імені ярослава мудрого
Завдання
до
практичних занять
з
навчальної дисципліни
“Право
інтелектуальної власності україни”
для
студентів заочних факультетів
2006
Т е м а 1. АВТОРСЬКЕ ПРАВО
ТА СУМІЖНІ ПРАВА
П л а н
1. Поняття авторського
права в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
2.
Об’єкти авторського права та їх характерні ознаки.
3.
Суб’єкти авторського права. Співавторство та його види.
4.
Майнові й особисті немайнові права автора.
5.
Особливості реалізації авторських прав на складені та похідні твори.
6.
Обмеження авторських прав.
7.
Поняття суміжних прав та умови їх охорони.
8.
Майнові й особисті права виконавців.
9.
Майнові права виробників фонограм.
10.
Майнові права організацій мовлення.
11.
Обмеження суміжних прав.
12.
Строки чинності авторських та суміжних прав. Перехід авторських та суміжних
прав у спадщину і до правонаступників.
13.
Відчуження авторських та суміжних прав.
14.
Колективне управління майновими правами.
15.
Захист авторських та суміжних прав.
С п и с о к н о р м а т и в н и
х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Цивільний кодекс
України. Кн. 4.
Про авторське право
і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. в редакції закону від 11 липня
2001 р. зі змін. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 32. – Ст. 1450.
Про розповсюдження
примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм: Закон України вiд 23 березня
2000 р. зі змін. // Уряд. кур’єр. – 2000. – № 77.
Право
інтелектуальної власності: Підруч. для студентів вищ. навч. закл. / За ред.
О.А. Підопригори, О.Д. Святоць-кого. – К.: Ін Юре, 2002. – 624 с.
Пiдопригора О.А.,
Пiдопригора О.О. Право інтелектуальної власностi України: Навч. посiб. для
студ. юрид. вузiв i ф-тів ун-тiв. – К.: Юрiнком Ιнтер, 1998. – 336 с.
Підопригора О.О.
Законодавство України про інтелектуальну власність. –Х.: Консум, 1997. – 192 с.
Основы
интеллектуальной собственности. – К.: Iн Юре, 1999. – 600 с.
Матвеев
Ю.Г. Международная охрана авторских прав. – М.: Юрид. л-ра, 1987. – 222 с.
Підопригора О. Деякi зауваження до
авторського права // Вiсн. Акад.
прав. наук України. – 1998. – № 3. – С. 37 – 49.
Шишка Р. Право
iнтелектуальної власностi: погляд на проблему // Право України. – 1999. – № 1.
– С. 57 – 59.
Денисова Р.А.
Возмещение морального (неимущественного) вреда как один из гражданско-правовых
способов защиты авторских прав // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад.
України, 1998. – Вип. 35. – С.75 – 80.
Савельєва
I. Охорона фонограм // Інтелект. власнiсть. – 1999. – № 6. – С. 31 –
37.
Мусияка В.Л.
Важнейшие правовые формы защиты субъективного авторского права // Пробл.
законности. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1987. – Вып. 20. – С. 72 – 78.
Святоцький О. Захист
прав на об’єкти iнтелектуальної власностi у судовому порядку // Інтелект.
власнiсть. – 1999. – № 3 – 4. – С. 13 – 18.
Яркина Н.Е.
Особенности применения альтернативных мер гражданско-правовой ответственности
за нарушение смежных прав // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України,
2002. – Вип. 53. – С. 169 – 175.
Завдання
1. Даниленко
звернувся до суду з позовом про припинення виробництва і розповсюдження книги
“Життя тварин” видавництвом “Радуга” та вилучення у відповідача примірника
книги, а також стягнення з видавництва понесених збитків. Свої вимоги позивач
мотивував тим, що він як автор цієї книги прав видавництву “Радуга” на її
відтворення і розповсюдження не надавав.
Представник
видавництва “Радуга” проти позову заперечував, тому що авторських прав
Даниленка видавництво не порушувало, оскільки тиражувало та розповсюджувало
книжки на умовах договору з видавництвом “Цікавий світ”, яке надало йому права
на перевидання даного твору.
У суді було
встановлено, що Даниленко видав видавництву “Цікавий світ” невиключну ліцензію
на відтворення і розповсюдження книги “Життя тварин”. Видавництво вирішило, що
воно здобуло виключні авторські права і вказало на всіх примірниках знак
копірайт з назвою видавництва.
Чи
є правомірними дії видавництва “Цікавий світ” та видавництва “Радуга”? Як
слід вирішити справу?
