міністерство освіти І НАУКИ україни

Національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

 

 

 

 

 

Навчально-методичний посібник

 

для самостійної роботи

з навчальної дисципліни

“релігієзнавство”

(відповідно до вимог ECTS)

 

для студентів ІІ курсу

денних факультетів

 

 

 

Харків

2007

 
 

З М І С Т

 

Вступ.................................................................................

3

Загальний розрахунок годин навчальної дисципліни “Релігієзнавство”.............................................................

 

4

Програма навчальної дисципліни “Релігієзнавство”...

5

Питання з релігієзнавства для самостійного

вивчення...........................................................................

 

9

Словник основних термінів релігієзнавства.................

13

Контрольні питання для підготовки до заліку  з

релігієзнавства.................................................................

 

24

Вимоги до заліку з навчальної дисципліни “Релігієзнавство”............................................................................

 

28

Список літератури...........................................................

29

 

 
 
вступ

 

Релігієзнавча освіта в українській вищій школі є важливим напрямком підвищення рівня духовної культури людини, оскільки дає знання з релігії як соціально-культурного феномену суспільства. Релігієзнавчі знання мають важливе значення у формуванні професійних рис фахівців-юристів.

Метою навчального курсу “Релігієзнавство” є формування знань про об’єктивні закономірності виникнення, становлення, розвитку й функціонування релігій, їх структурні особливості, взаємодії релігії з іншими галузями знань.

У результаті вивчення релігієзнавства студенти повинні:

– знати філософську, психологічну, соціологічну, морально-політичну, історико-культурологічну, футурологічну оцінку суті релігії, її функцій і ролі як специфічної форми суспільної свідомості, як соціально-історичного явища; час і причини виникнення релігії, чинники процесів сакралізації і секуляризації; типологію сучасних релігій світу; особливості формування біблійного, православно-християнського характеру культури України, сучасне становище релігійних організацій України; форми, етапи і принципи ставлення людства і українського суспільства до сакрального комплексу, біблійних заповідей, релігійних обрядів і свят; основні положення українського законодавства про свободу совісті та релігійні організації; суть раціональної та ірраціональної віри та погляди релігії і науки на світ, суспільство, людину;

– вміти на основі наукових принципів ставлення до релігії, церкви, богослов’я і віруючих формувати власну позицію щодо сакральної і секулярної духовності; правильно дотримуватися і виконувати вимоги українського законодавства про свободу совісті та релігійні організації; розрізняти особливості конфесійної діяльності релігійних організацій; підтримувати і сприяти заходам, спрямованим на відродження сакральної культури нації, на діалог і співробітництво віруючих і невіруючих в ім’я розвитку національної культури.

 

 

 

ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН

Навчальної дисципліни “Релігієзнавство”

 

  №

 п/п

 

 

Назва теми

 

Всього годин

У тому числі

лекції

самостійна робота

 

 

 

1.1.

 

Розділ I. Релігієзнавство як наука. Ранньоісторичні форми релігії та

національні релігії

Загальна характеристика  релігієзнавства. Структура та функції релігії і церкви

6

4

2

1.2

Походження релігії

4

2

2

1.3

Первісні історичні форми релігії

4

2

2

1.4

Загальна характеристика національних релігій. Ранні національні релігії

3

2

1

1.5

Пізні й сучасні національні релігії

3

2

1

1.6

 

Іудаїзм – національно-державна релігія

єврейського народу

4

2

2

 

2.1

Розділ II. Світові релігії

Загальна характеристика християнства

6

4

2

2.2

Православ’я

6

4

2

2.3

Католицизм

3

2

1

    2.4

Протестантизм

5

4

1

    2.5

Іслам

4

2

2

    2.6

Буддизм

4

2

2

   

 

 

    3.1

Розділ III. Релігія як соціальний феномен сучасності. Правове забезпечення свободи совісті та віросповідання в Україні

Новітні релігійні течії

 

4

2

2

    3.2

Релігія в Україні: історія та сучасність

6

4

2

    3.3

Релігія і церква в системі державно-

правових відносин

 

 

4

2

2

 

Разом

66

40

26

 

Затверджено

вченою радою Національної юридичної

академії України ім. Ярослава Мудрого

(протокол № 9 від 20.04.07 р.)

 

 

 

 

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “РЕЛІГІЄЗНАВСТВО”

 

Р о з д і л  І. Релігієзнавство як наука. Ранньоісторичні форми релігії

та національні релігії

 

1.1. Загальна характеристика релігієзнавства.

Структура та функції релігії і церкви

 

Предмет і метод релігієзнавства. Основні розділи релігієзнавства. Релігія і вільнодумство в історії суспільства. Релігія в системі суспільної свідомості. Релігія і право. Структура релігії, її основні елементи. Основні соціальні функції релігії та церкви.

