міністерство освіти І НАУКИ україни

національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ

ПОСІБНИК

 

з навчальної дисципліни

“Державне (конституційне) право зарубіжних країн”

 

 

 

 

Харків

2007
 
                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

міністерство освіти І НАУКИ україни

національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

 

 

 

 

 

 

 

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ

ПОСІБНИК

 

для самостійної роботи

та семінарських занять

з навчальної дисципліни

“Державне (конституційне) право зарубіжних країн”

 

(відповідно до вимог ECTS)

 

 

 

 

 

 

 

Харків

2007

 

 

 

 

 

Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.:В.О. Ріяка, К.О. Закоморна – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 45 с. 

 

 

 

У к л а д а ч і : В.О. Ріяка,

  К.О. Закоморна

 

 

 

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії (протокол № 7 від  05.09.2007 р.)

 

 

 

 

 

© Національна юридична академія України, 2007

 

 

 

 

Зміст

 

1.  Вступ...........................................................................................3

2.  Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських

     занять, самостійної роботи.......................................................4

3.  Програма навчальної дисципліни “Державне (конституцій

    не) право зарубіжних країн”......................................................6

4.  Завдання до семінарських занять та самостійної

     роботи........................................................................................15

5. Основні поняття і терміни........................................................20

6. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань

    студентів.....................................................................................31

7. Індивідуальна робота студентів (індивідуальні

    навчально-дослідні завдання)..................................................33

8. Програмні питання з навчальної дисципліни “Державне

    (конституційне) право зарубіжних країн”..............................34

9. Критерії оцінки успішності студентів ....................................41

10. Список рекомендованої літератури.......................................43

 

 

 

1. ВСТУП

 

На сучасному етапі “Державне (конституційне) право зарубіжних країн” є нормативною дисципліною для підготовки фахівців за спеціальністю “Правознавство”. Державне (конституційне) право зарубіжних країн – це ключова галузь публічного права, основне призначення якої полягає у сприянні становленню українського громадянського суспільства та формуванню правової культури населення. Вивчення навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн” надасть можливість студентам отримати знання про організацію діяльності органів публічної влади та про основи конституційно-правового статусу людини та громадянина в зарубіжних країнах.

У межах навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн” вивчається: предмет, методи та джерела державного (конституційного) права; конституційно-правові основи суспільного ладу; основи конституційно-правового статусу людини та громадянина; форма держави; конституційно-правовий статус глави держави, парламенту, уряду; конституційні основи судової влади; місцеве управління та самоврядування; основи конституційного права США, Великої Британії, ФРН, Італії, Франції, РФ, Польщі, КНР, Японії та ін. зарубіжних країн.

У результаті вивчення навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн” студенти повинні:

– знати поняття державного (конституційного) права зарубіжних країн як галузі права, науки, навчальної дисципліни; методи та джерела конституційного (державного) права; основні теорії конституції; конституційно-правові основи суспільного ладу; основи конституційно-правового статусу людини та громадянина; форми правління держави; форми політико-територіального устрою держави; політичний режим; конституційно-правовий статус вищих органів державної влади; конституційно-правовий статус органів місцевого управління та самоврядування; основи конституційного права США, Великої Британії, ФРН, Франції, Італії, РФ, КНР та ін. країн.

– вміти проводити поглиблений науковий аналіз, зокрема порівняльно-правовий, конституційної та законодавчої бази, навчально-методичної та наукової літератури з державного (конституційного) права зарубіжних країн; визначати особливості та спільні закономірності розвитку конституційного права в зарубіжних державах; формулювати ключові поняття та терміни державного (конституційного) права зарубіжних країн.

 

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ, СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

№ п/п

 

Тема

Всього годин

У тому числі

лекції

семінари

самостійна

робота

Змістовий модуль І.Державне

 (конституційне) право як

галузь права, наука, навчальна дисципліна (46 год)

1

Предмет, джерела і система дер-жавного (конституційного) права зарубіжних країн

8

4

2

2

2

Наука державного (конституційного) права

4

2

–

2

3

Конституції зарубіжних країн

8

4

2

2

4

Основи суспільного (конституційно-го) ладу

7

4

2

1

5

Політичні партії та партійні системи

3

2

–

1

6

Основи правового статусу особи

8

4

2

2

7

Держава як основний елемент по-літичної системи і як конституцій-но-правовий інститут

2

–

–

2

8

Форма держави в зарубіжних країнах

6

4

–

2

Змістовий модуль II. Конституційно-правовий статус органів публічної влади (30 год)

 

9

Виборче право і виборчі системи зарубіжних країн. Референдум

7

4

2

1

10

Глава держави в зарубіжних країнах

4

2

–

2

11

Парламент в зарубіжних країнах

7

4

2

1

12

Уряд в зарубіжних країнах

3

2

–

1

13

Судова влада

4

2

–

2

14

Місцеве самоврядування та місцеве управління. Муніципальна діяльність

3

2

–

1

15

Конституційне регулювання зовнішньої політики зарубіжних країн

2

–

–

2

Змістовий модуль iii. Основи конституційного права окремих держав (54 год)

