НАЦІОНАЛЬНА
ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені
ЯРОСЛАВА МУДРОГО
завдання
до практичних занять
та
контрольних робіт
з
кримінально-виконавчого
права
для студентів VІ курсу
заочного факультету
Харків
2005
ЗАГАЛЬНІ рекомендації
До практичних
занять виносяться найбільш важливі та складні теми з курсу
кримінально-виконавчого права: “Класифікація засуджених до позбавлення волі та
їх розподіл по кримінально-виконавчих установах” і “Режим позбавлення волі у
кримінально-виконавчих установах”.
При підготовці вказаних тем
студенти передусім повинні ознайомитись із нормами Кримінально-виконавчого
кодексу України та з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Державного
департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 р. № 275,
іншими нормативно-правовими актами, які регулюють ці питання, і з
рекомендованою літературою.
Необхідно також написати
семестрову контрольну роботу з кримінально-виконавчого права, яка складається з
теоретичного висвітлення однієї із запропонованих тем і письмового розв’язання
всіх завдань до неї.
Студенти, прізвища яких
починаються з літери “А” до “І”
виконують перший варіант, з “К”
до “П” – другий, з “Р” до “Т” – третій, з “У” до “Я” – четвертий.
Обсяг контрольної роботи
зумовлюється повною відповіддю на теоретичні питання і розгорнутим розв’язанням
практичних завдань.
Т е м а
1. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСУДЖЕНИХ
ДО
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТА ЇХ РОЗПОДІЛ
План практичного заняття
1. Поняття
класифікації засуджених до позбавлення волі, її значення та критерії.
2. Визначення
рівня безпеки виправної колонії комісією з питань розподілу, направлення та
переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.
3. Переміщення
засуджених до позбавлення волі. Направлення, приймання та облік засуджених до
позбавлення волі для відбування
виконання покарання.
4. Структурні
дільниці виправних та виховних колоній. Розподіл засуджених у межах однієї колонії.
Контрольні запитання
1. Укажіть, які обставини враховуються комісією з
питань розподілу, направлення і переведення для відбування покарання осіб,
засуджених до позбавлення волі:
1) тяжкість учиненого злочину;
2) цілі та
мотиви злочину;
3) відбування в
минулому покарання у виді позбавлення волі;
4) вид
(направленість) учиненого злочину;
5) психологічні
особливості особи правопорушника;
6) зовнішні
обставини вчиненого злочину;
7) суспільна
небезпека особи винного;
8) стать та вік
особи, що вчинила злочин;
9) стан здоров’я
засудженого до позбавлення волі;
10) ставлення до
суспільно-корисної праці;
11) строк
покарання;
12) заміна в
порядку амністії чи помилування смертної кари позбавленням волі;
13) заміна
довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк;
14) форма вини.
2. Назвіть,
які дії має вчинити адміністрація установи при прийманні засуджених до
виправних або виховних колоній?
1) знайомство з
особовою справою кожного засудженого та встановлення особи прибулого;
2) проведення
обшуку засуджених та огляд речей, які їм належать;
3) вилучення у засудженого всіх продуктів харчування;
4) проведення
санітарної обробки засуджених;
5) медичний
огляд прибулих, складання медичної карти на кожного;
6) усунення
помилок, що були припущені судом у вироку при написанні прізвища, імені та по
батькові і демографічних даних засудженого;
7) проведення
бесіди з прибулим, роз’яснення особливостей утримання в даній колонії та
попередження про відповідальність за порушення режиму;
8) розподіл
засуджених, які щойно прибули, по відділеннях
соціально-психологічної служби з урахуванням режимно-педагогічного принципу;
9) направлення
засуджених, які щойно прибули до
колонії у відділення карантину,
діагностики та розподілу;
10) заведення
особової справи на кожного прибулого;
11) заповнення
інформаційної картки на засудженого, що зберігається у
відділенні по контролю за виконанням
судових рішень колонії.
1. Місцевим судом Савенко був засуджений за ч. 2
ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі.