 

1.2. Походження релігії

 

Проблема походження релігії. Основні концепції походження релігії: теолого-богословські, філософсько-антропологічні, соціально-філософські, соціологічні, психологічні. Гносеологічні, психологічні та соціально-історичні детермінанти релігії. Типологія релігій.

 

1.3. Первісні історичні форми релігії

 

Загальна характеристика первісних форм релігії. Міф та міфологія. Ранньоісторичні форми релігії та родоплемінні культи: фетишизм, магія, анімізм, тотемізм, землеробський культ, шаманізм, язичництво.

 

 

1.4. Загальна характеристика національних релігій.

Ранні національні релігії

 

Характерні ознаки національних релігій. Релігійні уявлення Давнього Єгипту. Зороастризм (маздеїзм, вогнепоклонництво). Релігійні уявлення античної Греції і Риму.

 

1.5. Пізні й сучасні національні релігії

 

Індуїзм, джайнізм, сикхізм – національні релігії індійців. Китайські національні релігії – даосизм, конфуціанство. Синтоїзм – національна релігія японців.

 

1.6. Іудаїзм – національно-державна релігія

єврейського народу

 

Історичний контекст виникнення іудаїзму. Священні книги іудаїзму. Догматика іудаїзму та релігійні звичаї єврейського народу. Іудаїзм як джерело правової традиції євреїв. Течії іудаїзму.

 

Р о з д і л  II. Світові релігії

 

2.1. Загальна характеристика християнства

 

Соціально-історичні причини виникнення християнства, його ідейні джерела. Еволюція християнства. Християнські догматика і культ. Морально-етична доктрина християнства. Великий церковний розкол християнства та його історичні наслідки.

 

2.2. Православ’я

 

Історія виникнення православ`я: причини і наслідки. Введення православ`я на Київській Русі. Особливості православного віровчення та культу. Структура православної церкви. Виникнення старообрядництва, його основні згоди і толки. Модернізм у сучасному православ`ї.

2.3. Католицизм

 

Римо-католицька церква: віровчення, культ і організація. Католицьке церковне право. Соціально-політична доктрина Ватикану. ІІ Ватиканський Собор, оновленська політика католицизму.

 

2.4. Протестантизм

 

Передумови виникнення протестантизму. Особливості віровчення і культу протестантизму. Основні напрямки протестантизму. Пізній протестантизм.

 

2.5. Іслам

 

Соціально-історичні причини виникнення ісламу. Життя Мухаммада і поширення його вчення. Коран і Сунна як джерела віровчення. Догматика і культ ісламу. Норми шаріату. Основні течії ісламу. Сучасна ситуація в ісламі.

 

2.6. Буддизм

 

Умови виникнення, розвитку та поширення буддизму. Віровчення й культ. Основні напрямки буддизму: хінаяна і махаяна. Буддизм у Китаї та Японії. Культурно-історичне значення буддизму.

 

 

Р о з д і л   III. Релігія як соціальний феномен сучасності. Правове забезпечення свободи совісті та віросповідання в Україні

 

3.1. Новітні релігійні течії

 

Причини виникнення нових релігійних рухів. Проблема класифікації нових релігійних рухів. Неохристиянство, релігії орієнталістського напряму, синтетичні та езотеричні об’єднання. Неоязичництво.  Сайєнтологічні рухи. Віровчення та культова практика нових релігійних рухів. Прогноз нео-релігійного процесу в світі.

 

3.2.  Релігія в Україні: історія та сучасність

 

Історико-географічні аспекти поширення релігій в Україні. Історія релігійної мережі в Україні. Українське язичництво. Прийняття і поширення християнства в Україні: особливості, віхи історії. Стан і тенденції зміни релігійної мережі в роки незалежності. Міжцерковні та внутрішньо-конфесійні відносини. Відродження українського православ’я і внутрішньоправославні колізії. Католицизм на українських землях. Український протестантизм. Мусульмани в незалежній Україні. Тенденції розвитку нових релігійних течій і рухів. Регіональна карта релігій України. Проблеми релігійного життя в Україні: міжконфесійні відносини. Конфесії України в контексті міжнародних релігійних реалій. Екуменічні процеси у світі та в Україні.

 

3.3. Релігія і церква в системі державно-правових

відносин

 

Класифікація сучасних країн відповідно до їх ставлення до релігії та церкви. Міжнародні правові акти про свободу думки, совісті та віросповідання. Поняття свободи совісті. Загальна характеристика законодавства України про свободу совісті та релігійні організації. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

 

 

 

питання З Релігієзнавства

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

 

Тема 1.1. Загальна характеристика релігієзнавства.

     Структура та функції релігії і церкви

1. Предмет і метод релігієзнавства. Основні розділи релігієзнавства.

2. Релігія і вільнодумство в історії суспільства. Релігія в системі суспільної свідомості.  

3. Релігія і право.

4. Структура релігії, її основні елементи.

5. Основні соціальні функції релігії та церкви.