16

Основи конституційного права США

7

4

2

1

17

Основи конституційного права Великої Британії

4

2

–

2

18

Основи конституційного права ФРН

5

2

2

1

19

Основи конституційного права Франції

5

2

2

1

20

Основи конституційного права Італії

4

2

–

2

21

Основи конституційного права Японії

4

2

–

2

22

Основи конституційного права Швейцарії

4

2

–

2

23

Основи конституційного права Канади

2

–

–

2

24

Основи конституційного права РФ

5

2

2

1

25

Основи конституційного права Польщі

2

–

–

2

26

Основи конституційного права Болгарії

2

–

–

2

27

Основи конституційного права КНР

4

2

–

2

28

Основи конституційного права Індії

2

–

–

2

29

Основи конституційного права Бразилії

2

–

–

2

30

Основи конституційного права Арабських країн та Ізраїлю

2

–

–

2

 

Разом

142*

60

20

50

 

* До загальної кількості годин входить і індивідуальна робота студентів, яка становить 12 год

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

вченою радою Національної юридичної

академії України імені Ярослава Мудрого

(протокол № 10 від 18.05.2007 р.)

 

 

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ДЕРЖАВНЕ (КОНСТИТУЦІЙНЕ)ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН”

 

Розділ i. Державне (конституційне) право як галузь права, наука, навчальна дисципліна

 

Предмет, джерела і система державного

(конституційного) права зарубіжних країн

 

Предмет державного (конституційного) права зарубіжних країн. Державно-правові відносини в зарубіжних країнах, їх суть, види, характерні риси. Суб’єкти державно-правових відносин, їх класифікація й особливості. Система галузі і навчального курсу зарубіжного державного права. Історичний, функціональний, системний і статистичний методи вивчення державно-правових інститутів зарубіжних країн. Джерела державного (конституційного) права.

 

Наука державного (конституційного) права

 

Зародження і розвиток вітчизняної науки державного права зарубіжних країн. Основні напрямки сучасної зарубіжної науки державного права.

 

Конституції зарубіжних країн

 

Поняття, сутність та функції конституції. Класифікація конституцій. Структура конституції. Мова та стиль конституції. Порядок прийняття конституцій. Способи їх зміни. Припинення їх дії. Питання міжнародних відносин в текстах конституцій. Інститут конституційного нагляду (контролю). Види та моделі конституційного нагляду.

 

Основи суспільного (конституційного) ладу

 

Поняття суспільного (конституційного) ладу. Основні складові системи суспільного ладу. Їх характеристика і конституційно-правове регулювання. Політична система суспільства та її елементи. Економічна система суспільства. Соціальна система та соціальна структура. Духовно-культурна сфера та її конституційне закріплення.

 

Політичні партії та партійні системи

 

Політичні партії як елемент політичної системи. Класифікація партій. Функції політичних партій. Партії і державний апарат. Політичні партії і церква. Інституціоналізація політичних партій. Можливість фінансування державою політичних партій. Партійні системи. Багатопартійність, її причини.

 

Основи правового статусу особи

 

Поняття, структура, принципи правового статусу людини та громадянина. Обов’язки громадян і підданих у зарубіжних країнах. Класифікація прав і свобод. Особисті, політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні права і свободи. Конституційні й судові гарантії.

Громадянство (підданство), порядок його набуття та припинення.

 

Держава як основний елемент політичної системи і як конституційно-правовий інститут

 

          Конституційні принципи організації та діяльності держави. Загальні конституційні характеристики інституту держави. Державний суверенітет. Державна влада. Верховенство, незалежність, повнота, виключність та єдність державної влади. Єдність державної влади та розподіл її на гілки. Основні функції держави.

         

Форма держави в зарубіжних країнах

 

Різноманітність форм сучасних держав та її причини. Форми правління: монархія і республіка. Нетипові форми правління. Форми політико-територіального устрою зарубіжних країн: унітарна і федеративна держава. Автономія. Поняття політичного та державного режимів. Демократичний та недемократичний політичний режим.

 

 

Розділ ii. Конституційно-правовий статус органів публічної влади

 

Виборче право і виборчі системи зарубіжних країн. Референдум

 

Поняття та різновид виборів. Виборче право в об’єктив-ному та суб’єктивному значенні. Принципи виборчого права. Абсентеїзм. Види виборчих цензів. Порушення рівного виборчого права. Організація і порядок проведення виборів. Основні стадії виборчого процесу. Поняття і види виборчих систем. Мажоритарна виборча система. Пропорційна виборча система. Методи визначення виборчого метру (квоти). Розподіл мандатів всередині списку (система вільних списків, система зв’язаних списків). Різні види обмеження принципу пропорційності. Поєднання пропорційних і мажоритарних виборчих систем (ФРН, Італія). Референдум, його види та оцінка. Практика застосування.

