міністерство освіти І НАУКИ україни

національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

ПРОГРАМА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ЕТИКА”

Затверджено Вченою радою академії

(протокол № 10 від 18.05.2007 р.)

Харків

2007

ПЕРЕДМОВА

Етика – навчальна дисципліна циклу професійно орієнтованих дисциплін освітньо-професійної програми за спеціальністю “Правознавство”.

Етика як філософська наука про мораль узагальнює і систематизує уявлення про походження, природу та історичний розвиток моралі, про її сутність, специфіку, закономірності функціонування. Етичні знання пояснюють ціннісний зміст вчинків і взагалі моральної практики, сенсожиттєві пошуки людини, обґрунтовують моральні вимоги до професійної діяльності, орієнтують поведінку особистості на вищі моральні цінності, мають суттєве значення для юристів, оскільки мораль є основою права, тісно пов’язана з ним, і без глибоких знань теорії моральності не може бути цілісних, системних знань права, механізмів його застосування у повсякденній діяльності юристів-професіоналів.

Метою вивчення етики є формування моральної культури майбутнього юриста, перш за все культури етичного мислення. В умовах моральних колізій сьогодення етика сприяє формуванню гуманістичних цінностей і високих моральних орієнтацій, дає можливість усвідомити моральний сенс професії юриста в контексті моральних проблем сучасності.

При вивченні етики студент повинен

знати: предмет, методологію етичної науки, основні її категорії та поняття моральної свідомості; особливості етичних знань різних історичних епох; структуру, специфіку, функції моралі, механізм морального регулювання, його відмінність від механізму правової регуляції; основні типи моральних систем, умови виникнення професійних моральних кодексів; зміст моральної культури особистості та специфіку її прояву у професійній діяльності юриста; гуманістичні імперативи сучасності та роль правової держави у їх реалізації;

вміти: володіти основами етичного мислення й аналізу; виділяти моральні аспекти людської діяльності та стосунків; застосовувати етичні знання у своїй професійній сфері; давати моральну оцінку різноманітним соціальним явищам з позиції загальнолюдських моральних цінностей; збагачувати власну моральну культуру шляхом самоосвіти та самовдосконалення.

Тема 1. ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ЕТИКИ

Етимологія й історична еволюція понять “етика”, “мораль”, “моральність”.

Етика як філософська наука про мораль. Предметна сфера та структура етичного знання: описова (історична) етика, теоретична етика (філософія моралі), нормативна етика, педагогічна етика (теорія морального виховання), професійна етика, історія етичних вчень. Основні категорії та поняття етики. Функції етики.

Взаємодія етики з історичним, етнографічним, соціологічним, психологічним, правознавчим, літературознавчим та іншими знаннями щодо вивчення моралі.

Основні завдання етики в сучасних умовах.

Тема 2. ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ПОХОДЖЕННЯ МОРАЛІ ТА ПЕРЕДУМОВИ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ

Релігійні, натуралістичні та соціально-історичні школи про природу моралі

Головні (базисні) передумови виникнення моралі:

– перетворення індивідуальної (біологічної) знаряддєвої взаємодії людини з природою в колективну (соціальну) знаряддєву взаємодію родової общини з природою для задоволення її життєвих потреб;

– перехід від біологічної психіки стада до соціальної психіки родового колективу;

– виникнення історично першої форми абстрактного мислення (абстрактного руху думок, абстрактного уявлення про початок та хід майбутньої сумісної діяльності, тобто їх віртуального планування);

– становлення навчання та виховання як соціального способу передачі знань, вмінь, досвіду через залучення молоді до сумісної (колективної) соціальної діяльності за допомогою репетицій (ритуалів) майбутньої діяльності;

– поява діяльності без розрахунку на негайний результат.

Перші форми соціальної регуляції.

Тема 3. СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА, СПЕЦИФІКА

ТА ФУНКЦІЇ МОРАЛІ

Соціальна природа і сутнісні риси моралі.

Структура моралі. Моральна свідомість та моральна практика, й їх складові.

Специфіка моралі як форми суспільної свідомості (духовного життя), способу соціальної регуляції. Універсальність, неінституціональність, нормативність, імперативність, оцінювальність моралі.

Основні соціальні функції моралі.

Тема 4. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ТИПИ МОРАЛІ

Критерії історичної типології моралі: спосіб виробництва, форми власності, релігійний, етнонаціональний фактори тощо.

Становлення зачатків моральних засад у первісному суспільстві. Основні механізми регуляції людської поведінки (звичаї, табу) в умовах родоплемінної спільноти. Нерефлексивний, несуперечливий, колективістський, локальний характер первісної моралі.