Тема 1.2. Походження релігії

1. Проблема походження релігії.

2. Основні концепції походження релігії: теолого-богословські, філософсько-антропологічні, соціально-філософські, соціологічні, психологічні.

3. Гносеологічні, психологічні та соціально-історичні детермінанти релігії.

4. Типологія релігій.

Тема 1.3. Первісні історичні форми релігії

1. Загальна характеристика первісних форм релігії.

2. Міф та міфологія.

3. Ранньоісторичні форми релігії та родоплемінні культи: фетишизм, магія, анімізм, тотемізм, землеробський культ, шаманізм, язичництво.

Тема 1.4. Загальна характеристика національних релігій

                 Ранні національні релігії

1. Характерні ознаки національних релігій.

2. Релігійні уявлення Давнього Єгипту.

3. Зороастризм (маздеїзм, вогнепоклонництво).

4. Релігійні уявлення античної Греції і Риму.

Тема 1.5. Пізні й сучасні національні релігії

1. Індуїзм, джайнізм, сикхізм – національні релігії індійців.

2. Китайські національні релігії: даосизм, конфуціанство.

3. Синтоїзм – національна релігія японців.

Тема 1.6. Іудаїзм – національно-державна релігія

                   єврейського народу

1. Історичний контекст виникнення іудаїзму.

2. Священні книги іудаїзму.

3. Догматика іудаїзму та релігійні звичаї єврейського народу.

4. Іудаїзм як джерело правової традиції євреїв.

5. Течії іудаїзму.

Тема 2.1. Загальна характеристика християнства

1. Соціально-історичні причини виникнення християнства, його ідейні джерела.

2. Еволюція християнства.

3. Християнські догматика і культ.

4. Морально-етична доктрина християнства.

5. Великий церковний розкол християнства та його історичні наслідки.

Тема 2.2. Православ’я

1. Історія виникнення православ’я: причини і наслідки.

2. Введення православ’я на Київській Русі.

3. Особливості православного віровчення та культу.

4. Структура православної церкви.

5. Виникнення старообрядництва, його основні згоди і толки.

6. Модернізм у сучасному православ’ї.

Тема 2.3. Католицизм

1. Римо-католицька церква: віровчення, культ і організація.

2. Католицьке церковне право.

3. Соціально-політична доктрина Ватикану.

4. ІІ Ватиканський Собор, оновленська політика католицизму.

Тема 2.4. Протестантизм

1. Передумови виникнення протестантизму.

2.Особливості віровчення і культу протестантизму.

3. Основні напрямки протестантизму. 

4. Пізній протестантизм.

 

Тема 2.5. Іслам

1. Соціально-історичні причини виникнення ісламу.

2. Життя Мухаммада і поширення його вчення.

3. Коран і Сунна як джерела віровчення.

4. Догматика і культ ісламу.

5. Норми шаріату.

6. Основні течії ісламу.

7. Сучасна ситуація в ісламі.

Тема 2.6. Буддизм

1. Умови виникнення, розвитку та поширення буддизму.

2. Віровчення й культ.

3. Основні напрямки буддизму: хінаяна і махаяна.

4. Буддизм у Китаї та Японії.

5. Культурно-історичне значення буддизму.

Тема 3.1. Новітні релігійні течії

1. Причини виникнення нових релігійних рухів.

2. Проблема класифікації нових релігійних рухів.

3. Неохристиянство, релігії орієнталістського напряму, синтетичні та езотеричні об’єднання.

4. Неоязичництво.

5. Сайєнтологічні рухи.

6. Віровчення та культова практика нових релігійних рухів.

7. Прогноз неорелігійного процесу у світі.

Тема 3.2. Релігія в Україні: історія та сучасність

1. Історико-географічні аспекти поширення релігій в Україні. Історія релігійної мережі в Україні.

2. Українське язичництво.

3. Прийняття і поширення християнства в Україні: особливості, віхи історії.

4. Стан і тенденції зміни релігійної мережі в роки незалежності. Міжцерковні та внутрішньо-конфесійні відносини.

5. Відродження українського православ’я і внутрішньоправославні колізії.

6. Католицизм на українських землях.

7. Український протестантизм.

8. Мусульмани в незалежній Україні.

9. Тенденції розвитку нових релігійних течій і рухів. Регіональна карта релігій України.

10. Проблеми релігійного життя в Україні: міжконфесійні відносини. Конфесії України в контексті міжнародних релігійних реалій.

11. Екуменічні процеси у світі та в Україні.

Тема 3.3. Релігія і церква в системі державно-правових

                відносин

1. Класифікація сучасних країн відповідно до їх ставлення до релігії та церкви.

2. Поняття свободи совісті. Міжнародні правові акти про свободу думки, совісті та віросповідання.

3. Загальна характеристика законодавства України про свободу совісті та релігійні організації.

4. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

 

 

 

 

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

релігієзнавства

 

А

Автокефалія (від грец. autos – сам, kephale – голова) – самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков, які мають єдині основи віровчення, культової практики, дотримуються загальних принципів церковної організації. Нині існує 15 автокефальних православних церков.

Агностицизм (грец. agnostos – незнаний) – віровчення про неможливість пізнання сутності, закономірностей об’єктивного світу і досягнення істини.

Аллах (від араб. альїлах – божество, бог) – ім’я Бога в ісламі.

Ангел – небесний служитель Бога в іудаїзмі, християнстві, ісламі, надприродна істота, посередник між Богом і людьми.

Антропоморфізм – наділення предметів і явищ природи, міфічних істот людськими властивостями.

Армагеддон – у віровченні свідків Ієгови – остання битва між силами Христа і Диявола, назва місцевості в Палестині, де часто відбувалися військові сутички.

Атеїзм (від грец. а – не і teos – бог) – термін для позначення таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприродного. Одна із форм вільнодумства.

 

Б

Баптизм (від грец. baptize – занурювати, хрестити у воді) – протестантський напрямок, що виник на початку XVII ст. в Англії. Першим баптистом вважається Джон Сміт (близько 1550–1612).

Біблія (від грец. biblia – книга) – священна книга християнства та іудаїзму (Старий Завіт). Виникла протягом І тис. до н.е. та І-II ст. н.е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів.

Бог – у релігійних системах об’єктивована істота, яка передбачає віру в неї і виступає як об’єкт культу. Наділена вищим розумом, абсолютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу і всього, що в ньому відбувається.

Богослов’я (теологія) – система обґрунтування і захисту релігійних учень про Бога, сукупність доказів істинності догматики конкретної релігії, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства та віруючих.

Будда (від санскр. будх – пробуджуватися; “просвітлений”, “пробуджений”) – 1) ототожнюється з Гаутамою Шак’ямуні, який є засновником і основоположником буддистської релігії; 2) людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку.

В

Ватикан – держава-місто Ватикан (площа – 44 га), що виникла внаслідок підписання 11 лют. 1929 р. угоди між Пієм XI і урядом Італії; центр Римо-католицької церкви, офіційна резиденція (з 1870 р.) Папи і Римської курії.

Вільнодумство – світоглядна настанова, яка передбачає незалежність людини від релігії та церкви у вирішенні її суспільних та особистих проблем.

Віра – бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил (Бога).

Вішну – один із основних богів індуїстського пантеону. Поклоніння В. та його аватарам (втіленням) – найпоширеніша форма релігійного культу в сучасній Індії.

Вселенські собори – з’їзди вищого християнського духовенства, а після поділу церков – з’їзди католицького духовенства. Їх постанови були спрямовані на зміцнення християнської церкви, розроблення догматики, боротьбу з єресями.

Всесвітня Рада Церков – керівний орган екуменічного руху, який об’єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію в Женеві.

 

Г

Географія релігії – галузь релігієзнавства, що вивчає загальну схему поширення релігій, сучасну релігійну карту світу.

Громадянські (цивільні) релігії – релігійна єдність громадян певної країни, незалежно від їх конфесійної належності.

Гугеноти (фр. huguenots) – протестанти, прихильники кальвінізму у Франції у XVI–XVIII ст. До угруповань Г. належали аристократи, які боролися проти зміцнення королівської влади, торгова буржуазія, міські низи, що виступали проти феодальної експлуатації.

Гурії – фантастичні діви, які існують, згідно з ученням ісламу, для усолоджування праведників у раю. У Корані Г. визначено як “чистих жінок”, яких не торкалися ні люди, ні духи.

Д

Далай-лама – титул глави ламаїстської церкви в Тибеті, якого шанують віруючі як “живого Бога” (бодхісатву) в образі людини. Титул Д.-л. встановлений у XIV ст. Церковна і світська влада його не спадкова (як і всі лами, він зв’язаний обітницею безшлюбності).

Деїзм (від лат. deus – бог) – релігійно-філософське вчення, згідно з яким Бог, будучи безособистісною першопричиною світу, не втручається в процеси і явища, що відбуваються в ньому.

Деномінація (лат. denominatio – зміна імені) – перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції має риси церкви та секти.

Догмат – основне положення віровчення, яке визнають як незаперечну істину, що має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання догматів є однією з головних у християнстві.

Дух – безплотна, надприродна сутність, яка уособлює людське мислення, свідомість, психічні здібності; особливе, розумне і самодостатнє нематеріальне начало.

Духовенство – служителі культу, які вважаються посередниками між Богом і людьми й здійснюють культові дії – таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення.

 

Е

Есхатологія (від грец. eschatos – останній, logos – вчення) – релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.

 

Є

Єпархія – церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).