 

Глава держави в зарубіжних країнах

 

Глава держави. Поняття, основні ознаки і види. Місце глави держави в системі вищих органів державної влади. Правове положення монарха в парламентарних, дуалістичних і абсолютних монархіях. Правове положення президента в республіках. Основні системи обрання президента. Дострокове припинення повноважень глави держави у республіках. Компетенція глави держави у сфері державного управління. Роль глави держави у формуванні уряду в парламентарній монархії. Участь глави держави в призначенні та усуненні чиновників. Глава держави – верховний головнокомандуючий збройними силами. Компетенція глави держави у сфері законодавства. Нормоустановча діяльність глави держави. Зовнішньополітичні повноваження глави держави. Представництво держави у сфері зовнішніх відносин. Надзвичайні повноваження глави держави (США, Франція, Індія).

 

Парламент у зарубіжних країнах

 

Виникнення й розвиток парламенту. Парламент і парламентаризм. Різноманітність форм парламентів у сучасну епоху. Партійний і соціальний склад парламентів. Порядок формування парламентів. Правовий стан депутата. Зміст депутатського мандату. Відсутність імперативного мандата і права відкликання. Імунітет і індемнітет. Франкції, комітети, комісії, керівні органи парламенту. Двопалатні парламенти і особливості правового становища палат. Компетенція парламентів і способи її закріплення.

 

Уряд у зарубіжних країнах

 

Поняття та місце уряду в системі вищих органів влади. Види урядів: однопартійний, коаліційний, уряд меншості, “службовий” уряд. Порядок формування уряду і залежність його від форми правління. Повноваження урядів у сфері державного управління. Керівництво державним апаратом з боку уряду. Взаємовідносини уряду і парламенту. Регламентарна влада уряду (Франція, Італія). Повноваження уряду в сфері зовнішньої політики. Надзвичайні повноваження уряду та їх використання в сучасних умовах. Політична відповідальність уряду.

 

Судова влада

 

Поняття й роль судової влади в суспільстві. Принципи правосуддя. Судові органи й судові системи. Основи судової системи відповідно до державного (конституційного) права зарубіжних країн. Правовий статус суддів. Конституційно-правовий статус окремих елементів судової системи.

 

Місцеве самоврядування та місцеве управління. Муніципальна діяльність

 

Поняття місцевого самоврядування і місцевого управління. Їх правове регулювання. Системи місцевого управління. Порядок організації, структура й функції муніципальних органів. Взаємовідносини муніципальних органів з центральною владою. Форми і методи контролю центральної влади за діяльністю муніципальних органів. Адміністративний контроль у Франції; англійська та італійська системи контролю. Фінансовий контроль. Особливості контролю за муніципальними органами у федеративних державах (США, ФРН).

 

Конституційне регулювання зовнішньої політики зарубіжних країн

 

Конституційні принципи зовнішньої політики зарубіжних країн. Конституційне регулювання мирної зовнішньої політики. Постійний нейтралітет. Визнання обмеження державного суверенітету й участі у міждержавних союзах. Розподіл зовнішньополітичних повноважень між вищими органами державної влади та управління.

 

 

Розділ III. Основи конституційного права окремих держав
 

Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки

 

Конституція США 1787 р. та її специфічні риси. Поправки. Основи соціально-економічної структури. Політичні партії. Особливості двопартійної системи. Правовий статус особи. Виборче право і виборча система. Конгрес. Правове становище й повноваження палат. Законодавчий процес. Президент. Кабінет. Виконавчий апарат при президентові. Верховний суд. Американський федералізм, правове положення штатів. Муніципальна система.

 

Основи конституційного права Великої Британії

 

Конституція Великої Британії. Основи соціально-економічної структури. Політичні партії. Особливості двопартійної системи. Підприємницькі організації. Профспілки. Конституційно-правовий статус особи. Виборче право і виборча система. Монарх. Парламент. Уряд і кабінет. Таємна рада. Судова система. Політико-територіальний устрій. Організація влади на місцях.

 

Основи конституційного права Федеративної
Республіки Німеччини

 

Основний закон ФРН 1949 р. Соціально-економічна структура. Політичні партії, багатопартійність та її особливості. Підприємницькі організації. Профспілки. Правовий статус особи. Виборче право й виборча система. Федеральний президент. Федеральний парламент. Федеральний уряд. Особливості правового положення федерального канцлера. Конституційний суд. Судова система. Особливості німецької федерації. Правовий статус земель. Муніципальна система.

