Навчально-методичний посібник

для самостійної роботи

та практичних занять

з навчальної дисципліни

 

“Кримінальний процес”

 

(відповідно до вимог ECTS)

 

 

 

Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Кримінальний процес” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: Ю.М. Грошевий, Ю.В. Хоматов, О.І. Бережний та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 81 с.

 

 

 

 

                У к л а д а ч і:   Ю.М. Грошевий,

Ю.В. Хоматов,

О.І. Бережний,

В.В. Вапнярчук,

О.М. Дроздов,

В.М. Іщенко,

О.В. Капліна,

М.О. Карпенко,

Т.В. Корчева,

В.І. Маринів,

І.Ю. Мірошников,

Т.М. Мирошниченко,

В.М. Трофименко,

А.Р. Туманянц,

Д.В. Філін,

В.Д. Фінько,

С.Б. Фомін,

О.Г. Шило.

 

 

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 6 від 16.08.2007 р.)

 

 

 

 

 

 

                      © Національна юридична академія України, 2007

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. Вступ........................................................................................3

2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних

    занять, самостійної роботи.......................................5

3. Програма навчальної дисципліни

   “Кримінальний процес”.............................................8

4. Завдання до практичних занять, колоквіумів та

   самостійної роботи....................................................27

5. Словник основних термінів......................................59

6. Поточний модульний контроль

    (методичні настанови)..............................................63

7. Індивідуальна робота студента.................................65

8. Питання для підготовки до іспиту з

    з кримінального процесу..........................................66

9. Критерії оцінки успішності студентів з

    навчальної дисципліни “Кримінальний процес”......75

10.Список додаткової літератури..................................77

 

 

1.  ВСТУП

 

Кримінальний процес України належить до навчальних дисциплін, засвоєння яких становить фундамент фахової підготовки спеціаліста-юриста. Володіння належними знаннями кримінально-процесуального права та практичними навичками його застосування є обов’язковим як для судді й прокурора, так і для слідчого й адвоката, оперативного працівника органів МВС, СБУ та митних установ, оскільки виконувані ними функції безпосередньо детально регламентовані саме цією галуззю права. Інші представники юридичного фаху також не можуть обійтись у своїй практичній діяльності без знань основних положень кримінального процесу.

Навчальний курс включає поняття про предмет і систему кримінально-процесуального права, принципи кримінального судочинства, суб’єктів (учасників) кримінально-процесуальних відносин, процесуальні строки й судові витрати, докази й доказування, досудове й судове провадження по кримінальних справах, про перегляд вироків, ухвал, постанов у апеляційному та касаційному провадженнях, виконання вироків, ухвал, постанов, застосування примусових заходів медичного та виховного характеру, про протокольну форму досудової підготовки матеріалів.

Курс кримінального процесу передбачає різноманітні форми навчання: лекційні, практичні заняття, колоквіуми, експериментальні форми практичних робіт.

Практичні заняття – одна з основних форм навчання при вивченні курсу “Кримінальний процес”. Їх мета полягає у засвоєнні головних теоретичних положень і відпрацюванні навичок практичного застосування норм кримінально-процесуального права.

Практичні заняття з кримінального процесу проходять у формі виконання завдань (казусів), ділової гри, складання процесуальних документів, вивчення окремих категорій кримінальних справ. В окремих випадках проводяться колоквіуми з найважливіших теоретичних тем.

Під час підготовки до занять студенти мають опрацювати відповідні розділи підручників і рекомендованої літератури, засвоїти необхідні нормативні акти та ознайомитися з постановами пленумів Верховного Суду України, рішеннями Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини та відповідними наказами та інструкціями органів прокуратури, МВС та СБУ.

У результаті вивчення кримінально-процесуального права студенти повинні:

– знати основні проблеми науки кримінального процесу; функції судової влади в системі державної влади та форми їх здійснення; суть і значення процесуальної форми; джерела кримінально-процесуального права; поняття і зміст кримінально-процесуальних правовідносин, їх місце в механізмі правового регулювання; процесуальне становище суб’єктів (учасників) кримінального процесу; теорії доказів; чинні норми кримінально-процесуального права; систему процесуальних актів та вимоги, яким вони повинні відповідати; теорії прийняття рішень у кримінальному судочинстві.

– вільно орієнтуватися в системі  кримінально-процесуального законодавства України, постійно ознайомлюватися з практикою застосування кримінально-процесуального законодавства загальними судами України, перспективами його розвитку відповідно до основних напрямків судово-правової реформи;

вміти правильно тлумачити норми кримінально-процесуального права в процесі роботи з юридичною спеціальністю; використовувати дані науки кримінального процесу для підвищення професійних знань; застосовувати основні положення теорії доказів у кримінальному процесі; складати кримінально-процесуальні документи та ділову документацію; наводити обґрунтовані та мотивовані аргументи під час прийняття процесуальних рішень.

 

 

 

2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, самостійної роботи

 

 

 

Тема

Всього

годин

 

У тому числі

 

п/п

лекції

практичні заняття

самостійна

робота

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I – 34 год

 

1

Поняття кримінального  процесу

6

2

4

 

2

Джерела кримінально-процесуального права

8

2

2

4

 

3

Принципи кримінального процесу

20

8

8

4

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II – 50 год

 

4

Суб’єкти кримінального процесу

118

8

6

4

 

5

Докази кримінальному процесі

112

4

4

4

 

6

Процес доказування та його елементи

220

8

8

4

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III – 28 год

 

7

Характеристика заходів процесуального примусу

110

2

4

4

 

8

Кримінально-процесуальні акти: їх види та вимоги, які до них ставляться

8

2

2

4

 

9

Строки в кримінальному процесі

6

2

2

2

 

10

Судові витрати

4

2

2

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV – 38 год

 

11

Порушення кримінальної справи

8

2

2

4

 

12

Дізнання в кримінальних справах

8

2

2

4

 

13

Досудове слідство в кримінальних справах

222

8

10

4

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ V – 62 год

 

14

Підсудність кримінальних справ

4

2

2

 

15

Попередній розгляд справи суддею

6

2

2

2

 

16

Судовий розгляд кримінальних справ

114

6

4

4

 

17

Вирок – акт правосуддя

6

2

2

2

 

18

Апеляційне

провадження

110

4

2

4

 

19

Касаційне

провадження

8

2

2

4

 

 

20

Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження

6

2

4

 

 

21

Виконання вироку

8

2

2

4

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ VI – 32 год

 

 

22

Провадження в справах по застосуванню примусових заходів медичного характеру

6

2

2

2

 

 

23

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів

4

2

2

 

 

24

Провадження в справах про злочини неповнолітніх.

8

2

2

4

 

 

25

Особливості провадження по кримінальним справам відносно окремих категорій осіб.

4

2

2

 

 

26

Міжнародна правова допомога в кримінальних справах.

4

2

2

 

 

27

Кримінальний процес зарубіжних країн.

6

2

4

 

 

 

 

264*

86

68**

90

 

 

* у тому числі 12 год індивідуальної роботи

   та 8 год колоквіуму.

 

 

 

 

                ЗАТВЕРДЖЕНО

вченою радою Національної юридичної

академії України ім. Ярослава Мудрого

(протокол № 11 від 29.06.2007 р.)

 

 

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС”

 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

 

Р о з д і л  I. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ І СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 

Поняття кримінального процесу, його завдання і роль в державному механізмі боротьби зі злочинністю та в охороні прав особи. Історичні форми кримінального процесу. Кримінальний процес і правосуддя. Кримінально-процесуальна діяльність і кримінально-процесуальні відносини.

Система  кримінального процесу.

Основні кримінально-процесуальні поняття. Механізм кримінально-процесуального регулювання. Джерела кримінально-процесуального права. Кримінально-процесуальна форма. Співвідношення імеперативності та диспозитивності в регулюванні кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальні гарантії. Кримінально-процесуальні функції. Кримінально-процесуальні акти. Моральні засади кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальна доктрина (наука), її предмет, система і методи. Розвиток її в Україні.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна, її завдання.

Зв’язок кримінального процесу з іншими галузями права, суміжними галузями знань.

 

Р о з д і л  II. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

 

Предмет і завдання кримінально-процесуального права України. Кримінально-процесуальний закон та його співвідношення з кримінально-процесуальним правом. Виникнення і основні етапи розвитку кримінально-процесуального законодавства України. Реформа кримінально-процесуального законодавства. Конституція України як джерело кримінально-процесуального права. Кримінально-процесуальний кодекс України. Його структура та зміст. Інші законодавчі акти, які містять норми кримінально-процесуального права. Міжнародні договори України та їх співвідношення з кримінально-процесуальним законодавством України. Рішення Європейського Суду як джерело кримінально-процесуального права.

Значення для кримінального процесу рішень Конституційного Суду України, керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наказів та інструкцій Генерального прокурора України, СБУ та МВС України.

Кримінально-процесуальні норми, їх види та структура. Застосування кримінально-процесуального закону за аналогією.

Чинність кримінально-процесуального закону в часі, просторі та щодо осіб.

 

 

Р о з д і л Ш. ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 

Поняття та значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу за Конституцією України та Кримінально-процесуальним кодексом, їх нормативний зміст у кримінально-процесуальній діяльності: загально-правових, загально-процесуальних, кримінально-процесуальних.

Законність, гуманізм та пріоритет прав людини як загально-правові принципи кримінального процесу. Право особи на судовий захист; всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи; гласність (усність), безпосередність судового розгляду справи; національна мова судочинства; змагальність; свобода оцінки доказів як загально-процесуальні принципи кримінального процесу.

Публічність (офіційність); недоторканність особи; презумпція невинуватості; забезпечення обвинуваченому права на захист як суто кримінально-процесуальні принципи.

Значення судоустрійних принципів для регулювання кримінально-процесуальної діяльності: здійснення правосуддя тільки судом;  рівність громадян перед законом і судом; колегіальний і одноособовий розгляд справ; незалежність суддів і підкорення їх тільки законові.

Принципи кримінального процесу України і проблеми реалізації міжнародних стандартів основних прав і свобод людини у сфері кримінально-процесуального судочинства.

 

 

Р о з д і л. СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 

Поняття і класифікація суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес. Функції і повноваження суду. Суд як орган правосуддя. Законний склад суду.

Прокурор, його функції, завдання і повноваження на різних стадіях кримінального процесу.

Органи дізнання. Їх види, завдання і повноваження. Особа, що провадить дізнання (дізнавач), її повноваження.

Слідчий як орган досудового слідства, його повноваження. Процесуальна самостійність слідчого. Начальник слідчого підрозділу (відділення, відділу, управління), його повноваження.

Обставини, що виключають можливість участі в справі судді, народного засідателя, прокурора, слідчого, особи, що провадить дізнання.

Особи, які мають особистий інтерес у справі. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий.

Потерпілий. Цивільний позивач. Цивільний відповідач. Їх процесуальні права та обов’язки. Підстави та порядок заявлення цивільного позову в кримінальній справі.

Особи, які представляють у кримінальній справі інтереси інших суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності. Поняття захисту в кримінальному процесі. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, його завдання, права та обов’язки. Коло осіб, які можуть бути захисниками. Обставини, які виключають участь особи у справі як захисника. Запрошення, призначення, заміна захисника. Момент допуску захисника до участі в справі. Випадки обов’язкової участі захисника в кримінальному процесі. Відмова підозрюваного, обвинуваченого від захисника. Усунення захисника від участі у справі. Оплата праці захисника.

Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Коло осіб, які можуть бути допущені до участі в справі як представники. Обставини, які виключають участь особи у справі як представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Права та обов’язки представника.

Законний представник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого. Коло осіб, які можуть брати участь у справі як законні представники. Їх права та обов’язки.

Інші суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності. Їх права та обов’язки.

Процесуальні та непроцесуальні заходи забезпечення безпеки суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

 

 

Р о з д і л  У. ДОКАЗИ Й ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

 

Поняття доказового права. Поняття теорії доказів у кримінальному процесі та її предмет. Опосередковане пізнання – методологічна основа теорії доказів. Достовірність і ймовірність знань, отриманих у результаті пізнання в кримінальній справі. Поняття і характер істини в кримінальному судочинстві.

Предмет і межі доказування в кримінальній справі. Особливості предмету доказування в окремих категоріях справ.

Поняття доказу. Допустимість і належність доказів. Класифікація доказів: первісні та похідні, особисті та речові, прямі й непрямі, обвинувальні та виправдувальні.

Характеристика джерел доказів. Показання свідків, їх предмет, значення та оцінка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки в кримінальній справі. Процес формування свідоцьких показань, його етапи. Об’єктивні та суб’єктивні фактори, які впливають на формування показань свідка. Перевірка та оцінка показань свідка.

Показання потерпілого, їх предмет, значення, перевірка та оцінка.

Показання підозрюваного, обвинуваченого і підсудного, їх предмет, значення, перевірка і оцінка. Обмова та самообмова в їх показаннях.

Процесуальні форми використання спеціальних знань у кримінальному процесі. Висновок експерта, його предмет, значення, форма та зміст. Підстави для призначення експертизи у кримінальному процесі. Випадки обов’язкового призначення експертизи. Права, обов’язки та відповідальність експерта. Підстави для відводу експерта та порядок його вирішення. Відмінність експерта від спеціаліста. Висновок (висновки) експертів при проведенні комісійної та комплексної експертиз. Перевірка та оцінка висновку експерта.

Речові докази, їх поняття та види. Процес формування речових доказів. Оцінка речових доказів. Зберігання речових доказів. Вирішення питання про речові докази при завершенні провадження у кримінальній справі.