Єпископ (архієрей) – вищий ступінь священства в християнських церквах, які визнають єпископат. Тільки Є. можуть посвячувати в диякони, священики та єпископи. В Руській православній церкві Є. обов’язково повинен бути монахом, у Грузинській – безшлюбним, але чернецтво не обов’язкове.

Єресі (від старогрец. airesis – відбір, переконання) – релігійні вчення, відмінні від офіційних релігійних доктрин і організацій.

Ж

Жертвопринесення – релігійний обряд, який виявлявся в принесенні дарів богам, святим духам, померлим предкам з метою їх умилостивлення або подяки.

Жрецтво (старослов. жрети – приносити жертву) – група людей, яка в політеїстичних релігіях вважається посередником між віруючими і надприродними силами, здійснює релігійні обряди.

 

З

Заповіді – релігійно-моральні настанови в іудаїзмі та християнстві, які є важливим елементом їх віросповідальних систем.

Землеробський культ – поклоніння двійникам чинників природи, які впливають на врожай.

Зооморфізм (від грец. zoon – тварина, morfe – форма) – наділення рисами тварин образів реальних або вигаданих об’єктів.

 

І

Ієрархія – сукупність церковних чинів у порядку їх підпорядкованості.

Ікона (від грец. еікоп – зображення, образ) – живописне зображення богів, святих, яке служить предметом релігійного поклоніння і вшанування.

Імам – духовна особа в ісламі: верховний глава шиїтського напряму ісламу; засновник кожного із чотирьох напрямів сунізму; керівник богослужіння в мечеті; духовний керівник, наставник мусульман.

Індульгенція (від лат. indulgentia – милість) – папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних ще гріхів, яка видається за гроші або за особливі заслуги перед церквою.

Інквізиція – судова установа католицької церкви, створена в XIII ст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Західної Європи І. була скасована у XVIII ст.

Іслам – одна із світових релігій, що виникла в VII ст. в Аравії, а нині поширена серед значної частини населення Азії, Африки і частково Європи.

Історія релігії – галузь релігієзнавства, що вивчає походження і внутрішній розвиток релігії, а також особливості її соціально-культурних зв’язків.

Кааба – мечеть мусульман у м. Мекка, місце паломництва мільйонів жителів арабського Сходу.

 

К

Кальвінізм – деномінація в протестантизмі, що виникла в ході Реформації, прийнявши ідеї Ж. Кальвіна (1509–1564).

Карма (санскр. – діяння, відплата) – в індуїзмі, буддизмі принцип універсальної причинності, особлива містична сила або автоматично діючий “закон відплати”, згідно з яким поведінка людини в реальному житті, її вчинки зумовлюють її нинішню долю і наступний стан її душі.

Клір – сукупність священно- та церковнослужителів однієї церковної парафії.

Конфесія (від. лат. confessio – визнання, сповідь) – належність до будь-якої церкви, релігійної організації, що має своє віровчення, культ, організаційну структуру.

Коран (араб. кур’ан – читання) – священна книга мусульман, яка вважається вічною, зберігається в Аллаха, який передав її у вигляді одкровення Мухаммеда.

Культ (від лат. cultus – догляд, поклоніння) – система релігійних дій, зміст, значення і символіка яких визначаються певними уявленнями, ідеями, догмами, що викладені в конкретному кодифікованому віровченні.

Курія – назва сукупності центральних установ Ватикану для управління католицькою церквою.

 

Л

Літургія (від грец. litos – загальний, ergou – справа) – обідня, найголовніше християнське богослужіння, що проводиться в усіх християнських віросповіданнях. Обов’язковим елементом для всіх літургій є здійснення таїнства причастя (євхаристії).

Лютеранство – деномінація в протестантизмі, основні принципи віровчення якого сформульовані М. Лютером (1483–1546) та його послідовниками.

 

М

Магія – сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою у надприродну силу, здатну чудодійно впливати на хід подій у житті людей.

Мекка – головне священне місто мусульман у Хиджазі, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність засновник ісламу Мухаммед.

Месіанізм – віра в майбутнє пришестя месії, тобто Божого посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і встановити на землі “Царство Небесне”.

Міф (грец. Mythos – розповідь, переказ) – символічне уявлення людей про світ; витвір наївної віри, колективного художньо-образного мислення на чуттєвому рівні; оповідання про богів, героїв.

Молитва – форма звернення священика або віруючого до Бога та інших об’єктів поклоніння з проханням різного ґатунку; суттєвий елемент культу розвинених релігій.

Монотеїзм (від грец. monos – єдиний, theos – бог) – форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу.

Мухаммед (Могаммад, Магомет (570–632)) – засновник ісламу, “посланець Аллаха”, головний і останній пророк.

 

Н

Національна релігія – релігійне вірування і культова дія, притаманні певному народу, нації. До них належать іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, конфуціанство та інші релігії, пов’язані з певною національністю.