Мораль традиціоналістських суспільств епохи рабовласництва та феодалізму. Диференціація моральних цінностей на основі розшарування суспільства, домінування моралі панівних верств населення, суспільних інтересів і цінностей над індивідуальними.Зв’язок моралі з релігійно-міфологічною свідомістю.

Мораль суспільств ранніх ринкових і класичних ринкових відносин, соціалістична мораль. Становлення й реалізація гуманістичних ідеалів, усвідомлення індивідуальної моральної свободи і особистої відповідальності.

Суперечності розвитку моральних систем (індивідуалістських, колективістських, кооперативістських, корпоративних) у XX ст. Моральні проблеми сучасного українського суспільства.

Тема 5. ОСНОВНІ РЕЛІГІЙНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ВЧЕННЯ ПРО МОРАЛЬ

Історія етичної думки – структурна складова етики.

Моральний зміст вчення Конфуція та релігійних систем іудаїзму, буддизму, християнства, ісламу.

Основні філософсько-етичні школи античності (софісти, Сократ, Платон, Аристотель, Епікур, стоїцизм, скептицизм) та їх базові ідеї. Розвиток філософсько-етичної думки доби Середньовіччя та Відродження. Розвиток вчень про мораль у XVII – XIX ст. Становлення етики як самостійної галузі філософії.

Західноєвропейська та російська етична думка XX ст.

Особливості філософсько-етичного осмислення моральних проблем людства і суспільства на теренах України.

Тема 6. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МОРАЛІ З ІНШИМИ ФОРМАМИ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Мораль як соціокультурний чинник у суперечливій взаємодії з економічною системою. Моральна справедливість та розподіл матеріальних благ і економічна ефективність. Економічний розвиток, економічні інтереси та моральні ідеали і цінності: зіткнення і суперечності.

Історичний характер взаємовідносин між мораллю і політикою. Підходи до вирішення проблеми співвідношення моралі й політики. Роль моралі в оцінці мети та засобів в політиці. Політика як засіб досягнення ідеалів моралі.

Мораль і право як засоби соціальної регуляції. Взаємообумовленість моралі і права, розбіжності між ними. Правова держава як засіб реалізації вимог загальнолюдської моралі.

Взаємодія релігії і моралі на різних етапах історичного розвитку. Загальнолюдські цінності в ідеології та практиці світових національних релігій. Моральна спрямованість сучасних релігійних рухів та сект.

Мораль та мистецтво як сфери духовного буття людини. Пошук та утвердження моральних ідеалів і цінностей у світовому та українському мистецтві. Роль мистецтва в моральному вихованні і самовихованні людини.

Мораль і наука. Моральний вимір наукових пошуків. Мораль і науково-технічний прогрес. Моральні наслідки наукових досягнень.

Тема 7. МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ ЛЮДСТВА В КАТЕГОРІЯХ ЕТИКИ ТА ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОГО ВИБОРУ

Загальні уявлення про цінності та їх ієрархія.

Добро – найвища моральна цінність людства та стрижнева, фундаментальна категорія етики. Діалектика добра і зла.

Об’єктивна та суб’єктивна сторони морального обов’язку. Совість як феномен моралі, рефлексивно-імперативний механізм совісті. Моральний аспект справедливості. Взаємозв’язок понять моральної свідомості – честь і гідність. Сенс життя і щастя – ціннісні основи людського буття. Любов як моральна цінність, її сутність.

Свобода морального вибору: об’єктивна та суб’єктивна сторони, сутність, умови реалізації. Моральний конфлікт як найскладніший варіант морального вибору. Відповідальність – зворотна сторона свободи морального вибору.

Тема 8. МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА І ОСОБИСТОСТІ

Сутність і зміст моральної культури суспільства.

Показники і структура моральної культури особистості. Культура моральних почуттів, культура етичного мислення, культура поведінки.

Типологія моральної культури особистості.

Тема 9. КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ

Спілкування як форма соціальної активності й особливий вид діяльності. Спілкування як необхідність і цінність. Сенс та призначення спілкування.

Основні типи спілкування, їх особливості.

Культура спілкування. Поняття, структура, принципи моральної культури спілкування.

Етикет як зовнішній прояв культури спілкування.

Тема 10. МОРАЛЬНА ЦІННІСТЬ ТОВАРИШУВАННЯ, ДРУЖБИ, ЛЮБОВІ, ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Поняття та види міжособистісних моральних відносин.