Протоколи слідчих та судових дій як джерела доказів. Процесуальні гарантії їх повноти та достовірності. Перевірка та оцінка протоколів слідчих та судових дій.

Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів. Перевірка та оцінка цих протоколів та додатків.

Інші документи як джерела доказів, їх поняття, види, відмінність від речових доказів. Перевірка та оцінка документів.

Процес доказування та його структура. Елементи процесу доказування. Збирання доказів. Перевірка. Оцінка. Зміст та основні положення оцінки доказів. Внутрішнє переконання та його роль в оцінці доказів.

Суб’єкти доказування. Їх класифікація. Обов’язок доказування.

 

 

Р о з д і л У1. ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО

 ПРИМУСУ

 

Поняття, призначення та види заходів кримінально-процесуального примусу. Конституційні гарантії законності застосування заходів процесуального примусу.

Поняття запобіжних заходів. Підстави та порядок обрання  запобіжних заходів. Обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу. Підписка про невиїзд. Особиста порука. Порука громадської організації або трудового колективу. Застава. Взяття під варту. Нагляд командування військової частини. Затримання як тимчасовий запобіжний захід. Віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд законних представників або адміністрації дитячої установи.

Підстави, мотиви та порядок затримання, як тимчасового запобіжного заходу. Строки затримання.

Підстави та порядок застосування як запобіжного заходу взяття під варту. Строки тримання під вартою та порядок їх продовження.

Порядок зміни і скасування запобіжних заходів.

Прокурорський нагляд та судовий контроль за затриманням особи та застосуванням запобіжного заходу взяття під варту.

Інші заходи процесуального примусу. Відсторонення обвинуваченого від посади. Привід.

Застосування примусу при проведенні слідчих дій.

 

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

 

Р о з д і л  1. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ  СПРАВИ

 

Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.

Органи та особи, які мають право порушити кримінальну справу.

Направлення заяв та повідомлень про злочини за належністю. Приводи для порушення кримінальної справи. Підстави для порушення кримінальної справи. Перевірка заяв і повідомлень про злочини, її строки. Вжиття заходів щодо запобігання вчиненню злочинів або до їх припинення. Використання оперативно-розшукових матеріалів для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Порядок порушення кримінальної справи. Постанова про порушення кримінальної справи, її структура та зміст. Особливості порушення кримінальних справ приватного та публічно-приватного обвинувачення.

Обставини, що виключають провадження у кримінальній справі, як підстави для відмови в порушенні кримінальної справи. Порядок відмови в порушенні кримінальної справи. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, її структура та зміст. Порядок оскарження постанови про порушення кримінальної справи та постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Нагляд прокурора та судовий контроль за законністю та обґрунтованістю порушення кримінальної справи та відмови в порушенні кримінальної справи.

 

 

Р о з д і л П. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

 

Поняття, завдання та значення досудового провадження в кримінальному процесі та його форми.

Дізнання у справах про злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими. Дізнання в справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини. Строки провадження дізнання.

Початок провадження досудового слідства. Підслідність кримінальних справ. Види підслідності. Розв’язання спорів про підслідність. Окремі доручення.

Строки досудового слідства. Порядок їх продовження.

Підстави та порядок об’єднання і виділення кримінальних справ. Взаємодія слідчого з органом дізнання, її форми. Використання групового (бригадного) методу розслідування кримінальних справ. Порядок створення слідчої та оперативно-слідчої груп.

Недопустимість розголошення даних досудового розслідування.

Забезпечення прав учасників досудового розслідування. Вирішення слідчим та особою, що провадить дізнання, клопотань учасників процесу.

Участь спеціаліста, понятих та перекладачів при провадженні слідчих дій.

Види слідчих процесуальних актів. Загальні вимоги, що ставляться до форми та змісту їх складання.

Застосування науково-технічних засобів при розкритті та розслідуванні злочинів.

Здійснення судового контролю, прокурорського нагляду та відомчого контролю за додержанням законів органами досудового розслідування.

 

 

Р о з д і л  Ш. СЛІДЧІ ДІЇ

 

Поняття, види та система слідчих дій. Підстави для проведення слідчих дій. Правила оформлення протоколу слідчої дії. Додатки до протоколу слідчої дії.

Порядок виклику і допиту свідка. Особливості виклику і допиту неповнолітнього свідка. Особливості виклику і допиту як свідків працівників дипломатичних і консульських представництв на території України. Порядок виклику і допиту потерпілого.

Відшкодування свідкам, потерпілим та іншим особам витрат у зв’язку з їх викликом до органів дізнання, досудового слідства.

Застосування слідчим і органом дізнання заходів щодо охорони життя, здоров’я, честі, гідності й майна свідків, потерпілих та їх близьких родичів.

Процесуальний порядок затримання і допиту підозрюваного. Очна ставка. Правила оформлення протоколу очної ставки.

Огляд. Його мета, види і порядок проведення. Підстави та процесуальний порядок проведення освідування. Його мета, види.

Ексгумація трупа.

Пред’явлення для впізнання, його мета, види, порядок провадження та оформлення.

Відтворення обстановки й обставин події, його суть і порядок проведення та оформлення.

Поняття, види, підстави і порядок проведення обшуку. Протокол обшуку. Накладення арешту на майно та його опис.

Поняття і порядок проведення виїмки.

Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно.

Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку.

Особливості провадження обшуку і виїмки в приміщеннях, які займають дипломатичні представництва іноземних держав в Україні.

Підстави і порядок призначення експертизи. Процесуальний порядок одержання зразків для експертного дослідження. Права обвинуваченого (підозрюваного) при призначенні та провадженні експертизи. Ознайомлення учасників процесу з висновками експертизи. Особливості призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

 

 

Р о з д і л  1У. ПРИТЯГНЕННЯ ЯК ОБИНУВАЧЕНО-ГО.ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО

 

Підстави і порядок притягнення особи як обвинуваченого. Значення процесуального акту притягнення особи як обвинуваченого. Процесуальний імунітет деяких категорій осіб при притягненні їх до кримінальної відповідальності. Структура та зміст постанови про притягнення обвинуваченого.

Строки і порядок пред’явлення обвинувачення. Порядок виклику і допиту обвинуваченого. Наслідки його неявки. Протокол допиту обвинуваченого. Роз’яснення обвинуваченому його процесуальних прав та обов’язків.

Підстави, процесуальний порядок зміни та доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.

 

 

Р о з д і л У. ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

 

Зупинення досудового розслідування: поняття, підстави, умови і процесуальний порядок. Підстави та процесуальний порядок оголошення розшуку обвинуваченого. Взаємодія слідчого й органу дізнання з метою встановлення особи, що вчинила злочин.

Підстави та процесуальний порядок відновлення досудового слідства. Підстави для закриття кримінальної справи, в якій провадження досудового слідства чи дізнання зупинено.

 

 

Р о з д і л У1. ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА, ЙОГО ФОРМИ

 

Закриття кримінальної справи. Підстави та процесуальний порядок закриття кримінальної справи та звільнення від кримінальної відповідальності. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи. Підстави та процесуальний порядок відновлення закритої кримінальної справи.

Підстави, суб’єкти та порядок прийняття постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Систематизація матеріалів і технічне оформлення справи.

Підстави і порядок закінчення попереднього розслідування шляхом складання обвинувального висновку. Обвинувальний висновок, його структура, зміст і значення. Додатки до обвинувального висновку.

Питання, які повинен вирішити прокурор у справі, що надійшла до нього з обвинувальним висновком. Рішення прокурора по справі, що надійшли до нього з обвинувальним висновком.

Відновне правосуддя.

 

 

Р о з д і л  УП. ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА

 

Підстави та порядок оскарження дій слідчого і прокурора.

Оскарження в суд постанови про відмову в порушенні справи. Розгляд суддею скарги на постанову про відмову в порушенні справи.

Оскарження до суду постанови про закриття справи. Розгляд суддею скарги на постанову про закриття справи.

 

 

Р о з д і л  УШ. ПІДСУДНІСТЬ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

 

Поняття, значення і види підсудності кримінальних справ. Предметна (родова) підсудність. Територіальна підсудність. Підсудність спеціальна та за зв’язком справ.

Підстави та порядок передачі справ з одного суду до іншого. Недопустимість спорів про підсудність.

 

Р о з д і л  1Х. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ

 

Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді справи.

Порядок та строки попереднього розгляду справи. Особливості процесуального положення учасників попереднього розгляду справи.

Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи. Призначення справи до судового розгляду. Зупинення справи. Повернення справи прокурору. Направлення справи за підсудністю. Підстави та процесуальний порядок закриття справи на попередньому розгляді справи. Повернення справи на додаткове розслідування.

Особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого.

Питання, які підлягають вирішенню суддею у зв’язку з підготовкою справи до судового розгляду.

Вручення підсудному копії обвинувального висновку та призначення дня розгляду справи в суді. Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи.

 

 

Р о з д і л  Х. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ В СУДІ

ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

 

Суть і значення стадії судового розгляду. Здійснення принципів кримінального процесу в стадії судового розгляду. Особливості процесуального положення учасників судового розгляду.

Склад суду. Незмінність складу суду при розгляді справи. Запасний народний засідатель.

Участь підсудного в судовому розгляді справи, його права та обов’язки. Наслідки неявки підсудного до суду. Випадки, в яких судовий розгляд можливий без підсудного.

Участь прокурора в судовому засіданні, його права та обов’язки.

Участь захисника підсудного в судовому розгляді, його права та обов’язки.

Участь потерпілого в судовому розгляді, його права та обов’язки.

Права та обов’язки цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників у судовому розгляді. Наслідки їх неявки в судове засідання.

Участь у судовому розгляді перекладача, фахівця, експерта, спеціаліста. Їх права та обов’язки. Наслідки їх неявки до суду.

Розпорядок судового засідання.

Заходи, які застосовуються до осіб, що порушують порядок у судовому засіданні.

Процесуальний порядок винесення ухвал та постанов в судовому засіданні.

Межі судового розгляду справи. Вирішення питання про нове обвинувачення. Зміна обвинувачення в суді.

Порядок відкладення і зупинення кримінальної справи.

Порядок направлення справи на додаткове розслідування.

Порядок закриття кримінальної справи.

Протокол судового засідання, його зміст і значення. Зауваження на протокол судового засідання. Фіксування судового процесу технічними засобами.

 

 

Р о з д і л  Х1. ПОРЯДОК СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

 

Підготовча частина судового розгляду, її значення. Питання, які розглядаються і вирішуються судом у цій частині.

Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідженні. Види судового розгляду. Підстави для скороченого порядку судового розгляду кримінальної справи.

Процесуальний порядок допиту підсудного, потерпілого, свідка. Способи допиту: перехресний і шаховий. Випадки оголошення попередніх показань цих осіб. Особливості призначення і проведення експертизи в суді. Допит експерта. Пред’явлення для впізнання. Огляд місця події, предметів. Оголошення документів. Судові доручення. Закінчення судового слідства. Відновлення судового слідства.

Судові дебати. Їх суб’єкти, значення і порядок. Процесуальні наслідки відмови прокурора від обвинувачення. Промови учасників судових дебатів. Структура та зміст обвинувальної промови. Промова захисника. Репліки.

Останнє слово підсудного, його значення.

 

 

Р о з д і л  ХП. ВИРОК, УХВАЛИ ТА ПОСТАНОВИ СУДУ

 

Суть і значення судового вироку. Законність і обґрунтованість вироку, його мотивування. Питання, що вирішуються судом у вироку.

Порядок постановлення вироку.

Види вироків. Підстави винесення обвинувального вироку. Види обвинувальних вироків. Підстави винесення виправдувального вироку. Зміст і структура обвинувального й виправдувального вироків.

Розв’язання цивільного позову у вироку.

Проголошення вироку.

Види, підстави та порядок винесення ухвал суду і постанов судді.

Окрема ухвала (постанова) суду, її значення, підстави та порядок винесення.

 

Р о з д і л  ХШ. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

 

Поняття і значення апеляційного провадження.

Судові рішення, на які може бути подана апеляція.

Особи, які мають право подати апеляцію. Порядок і строки апеляційного оскарження. Зміст апеляції. Дії суду першої інстанції при надходженні апеляції. Залишення апеляції без руху і розгляду. Наслідки порушення строку на апеляційне провадження та порядок його відновлення. Наслідки подання апеляції. Доповнення, зміна і відкликання апеляції.

Суди, які розглядають справи в апеляційному порядку. Порядок проведення попереднього розгляду справи апеляційним судом. Питання, які вирішуються апеляційним судом при попередньому розгляді справи. Рішення апеляційного суду, які можуть бути прийняті при попередньому розгляді справи.

Строки розгляду справи в апеляційному суді. Порядок розгляду справи апеляційним судом. Підстави проведення судового слідства. Закриття апеляційного провадження.

Обсяг перевірки справи апеляційним судом. Результати розгляду справи в апеляційному суді.

Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови. Зміна вироку (постанови). Скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Підстави закриття справи. Вирок (постанова) апеляційного суду.

Структура, зміст та види ухвал апеляційного суду. Складання ухвали, постанови, вироку апеляційного суду. Окрема ухвала апеляційного суду.

Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду.

Порядок перевірки ухвал суду і постанов судді.

Розгляд справи судом першої інстанції після скасування вироку (постанови).

 

Р о з д і л  ХIV. ВИКОНАННЯ ВИРОКУ

 

Завдання стадії виконання вироку в кримінальному процесі України,

Набрання вироком суду законної сили. Обов’язковість і преюдиціальність вироку. Порядок і строки звернення вироку до виконання. Процесуальні питання, які вирішуються судом у зв’язку з виконанням вироку. Порядок вирішення цих питань.