2. АТ “Владібор” на комерційній основі здійснювало
розповсюдження на дискетах комп’ютерної програми для автоматизації
бухгалтерського обліку “Влад”. ТОВ
“Парус” звернулося до суду з позовом про припинення продажу АТ “Владібор” даної продукції та стягнення з
відповідача компенсації за порушення авторських прав. Свої вимоги ТОВ
“Парус” мотивувало тим, що воно є розробником цієї програми, тому
розповсюджувало програму під назвою “Парус”, а АТ “Владібор” вкрало програму та
поширювало її під іншою назвою. Представники ТОВ “Парус” стверджували, що програма
“Влад” містить явну подібність з
програмою “Парус”, і тому що опис та тексти програми були скопійовані.
АТ “Владібор”
заперечувало проти висунутих вимог, посилаючись на те, що програма “Влад” була
розроблена його співробітником Петровим.
Авторські права на цю програму
зареєстровані 30.05.2004р. в Агентстві з авторських та суміжних прав на
його ім’я, після чого Петров передав права на розповсюдження програми АТ
“Владібор”.
Судова експертиза встановила, що програми “Влад” та
“Парус” являють собою один і той же програмний продукт під різними назвами і
мають неістотні відмінності. З представлених до суду письмових доказів
(договорів ТОВ “Парус” зі своїми замовниками-користувачами програми)
з’ясувалося, що програмний продукт “Парус” реалізовувався ТОВ “Парус” з квітня
1993р.
Чи має місце
порушення авторських прав ТОВ “Парус”? Яке рішення повинен прийняти суд?
3. Погуляєв звернувся з позовом до ТОВ “НАК”
та Єрьоменка про захист авторських прав.
У позові він просив заборонити тиражування, розповсюдження аудіокасет, на яких
були записані моноспектаклі позивача, а також вилучити та знищити усі
примірники з торгового обігу та стягнути з відповідачів компенсацію за
порушення авторського права у розмірі 7000 грн. і моральну шкоду у розмірі 700
грн. Позивач мотивував свої вимоги тим, що він є автором усних творів,
зафіксованих на касетах, володіє виключними правами відносно їх використання, і
нікому цих прав не передавав.
Під
час розгляду справи встановлено, що ТОВ “НАК” виготовило 500 примірників
аудіокасет із записом моноспектаклів Погуляєва.
На касетах були розміщені знаки копірайт із зазначенням їх власника –
ТОВ “НАК”. Представники відповідача пояснили, що ці записи були випущені на
замовлення Єрьоменка, який передав їм оригінал фонограми та видав дозвіл
на відтворення її примірників. Частина касет (250 пр.) була передана ТОВ “НАК”
в якості сплати за тиражування фонограми з правом розповсюдження. У суді
Єрьоменко пояснив, що авторських прав
Погуляєва він не порушував, а запис
усних творів, які передавалися в радіоефірі, зробив самостійно на власній апаратурі. Тому
він вважає себе виробником фонограми і особою, що має суміжні права на її
використання.
Як слід вирішити
справу? Чи є в даному випадку порушення авторських прав? За яких умов
охороняються суміжні права виробників фонограм?
4. Редакція газети
“Відомості сьогодення” пред’явила до ТОВ “Інформ” позов про стягнення
компенсації за порушення майнових авторських прав. Підставою для звернення до
суду було розміщення на сайті відповідача в мережі Інтернет матеріалу, який був опублікований у газеті
позивача. Майнові авторські права на цей матеріал були
передані редакції газети автором надрукованої статті Тихим на
підставі авторського договору. У зв’язку з цим позивач вважає свої авторські
права порушеними і вимагає від ТОВ “Інформ” компенсації у розмірі 10000 грн.
Відповідач проти
позову заперечував, мотивуючи тим, що розміщення матеріалу на сайті у системі
мережі Інтернет не є використанням твору, оскільки він не належить ні до
відтворення, ні до показу, ні до сповіщення, через це не потребує дозволу
особи, яка має на нього авторське право.
Чи має редакція
авторські права на опубліковану статтю?
Чи вірні доводи
відповідача?
Вирішить справу.
5. Лавренко у березні 2004 р. звернулася до
місцевого суду з позовом до
рекламно-інформаційної компанії “Одекс”.
За матеріалами справи Лавренко працювала у цій компанії головним
редактором і директором проекту по випуску довідника “Будівельні компанії
Києва”. Довідник був виданий “Одекс”
двічі: один раз за часи роботи Лавренко в компанії – у квітні 1999 р., а вдруге
– після її звільнення – у січні 2004 р.