 

Основи конституційного права Франції

 

Конституція Франції 1958 р. та її особливості. Основи соціально-економічної структури. Багатопартійність та її реальне значення. Підприємницькі організації. Профспілки. Правовий статус особи. Виборче право і виборча система. Референдум. Центральне місце президента в системі державних органів. Уряд. Парламент. Конституційна рада. Судова система. Муніципальна система.

 

Основи конституційного права Італії

 

Конституція Італії 1947 р. та її особливості. Основи соціально-економічної структури. Політичні партії. Підприємницькі організації і профспілки. Основи правового статусу особи. Виборче право і виборча система. Народна ініціатива і референдум. Президент республіки. Парламент. Уряд. Конституційний суд. Муніципальна система. Судова система.

 
Основи конституційного права Японії

 

Конституція Японії 1947 р., її особливості й спроба ревізії. Правовий стан особи. Виборче право і виборча система. Основи соціально-економічної структури. Політичні партії, підприємницькі організації і профспілки. Монарх. Парламент. Уряд. Судова система. Муніципальна система.

 

Основи конституційного права Швейцарії

 

Конституційний розвиток Швейцарії. Характеристика Федеральної Конституції Швейцарської Конфедерації 1999 р. Конституції кантонів. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян. Громадянство, правовий статус іноземців. Конституційні основи суспільного ладу. Виборче право Швейцарії. Референдум. Федеральні збори, Федеральна Рада, Федеральна канцелярія. Судова система. Швейцарський федералізм. Політико-територіальна організація кантонів.

 
Основи конституційного права Канади

 

Конституція Канади. Основи правового статусу особи. Монарх. Генерал-губернатор. Парламент. Уряд. Судова система. Федералізм Канади. Правове положення провінцій та федеральних територій. Виключна федеральна компетенція та компетенція провінцій. Місцеве самоврядування і управління.

 

Основи конституційного права Російської Федерації

 

Конституція Російської Федерації 1993 р. Основи правового статусу особи. Президент. Федеральні Збори Російської Федерації. Уряд. Федеративний устрій. Правове положення країв, областей, міст федерального значення. Конституційно-правовий статус автономної області, автономного округу. Виборче право і виборча система. Референдум. Конституційний суд. Судова система. Місцеве самоврядування.

 
Основи конституційного права Польщі

 

Конституція Польщі 1997 р. Конституційний статус людини і громадянина, його гарантії. Економічна система. Соціальна структура суспільства і тенденції її розвитку. Політична система та її конституційно-правове регулювання. Виборче право і виборча система. Сейм. Сенат. Президент республіки. Уряд. Конституційний трибунал. Судова система. Державний трибунал і процедура конституційної відповідальності посадових осіб. Верховна палата контролю. Політико-адміністративний устрій території. Місцеве самоврядування й місцеві органи державної адміністрації.

 

Основи конституційного права Болгарії

 

Конституція Болгарії. 1991 р. та її особливості. Конституційно-правові основи суспільного ладу. Основи правового статусу особи. Парламент. Президент. Уряд. Судова система. Місцеве управління та самоврядування.

 

Основи  конституційного права Китайської

Народної Республіки

 

Конституція КНР 1982 р., її характеристика. Конституційний статус людини і громадянина, його гарантії та реалізація. Економічна система. Соціальна структура суспільства. Політична система. Виборче право і виборча система. Всекитайські збори народних представників. Постійний комітет всекитайських зборів народних представників. Центральна військова рада. Голова КНР. Державна рада. Суди і прокуратура. Районна національна автономна. Політико-адміністративний устрій території.

 

Основи  конституційного права Індії

 

Конституція Індії 1950 р. Політичні партії та партійна система. Правовий стан особи. Основи виборчого права та виборча система. Парламент. Президент. Уряд. Загальна характеристика та відмінності індійського федералізму. Територіальний поділ штатів. Судова система та конституційний контроль. Місцеве самоврядування і управління.

 

Основи конституційного права Бразилії

 

Конституція Бразилії 1988 р. Основи правового статусу особи. Федеральний Конгрес. Виконавча влада. Президент, кабінет. Віце-президент. Рада республіки та Рада національної оборони. Судова система. Бразильський федералізм. Федеральний округ і його становище. Місцеве самоврядування і управління.

 

Основи конституційного права Арабських країн та Ізраїлю

 

Фактори, які впливають на конституційне право арабських країн. Форми правління. Монархія. Абсолютна монархія. Конституційні монархії. Особливості монархій. Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Йорданія, Марокко, ОАЕ, Сирія, Алжир, Іран.

Ізраїль. Конституція. Партійна система. Парламент (кнесет). Президент. Уряд. Державний контролер (Омбудсман). Громадянство. Виборче право та виборча система. Судова система. Місцеве самоврядування.

 

4. Завдання до СЕМІНАРСЬКИХ занять

та самостійної роботи

 

Предмет, джерела і система державного

(конституційного) права зарубіжних країн

 

План

 

1. Поняття державного (конституційного) права як галузі права в зарубіжних країнах, науки та навчальної дисципліни.