Контроль суду за виконанням вироку. Нагляд прокурора за додержанням закону при виконанні вироку.

 

 

Р о з д і л  ХV. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

 

Суть, завдання касаційного провадження.

Особи, які мають право на касаційне оскарження або на касаційне подання. Суди, які розглядають справи в касаційному порядку. Строки та порядок касаційного оскарження і внесення касаційного подання.

Рух справи в касаційній інстанції. Порядок призначення справи до розгляду. Особи, які беруть участь у розгляді справи і їх процесуальне положення. Строки розгляду справи у касаційному суді. Нові матеріали в касаційній інстанції. Розгляд справи судом. Обсяг перевірки справи касаційним судом. Результати розгляду справи касаційною інстанцією. Касаційні підстави для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови. Обов’язковість вказівок касаційної інстанції. Закриття справи касаційним судом. Ухвала касаційного суду та її звернення до виконання.

Розгляд справи після скасування вироку, постанови чи ухвали.

 

Р о з д і л  ХVI. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В ПОРЯДКУ ВИКЛЮЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

 

Суть та підстави перегляду судових рішень в порядку виключного провадження. Нововиявлені обставини. Строки перегляду судових рішень в порядку виключного провадження. Особи, які мають право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.

Дії прокурора по відновленню справи у зв’язку з нововиявленими обставинами. Порядок розгляду справи. Наслідки перегляду кримінальних справ за нововиявленими обставинами.

 

 

Р о з д і л  ХVП. ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПО ЗАСТОСУВАННЮ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

 

Підстави для застосування примусових заходів медичного характеру. Особливості попереднього розслі­дування і його закінчення. Підстави і умови застосування примусових заходів медичного характеру. Внесення в судове засідання і порядок судового розгляду цих справ. Види примусових заходів, які може призначити суд. Порядок їх призначення, зміни і скасування. Відновлення кримінальних справ щодо осіб, які захворіли після вчинення злочину, а потім видужали.

 

 

Р о з д і л ХVIII. ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ

 

Категорії злочинів, по яких застосовується протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Строки і порядок встановлення обставин злочину та особи, що його вчинила. Протокол про обставини вчи­неного злочину. Порушення справи прокурором.

 

 

Р о з д і л ХIХ. ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ

 

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх. Обставини, які підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх. Особливості порушення досудового слідства в цих справах. Особливості судового розгляду. Особливості затримання і взяття під варту неповнолітнього. Участь захисника в справах про злочини неповнолітніх. Пред’явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого. Інші особливості провадження в цих справах.

Особливості провадження в справах про суспільне небезпечні діяння, скоєні особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності.

 

 

Р о з д і л  ХХ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ПО КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВІДНОСНО ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ОСІБ

 

Поняття і види окремих категорій осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Особливий порядок затримання, обрання запобіжного заходу, пред’явлення обвинувачення та проведення окремих процесуальних дій відносно окремих категорій осіб.

Процесуальний порядок інформування державних та інших органів, службових осіб, які обрали, призначили або відповідають за зміщення з посад окремих категорій осіб.

 

 

Р о з д і л ХХІ. МІЖНАРОДНА ПРАВОВА ДОПОМОГА В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

 

Поняття та види міжнародної правової допомоги в кримінальних справах. Критерії допустимості фактичних даних, отриманих при проведенні окремих процесуальних дій в ході міжнародної правової допомоги.

Загальна характеристика видачі правопорушників як виду міжнародної правової допомоги в кримінальних справах (екстрадиція).

Принципи екстрадиційного процесу.

 

Р о з д і л ХХII. КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

 

Загальна характеристика кримінально-процесуального права європейських континентальних країн романо-германської правової сім’ї (Франція, Німеччина та ін.); система доказів; віддання обвинуваченого до суду; розгляд справ у судах першої інстанції; апеляція та касація.

Загальна характеристика кримінального процесу країн загального права (Англія, Сполучені Штати Америки та ін.) доказове право; порушення кримінального переслідування і розслідування злочинів; розгляд справ у судах присяжних і в сумарному порядку; апеляційне провадження.

Загальна характеристика кримінально-процесуального законодавства СНД.

 

4. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, колоквіумів ТА САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ

 

Т е м а 1. Поняття кримінального процесу

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1.    Роль кримінального процесу в державному механізмі боротьби зі злочинністю.

2.    Кримінально-процесуальна форма та її значення в регулюванні кримінально-процесуальних відносин.

3.    Зв’язок кримінального процесу з іншими галузями права, суміжними галузями знань.

 

Т е м а 2. Джерела кримінально-процесуального права

(колоквіум)

 

П л а н

 

1.   Конституція України – правова основа кримінально-процесуального законодавства.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України, його

призначення та структура.

3. Інші законодавчі акти України як джерела кримінально-процесуального законодавства.

4. Рішення Конституційного Суду України як джерела

кримінально-процесуального законодавства. Рішення Європейського Суду з прав людини.

5. Чинні міжнародні угоди, згоду на обов’язковість яких дано Верховною Радою України, як частина національного кримінально-процесуального законодавства України.

6. Роль постанов пленуму Верховного Суду України, рішень вищестоящих судових інстанцій у конкретних справах, відомчих, нормативних актів у регулюванні кримінально-процесуальної діяльності. Судова практика як джерело права.

 

Т е м а  3. Принципи кримінального процесу

 

Завдання

 

1. При відкритті судового засідання в справі К., який звинувачувався в розбійному нападі, захисник підсудного заявив суду, що К., латиш за національністю, погано володіє українською мовою, однак досудове слідство велося без участі перекладача. На цій підставі захисник просив суд повернути справу прокурору для провадження попереднього слідства.

Прокурор заперечував проти клопотання захисника, посилаючись на те, що на досудовому слідстві К. не просив забезпечити його перекладачем. У судове ж засідання перекладача викликано, і за його участю буде розглядатися справа.

Як суд має вирішити цю процесуальну ситуацію?

 

2. У справі У. і В., які звинувачувалися в розбої, до судового засідання викликалися свідки й потерпілі М. і С. У судове засідання з’явився лише свідок Т. Потерпілі та інші свідки в суд не з’явилися. Відомостей про вручення їм повісток у справі не було. Прокурор вважав можливим розгляд справи за відсутністю свідків. Захисник приєднався до думки прокурора. Суд ухвалив слухати справу.

Підсудні У. і В., які на досудовому слідстві визнавали себе за винних, в судовому засіданні відмовилися від своїх показань і заперечували свою винність. Суд допитав підсудних, оголосив їх показання на досудовому слідстві, допитав Т., оголосив показання потерпілих та інших свідків на досудовому слідстві й виніс вирок.

Чи правильні дії суду?

 

3. Районний суд у складі судді М. розглядав 7 липня справу А., який звинувачувався за ст. 364 КК України. Не закінчивши розгляд справи, суд зробив перерву до 15-ї години 8 липня. Вранці 8 липня районний суд розглянув справу Щ., який звинувачувався за ч. 2 ст. 296 КК України і виніс вирок. Після короткої перерви в призначений час суд продовжив розгляд справи А. і того же дня виніс вирок.

Чи допущено порушення в справі ? Якщо допущено, то в чому саме виявилось і які мало наслідки?

 

4. При попередньому розгляді справи С., який звинувачувався в розбійному нападі, суддя визнав за необхідне повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування. Свою постанову суддя мотивував тим, що С. винним себе не визнав, однак на досудовому слідстві не були проведені очні ставки між ним і свідками та потерпілими. На цю постанову суду прокурором було подано апеляцію з мотивів, що обвинувачений ні на досудовому слідстві, ні при ознайомленні його з матеріалами слідства в порядку, передбаченому ст.218 КПК України, не порушив клопотання про проведення очних ставок зі свідками й потерпілими.

Чи обґрунтована апеляція прокурора та чи відповідає вона принципам кримінального процесу?

 

5. К. був визнаний винним у тому, що, працюючи завідувачем складом заводу, систематично привласнював державні гроші, що одержував за проданий спецодяг, внаслідок чого у нього виникла нестача, за фактом якої було порушено кримінальну справу за ч.3 ст.191 КК України. На досудовому слідстві й в суді К. винним себе не визнав. Він заявив, що розкраданням ніколи не займався, що згадану суму у нього було викрадено в трамваї, коли він віз гроші додому, бо касу заводу вже було закрито, а про скоєну в трамваї крадіжку одразу заявив у міліцію.

В обвинувальному вироку суд обґрунтував своє рішення показаннями свідків С. і Г. про те, що К. зобов’язаний був вносити в касу виручку кожного дня і що необхідності відносити гроші додому у нього не було. Відхиляючи версію підсудного про крадіжку грошей у трамваї, суд зазначив у своєму вироку, що вона нічим не підтверджена, крім заяви підсудного, та що cаме К., а не слідчі органи, зобов’язаний був довести свою невинуватість.

Чи відповідає вирок суду принципам кримінального процесу?

 

6. До районної прокуратури звернулася З. із заявою про те, що її дочка зґвалтована М. Після перевірки заяви слідчий порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст.152 КК України, і розпочав розслідування. У висновку судово-медичної експертизи, яку було призначено в даній справі, констатувалося, що на тілі потерпілої мають місце характерні для зґвалтування сліди.

Після закінчення розслідування слідчий запросив потерпілу для ознайомлення з матеріалами справи (ст.217 КПК України). Потерпіла звернулася до слідчого з письмовою заявою, у якій просила закрити справу щодо М., бо вона примирилася з ним і вони подали заяву до загсу про реєстрацію шлюбу. Потерпіла також вказала, що заяву про зґвалтування в суд подала мати проти її волі.

З урахуванням наведених обставин слідчий виніс постанову про закриття справи за п.6 ч. І ст.6 КПК України.

Чи дотримувався слідчий принципів кримінального процесу? Назвіть норми закону, у яких ці принципи передбачені, і зробіть правовий аналіз процесуальної ситуації, яка склалась у даному випадку.

 

 

Т е м а  4. Суб’єкти кримінального процесу

 
Завдання

 

7. У справі про вбивство сторожа магазину М. оперуповноважений відділу карного розшуку В. виконав усі невідкладні слідчі дії, після чого згідно зі ст.109 КПК України надіслав справу прокуророві для проведення досудового слідства.

Слідчий прокуратури Б. прийняв цю справу до свого провадження і надіслав на ім’я начальника райвідділу внутрішніх справ лист з проханням виконати ряд слідчих дій. Начальник райвідділу письмово відповів слідчому, що злочинця в справі встановлено і заарештовано, а справа підслідна прокуратурі, тому він не має права доручити підлеглим йому працівникам виконувати слідчі дії в даній справі.

Чи правильні дії слідчого та начальника РВВС? Охарактеризуйте процесуальні та непроцесуальні форми взаємодії слідчого з органами дізнання при розслідуванні кримінальної справи.

 

8. Прокурор району, ознайомившись з матеріалами справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.І86 КК України, дав слідчому письмові вказівки: а) допитати як свідків С. і К.; б) провести очну ставку між потерпілими Г. і підозрюваним Ш.; в) провести обшук на квартирі брата підозрюваного, де можуть бути приховані речі потерпілого; г) притягти Ш. як обвинуваченого і пред’явити йому обвинувачення в розбійному нападі за ч. І ст.187 КК України.

Однак після допиту свідків і очної ставки слідчий дійшов висновку, що підстав для проведення обшуку та для притягнення Ш. як обвинуваченого немає, тому вказівки прокурора в цій частині не виконав, про що повідомив останнього.

Чи відповідають дії слідчого вимогам закону? У чому полягає процесуальна самостійність слідчого?

 

9. У справі М. (1966 р. народження) по звинуваченню в розбої в судове засідання з’явилися прокурор і призначений судом захисник. При відкритті судового засідання М. заявив, що захисник йому не потрібний і що він буде захищатися самостійно. У зв’язку з цим підсудний звернувся до суду з клопотанням про звільнення захисника від участі в справі. Прокурор у своїй заяві вказав на те, що справа складна і участь захисника в ній потрібна.

Як повинен учинити суд?

Той же випадок, але підсудний неповнолітній.

 

10. Під час розслідування справи щодо М., відданого до суду за ч.2 ст.286 КК України, слідчий обрав як запобіжний захід підписку про невиїзд, після чого допитав М. як підозрюваного.

Перевіривши матеріали справи, прокурор вказав слідчому, що М. не можна було допитувати як підозрюваного, оскільки до притягнення його як обвинуваченого не було обрано запобіжний захід “взяття під варту”. На цій підставі прокурор запропонував слідчому перед тим, як притягнути М. як обвинуваченого, допитати його як свідка.

Чи правильна вказівка прокурора?

 

11. К. було притягнуто до відповідальності за крадіжку пальта у Є. Під час розслідування встановлено, що К. продав украдене пальто Р., який купив його, не знаючи, що воно крадене. Пальто було відібране у Р. і повернуто Є. Під час розгляду справи К. до початку судового засідання в суд з’явився Р. і подав заяву про визнання його цивільним позивачем і про стягнення на його користь з К. суми, що дорівнює вартості пальта.

Чи може бути Р. допущений у справі К. як цивільний позивач ?

 

12. Інструктор автошколи К., перебуваючи в нетверезому стані, керував автомашиною, що належала начальникові цієї школи, разом з яким вони поверталися з полювання. Порушивши правила безпеки руху, він збив Д. і С. Від одержаних травм Д. помер, залишивши на утриманні працездатної, але не працюючої дружини двох малолітніх дітей. Витрати на похорони взяв на себе брат загиблого. С. внаслідок наїзду одержав тяжкі тілесні ушкодження і перебував на лікуванні 43 дні. Після закінчення лікування його було визнано інвалідом II групи. Безпосередній власник автомашини одержав легкі тілесні ушкодження. У зв’язку зі злочином порушено кримінальну справу й розпочато розслідування.