Позивачка вважає, що саме вона є автором довідника, оскільки вона збирала,
обробляла матеріали, покладені в його основу, створила назву та інші складові
довідника. Крім того, ця робота не входила до її службових обов’язків як
головного редактора і директора проекту. За трудовим договором вона зобов’язана
була організовувати роботу творчого колективу та видавничого процесу. Після
звільнення Лавренко зареєструвала свої авторські права у Державному
департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво. На підставі цього
позивачка вимагала:
визнати за нею
авторські права на довідник;
визнати використання
її твору у 2004 р. без її згоди незаконним;
сплатити авторську
винагороду за використання довідника в обох виданнях – 1999 р. і 2004 р.
відшкодувати
моральну шкоду.
Відповідач, не
погоджуючись із доводами позивачки, зазначив, що, по-перше, із Лавренко не було
укладено автор-ську угоду, в якій би визначалась авторська винагорода,
по-друге, позивачка отримувала заробітну плату, а створення довідника було головною умовою
прийняття її на роботу.
Чи правомірні вимоги позивачки? Вирішіть
справу.
Т е м а 2. ПАТЕНТНЕ ПРАВО
П л а н
1.
Поняття
патентного права.
2.
Винаходи, корисні моделі та
промислові зразки як об’єкти правової охорони. Правова охорона секретного
винаходу та секретної корисної моделі.
3.
Умови надання правової охорони
та критерії патентоздатності.
4.
Об’єкти винаходу, корисної
моделі та промислового зразка. Обсяг правової охорони.
5.
Оформлення прав на об’єкти
патентного права.
6.
Суб’єкти права на винаходи,
корисні моделі та промислові зразки (винахідники, автори промислових зразків,
роботодавці та їх правонаступники).
7.
Охоронні документи на винаходи,
корисні моделі та промислові зразки, строки їх чинності. Державний реєстр
патентів.
8.
Права та обов’язки, що
випливають з патенту. Взаємовідносини між співвласниками охоронного документу.
9.
Дії, які не визнаються порушенням
прав патенто-власника. Право попереднього користувача. Примусове відчуження
прав на об’єкти патентного права.
10.
Припинення дії охоронного документа та
визнання його недійсним.
11.
Порушення та захист прав патентовласника.
С п и с о к н о р м а т и в н и
х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Про правонаступництво України: Закон України від 12
верес. 1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
Про охорону прав на винаходи та корисні моделі: Закон
України в редакції Закону від 01.06.2000 р. зі змін. // Там же. – 2000. – № 37.
– Ст. 307.
Про охорону прав на промислові зразки: Закон
України від 15 грудня 1993 р. зі змін. // Там же. – 1994. – № 7. – Ст. 34.
Правила складання та подання заявки на винахід та заявки
на корисну модель: Затв. наказом Міністерства освіти і науки України 22.01.2001
р. № 22 // Офіц.
вісн. України. – 2001. – № 9. – Ст. 386.
Правила складання та подання заявки на винахід та заявки
на корисну модель: Затв. наказом Міністерства освіти і науки України 22.01.2001
р. № 22 // Там же. –
2002. – № 11. – Ст. 531.
Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних
патентів України на винаходи: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки
України 12.04.2001 р. № 291 // Там же. – 2001. – № 18. – Ст. 804.
Про затвердження Порядку надання
Кабінетом Міністрів України дозволу на використання
запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної
мікросхеми: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 8 // Там же. – 2004. – № 2. –
Ст.38.
Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины. – Х.: Основа, 1994. – 64 с.
Андрощук Г.И., Работягова Л.І. Патентне право: правова
охорона винаходів: Навч. посіб. – К.: МАУП, 1999. – 216 с.
Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Изобретательское право. –
М.: Гос. юрид. изд-во, 1960. – 228 с.
Боденхзаузен Г. Парижская конвенция по охране
промышленной собственности: Комментарий. – М., 1977.
Еременко В.И. Европейское патентное законодатель-ство. –
М.: ВНИІИПИ, 1989.
Дахно И. Патентоведение. – Х.: Ксилон, 1997. – 313 с.
Крижна В.М. Патентовласники за чинним законодавством
України // Інтелект. власність. – 1999. – № 2. – С. 9 – 11.
Крижна В.М. Винаходи, корисні моделі і промислові зразки
як об’єкти ліцензійних договорів // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 3. –
С. 18 – 20.