2. Предмет державного (конституційного) права зарубіжних країн.

3. Система державного (конституційного) права зарубіжних країн.

4. Джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн.

 

Конституція зарубіжних країн

 

План

 

1.   Поняття, сутність та функції конституції.

2.   Головні етапи конституційного розвитку в зарубіжних країнах.

3.   Форма, структура та мова конституцій.

4.   Порядок прийняття зарубіжних конституцій, внесення до них змін і доповнень.

5.   Класифікація зарубіжних конституцій.

6.   Конституційний контроль в зарубіжних країнах.

 

 

Основи суспільного (конституційного) ладу

 

План

 

1.   Поняття конституційно-правових основ суспільного ладу.

2.   Конституційно-правові принципи економічних, соціальних і духовно-культурних відносин.

3.   Конституційне регулювання політичних відносин.

4.   Політичні партії в зарубіжних країнах.

 

Основи правового статусу особи

 

План

 

1.   Поняття конституційних прав, свобод та обов’язків людини та громадянина.

2.   Основні принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина.

3.   Класифікація основних прав і свобод.

4.   Інститут громадянства в зарубіжних країнах.

5.   Юридичні гарантії прав і свобод людини та громадянина в зарубіжних країнах.

 

Держава як основний елемент політичної системи
і як конституційно-правовий інститут

(для самостійного вивчення)

 

План

 

1.   Сучасні поняття держави.

2.   Функції держави.

3.   Державна влада.

 

Виборче право і виборчі системи зарубіжних країн. Референдум

 

План

 

1.   Поняття, соціально-політичне значення та види виборів в зарубіжних країнах.

2.   Виборче право в об’єктивному та суб’єктивному значенні. Конституційно-правове закріплення принципів виборчого права.

3.   Основні стадії виборчого процесу.

4.   Виборча система й її різновиди.

5.   Поняття, соціально-політичне значення та види референдуму в зарубіжних країнах.

 

Парламент в зарубіжних країнах

 

План

 

1.   Парламент і парламентаризм.

2.   Структура зарубіжних парламентів.

3.   Склад і порядок роботи парламенту в зарубіжних країнах.

4.   Компетенція парламенту.

 

Конституційне регулювання зовнішньої

політики зарубіжних країн

(для самостійного вивчення)

 

План

 

1.   Конституційні принципи зовнішньої політики зарубіжних країн.

2.   Визнання обмежень державного суверенітету та участь у міжнародних союзах.

3.   Конституційне розмежування зовнішньополітичних повноважень між федерацією та її суб’єктами.

4.   Розподіл зовнішньополітичних повноважень між вищими органами державної влади та управління.

 

Основи конституційного права США

 

План

 

1.   Конституція США 1787 р.

2.   Білль про права. Поправки.

3.   Соціально-економічна система. Політична система.

4.   Вищі органи влади США.

5.   Американський федералізм і органи влади штатів.

 

Основи конституційного права ФРН

 

План

 

1.   Основний закон ФРН 1949 р.

2.   Конституційно-правові основи суспільного ладу.

3.   Конституційно-правовий статус людини та громадянина.

4.   Вищі органи влади.

5.   Федеративний устрій й органи влади земель.

 

Основи конституційного права Франції

 

План

 

1.   Конституція Франції 1958 р.

2.   Конституційно-правові основи суспільного ладу Франції.

3.   Конституційно-правовий статус людини та громадянина у Франції.

4.   Вищі органи влади Франції.

5.   Місцеві органи управління та самоврядування.

 

Основи конституційного права Канади

(для самостійного вивчення)

 

План

 

1.   Конституція Канади.

2.   Основи правового статусу особи.

3.   Вищі органи державної влади.

4.   Федералізм Канади та місцеве управління.

 

Основи конституційного права Російської

Федерації

 

План

 

1.   Характеристика Конституції Російської Федерації 1993 р.

2.   Основи конституційного ладу Російської Федерації.

3.   Конституційно-правовий статус людини та громадянина.

4.   Виші органи влади.

5.   Політико-територіальний устрій та органи влади суб’єктів Російської Федерації.

 

Основи конституційного права Індії

(для самостійного вивчення)

 

План

 

1.   Конституція Індії 1950 р.

2.   Основи правового статусу людини та громадянина.

3.   Вищі органи влади.

4.   Індійський федералізм та місцеве управління і самоврядування.

 

Основи конституційного права Бразилії

(для самостійного вивчення)

 

План

 

1.   Конституція Бразилії 1988 р.

2.   Основи правового статусу особи.

3.   Вищі органи влади.

4.   Бразильський федералізм і місцеве управління та самоврядування.