Хто, до кого і на яких підставах може заявити цивільний позов у даній справі?

 

13. Водія  ТОВ “Форт” В. було віддано до суду за ч.2 ст.286 КК України за порушення правил безпеки руху, внаслідок чого громадянину С. заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

У день розгляду справи до суду з’явився адвокат представник С. До початку судового засідання він заявив позов до ТОВ “Форт”, якому належав автомобіль, про відшкодування шкоди, заподіяної С. унаслідок втрати ним працездатності. Адвокат клопотався перед судом про відкладення справи і виклик представника ТОВ “Форт”.

Прокурор і захисник заперечували проти відкладення справи, посилаючись на те, що це затримає її розгляд. Суд ухвалив: “Зважаючи на те, що розгляд цивільного позову та залучення ТОВ “Форт” до участі в справі затримає і ускладнить її розгляд, клопотання представника С. відхилити, надати С. право заявити свій позов у порядку цивільного судочинства”. Після цього суд розглянув справу і ухвалив вирок.

Чи обґрунтовано це рішення суду?

 

 

Т е м а  5.  Докази в кримінальному процесі

 

Завдання

 

14. Слідчий РВВС м. Харкова приїхав на квартиру підозрюваного у вчинені привласнення майна Є., щоб провести виїмку документів. Під час виїмки слідчий звернув увагу на те, що на стіні зали якось не так, як треба, висить килим. Коли його зняли, було знайдено потайний сейф. Слідчий запропонував Є. Відчинити його дверцята. Із сейфа слідчий вийняв 20 тис. доларів США та пістолет системи “Макаров”, на зберігання якого у Є. не було дозволу. Слідчий склав протокол виїмки, оглянув пістолет і після приїзду до РВВС порушив кримінальну справу за ст. 263 КК України.

Оцініть дії слідчого та доказове значення пістолета системи “Макаров”, доларів США, протоколу огляду пістолета та грошей .

 

15. К. та С. підозрювались у розкраданні матеріальних цінностей із продовольчого магазину. К. дав свідчення, що крадіжку з магазину він скоїв сам. С. при цьому не був присутній, оскільки він з ним не знайомий і раніше ніколи його не бачив. Слідчий додав до матеріалів кримінальної справи фотознімки, зроблені при огляді місця події, у тому числі фотографії контрольного замка зі слідами злому, пролому в дверях та слідів, залишених знаряддями злому. Крім того, до справи прилучений знімок, виявлений у С. при обшуку, на якому він і К. стояли, обійнявшись, серед інших громадян, які позували фотографу.

Дайте порівняльну характеристику доказового значення фотознімків місця пригоди та фотознімка, виявленого при обшуку  квартири С.

 

16. На підставі статей 6 та 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р. слідчим прокуратури Н-ського району м. Харкова надіслано до прокуратури Н-ського району м. Бєлгорода (Російська Федерація) запит з проханням провести обшук у квартирі Д. До запиту додавалась постанова слідчого про проведення обшуку, санкціонована районним суддею. Одержаний протокол обшуку слідчий приєднав до матеріалів справи, але районний суд Н-ського району м.Харкова не визнав протокол обшуку джерелом доказів, пославшись на те, що Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає винесення вироку на підставі доказів, одержаних відповідно до вимог іноземного процесуального законодавства.

Оцініть правильність рішення суду.

 

 

Т е м а  6. Процес доказування та його елементи

 

Завдання

 

17. Х., який обвинувачувався у вчинені разом з П. розбійницького нападу на інкасатора для заволодіння грошовою виручкою, під час досудового слідства захворів тимчасовим розладом душевного стану і за ухвалою суду був поміщений на примусове лікування до психіатричної лікарні спеціального типу. Справу по обвинуваченню Х. виділено в окреме провадження та зупинено до його виздоровлення. Справу по обвинуваченню П. було направлено до суду, і він був засуджений. Вирок вступив у законну силу.

Після лікування Х. справу по його обвинуваченню було поновлено, закінчено розслідування та направлено в суд. У судове засідання був викликаний та доставлений під конвоєм із ВТК П., який дав показання про участь Х. в розбої.

Чи може бути П. допитаний в суді і в якості кого?

 

18. В., П., Ч. учинили п’ять розбійницьких нападів на промтоварні магазини з метою заволодіння матеріальними цінностями. Діючи за змовою, вони під’їжджали до магазинів на автомобілі ВАЗ 21-07, який належав Ч. Погрожуючи обрізом мисливської рушниці сторожу, вони зв’язували останнього і ламали замки. Із магазинів співучасники, як правило, викрадали найбільш цінні речі і завантажували в машину, після чого Ч. відвозив викрадене додому.

Під час обшуку у В. у сараї виявлено і вилучено мисливську рушницю з двадцятьма патронами. На квартирі у П. слідчим знайдено лом “фомка”, відмички та низки ключів. За місцем проживання Ч. було вилучено тільки деякі з викрадених товарів, бо більшість із них він встиг реалізувати. Під час обшуку у Ч. була описана та вилучена автомашина ВАЗ 21-07, яка йому належала.

Вирішіть долю названих предметів. Визначте їх процесуальну природу.

 

19. При розслідуванні кримінальної справи, порушеної проти Н. за фактом вимагання хабара, слідчому було надано аудіокасету з записом розмови, за припущенням, вимагача хабара із заявником. У слідчого виникли сумніви в правомірності її прийняття і подальшого використання в справі,у зв’язку з чим він звернувся за порадою до начальника слідчого відділу.

Які мають бути рекомендації начальника слідчого відділу?

 

20. Є. постановою слідчого був притягнений до відповідальності по обвинуваченню в даванні хабара Н.

Є. винуватим себе не визнав і пояснив, що з Н. ніколи не зустрічався і не знає його. При обшуку у квартирі Є. знайдено лист Н., в якому останній призначив Є. місце для зустрічі в певний час.

Чи буде лист Н., знайдений при обшуку, письмовим або речовим доказом? Що повинен зробити слідчий з виявленим при обшуку листом Н.?

 

21. Вироком суду Ц. визнано винним у тому, що він як черговий по парку залізничної станції порушив правила розмітки вагонів, а це призвело до зіткнення маневрового тепловоза з цистерною. Унаслідок допущеного порушення пролите паливо спалахнуло й зайнялося, спричинивши пожежу, внаслідок якої заподіяно суттєвої матеріальної шкоди.

У вироку доказом вини Ц. було посилання на висновок експерта, де порушення службових обов’язків Ц. розцінювались як такі, що призвели до вказаної вище події.

Висновок експертів був частково обґрунтований матеріалами справи, а частково даними, відомими експертам як очевидцям події. Серед експертів був маневровий диспетчер Ш., який керував роботою чергового по парку.

Чи допущено порушення в справі? Якщо допущено, то в чому воно полягає і до яких наслідків воно призведе?

 

 

Т е м а 7.  Характеристика заходів процесуального примусу

 

Завдання

 

22. Розглядаючи 25.01.2002 р. подання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо А., підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, суддя місцевого суду Київського р-ну м. Харкова продовжив строк затримання на 5 діб (до 30.01.2002 р.) з підстав відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували особу підозрюваного. 30.01.2002 р. суддя того ж суду, розглядаючи те ж саме подання прокурора, вдруге продовжив строк затримання ще на 7 діб (до 06.02.2002 р.) для встановлення всіх обставин, які мають значення у справі.

Проаналізуйте наведену процесуальну ситуацію. Який порядок продовження строку затримання? Які вимоги пред’являються до постанови судді про продовження строку затримання?

 

23. Розглянувши подання слідчого про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суддя місцевого суду Ленінського р-ну м. Дніпропетровська виніс постанову про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до 4-х місяців. Строк досудового слідства по даній справі було продовжено до 3-х місяців. На постанову судді захисник обвинуваченого подав апеляцію до апеляційного суду.

Яке рішення має прийняти апеляційна інстанція? Який порядок продовження строку тримання особи під вартою? Чи може бути оскаржено рішення суду про продовження строку застосування цього запобіжного заходу?

 

 

Т е м а  8. Кримінально-процесуальні акти: їх

види та вимоги, які до них ставляться

 (колоквіум)

 

П л а н

 

1. Поняття, процесуальне значення та система рішень у кримінальному судочинстві.

2. Види рішень та їх класифікація на досудових стадіях кримінального процесу.

3. Структура кримінально-процесуальних рішень та вимоги закону до їх складових частин.

4. Законність, обґрунтованість та мотивованість процесуальних рішень на досудовому та судовому провадженнях.

 

 

Т е м а  9. Строки кримінального процесу

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1.   Поняття та види процесуальних строків.

2.   Обчислення та додержання процесуальних строків.

3.   Підстави поновлення процесуальних строків.

 

 

Т е м а  10. Судові витрати

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1.   Види процесуальних витрат.

2.   Підстави та умови зменшення розміру процесуальних витрат, відстрочення, розстрочення або звільнення від уплати процесуальних витрат.

3. Підстави та умови розподілу процесуальних витрат.

 

 

Т е м а 11. Порушення кримінальної справи

 

Завдання

 

24. Оперуповноваженому КР райвідділу внутрішніх справ Б. 16 червня надійшла заява про пограбування невідомими газетного кіоску. Б. за участю понятих і кіоскера Ш. провів огляд місця події і склав протокол. Б. виявив також очевидців пограбування і запропонував їм прибути 18 червня до райвідділу. 18 червня Б. опитав трьох очевидців і кіоскера Щ., а 27 червня склав постанову про порушення кримінальної справи.

Оцініть дії оперуповноваженого Б. Назвіть приводи та  підстави для порушення кримінальної справи, строки розгляду заяв та повідомлень про злочини.

 

25. Слідчий прокуратури їхав маршрутним автобусом на роботу і став очевидцем злочину. Коли автобус зробив поворот, зустрічний вантажний автомобіль, яким керував п’яний водій Б., врізався в передню частину автобуса. Внаслідок цього загинув водій автобуса С., декілька пасажирів зазнали тілесних ушкоджень. Слідчий затримав шофера вантажного автомобіля, організував медичну допомогу потерпілим, а потім за участю тільки працівників ДАІ провів огляд місця події, взяв пояснення у потерпілих і очевидців дорожньо-транспортної пригоди, а також шофера Б. У прокуратурі слідчий порушив кримінальну справу і прийняв її до свого провадження.

Чи правильні дії слідчого? Як має діяти прокурор після отримання копію постанови слідчого  про порушення кримінальної справи?

 

26. До слідчого органів внутрішніх справ надійшла заява про давання хабара. Перевіривши її, слідчий дійшов висновку про відсутність складу злочину і виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Начальник слідчого відділення РВВС усно вказав слідчому, що було б правильніше не вирішувати питання про відмову в порушенні справи, а направити матеріали за підслідністюслідчому прокуратури.

Оцініть дії слідчого і начальника слідчого відділу. Яке рішення повинен прийняти прокурор після одержання копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи?

 

27. До прокурора надійшли такі матеріали:

І. Повідомлення директора будівельного технікуму про те, що касир технікуму А. 16 лютого був направлений в банк для одержання грошей, призначених для виплати стипендії студентам. До кінця робочого дня А. з банку не повернувся.

Як повідомили з банку, А. за відповідними документами отримав 16 тис. грн. 17 лютого за адресою, де проживав А., було послано кур’єра технікуму С., який вдома його не застав.

2. Повідомлення міського банку про те, що 16 лютого 2007 р. касир будівельного технікуму А. за відповідними документами одержав 16 тис. грн.

3. Довідка домоуправління від 18 лютого 2007 р. про те, що А. (1948 р. народження), прописаний по вулиці Усовській, з 16 лютого 2007 р. за цією адресою не мешкає і місце його знаходження невідоме.

4. Пояснення викладача будівельного технікуму І., який бачив А. 16 лютого 2007 р. приблизно о 22 год у приміщенні залізничного вокзалу з невеликою валізою в руках.

Прийміть за наведеними матеріалами рішення і складіть відповідну постанову.

 

 

Т е м а  12. Дізнання в кримінальних справах

 

Завдання

 

28 . Водія хлібозаводу С., який обслуговував виправно-трудову колонію посиленого режиму, було затримано на території колонії, де при обшуку машини, на якій він привіз хліб, знайдено наркотичні речовини, які він на прохання засудженого А. купив на ринку у незнайомої особи. Начальник ВТК порушив кримінальну справу і розпочав дізнання за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.307 КК України. Прокурор району визначив, що начальник ВТК не мав права порушувати кримінальної справи й проводити дізнання С., оскільки останній не є засудженим, а адміністрація колонії має право порушувати кримінальні справи і проводити дізнання лише щодо осіб, які відбувають покарання.

Чи правильне рішення прокурора?

 

29. У міському саду було знайдено труп К. Міськвідділ внутрішніх справ порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України. Після І0-денного дізнання справу було надіслано прокуророві для проведення досудового слідства. Прокурор після розгляду одержаних матеріалів, посилаючись на п. 8 ч.1 ст. 227 КПК України, повернув справу в міськвідділ внутрішніх справ для проведення органом дізнання додаткових процесуальних дій і виявлення злочинця. Лише після цього прокурор запропонував направити справу до прокуратури для проведення досудового слідства.

Чи правильні дії прокурора?