Крижна В.М. Юридична природа ліцензійного договору в
патентному праві // Пробл. законності. – 1999. – Вип. 37. – С. 114 – 119.
Крыжна В.Н. Правовое регулирование служебных объектов промышленной собственности // Пробл.
законності. – 1998. – Вип. 35. –
С. 58 – 63.
Крыжна В. Право преждепользования в патентном праве
Украины // Предпринимательство, хоз-во и право. – 1999. – № 2. – С. 36 – 39.
Крыжна В.Н. Принудительное отчуждение прав в патентном
праве Украины // Пробл. законності. – 2002. – Вип. 53. – С. 79 – 87.
Международное сотрудничество в области охраны промышленной собственности. – М.: ВНИИПИ, 1991.
Патентное законодательство зарубежных стран. – М.: Прогресс, 1987.
Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної
власності України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.
Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в
Российской федерации: Учеб. / Изд 2-е, перераб. и доп. – М.: Проспект. – 1999.
– 752 с.
Хейфец И.Я. Основы патентного права. – Л.: Науч.-техн.
изд-во. – 1925.
Шишка Р. Классификация объектов промышленной собственности
в Украине. – К.: Бизнес – Информ, 1995. – № 25 – 26. – С. 8 – 12.
Завдання
6. Приватний
підприємець Міщенко, отримавши патент на винахід “Пристрій для виготовлення
морозива”, виготовив партію таких пристроїв. Частину з них він продав ТОВ
“Пошук”, а інші почав використовувати у своїй діяльності. Довідавшись, що ТОВ “Пошук” продало два
пристрої без дозволу патентовласника іншим особам, Міщенко заявив позов про
визнання цих договорів недійсними через порушення його прав і стягнення плати
за використання тих пристроїв, що залишилися у
ТОВ “Пошук”. У випадку невиконання його вимог він погрожував забрати усі
передані ним пристрої, що змусить ТОВ “Пошук” відмовитися від прибуткового
бізнесу по виготовленню морозива.
ТОВ “Пошук” вважає
дії Міщенко неправомірними, хоча і не бачить загрози для своєї підприємницької
діяльності, оскільки може придбати такі ж пристрої у АТ “Світанок”, яке
виготовляє і реалізує їх на території Росії у м. Бєлгороді.
Міщенко звернувся до АТ
“Світанок” з вимогою припинити незаконні дії і відшкодувати йому завдані
збитки. Керівництво АТ “Світанок” вважає, що виключні права Міщенко не
поширюються на територію Росії, тому вони можуть вільно використовувати його
винахід.
Проаналізуйте ситуацію. Які права має
патентовласник? Що таке “вичерпання прав патентовласника”? Чим відрізняється
право на винахід від права на матеріальний носій, у який втілено винахід?
7. При виконанні
трудових обов’язків працівник Шеремет створив винахід “Пристрій для виміру
електроструму”. Вважаючи, що йому належать особисті немайнові і майнові права
інтелектуальної власності, він подав заявку з метою отримання охоронного
документа на зазначений об’єкт. Довідавшись про це, роботодавець, оскільки в
трудовому договорі не було вирішено питання розподілу прав на створені
винаходи, звернувся до юриста з проханням
дати роз’яснення, які права він має на цей об’єкт і яким чином він може їх
реалізувати та захистити.
Дайте аргументовану відповідь. Який винахід визнається
службовим? Як розподіляються права між працівником і роботодавцем на об’єкт,
створений у зв’язку з виконанням трудового договору?
8. ТОВ “Альфа” у
квітні 2006 р. отримало патент на промисловий зразок “Поліетиленова плашка”
(дата подачі заявки – вересень 2005 р.) і почало їх виробництво з метою використання
для розливу і продажу безалкогольних напоїв. Довідавшись, що АТ “Омега”
виробляє такі ж поліетиленові пляшки, ТОВ “Альфа” звернулося до нього з позовом
про припинення дій, які порушують права на промисловий зразок. АТ “Омега” проти
позову заперечувало, оскільки такі поліетиленові пляшки воно в невеликих
масштабах випускає ще з червня 2004 р., і пояснило, що з липня 2005 р.
планується випуск такої продукції в значних масштабах.
ТОВ “Альфа” з такою
аргументацією не погодилося і вимагає або припинити використання промислового
зразка, або укласти ліцензійний договір.
Проаналізуйте ситуацію. Що таке право попереднього
користувача? Чи можна передати це право іншим особам?
Які дії може застосувати АТ “Омега” для захисту
своїх прав? Чи були підстави для видачі охоронного документа на промисловий
зразок?