Сутність приятельських стосунків. Товаришування: підвалини виникнення, моральний зміст, форми прояву.

Дружба як індивідуально-вибіркові стосунки. Історична еволюція дружніх стосунків. Сутність дружби. Моральна цінність дружби. Роль дружніх взаємин у формуванні особистості.

Зміст і сенс любові. Поняття любові. Об’єкти любові. Любов і кохання. Морально-ціннісний зміст кохання: історичні етапи та форми прояву кохання.

Шлюб і сім’я. Моральні уявлення про шлюб і сім’ю в історичному минулому. Зміст і соціально-моральні проблеми сучасних шлюбно-сімейних відносин.

Тема 11. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ТА

САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

Діалектична єдність об’єктивного і суб’єктивного, генетичного й соціального, матеріального й духовного, свідомого, цілеспрямованого й стихійного у формуванні особистості.

Місце морального виховання у виховному процесі. Система морального виховання, її мета, суб’єкти, зміст, засоби, форми та завдання в сучасних умовах. Єдність комплексного та індивідуального підходів у процесі морального виховання.

Моральне самовиховання, самовдосконалення як прояв моральної активності особистості, засіб наближення її до морального ідеалу й реалізації власного біографічного проекту. Роль морального самовдосконалення у становленні та розвитку моральної культури особистості.

Тема 12. ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА

Професійна етика як складова етичного знання. Передумови виникнення, зміст, види, базові принципи, функції та завдання професійної етики.

Професійна етика державного службовця, вченого, педагога, лікаря, соціолога, журналіста, менеджера тощо.

Тема 13. ЮРИДИЧНА ЕТИКА

Юридична етика як наука про моральні засади професійної діяльності юристів. Її міст, види (судова, міліцейська, адвокатська етика, етика нотаріуса, юрисконсульта тощо), джерела.

Історія юридичної етики в Україні. Міжнародне визнання юридичної етики.

Моральні основи Конституції України, матеріального і процесуального права.

Юридична етика та юридична деонтологія: загальне й особливе. Специфіка службового й морального обов’язку та відповідальності юриста.

Професійно-етичні кодекси юристів.

Моральна культура та етикет юриста. Морально-професійні деформації свідомості працівників судової системи, прокуратури, органів внутрішніх справ та шляхи їх подолання.

Тема 14. МОРАЛЬНИЙ ВИМІР

ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ

Глобалізація і локалізація сучасного світу як прояв його моральної кризи. Загальна характеристика глобальних проблем сучасності.

Моральне осмислення соціальних конфліктів. Проблеми застосування сили при розв’язанні міжетнічних та міжнаціональних конфліктів. Проблеми війни й миру, ядерної війни крізь призму моралі. Зброя масового знищення на перешкоді миру.

Сучасні екологічні проблеми. Моральні аспекти втручання людини в життєдіяльність інших живих організмів, регулювання екосистем (трансгенні технології, генетично модифіковане харчування тощо). Моральні проблеми, пов’язані зі збільшенням технічних можливостей людини від наукових досліджень.

Моральний зміст соціальних проблем, пов’язаних з політикою у галузі охорони здоров’я (СНІД, туберкульоз, епідемії тощо), планування сім’ї та демографічного контролю. Проблема голоду у світлі загальнолюдських моральних цінностей.

Моральні аспекти співіснування і взаємодії культур. Примусова уніфікація культур.

Етичні проблеми формування людської особистості й маніпулювання її активністю: освіти й виховання, реклами, засобів масової інформації, мистецтва, індустрії розваг. Емоційне життя сучасної людини й її моральні орієнтири.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. // Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.

Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права: от истоков этики и права к мировозрению: Учеб. пособие. – М.: Юрайт, 1998.

Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 2002.

Етика: навч. посіб. / За ред. В. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

Кобликов А.С. Юридическая этика: Учебник для вузов. – М.: Норма – ИНФРА, 1999.

Лозовой В.О., Уманец О.В., Ценко М.Б. Культура особистості та етикет у діловому спілкуванні. – Х.: Регион-Информ, 2005.

Лозовой В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. – Х.: Право, 2004.

Сливка С.С. Професійна етика працівника міліції: Моногр. – Л.: Вільна Україна, 1995.

Федоренко Е.Г. Профессиональная этика. – К.: Вища шк., 1983.

Этическая мысль: Научно-публицистические чтения / Отв. ред. А.А.Гусейнов  – М.: Политиздат, 1988, 1990, 1991.

Юридична деонтологія. Підруч. / За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Одіссей, 2006.