Комісією з питань розподілу, направлення та переведення для відбування
покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі – комісією з питань
розподілу), він був направлений до
виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
Один з членів комісії з питань розподілу не погодився з таким рішенням на
підставі того, що відповідно до ст. 12 КК України цей злочин є тяжким. Савенко
вчинив його у стані сп’яніння і спричинив тяжкі наслідки (смерть потерпілого,
заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншим особам), тому він повинен
відбувати покарання в колонії
максимального рівня безпеки.
Дайте правову оцінку названій ситуації і, мотивуючи
своє рішення, визначте Савенку рівень
безпеки виправної колонії.
2.
Охрименка було засуджено 10 листопада 2003 р. до позбавлення волі за ч.
2 ст. 286 КК України до 5 років, за ч. 1 ст. 135 КК
України – до 2 років, а за сукупністю злочинів на підставі
ст. 70 КК України – до позбавлення волі строком до 5 років. Комісія з питань розподілу направила засудженого
для відбування покарання в колонію мінімального рівня безпеки з загальними
умовами тримання. Раніше Охрименко відбував покарання у виді позбавлення волі до
одного року за вироком суду від 10 квітня 1998 р. за ч. 2 ст. 215 КК України
1960 р.
Чи правильно визначений засудженому
Охрименку рівень безпеки виправної колонії?
3. Стовпенка було засуджено до 3 років позбавлення волі за хуліганство за ч.
4 ст. 296 КК України. Згідно рішення комісії з питань розподілу він був
направлений в колонію мінімального рівня
безпеки з загальними умовами тримання. Через тиждень після його прибуття до
колонії виявилося, що раніше (10 років тому) Стовпенко відбував покарання за такий
самий злочин. Крім того, ще неповнолітнім його було засуджено за крадіжку до 1
року позбавлення волі.
Як у цьому випадку в колонії якого рівня безпеки
Стовпенко буде відбувати покарання?
4. Морозенка було засуджено за ч. 3 ст. 296 КК
України і за ч. 3 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення
волі. Комісією з питань розподілу він був
направлений для відбування покарання у виправну колонію середнього рівня
безпеки. У 2000 р. під час відбування виправних робіт Морозенко був засуджений
до 1 року виправних робіт. За ухвалою районного суду від 20 квітня 2001 р.
згідно зі ст. 30 КК України 1960 р. він був направлений у виправно-трудову
колонію загального режиму на невідбутий строк покарання, у зв’язку з тим, що
злісно порушував вимоги режиму під час відбування виправних робіт.
Чи правильно комісією з питань розподілу визначений рівень безпеки виправної колонії?
5. У
колонію мінімального рівня
безпеки з загальними умовами тримання
прибув для відбування покарання Карпенко, засуджений за ст. 304 КК України до 2
років позбавлення волі. Раніше він двічі засуджувався до позбавлення волі,
покарання відбув. Судимість за ці злочини була погашена.
Чи правильно визначений засудженому рівень безпеки
виправної колонії? Як повинна діяти адміністрація установи при прийманні
засудженого?
Т е м а 2.
РЕЖИМ У КОЛОНІЯХ
1. Поняття й
основні функції режиму позбавлення волі у кримінально-виконавчих установах.
2. Основні
вимоги й елементи режиму позбавлення волі у кримінально-виконавчих установах.
3. Особливості
режиму в різних видах кримінально-виконавчих установ (виправних колоніях,
виховних колоніях, колоніях мінімального рівня безпеки).
4. Зміна умов
утримання засуджених у кримінально-виконавчих установах.
5. Засоби
забезпечення режиму у кримінально-виконавчих установах.
Контрольні запитання
1. Укажіть, коли у
засуджених виникає право на одержання
посилок і передач:
1) після відбування 1/4 строку
покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки;
2) після відбування 1/3 строку
покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки;
3) зразу після прибуття у
виправну колонію;
4) після відбування 1/2 строку
покарання в кримінально-виконавчих установах;
5) при
хорошій поведінці й чесному ставленні до праці;
6) незалежно від поведінки і
ставлення до праці.