У яких випадках існує потреба отримувати ліцензію на
використання об’єкта патентного права? Які є види ліцензій?
1. Загальна характеристика засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг, їх функції.
2. Право інтелектуальної власності на комерційне
найменування.
2.1. Комерційне найменування як об’єкт правової охорони.
2.2. Суб’єкти права на комерційне найменування.
2.3. Виникнення прав на комерційне найменування. Майнові
права.
2.4. Припинення чинності майнових прав на комерційне
найменування.
3. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.
3.1. Поняття і види торговельної марки. Обсяг правової
охорони.
3.2. Умови надання правової охорони. Позначення, які не
можуть одержати правову охорону.
3.3. Особливості правової охорони торговельної марки, яка
має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою.
3.4. Суб’єкти права на торговельну марку.
3.5. Порядок одержання свідоцтва на торговельну марку.
Державний реєстр свідоцтв.
3.6. Права й обов’язки, що випливають із свідоцтва на
торговельну марку. Строк чинності майнових прав на торговельну марку. Право
попереднього користувача.
3.7. Дострокове припинення чинності та відновлення
майнових прав. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку
недійсними. Право повторної реєстрації.
4. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.
4.1. Поняття географічного зазначення. Умови надання та обсяг правової охорони.
4.2. Суб’єкти права на географічне зазначення.
4.3. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення,
строк їх чинності.
4.4. Визнання недійсною та припинення правової охорони
географічного зазначення.
5.
Порушення та захист прав на засоби індивідуалізації
учасників цивільного обороту, товарів та послуг.
С п и с о к н о р м а т и в н и
х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Про охорону права на знаки для товарів та послуг: Закон
України від 15.12.1993 р. зі змін. // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – №
7. – Ст. 36.
Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон
України від 16.06.1999 р. зі змін. // Там же. – 1999. – № 32. – Ст. 267.
Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв
України на знаки для товарів і послуг: Наказ МОН України від 10.01.2002 №
10 // Офіц.
вісн. України. – 2002. – № 5. – Ст. 207.
Іолкин Я. Засоби індивідуалізації учасників
цивільного обороту товарів і послуг: порівняльна характеристика //
Предпринимательство, хоз-во и право. – 2000. – № 12. – C. 36 – 38.
Демченко Т. Поняття та функції
товарного знака // Предпринимательство, хоз-во и право. – 2000. – № 5. – C.
37 – 40.
Демченко Т.С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих
знаків у міжнародній практиці та в Україні // Вісн. господ. судочинства. –
2001. – № 3. – C. 198 – 206.
Демченко Т.С. Умови надання правової охорони знакам для
товарів і послуг // Вісн. Вищ. Арбітраж. Суду України. – 2000. – № 2. – C. 182
– 186.
Кашинцева О. Особливості змісту права власності на знак для товарів і послуг // Право України. – 2000. – № 6. – C. 76 – 78.
Крыжна В. Знаки для товаров и услуг и лицензии на их
использование // Предпринимательство, хоз-во и право. – 1999. – № 1. – С. 36 –
39.
Мельник О. Захист права на товарний знак // Право України. – 2001. – № 3. – C. 85 – 87.
Орлова В. Фирменное наименование и товарный знак:
соотношение прав // Закон. – 2000. – № 4. – C. 43 – 46.
Завдання
9. На ринку України з’явився у продажу апельсиновий
напій “ФАНТАзія”, розлитий у пластикові прозорі пляшки, виробником якого є СП
“Логос”. Довідавшись про це, компанія “Кока-Кола” звернулася до СП “Логос” з
позовом про припинення порушення прав інтелектуальної власності і відшкодування
завданих збитків. Свої вимоги вона аргументувала тим, що домінуючою частиною
назви “ФАНТАзія”, розташованої на етикетці напою у дві строки, є слово “ФАНТА”,
і лише уважно придивившись до етикетки, можна побачити іншу частину “зія”,
виконану маленькими буквами у другій строчці.
СП “Логос”, не
вбачаючи у своїх діях порушень прав інших осіб, позовні вимоги не визнало, а
подібний дизайн етикетки пояснило зручністю читання і розміщення назви напою на
пляшці. До того ж СП “Логос” вирішило зареєструвати знак “ФАНТАзія” і подало
заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності для отримання
охоронного документа.
Компанія “Кока-Кола”
вважає, що ніхто не може отримати право інтелектуальної власності на знак “ФАНТАзія”
для безалкогольних напоїв, оскільки знаки “Fanta” і “Фанта” зареєстровані на
території України.
