неправдивих товарних знаків та географічних зазначень: Закон України від 21.09.2000 р. // Там же. – № 45. – Ст. 379.

Про охорону права на знаки для товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993 р. // Там же. – 1994. – № 7. – Ст. 36.

Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16.06.1999 р. // Там же. – 1999. – № 32. – Ст. 267.

Завдання

157. У січні 2004 р. було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю “Киця Мариська” (далі – ТОВ), яке відкрило магазин з продажу дитячих іграшок. У травні 2004 р. кондитерська фабрика випустила цукерки під назвою “Киця Мариська”. У серпні 2004 р. виробничий кооператив “Дитинство” отримав свідоцтво на торговельну марку “Киця Мариська” (клас товарів – дитячий одяг). У зв’язку з цим останній звернувся до ТОВ “Киця Мариська” та кондитерської фабрики з вимогою припинити використання таких найменувань, оскільки це порушує його права, або при бажанні продовжувати таку діяльність, укласти з ним ліцензійний договір.

Засновники ТОВ “Киця Мариська” з метою уникнути оплати за договором пообіцяли перейменувати юридичну особу і магазин, але після бесіди з юристом змінили свою позицію. Підставою для заперечення проти вимог кооперативу став той факт, що вони розпочали користуватися цією назвою значно раніше, а тому виробничому кооперативу “Дитинство” свідоцтво на торговельну марку було видано незаконно, і є всі підстави для визнання свідоцтва недійсним.

Кондитерська фабрика повідомила, що дозвіл на випуск цукерок з такою назвою вона отримала від дитячого письменника К. Самійлика, який видав повість “Киця Мариська”. Якщо виробничий кооператив “Дитинство” буде перешкоджати випуску цукерок, кондитерська фабрика змушена буде повідомити про це К. Самійлика, і в цьому випадку він заявить позов про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним, оскільки назва “Киця Мариська” повністю належить його творцеві і не може використовуватися іншими особами без дозволу автора.

Як потрібно вирішити спір? Як співвідносяться між собою право на комерційне (фірмове) найменування і на торговельну марку?

158. До патентного повіреного з проханням допомогти оформити заявки для отримання свідоцтва на торговельну марку звернулися такі особи: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Струмок” із торговою маркою “Добра вода” для випуску мінеральної води; овочева фабрика із торговою маркою “Томат” для позначення продукції, виготовленої з помідорів; акціонерне товариство (АТ) “Промінь” із торговою маркою “Кока-кола” для випуску меблів; швейний кооператив із торговою маркою “Ластівка” для виробленого ним жіночого одягу; товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Альфа” із торговою маркою “Сігма-М” для товарів технічного призначення (при умові що їх конкуренти уже отримали свідоцтво на торговельну марку “Сігма” для цього ж класу товарів).

Чи можуть бути видані охоронні документи на ці позначення?

159. Назва мінеральної води “Боржомі” включена Патентним відомством Грузії до переліку географічних зазначень Грузії. Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії видало АТ “Орієнтир” генеральну ліцензію строком до 2007 р. на розлив “Боржомі” і на використання найменування “Боржомі” для промислової експлуатації Боржомських джерел мінеральної води, а двана-дцять підприємницьких товариств Грузії отримали тимчасові ліцензії без права їх передачі іншим підприємцям.

На території м. Харкова один з хлібокомбінатів використовує позначення “Боржомі” на етикетках своїх хлібо-булочних виробів, а товариство з обмеженою відповідальністю “Джерело” (далі – ТОВ) випускає мінеральну воду
“Боржомі”. Антимонопольний комітет України вважає, що ТОВ своїми діями вводить споживача в оману відносно дійсного місця добування і розливу цієї мінеральної води і особливо відносно її лікувальних властивостей. З точки зору ТОВ, його дії не суперечать чинному законодавству України, оскільки в Україні відсутня торговельна марка “Боржомі”. До того ж ТОВ подало заявку на отримання у встановленому законом порядку охоронного документа на торговельну марку “Боржомі”.

Як повинна бути вирішена ця справа? Як співвідносяться між собою географічне зазначення і торговельна марка?

161. Концерн “Укрспирт” подав заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності на торговельну марку “Горобина на коньяку” для алкогольного напою. Дізнавшись про це, Національний інститут найменувань місць походження Франції заперечив проти видачі цього свідоцтва, оскільки реєстрація торговельної марки, яка містить як елемент позначення слово “коньяк”, яке є географічним зазначенням, зачіпає національні інтереси Франції і стосується міжнародних відносин між Україною і Францією. Концерн “Укрспирт” не погодився із наведеними аргументами, оскільки на території України діють стандарти і технічні умови, які визначають коньяк як вид міцного ароматного напою, виготовленого із виноградного спирту. До того ж, словесне позначення “коньяк” стало в Україні загальноприйнятим як позначення, що асоціюється у споживача з певним напоєм, а не з місцем його виготовлення, тобто перетворилося у видову назву товару. Представники Франції вважають, що така аргументація є підставою для порушення їхніх прав через використання найменування місця походження напою – французького міста Коньяк.

Вирішіть спір.