 

Основи конституційного права Арабських країн

та Ізраїлю

(для самостійного вивчення)

 

План

 

1.   Конституційне право арабських країн.

2.   Конституційне право Ізраїлю.

 

5. основні поняття і терміни

 

Абсентеїзм – (від латин. absentis – відсутній) – відхилення виборців від участі у виборах до органів публічної влади або від участі у референдумі.

Автономія – (від гр. аutonomia – самоврядування) – право самостійного здійснення певних функцій державної влади або управління, яке надано конституцією якій-небудь частині держави.

Адміністративно-територіальний устрій – це розподіл державної території на певні частини з метою найбільш раціонального управління державою.

Авторитаризм – (від латин. auctoritas – влада, вплив) – антидемократична система організації державної влади, як правило, заснована на особистій або класовій диктатурі.

Агітація – (від латин. agitatio – приводження у рух) – розповсюдження ідей для впливу на свідомість, настрій, громадську активність населення з метою переконати у чому-небудь або схилити до певних дій, зокрема передвиборна агітація.

Адміністративна юстиція – система спеціальних органів щодо контролю за дотриманням законності та прав людини у сфері державного управління.

Альтинг – назва парламенту в Ісландії.

Апатрид, аполіт – (від гр. apatris, apolis – позбавлений вітчизни, держави) – особа, яка не має громадянства, підданства жодної держави.

Біженець – особа, яка була вимушена або має намір залишити місце свого постійного мешкання у зв’язку із загрозою насильства, переслідування та має бажання прибути на територію іншої держави.

Бікамералізм – двопалатна структура парламенту.

Білль – (від латин. bulla – документ із печаткою) – у Великій Британії, США, Канаді та ін. англомовних країнах – законопроект, який вноситься на розгляд до законодавчих органів, а також назва деяких конституційних актів, наприклад, Білль про права у США.

Біпатрід, біполіт – (від латин. bi – два, patris – батьківщина, polis – держава) – особа, що має подвійне громадянство.

Бундесрат – (від нім. Bundesrat – Федеральна рада) – Верхня палата парламенту Німеччини.

Бундестаг – (від нім. Bundestag – Федеральні збори) – найвищий представницький орган влади у Німеччині.

Вето – (від латин. veto – забороняю) – безумовна (абсолютна) заборона або обмежена (відкладна) заборона глави держави на введення в дію законопроекту парламенту.

Віце-Президент – у республіках заступник глави держави, який обирається одночасно з президентом та діє за дорученням президента.

Вибори – це державно-правова процедура, у ході якої громадяни формують органи публічної влади або обирають посадових осіб.

Виборче право – слід розглядати: 1) в об’єктивному значенні – сукупність норм, що регулює порядок формування органів публічної влади та посадових осіб; 2) у суб’єктивному значенні – право громадян обирати (активне виборче право) та бути обраним (пасивне виборче право).

Виборча застава – певна грошева сума, яку повинний внести кандидат на виборну посаду для своєї реєстрації.

Виборча квота(виборчий метр) – мінімальна кількість голосів виборців, яка необхідна для отримання одного депутатського мандата.

Виборча система – розглядається у двох аспектах: 1) порядок організації та проведення виборів, який заснований на принципах виборчого права; 2) сукупність державно-правових норм, на основі яких розподіляються мандати у виборному органі. Відрізняють – мажоритарну, пропорційну, змішану. Мажоритарна виборча система – (від латин. major – більший) – система визначення результатів голосування, за якою обраним вважається кандидат, що отримав більшість голосів виборців. Пропорційна виборча система – система визначення результатів голосування, за якою голосування здійснюється за партійними списками, причому кожний список отримує місця пропорційно кількості отриманих голосів виборців. Змішана – поєднання пропорційної та мажоритарної виборчих систем.

Виборчий округ – основна ланка територіальної організації населення, яка утворюється для проведення виборів у представницькі органи влади.

Вотум – (від латин. votum – бажання) – рішення, яке виражається за допомогою голосування. Вотум довіри або вотум недовіри – рішення парламенту з приводу схвалення або несхвалення діяльності уряду або міністра.

Гарантії прав людини – (від фр. garantir – забезпечувати) – правові засоби, які встановлюються державою для ефективної реалізації людиною своїх прав.

Глава держави – вища посадова особа, яка вважається носієм верховної влади та верховним представником держави в середині країни та на міжнародному рівні. У монархіях – монарх (від грец. monos – один + archos – правитель) – спадковий глава держави (цар, імператор, король, фараон, султан, емір, падішах). У республіках – (від латин. praesidentis – той, що сидить попереду) – виборний глава держави.

Глава уряду – керівник вищого виконавчого і розпорядчого органу влади (прем’єр-міністр, голова уряду, голова ради міністрів, канцлер, президент.

Громадянство – правовий зв’язок особи та певної держави. У монархіях поряд з терміном громадянство застосовується термін “підданство”.