На думку патентного
повіреного, до якого звернулися за консультацією, торговельна марка компанії
“Кока-Кола” підлягає охороні на території України навіть без реєстрації,
оскільки апельсиновий напій “Фанта” реалізується на ринку України з 1996 р.
Яке рішення повинен
прийняти суд? Які дії визнаються порушенням прав на торговельну марку? Які
існують способи захисту порушених прав?
Чи зміниться
рішення, якщо СП “Логос” використовуватиме знак “ФАНТАзія” чи “ФАНТА” для
тканин?
10. Назва мінеральної води “Боржомі” включена
патентним відомством Грузії до переліку географічних зазначень Грузії.
Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії
видало АТ “Орієнтир” генеральну ліцензію строком до 2007 р. на розлив “Боржомі”
і на використання найменування “Боржомі” для промислової експлуатації Боржомських
джерел мінеральної води, а дванадцять підприємницьких товариств Грузії отримали
тимчасові ліцензії без права їх передачі іншим підприємцям.
На території м.
Харкова один із хлібокомбінатів використовує позначення “Боржомі” на етикетках
своїх хлібобулочних виробів, а ТОВ “Джерело” випускає мінеральну воду
“Боржомі”. Антимонопольний комітет України вважає, що ТОВ “Джерело” своїми
діями вводить споживача в оману відносно дійсного місця добування і розливу
цієї мінеральної води і особливо відносно її лікувальних властивостей. З точки
зору ТОВ “Джерело” через відсутність в Україні торговельної марки “Боржомі”,
його дії не суперечать чинному законодавству України. До того ж ТОВ “Джерело”
подало заявку на отримання у встановленому законом порядку охоронного документа
на торговельну марку “Боржомі”.
Як повинна бути вирішена ця справа? Як співвідносяться
між собою географічне зазначення і торговельна марка?
11. Концерн “Укрспирт”
подав заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності на
торговельну марку “Горобина на коньяку” для алкогольного напою. Дізнавшись про
це, Національний інститут найменувань місць походження Франції став
заперечувати проти видачі цього свідоцтва, оскільки реєстрація торговельної
марки, яка містить як елемент позначення “коньяк”, яке є географічним зазначенням,
зачіпає національні інтереси Франції і стосується міжнародних відносин між
Україною і Францією. Концерн “Укр-спирт” не погодився із зазначеними
аргументами, оскільки на території України діють стандарти і технічні умови,
які визначають “коньяк” як вид міцного ароматного виноградного напою,
виготовленого із виноградного спирту. І, взагалі, словесне позначення “коньяк”
стало в Україні загальноприйнятим як позначення певного виду товару, яке
асоціюється у споживача з певним напоєм, а не з місцем його виготовлення, тобто
перетворилося у видову назву товару. Представники Франції вважають, що така
аргументація є підставою для порушення їх прав шляхом використання найменування
місця походження “коньяку”.
Вирішіть спір.
12. Комітет по захисту прав споживачів звернувся до суду
з вимогою припинити дії ТОВ “Росинка”, які вводять в оману споживачів відносно
дійсного місця добування і розливу мінеральної води і, особливо, відносно її лікувальних
властивостей, а також стосовно місця виготовлення інших товарів. Зокрема,
знаходячись у м. Харкові, ТОВ “Росинка” виробляє та реалізує маргарин
“Полтавський” та мінеральні води “Миргородська” і “Боржомі”. На думку Комітету,
використання географічного зазначення можливе лише тими суб’єктами
підприємницької діяльності, які знаходяться відповідно у м. Полтаві, м.
Миргороді та Грузії.
ТОВ “Росинка” довідавшись, що назва мінеральної води “Боржомі” включена
Патентним відомством Грузії до переліку найменувань місць походження Грузії,
визнало вимоги Комітету у цій частині. Назви мінеральної води “Миргородська” та
маргарину “Полтавський” в Україні не зареєстровані такі географічні зазначення,
то ТОВ “Росинка” вважає, що їх може використовувати будь-яка зацікавлена особа.
Юрист,
до якого звернулися за консультацією, порекомендував ТОВ “Росинка”
зареєструвати торговельні марки “Миргородська” та “Боржомі” для мінеральної
води і “Полтавський” для маргарину, що дасть їм можливість безперешкодного
використання цих зазначень.
Як потрібно вирішити спір? Які особи мають право на
використання географічних зазначень? Як співвідносяться між собою географічне
зазначення і торговельна марка, до складу якої входить таке зазначення походження
товару?