Неорелігії – термін, яким позначають оформлені у другій половині XX ст. нові конфесії, релігійні групи, течії, у віруванні й діяльності яких відбилися модернові процеси.

Неотомізм – панівний напрям у філософії сучасного католицизму (Маритен, Жильсон, Лотц та ін.), прибічники якого прагнуть примирити теологію і філософію, обґрунтувати синтез раціонального й ірраціонального на основі вчення Т. Аквінського.

Нігілізм (лат. nihil – ніщо, нічого) – віровчення, що ґрунтується на запереченні узвичаєних цінностей, моральних норм, культурних традицій; заперечення сенсу людського життя.

Новий Завіт – частина Біблії, Святе Письмо; вшановують християни. Має два значення: 1) новий договір (завіт) між Богом і людьми; 2) зібрання книг, які виражають цей договір.

О

Освячення – магічні слова і дії, які здійснюються служителем культу з метою надання святості певному предмету (наприклад, освячення ікони, житла та ін.).

П

Пантеїзм (від грец. pan – все, theos – бог) – вчення про єдність Бога і світу, ідеальної й матеріальної сутності, злиття Бога як абсолюту з природою.

Папа Римський (від грец. papas, лат. papa – батько, наставник, вихователь) – глава католицької церкви і верховний правитель держави-міста Ватикан. Обирається конклавом (зборами кардиналів) пожиттєво. У церковній реєстрації є 265 пап. Нинішній Папа Римський – Бенедикт ХVI.

Патристика – християнська релігійна філософія II–VIII ст., створена так званими отцями церкви. Доводить необхідність панування релігії над наукою, віри над знанням, підпорядкування науки завданню обґрунтування християнських догматів.

Політеїзм (від грец. poly – багато, theos – бог) – уявлення про існування кількох або багатьох богів та поклоніння їм.

Протестантизм – третій, поряд з православ’ям і католицизмом, напрям у християнстві, виникнення якого пов’язане з Реформацією.

Психологія релігії – релігієзнавча дисципліна, яка вивчає психологічні, емоційні джерела релігії, психологію віруючої людини.

Р

Релігієзнавство – гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків з політичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на віруючих.

Релігійний культ (лат. cultus – догляд, поклоніння) – реалізація віри в предметах, символах, діях індивідів, груп віруючих.

Релігія – духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало – джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.

Рай і пекло – за релігійними уявленнями місце перебування душ померлих залежно від поведінки в земному житті.

Реформація (від лат. reformatio – перетворення, виправлення) – антикатолицький рух у Європі, що поклав початок протестантизму (XVI ст.). Мета – реформування Християнської церкви в дусі євангельських ідеалів.

 

С

Сансара (санскр. – повторення народжень і смертей) – уявлення про єдиний ланцюг переходів душі з однієї оболонки (стану) в іншу, що характерне для індуїзму і буддизму.

Світові релігії – монотеїстичні релігії, які в процесі свого історичного розвитку подолали етнонаціональні межі й стали відкритими для всіх.

Свобода релігії – правові, суспільно-політичні, економічні можливості й гарантії для вільного самовизначення та самореалізації особистості, незалежного функціонування релігійних організацій та їх інститутів.

Свобода совісті – право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.

Святе Письмо – кодифіковане віровчення розвинутих релігій.

Секта (релігійна) – об’єднання віруючих, які склалися як опозиція до пануючого релігійного напряму.

Символ віри – стислий сутнісний виклад головних догматів якої-небудь церкви.

Сунна (араб. – звичай, зразок) – святий переказ ісламу, викладений у формі висловів Мухаммеда та сповідей його діянь людьми, які близько знали пророка.

 

Т

Таїнства – обрядові дії в християнстві, через які, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.

Теоцентризм (від грец. theos – бог і лат. centrum – центр) – основоположний принцип, згідно з яким єдиний Бог – абсолютне начало і центр Всесвіту.

 

Томізм – напрям у філософії й теології, що сформувався під впливом ідей Томи Аквінського.

Трипітака – Святе Письмо буддистів, у якому викладене одкровення Будди, його міркування й висловлювання з різних питань.

Ф

Фаталізм (лат. fatalis – наперед визначений долею) – вчення, яке базується на вірі в непереборну силу незалежної від людини долі, плину речей.

Філіокве – прийнятий уперше на Толедському церковному соборі (не вселенському) 589-й додаток до християнського Символу Віри про сходження Святого Духа від Бога-Отця “і від Бога-Сина” (лат. filioque – “і Сина”).

Філософія релігії – філософське осмислення природи, сутності, сенсу релігії та Бога.

Функції релігії – способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість.

 

Х

Хадж – відвідання святого місця Мекки як один із головних обов’язків кожного мусульманина.

Храм – окрема сакральна будівля для відправлення культу (у християн – собор, церква, костел, кірха; в ісламі – мечеть; в іудаїзмі – синагога).