2. Чи можливе
переведення засуджених за вказаними нижче варіантами:
1) із колонії максимального
рівня безпеки до колонії середнього рівня безпеки;
2) із колонії максимального
рівня безпеки до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами
тримання;
3) із колонії середнього
рівня безпеки до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
4) із колонії максимального
рівня безпеки до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання;
5) із колонії середнього
рівня безпеки до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання;
6) із
виховних колоній до виправних колоній мінімального рівня безпеки з
полегшеними умовами тримання;
7) із
виховних колоній до виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
Завдання
1. Адміністрація колонії середнього рівня безпеки звернулася до комісії з питань розподілу з
клопотанням про переведення Лук’яненка до колонії мінімального рівня безпеки з
полегшеними умовами тримання. З матеріалів справи видно, що Лук’яненка було
засуджено за ст. 257 КК України до 8 років позбавлення волі, з яких він уже
відбув 2 роки. Протягом усього строку
відбування покарання Лук’яненко неодноразово заохочувався адміністрацією
виправної колонії, сумлінно виконував свої обов’язки, чесно працював. Це
дозволяє стверджувати, що засуджений стає на шлях виправлення.
Яке
рішення має прийняти комісія?
2. Засуджений Романюк, що відбував покарання в
колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, був
представлений адміністрацією до переведення в колонію мінімального рівня
безпеки з полегшеними умовами тримання. Члени комісії з питань розподілу під
час ознайомлення з особовою справою засудженого звернули увагу на те, що в
медичній картці Романюка записано про наявність у нього венеричного
захворювання. Незважаючи на те, що Романюк мав можливість продовжувати
лікування в колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання
(де, як і в інших місцях позбавлення волі, є необхідні заходи в справі охорони
здоров’я), комісія з питань розподілу дійшла висновку, що в даному випадку немає
перешкод для переведення засудженого.
Чи
правильне рішення прийняла комісія з питань розподілу?
3. Засуджена до 5 років позбавлення волі Дем’яненко після відбування 2 років визначеного строку
покарання допустила порушення режиму. За це
постановою заступника начальника колонії до засудженої було застосовано
стягнення у виді дисциплінарного штрафу, який у
сумі дорівнював трьом мінімальним розмірам заробітної плати.
Чи
правомірні дії заступника начальника колонії?
4. Мельника, що тримався на протязі року у
слідчому ізоляторі, було засуджено за ст. 400 КК України до 12 років
позбавлення волі. Комісія з питань розподілу визначила йому для відбування
покарання колонію максимального рівня безпеки. Після фактичного перебування в
місцях позбавлення волі на протязі 3 років Мельника було переведено з колонії
максимального рівня безпеки до колонії середнього рівня безпеки. Через 2 роки
після переведення засудженого до колонії середнього рівня безпеки адміністрація
колонії звернулася до комісії з питань розподілу з клопотанням про переведення
Мельника до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
Яке
рішення має прийняти комісія з питань розподілу?
5. Засуджений Карпенко, який
відбував покарання у виправній колонії
середнього рівня безпеки, звернувся зі скаргою до прокурора на дії
начальника виправної колонії, який не дозволив йому короткостроковий виїзд за
межі місця позбавлення волі у зв’язку зі смертю матері.
Чи обґрунтована скарга засудженого?
Аудиторна контрольна робота
Т е м а: Режим
позбавлення волі
у КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ
установах
В а р і а н т и
І. 1. Поняття режиму позбавлення волі у
кримінально-виконавчих установах.
2. Особливості режиму в колоніях
мінімального рівня безпеки.
ІІ. 1. Функції режиму позбавлення волі у кримінально-виконавчих
установах.
2. Особливості режиму в колоніях
максимального рівня безпеки.
ІІІ. 1. Основні
вимоги режиму позбавлення волі у кримінально-виконавчих установах.