Т е м а 4. ДОГОВОРИ В
СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
1.
Поняття, загальна
характеристика та види договорів у сфері інтелектуальної власності.
2.
Правова характеристика
ліцензійного договору. Поняття та види ліцензій на використання об’єкта права
інтелектуальної власності.
3.
Договір про передання виключних
майнових прав інтелектуальної власності.
4. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права
інтелектуальної власності.
5. Інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної
власності.
6.
Правова характеристика договору комерційної концесії.
С п и с о к н о р м а т и в н и
х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Цивільний кодекс України. Гл. 75, 76.
Про авторське право і суміжні права: Закон України від
23.12.1993 р. в редакції закону від 11 липня 2001р. зі змін. // Офіц. вісн.
України. – 2001. – № 32. – Ст. 1450.
Про охорону права на знаки для товарів та послуг: Закон
України від 15.12.1993 р. зі змін. // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – №
7. – Ст. 36.
Про
охорону прав на винаходи та корисні моделі: Закон України в редакції Закону від
01.06.2000 р. зі змін. // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 37. – Ст. 307.
Цират А.В. Франчайзинг и
франчайзинговый договор: Учебно-практ. пособие. – К.: Истина,
2002. – 240 с.
Брагинский М.И., Витрянский
В.В. Договорное право. Кн. 3. Договоры о выполнении работ
и оказании услуг. – М.: Статут, 2002.
Завдання
13. Автор літературного твору
“Ідеальний бізнес” Олефір П.М. (далі – автор) звернувся до ТОВ “Видавництво
ПАРУС” (далі – Видавництво) з метою тиражування книги. Видавництво
запропонувало проект договору, відповідно до якого воно отримує виключні права
на видання твору на протязі трьох років, за що сплачує автору винагороду в
розмірі 10 000 грн. Для з’ясування правових наслідків укладення такого
договору автор звернувся до юриста за консультацією. Юрист пояснив, що у цьому
випадку мова йде про видачу виключної ліцензії. До того ж відповідно до ст.
1109 Цивільного кодексу України, оскільки винагорода за використання твору
визначається у вигляді фіксованої грошової суми, в договорі має бути
встановлений максимальний тираж твору. Коли автор повідомив про це Видавництву,
останнє не погодилося з наведеними аргументами. Зокрема, воно зазначило, що
пропонує укласти не ліцензійний, а видавничий договір, а оскільки він Цивільним
кодексом України не врегульований, то обмеження обсягу тиражування твору не є
обов’язковим.
Вирішіть спір по суті. Які існують види ліцензій?
Яке законодавство застосовується до даних правовідносин?
14. АТ “Універсал” уклало з ТОВ “Водограй” договір про створення за замовленням
і використання об’єкта права інтелектуальної власності. Відповідно до цього
договору ТОВ “Водограй” зобов’язалося розробити промисловий зразок “Етикетка
для маргарину”, усі майнові права на який повинні перейти до АТ “Універсал”.
Після виконання договору АТ “Універсал” подало заявку і отримало патент на
промисловий зразок, після чого уклало спочатку ліцензійний договір, а потім
договір про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на
зазначений промисловий зразок.
Довідавшись про це, ТОВ “Водограй” вимагало сплатити
половини отриманої винагороди, а у випадку відмови погрожувало визнати як
реєстрацію промислового зразка, так і укладені договори недійсними. Свою
позицію воно аргументувало тим, що питання передачі прав замовнику було вирішено
ще до виникнення майнових прав на промисловий зразок, тобто створення самого
об’єкта інтелектуальної власності, а тому зазначена умова є недійсною. У
зв’язку з цим застосовується ст. 430 ЦК України, а тому ТОВ “Водограй” є співвласником
майнових прав на промисловий зразок.
Проаналізуйте наведену
аргументацію і вирішіть спір по суті.
Які наслідки укладення
договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності? У
чому полягає різниця між переданням виключних майнових прав і встановлення
механізму їх розподілу?
15. Фірма “Макдональдс” (нерезидент) вирішила розширити свою мережу на
території України і з цією метою уклала
договір комерційної концесії з зареєстрованим в виконкомі м. Харкова ТОВ
“Орхідея”. Відповідно до цього договору ТОВ “Орхідея” було надано право на
використання 17 торговельних марок, комерційного досвіду та ділової репутації
Фірми “Макдональдс”. Крім того, правоволоділець взяв на себе обов’язок по
організації бізнесу користувача, навчанню персоналу, наданню необхідної
технології та консультацій.