 

 

Т е м а 13. Досудове слідство в кримінальних справах

 

Завдання

 

30. Слідчий райвідділу внутрішніх справ доручив органу дізнання встановити одного із співучасників розкрадання лісоматеріалів. Про цю особу дав показання обвинувачений С., який, однак, не знав ні його імені, ні місця проживання, але повідомив, що той працює на автопідприємстві № 5 і заявив, що може його впізнати.

Оперуповноважений, який виконував доручення слідчого, організував спостережний пункт у диспетчерській підприємства, з якого разом з С. міг спостерігати за кожним водієм. Незабаром С. вказав на водія як одного із співучасників крадіжки, і того було затримано в порядку, передбаченому ст.106 КПК України.

Як належить оформити ці дії?

 

31. Під час дізнання про крадіжку грошей з сейфа, у якому знаходився спеціальний барвник, оперуповноважений відділу карного розшуку запідозрив у крадіжці Н. Однак ні для притягнення як обвинуваченого, ні для затримання як підозрюваного достатніх доказів щодо Н. не було. Оперуповноважений допитав його як свідка.

Під час розмови слідчий звернув увагу на те, що у Н. забинтовано праву руку. Вважаючи, що таким чином він ховає сліди барвника, яким міг забруднитися під час крадіжки, оперуповноважений виніс постанову про освідування і оголосив її Н. Останній від цього відмовився. Відмовився він і зняти пов’язку, посилаючись на те, що рану недавно отримав на роботі, а безпідставні підозри його ображають.

Чи відповідає вимогам закону рішення оперуповноваженого про освідування? Як належить діяти в такій ситуації?

 

32. Касиру Д. було пред’явлено обвинувачення в тому, що він шляхом підробки підписів у відомостях на виплату заробітної плати привласнював державні гроші. При розслідуванні були одержані дані про те, що він підроблював підписи як правою, так і лівою рукою. Для перевірки цих даних слідчий в присутності понятих запропонував обвинуваченому розписатися на чистому аркуші паперу від імені десяти робітників спочатку правою, а потім лівою рукою, що обвинувачений і зробив. Слідчий оформив цю слідчу дію протоколом відтворення обстановки та обставин події, а зразки підписів передав експерту-криміналісту для порівняльного дослідження.

Дайте оцінку дій слідчого?

 

33. На підставі матеріалів документальної ревізії, яка встановила значну нестачу товарів у завідуючого магазином С., слідчий порушив кримінальну справу і допитав його. С. заперечував нестачу товарів, посилаючись на хибність висновків ревізора. Слідчий постановив провести бухгалтерську експертизу. На вирішення експерта слідчий поставив такі питання:

І. Чи правильні були методи ревізії, яка встановила нестачу товарів у С. на суму 900 грн?

2. Якщо у С. виявлено нестачу товарів, то чи є вона наслідком привласнення ним цих товарів, чи це наслідок халатного ставлення С. до своїх обов’язків?

Експерти у своєму висновку вказали, що методи проведення ревізії, а також її висновки про нестачу у С. товарів на суму 900 грн правильні, але не можна встановити, наслідком чого є ця нестача.

Чи правильні дії слідчого? Чи є зауваження щодо висновку експертів?

 

34. Слідчий по телефону зобов’язав підозрюваного П., що був під підпискою про невиїзд, з’явитися до нього, але мети виклику не пояснив.

У день, коли П. з’явився за викликом, слідчий оголосив постанову про притягнення його як обвинуваченого, роз’яснив П. права обвинуваченого, передбачені ст. 142 КПК України; при цьому слідчий надав П. можливість особисто прочитати не лише текст постанови, а й текст статті Кримінального кодексу, за якою пред’являлось обвинувачення, і навіть роз’яснення до цієї статті, викладені в науково-практичному коментарі до Кримінального кодексу. Після цього слідчий запропонував П. підтвердити своїм підписом на постанові виконання перелічених процесуальних дій.

П. ставити свій підпис на постанові й давати будь-які пояснення щодо викладеного в постанові обвинувачення відмовився до того часу, поки не вибере собі захисника.

Слідчий запропонував П. з’явитися з захисником не пізніше як через два дні, пославшись на строк пред’явлення обвинувачення, передбачений ст. 133 КПК, і одночасно попередив, що в разі неявки в цей строк він поставить питання про заміну запобіжного заходу на взяття під варту.

Сформулюйте обґрунтований письмовий висновок щодо відповідності закону рішень та дій слідчого.

 

35. Розслідуючи справу про привласнення майна комірником бази промторгу К., слідчий встановив, що в порівнянні з раніше пред’явленим обвинуваченням сума привласнення має бути зменшена на 5023 грн через те, що деякі епізоди злочинної діяльності К. не були підтверджені розслідуванням. Вважаючи, що це не впливає на загальну кваліфікацію злочину, слідчий уточнив обсяг обвинувачення і суму розкраденого в обвинувальному висновку, в описовій частині якого зазначив відповідні мотиви зміни обвинувачення.

Чи правильні дії слідчого?

 

36. У провадженні слідчого по справі № 7 є такі матеріали:

І. Постанова слідчого про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 186 КК України, та про прийняття справи до свого провадження.

2. Протокол допиту потерпілого А., у якому зазначено: “1 січня я вирішив завітати до сусіда і після того, як вийшов із свого будинку по вул. Петровській, згадав, що забув замкнути двері на замок. Коли я повернувся додому, то виявив, що у мене вкрадено позолочений наручний годинник марки “Маяк” вартістю 450 грн, який лежав на столі в коридорі. Номер годинника за паспортом 15203540”.

3. Протокол допиту свідка Л., у якому записано: “Я працюю продавцем верхнього одягу в магазині “Весна”. 15 січня прямо у мене на очах якийсь чоловік схопив з прилавка плащ вартістю 300 грн і вибіг із магазину. Я вибігла слідом за ним і звернулася до громадян з проханням затримати втікача. Його затримали, відібрали плащ уже в переході станції метро. У міліції громадянин назвав себе А.”.

4. Протокол обшуку, проведеного 16 січня в квартирі А. У протоколі вказано, що під час обшуку виявлено позолочений наручний годинник марки “Маяк”, заводський номер якого 15203540.

5. Постанова слідчого про приєднання годинника і плаща як речових доказів.

6. Протокол допиту як підозрюваного А. (15 березня 1970 р. народження, уродженця міста К., росіянина, освіта 7 класів, ніде не працюючого, неодруженого, раніше не судимого), у якому зазначено: „1 січня я проник у відчинені двері квартири № 5 в будинку № 16 по вул. Петровській і взяв наручний годинник марки “Маяк”, який лежав у коридорі на столі, саме цей годинник виявлено під час обшуку моєї квартири 15 січня. Крім того, 15 січня я зайшов до магазину “Весна”; схопив плащ, який лежав на прилавку, вибіг з ним із магазину. Почувши крик продавщиці, я кинувся до переходу, де завжди багато людей, але був затриманий. Ці крадіжки вчинив тому, що ніде не працюю, програв у карти велику суму”.

Складіть постанову про притягнення А. як обвинуваченого.

 

37. Б. Притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК України за заподіяння Л. тяжких тілесних ушкоджень за таких обставин.

9 квітня 2007 р. Б., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшов до будинку Л. і залишився на ніч. Наступного дня він виявив у себе пропажу грошей і вирішив, що їх взяли Л. і К.; Б. просив їх повернути гроші. Однак вони сказали, що не брали їх.

11 квітня 2007 р. Б. і Н. (1978 р. народження, слюсар заводу “Світло шахтаря”, росіянин, уродженець і мешканець міста Т., не був судимий) вживали спиртні напої разом з Л., М. і  К. у будинку Л. Б. знов почав вимагати від жінок повернути йому гроші, а коли вони відмовилися, він ударив Л. ножем у живіт, заподіяв їй, згідно з висновком судово-медичного експерта, тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Під час допиту обвинувачений Б. винним себе визнав і показав, що коли 11 квітня 2007 р. в будинку Л. він вимагав від жінок повернути гроші і йому в цьому було відмовлено, він попросив у Н. ніж, яким і заподіяв Л. удар у живіт.

Вважаючи Н., який передав Б. ніж, винним у вчиненні злочину, слідчий виніс постанову про притягнення його як обвинуваченого за ст. 15 і ч. 1 ст. 121 КК України.

Н. у пред’явленому йому звинуваченні винним себе не визнав і пояснив, що він дійсно дав ніж Б., вважаючи, що той полякає Л., але не вдарить її.

Показання Н. підтвердили потерпіла Л. і свідки К. та М. Вони показали на допитах, що Н. на прохання Б. подав йому ніж і сказав: “На, полякай, може, щось і буде”.

Беручи до уваги, що Н. не був обізнаний про злочинні дії, які мав намір вчинити Б., слідчий прийняв рішення закрити щодо Н. кримінальну справу.

Складіть постанову про закриття справи щодо Н

 

38. У провадженні слідчого по справі № 19 є такі матеріали:

1.   Протокол затримання С., складений 18.03.2007 р. черговим

Київського РВВС. У протоколі вказано, що під час затримання у С. вилучено пістолет системи “ТТ” № 1728040.

2.   Заява громадянина Ф., яку 19 березня подано прокуророві району і у якій він просив притягти С. до кримінальної відповідальності за заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

3. Постанова прокурора про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 263 КК України.

4. Постанова слідчого про прийняття справи до свого

провадження.

5. Протокол допиту потерпілого Ф., у якому записано: “18 березня близько 18 години я гуляв разом зі своєю знайомою В. по вул. Руставелі. До нас підійшов якийсь п’яний чоловік, лаявся нецензурними словами.

У відповідь на мою вимогу залишити нас у спокої хуліган ударив мене по обличчю, я впав, а невідомий завдав мені в цей час декілька ударів ногою по голові. Наряд міліції затримав невідомого, доставив його в райвідділ міліції, де той назвав себе С. У міліції у С. було вилучено пістолет”.

6. Протокол допиту свідка В., у якому записано: “18 березня ввечері я гуляла зі своїм знайомим Ф. по вул. Руставелі. До нас підійшов якийсь п’яний чоловік, почав лаятися. Коли Ф. почав вимагати, щоб він лишив нас у спокої, п’яний вдарив Ф. по обличчю, від чого той упав, а хуліган продовжував бити лежачого ногою по голові. За допомогою працівників міліції п’яного було затримано і доставлено в міліцію. Там виявилося, що його прізвище С.”

7. Постанова слідчого про приєднання до справи як речового доказу пістолета, вилученого в С., а також протокол огляду пістолета.

8. Акт судово-медичного освідування Ф., з якого видно, що йому заподіяно легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я.

9. Постанова слідчого про притягнення С. як обвинуваченого за ч. 4 ст. 296 і ч. 1 ст. 263 КК України.

10. Протокол допиту обвинуваченого С. (10 серпня 1978 р. народження, уродженець міста К., українець, освіта – 6 класів, працює столяром на меблевій фабриці, неодружений, раніше не судимий), де записано: “Винним себе в хуліганстві не визнаю. Ф. і В. не знаю і раніше їх ніколи не бачив. Що я робив увечері на вул. Руставелі, не пам’ятаю, тому що був дуже п’яний. У незаконному носінні зброї винним себе визнаю. Вилучений у мене пістолет я купив декілька місяців тому на ринку, дозволу на його носіння не маю”.

11. Постанова про обрання щодо С. запобіжного заходу тримання під вартою.

12. Протокол пред’явлення матеріалів слідства потерпілому Ф. і обвинуваченому С.

Складіть обвинувальний висновок.

 

 

Т е м а 14. Підсудність кримінальних справ

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1.   Поняття  і значення підсудності у кримінальному процесі

2.   Види підсудності, їх загальна характеристика.

3.   Недопустимість спорів про підсудність.

 

 

Т е м а  15. Попередній розгляд справи суддею

 

Завдання

 

39. До районного суду надійшла кримінальна справа по обвинуваченню А. у вчинені злочину, передбаченого ст. 115 КК України (умисне вбивство). Прокурор району звернувся до голови суду з проханням про відкликання кримінальної справи.

Голова суду повідомив, що доручив розгляд цієї справи судді К., і справа у нього в провадженні.

Суддя, до якого звернувся прокурор, заявив, що по справі ще не здійснено попереднього розгляду, а тому він не може задовольнити прохання прокурора.

За наслідками попереднього розгляду справи суддя виніс постанову про повернення справи прокуророві.

Чи відповідає закону рішення судді?

 

Т е м а 16. Судовий розгляд кримінальних справ

 

Завдання

 

40. До суду були віддані І. та П. по обвинуваченню в крадіжках із квартир у селищі міського типу Будівельник.

У процесі судового розгляду один з вказаних в обвинувальному висновку епізодах крадіжки – з квартири О. – не був підтверджений. Разом з тим було встановлено, що крім злочинів, інкримінованих підсудним, вони вчинили також крадіжки з квартири Д. Суд виправдав підсудних у вчиненні крадіжки з квартири О. і визнав їх винними у вчиненні злочинів, що зазначені в обвинувальному висновку, а також у крадіжці з квартири Д.

Чи порушено в даному разі межі судового розгляду? У яких випадках допускається зміна обвинувачення в суді? Чи правильно діяв суд?

 

41. При розгляді кримінальної справи по обвинуваченню К. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, суддя дійшов висновку, що дані судового слідства указують на вчинення К. у співучасті з П. злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. Беручи до уваги, що перший і другий злочини тісно пов’язані між собою і окремий розгляд їх неможливий, суддя, керуючись ч. 2 ст. 276 КПК України, виніс постанову, якою повідомив прокурора про вчинення К. і П. злочину, і цією ж постановою повернув справу для додаткового розслідування, незважаючи на те, що проти цього заперечував державний обвинувач.

Чи правильно зробив суддя?