Хрест – предмет релігійного культу, який наділяється особливою магічною силою. Священний символ християн.

 

Ц

Целібат – обов’язкова безшлюбність католицьких священиків.

Церква – релігійна організація зі складною, суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії священнослужителів і віруючих.

 

Ч

Чадра – вид покривала, яке, згідно з настановами шаріату, зобов’язані носити жінки-мусульманки.

Чаклун (волхв, маг, чарівник) – особа, здатна, згідно з уявленнями, за допомогою магічних обрядів впливати на сили природи і суспільства.

Чернець – особа, яка прийняла обряд постригу і дала обітницю вести аскетичне життя в монастирі згідно з монастирським статутом.

Чистилище – згідно з католицьким віровченням місце між пеклом і раєм, де душі померлих проходять очищення перед тим, як потрапити до раю.

 

Ш

Шаманство – форма релігії, культ переважно злих духів. Для Ш. характерний особливий релігійний ритуал камлання, до якого віруючі вдаються з метою лікування хвороб, забезпечення успіху в промиcлі тощо

Шаріат – комплекс норм, принципів, правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотримання яких є угодним Аллаху.

Я

Язичництво – давні релігійні вірування, що існували в усіх народів до прийняття ними світових релігій.

Яхве (Ягве, Єгова) – верховний бог в іудаїзмі.

 

 

 

 

контрольні Питання для підготовки

до заліку з Релігієзнавства

 

1. Релігієзнавство як наука. Предмет і метод релігієзнавства.

2. Структурні розділи й особливості наукового релігієзнавства.

3. Основні типи сучасних релігій. Проблеми типологізації.

4. Основні концепції походження й сутності релігій.

5. Релігія як культурно-історичний феномен.

6. Структура релігії, її основні елементи.

7. Релігія і право як форми суспільної свідомості.

8. Релігійна   свідомість:   особливості,   рівні,  основні компоненти.

9. Соціальні, гносеологічні, психологічні детермінанти релігії.

10. Соціальні функції релігії і церкви. Вплив релігії на розвиток суспільства.

11. Релігія і вільнодумство в історії розвитку суспільства.

12. Визначення вільнодумства, його основні історичні форми.

13. Сучасні форми вільнодумства і його зв’язок із культурою.

14. Дохристиянські вірування  та культи в Україні.

15. Прийняття християнства в 988 р.: причини й наслідки.

16. Православне християнство в історії України. Християнство Київської Русі. Феномен двовір’я в Київській Русі.

17. Ранні історичні форми релігії та їх роль у розвитку культури.

18. Сучасні національні релігії, загальна характеристика.

19. Даосизм та конфуціанство як національні релігії китайців.

20. Індуїзм – національна релігія індійців.

21. Іудаїзм як національно-державна релігія єврейського народу.

22. Священні книги іудаїзму і сутність віровчення.

23. Основні течії іудаїзму.

24. Релігійні звичаї єврейського народу.

25. Світові релігії. Основні характеристики.

26. Умови виникнення буддизму. Особистість засновника буддизму.

27. Буддизм. Світогляд, віровчення, культ.

28. Основні напрямки буддизму: хінаяна і махаяна.

29. Буддизм в Китаї та Японії: чань-  та  дзен-буддизм.

30. Тибетська форма буддизму: ламаїзм.

31. Ідейні, суспільно-історичні передумови виникнення християнства.

32. Особистість Ісуса Христа. Еволюція первісного християнства.

33. Святе Письмо та Священний Переказ християнства.

34. Християнські догматика і культ.

35. Утворення перших християнських церков. Перетворення християнства на державну релігію Римської імперії.

36. Великий церковний розкол християнства та його історичні наслідки.

37. Православ’я, держава і право

38. Особливості віровчення, культу, організації православ’я.

39. Старообрядництво, його основні згоди і толки.

40. Старообрядницька церква в Україні.

41. Секти, що виникли на підґрунті російського православ’я.

42. Українська православна церква у складі Московського Патріархату в ХVII – XX ст.

43. Модернізм у сучасному православ’ї. Основні установки Помісного та Архієрейського Соборів 1988 та 2000 рр.

44. Особливості віровчення, культу та організації католицизму.

45. Католицьке церковне право. Діяльність інквізиції.

46. II Ватиканський Собор, обновленська політика католицизму (аджорноменто).

47. Католицизм в Україні.

48. Протестантизм. Причини виникнення, основні ідеї та їх сутність.

49. Особливості віровчення, культу й організації протестантизму.

50. Основні течії раннього протестантизму.

51. Основні течії пізнього протестантизму.

52. Роль протестантизму у формуванні західного індустріального суспільства, трудової етики та сучасних уявлень про права людини.

53. Євангельські конфесії: баптизм і п’ятидесятництво.

54. Месіансько-есхатологічні течії: адвентизм, Свідки Ієгови.