Губернатор – (від латин. gubernator – правитель) – у зарубіжних державах вища посадова особа адміністративно-територіальної одиниці.

Двопартійна система – система, яка існує в умовах багатопартійності та за якою дві впливові партії періодично змінюють одна одну у вищих органах влади (наприклад, у США – республіканська та демократична партії).

Делеговане законодавство – прийняття виконавчою владою за дорученням парламенту нормативно-правових актів, які мають силу законів.

Делегування повноважень – (від латин. delegare – призначати, надсилати) – передача повноважень від одних органів до інших, зокрема делегування законодавчих повноважень.

Департамент – 1) основна адміністративно-терито-ріальна одиниця у Франції та ін. країнах; 2) назва міністерства, відомства, зокрема у США державний департамент – міністерство іноземних справ.

Депутат – (від латин. deputatus – посланий) – виборний представник населення в органах публічної влади.

Депутатський мандат – (від латин. mandatum – повноваження, наказ, доручення) – документ, який свідчить про обрання особи як депутата.

Державне (конституційне) право в зарубіжних країнах – розглядається у трьох аспектах: 1) як галузь – сукупність державно-правових норм, які регулюють основи державного ладу, основи правового статусу людини, форму правління, форму політико-територіального устрою; 2) як наука – система вчень, теорій, концепцій, знань про конституційно-правові принципи, норми, інститути, відносини, а також про закономірності їх розвитку; 3) як навчальна дисципліна – це один з навчальних курсів, що викладається у юридичних закладах, та у рамках якого вивчається досвід конституційного розвитку зарубіжних країн

Державний режим – сукупність методів, способів здійснення державної влади.

Дискреційна влада – (від фр. discretionnatis – той, що діє за власним розсудом) – право вищих органів влади, посадових осіб діяти за власним розсудом.

Загороджувальний пункт (бар’єр) – мінімум голосів виборців, який розраховується у відсотках та який необхідно отримати партії по всій країні для проходження у виборний орган.

Закон – нормативно-правовий акт, який приймається вищим представницьким органом або безпосереднім волевиявленням населення (референдальні закони). Конституційний закон – це нормативно-правовий акт, за допомогою якого вносяться зміни і доповнення до конституції. Органічний закон – нормативно-правовий акт, прийняття якого передбачено у конституції, який додає конституцію, при цьому не змінює її основні принципи.

Законодавча ініціатива – внесення проекту закону у законодавчий орган з метою його обговорення та прийняття.

Законодавчий корпус – сукупність депутатів усіх палат законодавчого органу.

Імміграція – (від латин. immigrare – вселятися) – в’їзд громадян однієї держави до іншої на постійне мешкання.

Іммунітет депутата – (від латин. immunitatis – визволення від чого-небудь) – недоторканність особи депутата від арешту, притягнення до відповідальності без згоди на те відповідного представницького органу.

Імператив – (від латин. imperativus – владний) – безумовна вимога, яка не передбачає вибору іншого варіанту дії.

Імпічмент – (від англ. impeachment – підвергати сумніву) – особливий порядок та встановлена у законодавстві процедура притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави.

Індемнітет – (від латин. indemnitas – відшкодування збитків) – 1) звільнення депутату від відповідальності за голосування у парламенті або за висловлення, які пов’язані з його професійною діяльністю; 2) грошева винагорода, яку отримує депутат парламенту за свою професійну діяльність з метою забезпечення його матеріальної незалежності.

Інагурація – (від латин. inauguro – присвячую) – урочиста процедура вступу на посаду глави держави.

Інтитуціоналізація – запровадження яких-небудь нових соціальних інститутів; правове й організаційне закріплення суспільно-політичних відносин.

Інтерпеляція – (від латин. interpellatio – перебиття розмови, скарга до суду) – особливий вид депутатського запиту до уряду або до окремого міністра з приводу їх професійної діяльності. Правовими наслідками інтерпеляції може бути формулювання вотуму недовіри або відмова у довірі.

Кабінет – 1) назва уряду у зарубіжних країнах; 2) група осіб, яка утворює персональний склад уряду.

Кандидат – (від латин. candidatus – одягнутий у біле) – претендент на заняття посади у порядку виборів або призначення, зареєстрований у встановленому порядку.

Канцлер – назва вищих посадових осіб.

Касація виборів – визнання виборів недійсними та скасування їх результатів внаслідок порушення конституції або законів про вибори.

Квестор – у парламенті посадова особа, яка виконує адміністративно-господарчі функції.

Кнесет – назва однопалатного парламенту Ізраїлю.

Коаліція – (від латин. coalitus – об’єднаний) – об’єд-нання для досягнення спільних цілей. Наприклад, коаліційний уряд – уряд, який складається з представників різних політичних партій.