 

42. У ході судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого), прокурор виніс постанову про зміну обвинувачення на ст. 115 КК України. Копії своєї постанови прокурор передав судді для вручення учасникам судового розгляду.

Суд, виходячи з положень ч. 2 ст. 277 КПК України, виніс постанову про повернення справи для додаткового розслідування, незважаючи на те, що прокурор клопотав про направлення справи за підсудністю в апеляційній суд.

Чи правильно діяв суд?

 

43. У підготовчій частині судового розгляду по справі С. і Л., обвинувачених у вчиненні злісного хуліганства, на запитання судді, чи одержали підсудні у встановлений строк копії обвинувального висновку, С. дав позитивну відповідь; Л. заявив, що він ознайомився з копією, яка була вручена С., і не заперечував проти слухання справи.

Як має діяти суд?

 

44. У судовому засіданні розглядалася кримінальна справа по обвинуваченню А. в тому, що він у підвалі свого будинку пострілом із пістолета “ТТ” поранив Ж., який від отриманого пошкодження помер на місці події. В обвинувальному висновку дії А. кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України.

Визначаючи обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, усі учасники розгляду заявили, що вони вважають обставини, при яких А. вистрелив у Ж., правильно установленими на досудовому слідстві і ніким не оспорюваними. Суд роз’яснив учасникам судового розгляду положення ч. 3 ст. 299 КПК України, об’явив про початок судових дебатів.

У судових дебатах державний обвинувач стверджував, що Р. мав неприязні стосунки з потерпілим і тому зазвав його в підвал будинку. Коли Ж. спустився в підвал, А., маючи умисел на вбивство, вистрелив у нього із пістолета “ТТ”.

Захисник заявив, що між А. і Ж. ніколи не було неприязних стосунків. Стріляючи в підвалі з пістолета, А. вважав, що там нікого немає. Отже, А. не мав умислу на вбивство, а вчинив його випадково. Про те, що А. не зазивав Ж. до підвалу, підтверджують свідки Г. і Т., протоколи допитів яких є в кримінальній справі. Захисник також стверджував, що А. не міг бачити Ж., який спускався в підвал по драбині.

Суд, керуючись ст. 315-1 КПК України, направив судове доручення про провадження відтворення обстановки та обставин події за участю А. Після одержання протоколу цієї слідчої дії суд оголосив його і, заслухавши останнє слово підсудного, виніс обвинувальний вирок, змінивши кваліфікацію дій підсудного А. з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 119 КК.

Чи правильні дії суду?

 

45. При розгляді справи І., обвинуваченого в здійсненні розбійного нападу, суд оголосив протокол обшуку, згідно з яким у квартирі І. знайдено пістолет “ТТ” № 1145278-ВЦІ, схований у шухляді з білизною. Крім цього, оголошено протокол упізнання, в якому відзначено, що потерпілий Т. серед пред’явлених йому осіб упізнав І., який напав на нього з пістолетом у ніч з 14 на 15 липня.

Підсудний І. заявив, що обшук в його квартирі провадився без понятих. Тоді в судове засідання були викликані С. та М., які зазначалися в протоколі обшуку як поняті. За викликом з’явився тільки М., який показав, що він був понятим під час обшуку в квартирі І. й підтверджує факт знайдення пістолета, але саме де він був знайдений, сказати не може, тому що був разом з С. (другий понятий) в іншій кімнаті.

Після оголошення протоколу пізнання І. та його захисник заявили про декілька порушень, допущених при провадженні цієї слідчої дії. Наприклад, слідчий вказав І. місце, яке він мав зайняти серед осіб, пред’явлених для пізнання. Потерпілий спочатку вказав на іншу особу, а не на І. Тільки після розмови зі слідчим у коридорі зайшов у кабінет і пізнав І. Це підтвердили визвані в судове засідання поняті, а також особи, серед яких І. пред’являвся для впізнання.

В обвинувальному вироку в справі І. суд послався на протоколи обшуку і пізнання як на докази, що підтверджують винність І. в здісненні розбійного нападу.

Які порушення допущено судом і як їх можна усунути?

 

46. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення К. захисник С. подав до суду фотознімки місцевості, де згідно з обвинувальним висновком обвинувачений здійснив розбійний напад на П. Подані фотознімки свідчили, що протокол огляду місця події має суттєві недоліки щодо опису обстановки місця події. У зв’язку з цим захисник С. заявив клопотання про приєднання до справи вказаних фотознімків як доказів, а також про додатковий огляд місця події та відтворення обстановки й обставин події з участю підсудного К. Суд відмовив у цьому клопотанні в частині приєднання фотознімків як доказів, посилаючись у своїй постанові на те, що адвокат здійснив не належну йому функцію збирання доказів, яку покладено законом на орган досудового розслідування, прокуратуру та суд. Щодо провадження огляду місця події та відтворення обстановки й обставин події суд клопотання задовольнив.

Чи є правильним це рішення суду?

 

47. У справі про обвинувачення К. у крадіжці потерпілий заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого вартості викраденого майна.

На досудовому слідстві і в судовому розгляді К. винним себе не визнав. У дебатах адвокат – представник цивільного позивача, який виступав після прокурора, почав аналізувати докази, що, за його думкою, доводили винність К. Суддя зупинив адвоката і запропонував йому дотримуватися у своїй промові лише питань, які стосуються цивільного позову.

Чи правильні дії суду?

 

Т е м а  17. Вирок – акт правосуддя

 

Завдання

 

48. У провадженні слідчого є такі матеріали по справі А. (1975 р. народження, уродженця міста Л., українця, освіта – 10 класів, неодруженого, ніде не працюючого, раніше не судимого, який проживає в місті Д. по вул. Матросова, 8, кв. 14) і Ю. (1953 р. народження, уродженця міста Д., українця, безпартійного, освіта – 8 класів, неодруженого, ніде не працюючого, раніше не судимого, який проживає в місті Д. по вул. Зерновій, 3, кв. 17):

1.   Заява громадянина П., подана в Жовтневий РВВС про те, що 11 квітня на нього був учинений розбійний напад.

2.   Протокол допиту потерпілого П., у якому записано:“11 квітня близько 23 години я повертався додому з роботи. На вул. Озерній до мене підійшли двоє незнайомих і, погрожуючи ножем, відібрали наручний годинник марки “Маяк” з чорним циферблатом і монограмою “П.С.”, демісезонне пальто сірого кольору з поясом, а також гроші в сумі 600 грн (п’ять купюр по 100 грн та дві – по 50 грн). Грабіжників я запам’ятав і можу пізнати”.

3.   Постанова слідчого СВ Жовтневого РВВС капітана міліції О. про порушення кримінальної справи і прийняття її до провадження.

4.   Складений черговим Жовтневого РВВС 15 квітня протокол про затримання на ринку А. і Ю. і про відібрання у А. наручного годинника марки “Маяк” з чорним циферблатом.

5.   Постанова слідчого про приєднання цього годинника до справи як речового доказу.

6.   Протокол пред’явлення П. для пізнання А., у якому відзначено, що потерпілий П. пізнав А. як одного з тих, хто вчинив на нього напад.

7.   Протокол пред’явлення П. для пізнання годинника, вилученого при затриманні А. та Ю., у якому вказано: “Із пред’явлених мені годинників пізнаю годинник марки “Маяк” по монограмі “П.С.”

8.   Протокол допиту потерпілого П., де записано: “У пред’явленому мені А. впізнаю того грабіжника, який знімав з мене пальто. Ю. зростом і фігурою схожий на другого грабіжника, який погрожував мені ножем, але більш точно впізнати Ю. не можу”.

9.   Протокол допиту свідка З., де вказано: “А. та Ю. знаю добре. Це нерозлучні приятелі в усьому і, головним чином, у постійному пияцтві”.

10.                             Постанова слідчого від 20 квітня про притягнення А. та Ю. як обвинувачених у справі за ч. 2 ст. 142 КК України і про обрання щодо кожного з них запобіжного заходу –  тримання під вартою.

11.             Протокол допиту обвинуваченого А., в якому записано: “ Винним себе визнаю, напад на П. вчинив разом зі своїм знайомим Миколою, прізвище і місце проживання якого не знаю. Микола погрожував П. ножем, який він мав, а я відбирав годинник, гроші і зняв з нього пальто. Микола взяв собі пальто, а я годинник. Гроші поділили нарівно. Ю. в грабежі не брав участі. Я сказав йому, що у мене після смерті батька залишився годинник і запропонував піти на ринок продати його, а потім випити. Під час продажу годинника нас обох затримали”.

12.              Протокол допиту обвинуваченого Ю., де вказано: “Винним себе не визнаю. У нападі на П. я не брав участі. А. сказав мені, що у нього після смерті батька залишився годинник, запропонував продати його на ринку, а потім випити. На ринку нас обох затримали. Раніше я цього годинника у А. не бачив”.

13.             Цивільний позов П. про стягнення з А. і Ю. 900 грн (300 грн – вартість викраденого пальта і 600 грн – гроші, які були відібрані при розбійному нападі).

14.              Протокол ознайомлення потерпілого П., обвинувачених А. і Ю. з матеріалами справи.

15.             Обвинувальний висновок, у якому сформульовано обвинувачення А. та Ю. за ч. 2 ст. 142 КК України.

16.              Постанова судді про віддання А. та Ю. до суду за тими ж статтями КК України.

17.             У судовому розгляді підсудні, потерпілий і свідки дали такі ж показання, що й на досудовому слідстві.

Складіть вирок

Т е м а  18. Апеляційне провадження

 

Завдання

 

49. Вироком місцевого суду М. було визнано винним у вбивстві через необережність (ч. 2 ст. 119 КК). Засуджений М. не подав апеляцію, однак його захисник, вважаючи, що у діях М. відсутній склад злочину, звернувся з апеляцією безпосередньо в апеляційний суд. В апеляції захисник зазначив, що вирок районного суду є незаконним і необґрунтованим і просив його скасувати, а справу закрити.

Засуджений М., побоюючись, що його можуть засудити за умисне вбивство, відізвав апеляцію свого захисника, але відзив надійшов до суду після того, як справу було розглянуто апеляційною інстанцією. Вирок залишено без зміни. А апеляцію захисника – без задоволення.

Назвіть осіб, які мають право подати апеляцію. Які вимоги закону до змісту апеляції та наслідки їх недодержання? Який порядок апеляційного оскарження?

Яке рішення має прийняти апеляційний суд у наведеній ситуації?

 

Т е м а 19.  Касаційне провадження

 

Завдання

 

50. Місцевим судом кримінальну справу по обвинуваченню Н. було закрито згідно із Законом України “Про амністію”. Судова колегія апеляційного суду, задовольняючи апеляцію прокурора району, скасувала постанову місцевого суду і направила справу на додаткове слідство. У касаційній скарзі захисник К., керуючись статтями 383, 384, 385, 386, 396 КПК України, просив Судову палату скасувати ухвалу апеляційного суду і закрити справу.

Суддя Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України, розглянувши скаргу адвоката Ф., у своїй постанові зазначив: “Поставлене у скарзі адвоката питання не є предметом касаційного розгляду. Як Н., стосовно якого ухвалою апеляційного суду постанову місцевого суду скасовано з направленням справи на додаткове розслідування, так і його захисник відповідно до положень ст. 384 КПК України у даній стадії процесу не є тими особами, які наділені правом порушувати такого роду питання”. Враховуючи наведене, керуючись ст. 388 КПК України, суддя відмовив у витребуванні кримінальної справи щодо Н.

Чи є правильним рішення судді Верховного Суду України?

 

Т е м а  20.Перегляд судових рішень у порядку

 виключного провадження

(колоквіум)

 

П л а н

 

1.   Сутність та значення перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.

2.   Підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження:

– нововиявлені обставини;

– неправильне застосування кримінального закону;

– істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

3.   Особи, які вправі порушити клопотання та які мають право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.

4.       Порядок розгляду справ у порядку виключного провадження.

 

Т е м а  21. Виконання вироку

(колоквіум)

 

П л а н

 

1.    Сутність та завдання стадії виконання вироку, ухвали, постанови суду.

2.    Порядок звернення вироку до виконання.

3.    Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.

4.    Порядок судового провадження у стадії виконання вироку, ухвали, постанови суду.

 

 

Т е м а  22. Провадження в справах по застосуванню примусових заходів медичного характеру

 

Завдання

 

51. К. було притягнуто до кримінальної відповідальності за вбивство Т. з хуліганських мотивів. Після пред’явлення К. обвинувачення за п. 7 ст. 115 КК України слідчий в подальшому на підставі наявних матеріалів справи взяв під сумнів психічну повноцінність обвинуваченого і призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Експерти у своєму висновку вказали, що К. страждає психічною хворобою у формі алкогольного псевдопараліча і не може бути засуджений.

Слідчий, не залучаючи до участі в справі захисника, виніс постанову про закриття кримінальної справи і передачу її в суд для вирішення питання про застосування до К. примусових заходів медичного характеру. Прокурор затвердив цю постанову слідчого і передав справу до суду. Суддя призначив справу до судового розгляду. Суд розглянув справу за участю прокурора, але без участі захисника і після допиту свідків та експерта постановив ухвалу про направлення К. на примусове лікування строком на три роки у психіатричну лікарню загального типу.

Чи допущені порушення в справі?

 

 

Т е м а  23. Протокольна форма досудової

підготовки матеріалів

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1.   Загальна характеристика категорій злочинів, по яких застосовується протокольна форма.

2.    Зміст протоколу про обставини вчиненого злочину та вимоги, які ставляться до нього.

3.   Особливості порушення протокольної форми досудової підготовки матеріалів та форми її закінчення.