2. Особливості режиму у виховних колоніях.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
В а р і а н т І
Т е м а: Класифікація
засуджених
до позбавлення волі та їх
розподіл
по КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ
установах
П л а н
1. Поняття класифікації засуджених до позбавлення волі, її значення та
критерії.
2. Призначення комісією з питань розподілу, направлення та переведення
для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, виду
кримінально-виконавчої установи та відповідного режиму.
Завдання
1. Під час приймання засуджених до колонії
середнього рівня безпеки начальник
відділення з контролю за виконанням судових рішень відповідно до матеріалів
особової справи встановив, що до колонії
прибув Медведчук, засуджений за ст. 115 КК України до 12 років позбавлення
волі. Раніше він двічі був засуджений, у тому числі і за злочин, учинений під час відбування покарання. Судимості за
всі попередні злочини не були погашені або зняті.
У виправній колонії якого рівня безпеки може відбувати
покарання засуджений Медведчук?
2. Корінько був засуджений за ч. 3 ст. 153 КК України до
12 років позбавлення волі. Комісією з питань розподілу він був направлений у
виправну колонію середнього рівня безпеки.
Через три місяці адміністрація виправної колонії встановила, що Корінько
неодноразово був засуджений до позбавлення волі, але всі судимості були погашені.
Адміністрація установи повідомила про це прокурора.
Яких
заходів має вжити прокурор? Чи є Корінько особою, яка раніше відбувала
покарання у виді позбавлення волі? В якій
виправній колонії він повинен відбувати покарання?
В а р і а н т
ІІ
Т е м а: Режим
позбавлення волі
у КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ
установах
П л а н
1. Поняття, основні функції,
вимоги й елементи режиму позбавлення волі у кримінально-виконавчих установах.
2. Особливості режиму в різних видах кримінально-виконавчих
установ (виправних колоніях, колоніях мінімального рівня безпеки, виховних колоніях).
Завдання
1. Засуджений Карпов,
який відбував покарання в колонії максимального рівня безпеки, звернувся зі
скаргою до прокурора на дії начальника установи, який не дозволив йому
короткостроковий виїзд за межі виправної колонії у зв’язку зі смертю матері.
Чи обґрунтована скарга засудженого?
2. В одній із
виправних колоній виникла конфліктна ситуація. Засуджені звернулись до
адміністрації колонії з вимогою зняти обмеження на перелік продуктів харчування,
одержуваних ними в посилках і передачах; зняти обмеження на перегляд
телепередач; дозволити: носити годинники, проносити засудженим у колонію
продукти харчування після тривалих побачень; надавати побачення особам, що
утримуються в дисциплінарному ізоляторі та приміщеннях камерного типу;
витрачати гроші без урахування обмежень суми грошей, дозволити купувати
тютюнові вироби без обмеження.
Як повинна діяти адміністрація колонії? Дайте обґрунтовані відповіді по
кожній вимозі засуджених із посиланням на відповідні норми Кримінально-виконавчого
кодексу України чи (або) Правил внутрішнього розпорядку установ виконання
покарань.
В а р і а н т
ІІІ
Т е м а: Порядок
та умови виконання
покарання у вигляді виправних
робіт
П л а н
1. Поняття виправних робіт.
2. Порядок і умови відбування
виправних робіт.
Завдання
1.
Протасова була засуджена судом за ч. 1 ст. 126 КК України до одного року
виправних робіт з відрахуванням 15 % від заробітку в доход держави. Під час
відбування покарання вона часто не виходила на роботу без поважних причин,
виїздила в інші населенні пункти, мотивуючи це відвідуванням своїх хворих
родичів, і за 10 місяців фактично відбула лише 8 місяців строку покарання.
Кримінально-виконавча інспекція звернулася до суду з клопотанням про заміну
засудженій Протасовій виправних робіт позбавленням волі.
Яке рішення і на підставі якої правової норми повинен
прийняти суд щодо клопотання кримінально-виконавчої інспекції? Чи є підстави
для притягнення до відповідальності керівника підприємства, де працювала засуджена
Протасова, та інспектора кримінально-виконавчої інспекції?