Договір комерційної концесії був укладений в письмовій
формі. Юрист ТОВ “Орхідея” вважав, що оскільки за договором було надано право
на використання торговельних марок, то договір набуває чинності лише з моменту
реєстрації в Державному департаменті інтелектуальної власності. Представник
фірми “Макдональдс” заперечував проти цього на тій підставі, що в цьому випадку
мова йшла не про ліцензійний договір, а про договір комерційної концесії, а
тому достатньо простої письмової форми договору. Юрист ТОВ “Орхідея” наполягав на тому, що договір комерційної концесії
є комплексним договором, а тому для дотримання необхідної форми
достатньо зареєструвати дозвіл окремо стосовно кожного об’єкта інтелектуальної
власності. На думку користувача, у випадку наявності такої реєстрації не буде потреби
інформувати покупців (замовників) про використання торговельних марок за
договором комерційної концесії.
Оцініть аргументацію
сторін. Яка форма договору комерційної концесії?
У чому полягає
відмінність між ліцензійним договором і договором комерційної концесії? Чи
зобов’язаний користувач інформувати інших осіб про використання торговельної
марки та інших позначень правоволодільця за
договором комерційної концесії?
16. АТ “Монарх” уклало договір комерційної концесії з ТОВ “Черевичок”.
Відповідно до умов договору ТОВ “Черевичок” було надано право користуватися
комерційним найменуванням “Монарх”, винаходом, двома промисловими зразками,
комерційним досвідом та діловою репутацією АТ “Монарх”. При цьому користувач
мав можливість реалізувати як виготовлену правоволодільцем продукцію, так і
самостійно виготовляти та реалізовувати взуття під комерційним найменуванням
“Монарх”.
У процесі діяльності ТОВ “Черевичок”
з’ясувалося, що певне взуття було реалізовано з недоліками. Споживачі
звернулися з позовом безпосередньо до правоволодільця. Однак АТ “Монарх”
вважало, що буде нести відповідальність лише за недоліки у взутті,
виготовленому саме правоволодільцем. Що ж стосується недоліків взуття,
виготовленого ТОВ “Черевичок” за договором комерційної концесії, то на думку АТ
“Монарх”, відповідати перед споживачами повинен безпосередньо користувач.
Вирішіть справу по суті.
Яким чином визначається якість продукції, що виготовляється за договором
комерційної концесії, і хто здійснює контроль за її дотриманням? Які існують
підстави відповідальності правоволодільця за вимогами, що пред’являються до
користувача? Чи є відмінність у відповідальності правоволодільця за вимогами,
що пред’являються до користувача як продавця і як виробника продукції?
17. Фірма “Піцца-хат” уклала договір комерційної концесії з АТ “Індивідуал”,
відповідно до якого останньому було надано право на користування комерційним
найменуванням “Піцца-хат”, торговельною
маркою, промисловим зразком, комерційним досвідом та діловою репутацією
фірми “Піцца-хат”. Користувач завдяки цьому налагодив досить вдалий бізнес.
Розуміючи, що на ринку є можливість розширення сфери зазначеного бізнесу, АТ
“Індивідуал” уклав договір комерційної субконцесії з ТОВ “Анжела”. Через певний
час фірма “Піцца-хат” у зв’язку з наявністю публікацій, що завдають шкоди її
діловій репутації, дізналася про укладення договору комерційної субконцесії. Як
з’ясувалося, ТОВ “Анжела”, використовуючи торговельну марку та комерційне
найменування “Піцца-хат”, реалізовувало неякісні товари і неналежним чином
надавало послуги споживачам.
Фірма “Піцца-хат” звернулася з позовом до АТ “Індивідуал”
про дострокове розірвання договору комерційної концесії та відшкодування
збитків, завданих ТОВ “Анжела”, аргументуючи тим, що користувач не мав права
укладати договір комерційної субконцесії. АТ “Індивідуал” проти позову заперечував
на підставі того, що оскільки збитки були завдані ТОВ “Анжела”, тому саме воно
повинно нести відповідальність. До того ж, на думку користувача, він міг
укласти договір комерційної субконцесії, через те, що в договорі не було
заборони на вчинення таких дій.
Вирішіть справу по суті.
Хто повинен відшкодовувати збитки правоволодільцю? Чи змінилося б рішення, якби
договір комерційної субконцесії був укладений з дозволу правоволодільця?
Які існують підстави та
порядок припинення договору комерційної концесії?