 

 

Т е м а 24. Провадження в справах про злочини неповнолітніх

 

Завдання

 

52. За фактом крадіжки мотоцикла слідчий порушив кримінальну справу, але не встановивши особи, яка вчинила злочин, справу зупинив і дав доручення органу дізнання провести необхідні оперативно-розшукові дії.

Через два роки було знайдено докази, що крадіжку мотоцикла здійснив Г. напередодні свого шістнадцятиріччя. На цей момент Г. проходив дійсну службу в Збройних Силах України.

Чи є у слідчого можливість звільнити Г. від кримінальної відповідальності? Якщо є, то яким чином?

 

 

Т е м а  25. Особливості провадження по кримінальних справах відносно окремих категорій осіб

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1. Поняття і види окремих категорій осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

2. Особливий порядок затримання, обрання запобіжного заходу, пред’явлення обвинувачення та проведення окремих процесуальних дій відносно окремих категорій осіб.

3. Процесуальний порядок інформування державних та інших органів, службових осіб, які обрали, призначили або відповідають за зміщення з посад окремих категорій осіб.

 

 

Т е м а  26. Міжнародна правова допомога в кримінальних справах

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1.                  Загальна характеристика засад міжнародного співробітництва.

2.                  Види міжнародної правової допомоги.

3.                  Зміст та форма запиту про правову допомогу.

4.                  Видача осіб (екстрадиція).

 

 

Т е м а  27. Кримінальний процес зарубіжних країн

(для самостійної роботи)

 

П л а н

 

1.   Загальна характеристика кримінального процесу країн європейського континентального права.

2. Порушення кримінального переслідування, розслідування злочинів, основні положення доказового права та розгляд справ у судах присяжних в країнах загального права (Англії, Сполучених Штатах Америки).

3. Характеристика кримінально-процесуального законодавства країн СНД.

 

5. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

 

Апеляція – подання прокурора, скарга учасника судового розгляду та інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду, про перегляд справи в апеляційному порядку.

Видача особи (екстрадиція) – передача особи за запитом держави, у якій стосовно такої особи порушено провадження в кримінальній справі або ухвалено обвинувальний вирок і яку вона залишила з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Вирок – рішення суду першої чи апеляційної інстанції про винуватість або невинуватість особи у вчиненні злочину і про призначення їй покарання чи звільнення від покарання.

Висновок експерта – процесуальний документ, у якому викладаються зміст дослідження та мотивовані висновки з питань, поставлених перед експертом особою, яка веде провадження в кримінальній справі, чи сторонами.

Державне обвинувачення – процесуальна і публічна діяльність прокурора у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

Доручення про надання правової допомоги – доручення, запит, клопотання, прохання тощо іноземної держави чи України в особі її компетентних або уповноважених органів про надання правової допомоги у кримінальній справі.

Експерт – особа, яка має необхідні спеціальні знання для дачі висновку з питань, що виникають під час провадження у кримінальній справі, і якій постановою органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді або ухвалою суду доручено провадження експертизи.

Законні представники – батьки, а якщо їх немає – інші повнолітні близькі родичі, опікуни, піклувальники, представники органів опіки і піклування, представники установ і організацій, під опікою чи на піклуванні яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

Захисник – це особа, яка здійснює захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого шляхом надання їм необхідної юридичної допомоги.

Касаційне подання – подання прокурора про перегляд справи у касаційному порядку.

Касаційна скарга – скарга учасника судового розгляду про перегляд справи у касаційному порядку.

Кримінальний процес – врегульована нормами кримінально-процесуального  права діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду по виявленню, попередженню і розкриттю злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правових відносин, які виникають у зв’язку з цією діяльністю між органами і особами, які беруть у ній участь.

Міжнародна правова допомога в кримінальних справах проведення відповідними органами однієї держави дій, виконання яких необхідне для розслідування кримінальної справи, її розгляду в суді або для виконання призначеного покарання в іншій державі.

Начальник слідчого підрозділу – службова особа, яка очолює відповідний слідчий підрозділ, або його заступник, які діють у межах своєї компетенції.

Начальник органу дізнання – службова особа органу дізнання, яка очолює відповідний підрозділ, або його заступник, які діють у межах своєї компетенції.

Обвинувачений – фізична особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.

Особа, яка здійснює дізнання – службова особа, якій органом дізнання доручено здійснювати досудове розслідування у формі дізнання.

Підозрюваний – фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжній захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Підсудний – фізична особа, кримінальну справу з обвинувачення якої призначено до судового розгляду.

Понятий – фізична особа, яку залучають до участі в кримінальній справі з метою засвідчення її підписом відповідності записів у протоколі виконаній процесуальній дії.

Постанова – процесуальне рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого, начальника органу дізнання, начальника слідчого підрозділу, прокурора, судді, суду в колегіальному складі.

Потерпілий – фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди і яку визнано потерпілою постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду.

Прокурор – посадова особа органів прокуратури, на яку покладено повноваження по здійсненню прокурорського нагляду за дотриманням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами дізнання, досудового слідства та ін., а також по підтриманню державного обвинувачення в суді. Під термін “прокурор” підпадають: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів та прирівняні до них, військові прокурори гарнізонів, транспортний прокурор, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їх заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень.

Протокол – процесуальний документ, у якому у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом, засвідчується факт провадження, зміст і результати процесуальних дій.

Процесуальні рішення – правозастосувальні акти, прийняті судом, суддею, прокурором, слідчим, начальником слідчого підрозділу, особою, яка здійснює дізнання, начальником органу дізнання, які  містять відповіді на правові питання, що виникають при провадженні у справі, та владні приписи про правові дії.

Свідок – це фізична особа, щодо якої у дізнавача, слідчого, прокурора, суду, судді є дані, що їй відомі обставини, котрі стосуються справи, і яку у зв’язку з цим викликано для дачі показань.

Слідчий – службова особа відповідного слідчого підрозділу, уповноважена здійснювати досудове слідство у кримінальній справі.

Спеціаліст – особа, що має необхідні спеціальні знання і яку залучають у разі потреби до участі у провадженні окремих процесуальних дій.

Суд ‑ Верховний Суд України і загальні суди, уповноважені здійснювати правосуддя на підставі закону.

Суддя – посадова особа судової влади, яка відповідно до Конституції України наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в суді загальної юрисдикції, народний засідатель, присяжний.

Ухвала – рішення (крім вироку та постанови) суду першої, апеляційної і касаційної інстанцій при розгляді справи судом у колегіальному складі.

Цивільний позивач – громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, вимогу про відшкодування збитків.

Цивільний відповідач – фізична або юридична особа, яка несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, до якої по кримінальній справі пред’явили цивільний позов з метою відшкодування збитків або компенсації моральної шкоди, завданої злочинними діями.

 

6. ПОТОЧНИЙ МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

(методичні настанови)

 

Опис предмета курсу

 

 

Курс

Напрям,

 освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика

навчального курсу

(структура залікового

кредиту)

 

Кількість кредитів   

ECTS: 5,5

 

 

 

Модулів: 3

 

 

Змістових модулів: 6

 

 

 

Загальна кількість     

годин: 264

 

 

 

Тижневих годин: 4-6

 

6.0601

“Право”

 

 

7.060101

“Спеціаліст”

                   

Обов’язкова:

 

 

Модуль I

 

Лекції: 86

Колоквіум: 8

Практичні заняття: 68

 

 

Модуль ІI

 

Індивідуальна

робота:12

 

 

Модуль III

 

Самостійна робота: 90

 

Види контролю:

поточний модульний

контроль, іспит

 

 

Оцінювання знань студентів з кримінального процесу здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів при ПМК є відповідні частини навчальної програми, засвоєння яких перевіряється під час ПМК.

Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу відповідного змістовного модуля, здатності осмислити зміст теми чи розділу навчальної програми, умінь застосувати отримані знання при вирішенні професійних завдань.

Об’єктами поточного модульного контролю знань студентів з кримінального процесу є:

– успішність на практичних заняттях;

– виконання модульних контрольних завдань.

Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем наприкінці вивчення кожного змістовного модуля. Критеріями оцінювання поточного модульного контролю є:

– відвідування відповідних форм навчального процесу, рівень знань за результатами практичних занять, самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань – від 0 до 2балів;

– оцінка за модульну контрольну роботу – від 0 до 3 балів. Виконання модульних контрольних завдань проводиться у різних формах ( тестування, теоретичне питання, рішення казусів).

Перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року.

Підсумковий бал за результатами ПМК, оформляється під час останнього практичного заняття відповідного семестру.

Загальна кількість балів за ПМК при вивченні кримінального процесу складає 30 балів. Кожен модуль оцінюється у 5 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента і враховується при визначенні балів за підсумковий контроль знань.

У разі невиконання завдань ПМК з певних причин студенти мають право за дозволом деканату скласти їх до наступного ПМК. Час та порядок складання визначається деканатом разом з кафедрою.

 

7. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА студента

 

Відповідно до вимог “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” формами індивідуальної роботи студентів з кримінального процесу можуть бути: участь у роботі студентського наукового гуртка, студентських конференціях, конкурсах наукових робіт, олімпіадах; написання рефератів та їх презентація; огляд прочитаної додаткової літератури, опублікованої судової практики тощо.

 Вибір студентом певних видів індивідуальної роботи здійснюється за власними інтересами і попереднім узгодженням з кафедрою. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює викладач, який проводить практичні заняття в студентській навчальній групі.

За індивідуальну роботу студент має можливість одержати максимально 20 балів.

 

8. ПИТАННЯ для підготовки до іспиту

З КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 

1.      Поняття і завдання кримінального процесу.

2.      Основні напрями судово-правової реформи в Україні.

3.      Кримінально-процесуальна форма, її уніфікація та диференціація.

4.      Критерії диференціації кримінально-процесуальної форми.

5.      Поняття кримінально-процесуальних правовідносин, їх суб’єкти та зміст.

6.      Класифікація кримінально-процесуальних правовідносин.

7.      Питання кримінально-процесуальних гарантій в Конституції України, їх сутність та класифікація.

8.      Поняття стадій кримінального процесу, їх система. Загальна характеристика кожної з них.

9.      Поняття кримінально-процесуального права. Зв’язок з іншими галузями права та юридичними науками.

10. Наука кримінального процесу, її предмет і завдання. Зв’язок науки кримінального процесу із слідчо-прокурорською і судовою практикою.

11. Джерела кримінально-процесуального права України, їх види та засоби тлумачення.

12. Конституція України, інші конституційні закони як основа реформування кримінально-процесуального законодавства.

13. Структура КПК України та її загальна характеристика.

14. Міжнародні правові акти та практика Європейського Суду з прав людини як джерела кримінально-процесуального права України.

15. Місце рішень Конституційного Суду України у системі джерел кримінально-процесуального права України.

16. Значення постанов пленуму Верховного Суду України для кримінального судочинства.

17. Поняття та сутність тлумачення норм кримінально-процесуального права.

18. Дія кримінального-процесуального закону у просторі і в часі. Зворотна сила кримінально-процесуального закону.

19. Гарантії прав особи в кримінальному процесі України і міжнародно-правових документах. Рішення Європейського суду з прав людини.

20. Моральні засади кримінально-процесуальної діяльності.

21. Поняття, значення і класифікація принципів кримінального процесу.

22. Принцип особистої недоторканності в кримінальному процесі.

23. Принцип публічності /офіційності / в кримінальному процесі.

24. Принцип об’єктивної істини в кримінальному процесі.

25. Незалежність суддів і народних засідателів, підкорення їх тільки закону при відправленні правосуддя.

26. Принцип гласності і його значення в кримінальному процесі.

27. Принцип національної мови судочинства і його значення в кримінальному процесі.

28. Принцип забезпечення  підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, осудженому та виправданому права на захист.

29. Принцип презумпції невинуватості та його значення в кримінальному процесі.

30. Принцип змагальності та диспозитивності в кримінальному процесі.

31. Принцип усності й безпосередньості в кримінальному судочинстві.

32. Поняття суб’єктів кримінального процесу і їх класифікація.

33. Суд та його функції у кримінальному процесі.

34. Процесуальний порядок забезпечення безпеки осіб, що беруть участь в кримінальному судочинстві.

35. Правові підстави забезпечення безпеки осіб, які здійснюють провадження по кримінальних справах.

36. Процесуальний стан та повноваження прокурора  в різних стадіях кримінального процесу.

37. Повноваження слідчого та його процесуальна самостійність.

38. Повноваження начальника слідчого відділу, зміст його правовідносин зі слідчим.

39. Система органів дізнання, їх повноваження і завдання.

40. Процесуальний стан підозрюваного у кримінальному процесі.

41. Підозрюваний та забезпечення  його процесуальних прав при затриманні та обранні запобіжних заходів.

42. Потерпілий, його права і обов’язки в кримінальному процесі

43. Справи публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення. Загальна характеристика їх порушення та провадження.

44. Поняття обвинуваченого та гарантії забезпечення  його процесуального статусу в кримінальному процесі.

45. Захисник, його права та обов’язки в кримінальному процесі

46. Допуск захисника до участі в справі. Категорія справ, по яких відмова від захисника не може бути прийнята.

47. Підстави, які виключають участь захисника у справі, та процесуальний порядок його усунення.

48. Поняття цивільного позову в кримінальному процесі. Підстави та порядок його розгляду разом із кримінальною справою.

49. Цивільний позивач і цивільний відповідач. Їх права та обов’язки в кримінальному процесі.

50. Обставини, що виключають можливість участі в справі суддів, прокурора, слідчого і особи, що провадить дізнання. Порядок їх відводу.