2.
Під час відбування покарання у виді виправних робіт засуджений Мішєнін внаслідок
нещасного випадку став інвалідом І групи. Кримінально-виконавча інспекція подала
до суду клопотання про заміну засудженому 6-місячного строку виправних робіт,
які він не відбув, позбавленням волі на тій підставі, що він через
непрацездатність не зможе відбувати визначене йому вироком суду покарання.
На підставі якої правової норми і яке рішення повинен
прийняти суд?
В а р і а н т
IV
Т е м а: Звільнення
від відбування покарання
П л а н
1. Підстави звільнення засуджених від відбування
покарання.
2. Підготовка та порядок
звільнення засуджених із кримінально-виконавчих установ.
Завдання
1. Громадянин Буров
був засуджений до 3 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 139 КК України з
відбуванням покарання у виправній колонії. Указ Президента України про дострокове
звільнення Бурова від покарання у зв’язку з помилуванням надійшов у колонію 29
квітня. Буров брав активну участь у художній самодіяльності колонії і мав
виступати у концерті засуджених 1 і 2 травня. Адміністрація колонії попросила
Бурова залишитися, і він погодився на те, що звільнення відбудеться 3 травня, а
30 квітня про це стало відомо прокуророві.
Чи законне рішення адміністрації колонії і як повинен відреагувати на
це прокурор?
2. При звільненні
Попова, який відбував покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, адміністрація
колонії подала клопотання до суду про встановлення адміністративного нагляду за
звільненим за місцем його проживання. Це рішення було мотивовано тим, що Попов
раніше був засуджений до позбавлення волі за крадіжку державного майна, а під
час відбування покарання за останній злочин систематично і злісно порушував
вимоги режиму і ознак щодо виправлення не виявляв.
Чи відповідає таке клопотання закону?
Нормативні
акти та література
Конституція України від 28 черв.
1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
Кримінально-виконавчий кодекс
України: Офіц. текст від 11 лип. 2003 р. / М-во юстиції України. – К.: Атіка,
2003.
Про загальну структуру і
чисельність кримінально-виконавчої системи
України: Закон України від 2 берез. 2000 р. № 1526-III // Офіц. вісн.
України. – 2000. – № 13. – Ст.504.
Про застосування амністії в
Україні: Закон України від 1 жовт. 1996 р. № 292/96-ВР // Відом. Верхов. Ради
України. – 1996. – № 48. – Ст.263.
Про соціальну адаптацію осіб, які
відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк:
Закон України від 10 лип. 2003 р. № 1104-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – №
32. – Ст.1681.
Про адміністративний нагляд за
особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 груд. 1994
р. № 264/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 52. – Ст.455.
Про попереднє ув’язнення: Закон
України від 30 лип. 1993 р. № 3352-XII // Там же. –
1993. – № 35. – Ст.360.
Про виконавче провадження: Закон
України від 21 квіт. 1999 р. № 606-XIV //
Офіц. вісн України. – 1999. – № 19. – Ст.813.
Положення про Державний департамент
України з питань виконання покарань: Затв. Указом Президента України від 31 лип. 1998 р. № 827/98 // Там же. –
1998. – № 31. – Ст.1162.
Положення про порядок здійснення
помилування: Затв. Указом Президента України від 12 квіт. 2000 р. № 588/2000 //
Там же. – 2000. – № 15. – Ст.610.
Положення про дисциплінарний
батальйон у Збройних Силах України: Затв. Указом Президента України від 5 квіт.
1994 р. № 139/94 // Укази Президента України. – 1997. – Т.1. – С.616.
Правила внутрішнього розпорядку
установ виконання покарань: Затв. наказом Державного департаменту України з
питань виконання покарань від 25 груд. 2003 р.
№275 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 52. – Ст.2898.
Інструкція про порядок розподілу, направлення
та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі:
Затв. наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від
16 груд. 2003 р. № 261 // Там же. –
2004. – № 1. – Ст.11.