55. Український протестантизм.

56. Соціально-історичні причини виникнення ісламу. Діяльність пророка Мухаммада.

57. Особливості віровчення, культу та організації ісламу.

58. Священні книги ісламу: Коран і Сунна. Шаріат як основа фікху.

59. Основні напрямки в ісламі: шиїзм і суннізм.

60. Суфізм та ваххабізм як течії ісламу.

61. Традиціоналізм і модернізм в ісламі.

62. Іслам у сучасному світі і в Україні. Мусульмани в незалежній Україні.

63. Етноконфесійна ситуація в Україні. Міжцерковні відносини.

64. Утворення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Київський Собор 1921 р.

65. Виникнення УКГЦ, її історія та сучасний стан. Причини та наслідки Брестської унії 1696 р.

66. Особливості віровчення та культу УГКЦ. Українська греко-католицька церква XVII – XX ст.

66. Православ’я в Україні. Внутрішньоправославний розкол та його вплив на розвиток українського суспільства.

67. Православ’я в Україні: сучасний стан.

68. Українська православна церква Київського патріархату, Українська православна церква Московського патріархату: сучасний стан.

69. Панорама релігійних течій у сучасній Україні. Конфесіональна структура і географія релігій в Україні, тенденції змін.

70. Вірмено-григоріанська церква та іудаїзм в Україні.

71. Нові релігійні рухи. Причини виникнення.

72. Типи нових релігійних рухів.

73. Особливості поширення нових релігійних рухів в Україні. Майбутнє неорелігій. Нові релігійні рухи на конфесійній карті України.

74. Проблеми релігійного життя в сучасній Україні.

75. Сучасний стан та основні тенденції розвитку релігієзнавчого процесу в Україні.

76. Екуменічні процеси у світі та в Україні.

78. Релігія та церква в системі державно-правових відносин.

79. Поняття свободи совісті в різні історичні епохи.

80. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації.

81. Правове регулювання свободи совісті в Україні.

82. Конституційні гарантії свободи совісті в Україні.

83. Еволюція нормативного регулювання свободи совісті в Україні.

84. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” 1991 р.

85. Контроль за дотриманням законодавства про свободу совісті та релігійні організації.

86. Відповідальність за порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації (дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова та кримінальна).

87. Завдання правоохоронних органів щодо дотримання законодавства про свободу совісті і релігійні організації.

88. Міжнародне право про свободу совісті. Свобода совісті і права людини. Міжнародні акти про свободу віросповідання.

89. Свобода совісті в контексті “Декларації прав національностей України” (1991 р.).

90. Відділення церкви від держави і школи від церкви.

91. Кризові явища в сучасному релігійному житті.

92. Релігія в системі духовних цінностей.

 

 

 

ВИМОГИ ДО ЗАЛІКУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНІ “РЕЛІГІЄЗНАВСТВО”

 

Залік з релігієзнавства проводиться в усній формі. Студенту пропонується висвітлити два питання: 1) з історії та теорії релігії; 2) з правового забезпечення свободи совісті та віросповідання.

Студент отримує “залік”, якщо:

– відповідь на перше питання демонструє знання предмета релігієзнавства, феномена релігії, вміння розрізняти релігії за типами, розуміння генезису релігії та її впливу на соціальні процеси;

– відповідь на друге питання виявляє знання щодо взаємозв’язку феномена релігії із системою соціально-правових відносин та нормативно-правових актів, що регулюють церковно-державні відносини.

 

 

 

С п и с о к   л і т е р а т у р и

 

Академічне релігієзнавство: Підруч. / За ред. А.М. Колодного. – К.: Світ знань, 2000. – 862 с.

Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні. – К.: Освіта, 1992. – 192 с.

Збірник нормативно-правових актів щодо свободи совісті та діяльності релігійних організацій: Довідковий посіб. / Упоряд.: Петрик В.М., Остроухов В.В. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. – 145 с.

Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підруч. – К.: Наук. думка, 2000. – 352 с.

Липинський В. Релігія і церква в історії України. (Передрук статей з “Америки”). – Нью-Йорк: Б.в., 1956. – 112 с.

Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підруч. – К.: Академвидав, 2002. – 480 с.

Москалець В.П. Психологія релігії: Посіб. – К.: Академвидав, 2004. – 240 с.

Релігієзнавчий словник / За ред. А.М. Колодного. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 392 с.

Титов В.Д., Качурова С.В., Барабаш О.В. Релігієзнавство: Підруч. – Х.: Право, 2004. – 272 с.

Релігієзнавство: Навч. посіб. / За ред. С.А. Бублика. – К.: Юрінком, 1999. – 469 с.

Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти: Зб. / У 2 т.; Т.2 // Упоряд. Маринович М. – Л.: Свічадо, 2001. – 376 с.

Яшин П.П. Релігія, держава і право: Навч. посіб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – 40 с.