51. Сутність доказування, його цілі та завдання в кримінальному процесі.

52. Суб’єкти доказування у кримінальному процесі. Їх права та обов’язки.

53. Предмет і межі доказування в кримінальному процесі. Співвідношення між предметом та межами доказування.

54. Поняття доказів у кримінальному процесі. Належність і допустимість доказів.

55. Основні положення оцінки доказів у кримінальному процесі.

56. Класифікація доказів і її практичне значення в кримінальному процесі.

57. Свідок, його процесуальний статус. Особи, які не підлягають допиту як свідки. Особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки.

58. Показання свідків. Особливості їх перевірки та  оцінки в кримінальному процесі.

59. Показання підозрюваного та їх оцінка.

60. Показання обвинуваченого, їх класифікація. Особливості їх перевірки та оцінки.

61. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.

62. Порядок і підстави призначення експертизи. Випадки обов’язкового призначення експертизи.

63. Права, обов’язки і відповідальність експерта в кримінальному судочинстві.

64. Висновок експерта та його оцінка . Повторна  й додаткова експертиза. Комісійна й комплексна експертизи.

65. Поняття речових доказів. Порядок їх залучення в кримінальний процес, особливості перевірки, оцінки та зберігання речових доказів.

66. Вимоги до протоколів та інших документів як джерел доказів, особливості їх перевірки та оцінки.

67. Процесуальний порядок застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві.

68. Характеристика заходів процесуального примусу, їх види та загальні вимоги щодо їх застосування.

69. Взяття під варту: цілі, процесуальний порядок обрання та оскарження.

70. Поняття застави як запобіжного заходу: цілі, підстави та процесуальний порядок обрання.

71. Суть і значення стадії порушення кримінальної справи. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.

72. Види рішень, які приймаються в стадії порушення кримінальної справи. Порядок їх прийняття та оскарження.

73. Нагляд прокурора і судовий контроль за законністю рішень в стадії порушення кримінальної справи.

74. Обставини, що виключають провадження у кримінальній справі. Їх класифікація та особливості застосування.

75. Поняття і значення стадії досудового розслідування.

76. Дізнання у справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини. Дізнання у справах про злочини що не є тяжкими або особливо тяжкими. Відмінності у порядку провадження.

77. Особливості провадження слідства у справі групою слідчих.

78.     Поняття та види підслідності. Окремі слідчі доручення.

79. Підстави і порядок об’єднання справ у одному провадженні. Виділення справи в окреме провадження.

80. Процесуальний порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна в кримінальному процесі.

81. Строки в кримінальному процесі: поняття, види, класифікація. Порядок їх продовження, припинення, поновлення та зупинення.

82. Підстави та процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого. Зміст постанови про притягнення особи як обвинуваченого.

83. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення і допит обвинуваченого на досудовому слідстві.

84. Зміна і доповнення обвинувачення в стадії досудового слідства.

85. Поняття слідчих дій. Їх види і система.

86. Процесуальний порядок допиту свідків і потерпілих на досудовому слідстві.

87. Підстави і порядок проведення огляду. Особливості прийняття рішень про окремі види огляду. Провадження освідування.

88. Обшук і виїмка. Підстави і порядок їх проведення. Особистий обшук.

89. Пред’явлення для впізнання і його види. Підстави і порядок проведення впізнання.

90. Особливості допиту неповнолітнього свідка і обвинуваченого (підсудного) на досудових  і судових стадіях кримінального процесу.

91. Очна ставка, мета, підстави  і процесуальний порядок провадження.

92. Відтворення обстановки і обставин події. Перевірка показань на місці. Завдання, підстави, порядок проведення.

93. Процесуальний порядок призначення і  проведення експертизи в досудових і судових стадіях кримінального процесу. Права підозрюваного, обвинуваченого  і підсудного у разі призначення та проведення експертизи.

94. Процесуальний порядок накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв’язку, їх огляд та виїмка.

95. Виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором і суддею причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.

96. Підстави, умови і процесуальний порядок зупинення досудового слідства. Порядок поновлення досудового слідства.

97. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи в стадії досудового слідства. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю та обґрунтованістю закриття кримінальних справ.

98. Підстави та процесуальний порядок закриття кримінальної справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

99. Ознайомлення потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача з матеріалами справи у зв’язку із закінченням досудового слідства і передачею справи в суд.

100.   Ознайомлення обвинуваченого і його захисника із матеріалами справи у зв’язку із закінченням досудового слідства.

101.   Структура, зміст і значення обвинувального висновку. Співвідношення обвинувального висновку і постанови про притягнення особи як обвинуваченої.

102.   Повноваження прокурора при перевірці справи, що надійшла до нього з обвинувальним висновком.

103.   Поняття і значення стадії попереднього розгляду справи суддею. Питання, що з’ясовуються в стадії попереднього розгляду справ суддею.

104.   Рішення, що приймаються в стадії попереднього розгляду справи суддею. Питання, які підлягають вирішенню.

105.   Стадія судового розгляду, її місце в системі кримінального процесу.

106.   Процесуальне положення та повноваження  прокурора у судовому розгляді кримінальних справ.

107.   Розпорядок судового засідання. Заходи, які застосовуються щодо порушників порядку  судового засідання.

108.   Значення підготовчої частини судового розгляду та питання, які в ній вирішуються.

109.   Суть, значення і процесуальний порядок судового слідства.

110.   Межі судового розгляду та процесуальний порядок їх змін.

111.   Підстави і процесуальний порядок повернення судом першої інстанції кримінальної справи на додаткове розслідування.

112.   Судові дебати. Зміст виступу в них учасників судового розгляду.

113.   Процесуальний порядок постановлення вироку – акту правосуддя.

114.   Вирок суду, його структура, вимоги, що ставляться до нього як до акту правосуддя та його правові властивості.

115.   Види вироків та особливості їх мотивування.

116.   Окрема ухвала суду, підстави і порядок її винесення.

117.   Підстави і процесуальний порядок закриття  справи в судовому засіданні.

118.   Протокол судового засідання, його зміст і значення. Зауваження до протоколу, порядок їх принесення і розгляду.

119.   Поняття апеляційного провадження та його загальна характеристика.

120.   Строки й процесуальний порядок подання апеляцій на вироки, ухвали, постанови суду, що  не набрали законної сили.

121.   Доповнення, зміна, відкликання апеляцій та подання зауважень.

122.   Учасники апеляційного провадження та їх процесуальне становище.

123.   Процесуальні наслідки подання апеляції. Призначення справи до апеляційного провадження.

124.   Процесуальний порядок розгляду кримінальних справ в апеляційній інстанції.

125.   Судове слідство в апеляційній інстанції. Підстави та процесуальний порядок провадження.

126.   Поняття апеляційних та касаційних підстав до скасування або зміни вироку.

127.   Сутність та зміст істотних порушень кримінально-процесуального закону як підстав до скасування вироку.

128.   Особливості збирання, перевірки та оцінки доказів в апеляційному провадженні.

129.   Рішення суду апеляційної інстанції та їх види.

130.   Вирок (постанова) апеляційної інстанції та особливості його мотивування.

131.   Поняття касаційного провадження, його загальна характеристика та відмінність від апеляційного перегляду.

132.   Учасники касаційного провадження та їх процесуальне становище.

133.   Строки та процесуальний порядок  касаційного оскарження судових рішень.

134.   Рішення  суду касаційної інстанції, їх види та особливості мотивування.

135.   Процесуальний порядок розгляду кримінальних справ у касаційній інстанції. Недопустимість “повернення до гіршого”.

136.   Процесуальний порядок перегляду судових рішень у виключному провадженні.

137.   Поняття і значення стадії виконання вироку в системі кримінального процесу. Види питань, які вирішуються в цій стадії.

138.   Процесуальний порядок  вирішення питань в стадії виконання вироку.

139.   Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру, його поняття та загальна характеристика.

140.   Підстави та процесуальні умови застосування примусових заходів медичного характеру.

141.   Види рішень суду щодо скасування або зміни примусових заходів медичного характеру та особливості їх мотивування.

142.   Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.

143.   Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх.

144.   Порядок розгляду справ про суспільно-небезпечні дії, вчинені особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності.

145.   Поняття міжнародної правової допомоги в кримінальних справах. Види та організаційні форми співробітництва галузі міжнародної правової допомоги.

146.   Загальна характеристика видачі правопорушників. Принципи екстрадиційного процесу.

 

9. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС”

 

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з кримінального процесу здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою. Результати ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на ПКЗ, також – від 0 до 50 балів.

ПКЗ з кримінального процесу проводиться у формі іспиту з вузлових питань, що потребують творчої відповіді та уміння використовувати отримані знання.

Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, визначаються кафедрою і доводяться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються, як правило, три питання.

До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку згідно з такою шкалою:

 

Оцінка за шкалою ЕСТS

 

Визначення

Оцінка за національною шкалою

Оцінка за

100-бальною шкалою, що використовується в НЮАУ

1

2

3

4

 

А

 

Відмінно – відмінне виконання, лише з незначною кількістю помилок

 

5

 

 

90-100

 

 

1

2

3

4

 

В

 

Дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками

 

 

 

4

 

 

 

80-89

 

 

С

 

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю незначних помилок

 

75-79

 

D

 

Задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків

 

 

3

 

 

 

70-74

 

 

Е

 

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

 

60-69

 

 

 

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти

 

 

 

2

 

35-59

 

F

 

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс

 

 

1-34

 

 

10. СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2004.

Вапнярчук В. В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2001.

Вапнярчук В.В. Зразки кримінально-процесуальних документів: досудове провадження.–Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006.

Гавриш Т. Теорія та практика міжнародної правової допомоги в кримінальних справах.– Х.: Право, 2006.

Гошовський М. І., Кучинська О. П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х.: Выща шк., 1975.

Грошевий Ю.М. Правові властивості вироку – акта правосуддя. Х. : УкрЮА, 1994.

Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Х.: Выща шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1979.

Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі.– К.: КНТ, Вид. Фурса С.Я., 2006.

Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. Уголовный процесс западных государств. – М.: Зерцало, 2002.

Денисюк  А. М. Протокольна форма дізнання. – Рівне: Волинські обереги, 2005

Дорофєєва Л.М. Дізнання в митних органах України.  Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006.

Зеленецкий В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе. – Х.: Восточно-регионал. центр гуманитарно-образоват. инициатив, 2004.

Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях. – Х.: Восточно-регионал. центр гуманитарно-образоват. инициатив, 2004.

Зеленецкий В. С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела: Моногр. – Х.: КримАрт, 2001.

Зеленецкий В.С, Куркин Н.В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса: Моногр. – Х.: КримАрт, 2000.

Зеленецкий В. С., Глинская Н.В Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины.–Х.: “Страйд” , 2006.

Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. – К.: Юрид. практика, 2004.

Каткова Т.В., Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку по кримінальній справі. – Х.: Рубікон, 2002

Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України: Моногр. – Д. :Юрид. акад. М-ва внутр. справ; Ліра лтд, 2005.

Маляренко В. Т., Вернидубов І. В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України.–Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007.

Марочкін І.Є., Крючко Ю.І., Москвіч Л.М. та ін. Статус суддів: Навч.-практич. посіб. /За ред. проф. Марочкіна І.Є. – Х.: Одиссей, 2006.

Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном процессе. – К.: Выща шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1984.

Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США. – К.: Юрінком Iнтер, 1999.

Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве.– К.: Выща шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1989.

Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Л.: Вища шк., 1978

Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. – М.: Наука, 1989.

Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні відносини: структура і система. – Х. : РВФ “АРСІС”, ЛТД, 2002.

Русанова І. Суд присяжних в Україні: проблеми становлення та розвитку. – Х.: ІНЖЕК, 2005. 

Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. – СПб.: Алетея, 2000.

Стецовский Ю. И., Ларин А. М. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту. – М.: Наука, 1988.

Сибільова Н.В.Допустимість доказів у радянському кримінальному процесі. К.: НМК ВО, 1991

Толочко О.М. Судовий вирок та його мотивування. – К.: НМК ВО, 1991.

Туманянц А.Р. Контрольні функції суду у сфері кримінального судочинства. – Х.: Основа, 2000

Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру. – Х.:Право, 2002.

 

 

 

Н а в ч а л ь н е   в и д а н н я

 

Навчально-методичний посібник

для самостійної роботи

та практичних занять

з навчальної дисципліни

“Кримінальний процес”

(відповідно до вимог ECTS)

 

У к л а д а ч і: Грошевий Юрій Михайлович,

Хоматов Юрій Валерійович,

Бережний Олександр Іванович,

Вапнярчук В’ячеслав Віталійович,

Дроздов Олександр Михайлович,

Іщенко Валерій Миколайович,

Капліна Оксана Володимирівна,

Карпенко Михайло Олегович,

Корчева Тетяна Всеволодівна,

Маринів Володимир Іванович,

МірошнИков Іван Юрійович,

МИрошниченко Тетяна Миколаївна,

Трофименко Володимир Михайлович,

Туманянц Ануш Робертівна,

Філін Дмитро Віталійович,

Фінько Віктор Данилович,

Фомін Сергій Борисович,

Шило Ольга Георгіївна.

 

                          Відповідальний за випуск Ю.М.Грошевий

 

Редактор О.І.Борисенко

                              Комп’ютерна верстка  Л.П. Лавриненко

 

План 2007,  поз. 81

 

Підп. до друку  24.09.2007. Формат 84х108 1/32. Папір офсетний.      

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк.5,06.Облік.-вид. арк. 2,84. Вид. № 91.

Тираж ........ прим. Зам. № 3045. Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.