Положення про комісію з питань
розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: Затв. наказом
Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 груд.
2003 р. № 261 // Там же.
Положення про Апеляційну комісію з
питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб,
засуджених до позбавлення волі: Затв. наказом Державного департаменту України з
питань виконання покарань від 16 груд. 2003 р. № 261 // Там же.
Інструкція про порядок виконання
покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб,
засуджених до таких покарань: Затв. наказом Державного департаменту України з
питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19 груд.
2003 р. №270/1560 // Там же. – № 2. – Ст.90.
Про затвердження нормативно-правових
актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються у слідчих
ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з
питань виконання покарань: Наказ Державного департаменту України з питань виконання
покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січ. 2001 р. № 3/6 // Там
же. – 2000. – № 12. – Ст.485.
Про здійснення державного
санітарно-епідеміологічного нагляду в кримінально-виконавчій системі: Наказ Державного
департаменту України з питань виконання покарань від 1 груд. 2003 р. № 224 // Там
же. – 2004. – № 2. – Ст.74.
Інструкція про організацію
здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць
позбавлення волі: Затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України та
Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 листоп. 2003
р. № 1303/203 // Офіц.
вісн. України. – 2004. – № 2. –
Ст.103.
Про порядок взаємодії органів та
установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів
зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування
покарання, допомоги в трудовому і побутовому працевлаштуванні, соціальній
адаптації: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань,
Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12 груд. 2003 р. № 250/1562/342
// Там же. – Ст.94.
Правила тримання осіб, взятих під
варту, і засуджених у слідчих ізоляторах
Державного департаменту України з питань виконання покарань: Затв. наказом Державного департаменту України
з питань виконання покарань від 20 верес. 2000 р. № 192 // Там же. – 2000. – № 44.
– Ст.1910.
Правила поведінки в слідчих
ізоляторах осіб, узятих під варту, і засуджених: Затв. наказом Державного
департаменту України з питань виконання покарань від 20 верес. 2000 р. № 192 //
Там же.
Положення про дільницю слідчого
ізолятора на території виправної колонії:
Затв. наказом Державного департаменту України з питань виконання
покарань від 30 груд. 2003 р. № 280 // Там же. – 2004. – № 3. – Ст.144.
Інструкція про роботу
лікувально-трудових профілакторіїв Державного департаменту України з питань
виконання покарань: Затв. наказом Державного департаменту України з питань
виконання покарань від 17 квіт. 1999 р. № 24 // Там же. – 1999. – № 31. – Ст.1637.
Положення про педагогічну раду
виховної колонії: Затв. наказом
Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28 січ. 2004 р.
№ 20 // Там же. – 2004. – № 5. – Ст.267.
Типове положення про батьківський
комітет при виховній колонії: Затв. наказом Державного департаменту України з
питань виконання покарань від 28 січ. 2004 р. № 20 // Офіц. вісн. України. –
2004. – № 5. – Ст.267.
Інструкція про порядок і умови
відбування арешту засудженими військовослужбовцями: Затв. наказом Міністра оборони України від 26 лют. 2002 р. № 81 // Там же.
– 2002. – № 16. – Ст.889.
Інструкція про проведення
виконавчих дій: Затв. наказом Міністра юстиції України від 15 груд. 1999 р. № 74/5
// Там же. – 1999. – № 51. – Ст.2563.
Степанюк А.Ф. Сущность исполнения наказания.
– Х.: Фолио, 1999.
Лисодєд О., Степанюк А. Умови
відбування покарання у тюрмах Швеції // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 6. –
С.111-116.
Лисодєд О.,
Степанюк А. Покарання та громадські санкції у
діяльності Служби тюрем і апробації Швеції // Вісн. Акад. прав. наук України. –
2003. – № 4 (35). – С.99-109.
Кримінально-виконавче право
України: Підручник для студентів вищих
навчальних закладів / За ред. проф. А.Х. Степанюка. – Х.: Право, 2005.