Комітет – (від латин. committere – доручати) – 1) державний орган, який утворюється для проведення спеціальних заходів; 2) допоміжний орган парламенту, який утворюється зі складу палати.

Конвент – (від латин. conventus – збори) – назва органів, спеціально утворених для прийняття конституції або внесення змін до неї.

Конгресс – (від латин. congressus – збори, зустріч) – 1) назва парламенту у зарубіжних країнах; 2) назва суспільно-політичних організацій.

Конституційний контроль – контроль за відповідністю нормативно-правових актів положенням конституції, який здійснюється конституційними судами або спеціальними органами.

Конституція – (від латин. constitutio – встановлення) – нормативно-правовий акт, який закріплює основи державного ладу, форму правління, форму політико-територіального устрою, правове положення людини, порядок організації та компетенцію органів влади у центрі та на місцях, основні принципи правосуддя, виборчу систему та ін.

Контрасігнатура, контрасігнація – (від латин. contra – проти + signare – підписувати) – підпис глави уряду або відповідного міністра на акті глави держави, яка означає, що глава уряду або міністр бере на себе відповідальність за даний акт.

Курія – розряд виборців (за майновою, національною, релігійною та ін. ознаками), який утворюється у виборчих системах.

Ландтаг – (від нім. Land – земля + Tag – збори) – виборні законодавчі органи земель у Німеччині, Австрії, назва парламенту у Ліхтенштейні.

Легалізація – (від латин. legalis – законний) – дозвіл діяльності якої-небудь організації, надання юридичної сили якому-небудь акту, дії.

Легіслатура – (від латин. legis – закон +  latus – встановлений) – 1) строк повноважень, а також період діяльності законодавчого (представницького) органу; 2) назва законодавчих органів у деяких зарубіжних країнах.

Лоббі – (від англ. lobby – критий майданчик для прогулянок) – вплив на членів парламенту, державних службовців з прийняття певного рішення, необхідного для окремих осіб.

Меджліс – назва вищого законодавчого органу кількох мусульманських країн.

Метрополія – (від латин. meter – мати + polis – місто) – держава, яка має колонії.

Мер – (від латин. major – великий) – виборний глава муніципалітету міста.

Місцеве самоврядування – визнана з боку держави, самостійна та під власну відповідальність діяльність населення з приводу рішення місцевих проблем.

Монархія –(від гр. monarchia – єдиновладдя) – форма правління, за якою верховна влада зосереджена у руках єдиновладного глави держави – монарха та передається ним за спадщиною.

Муніципалітет – (від латин. municipium – місто, яке має самоврядування) – 1) одиниця соціально-територіальної структури суспільства, яка охоплюється єдиною системою управління на основі самоврядування; 2) виборний орган у системі місцевого самоврядування.

Муніципія – адміністративно-територіальна одиниця в країнах Латинської Америки.

Натуралізація – (від латин. naturalis – справжній) – прийняття іноземця у громадянство (підданство) даної держави.

Номос – (від гр. nomos – звичай, порядок) – релігійна, етична, правова або традиційно-обумовлена норма, яка має загальнообов’язковий характер.

Обструкція – (від латин. obstructio – завада) – метод парламентської боротьби, спрямований на зрив засідання шляхом утворення шуму, здійснення довгих промов, які не стосуються справи, тощо.

Октроювання – (від фр. octroi – дарування) – дарування монархом яких-небудь прав, привілеїв. Наприклад, конституції, які були даровані монархом.

Омбудсман – (від швед. ombudsman – представник інтересів) – спеціальна посадова особа, яка спостерігає за законністю та за дотриманням прав людини у сфері діяльності органів публічної влади.

Оппозиція – (від латин. oppositio – протиставлення) – 1) протиставлення власної політики іншій, як правило, офіційній; 2) виступ проти думки більшості у законодавчому органі.

Ордонанс – урядовий акт у Франції та ін. країнах.

Панашування – (від фр. panacher – змішувати одне з іншим) – у зарубіжних країнах право виборців голосувати за кандидатів із різних партійних списків.

Парламент – (від фр. parler – говорити) – загальнонаціональна представницька установа держави, яка здійснює законодавчі функції.

Парламентаризм – система організації та функціонування верховної державної влади, яка характеризується розподілом законодавчих і виконавчих повноважень при привілейованому становище парламенту.

Парламентарій – член парламенту.

Партія – (від латин. partis – частина, група) – добровільне об’єднання однодумців, яке виражає інтереси певної соціальної групи та керує ним для досягнення своїх цілей.

Петіція – колективне письмове звернення до органів державної влади.

Плебісцит – (від латин. plebis – народ + scitum – рішення, постанова) – опитування населення з приводу відповідної території.

Плюральний вотум – право виборців користуватися декількома голосами в залежності від майнового, освітнього та  ін. цензів.

Праймеріз – (від англ. primary – первісний) – 1) у США первісні збори виборців (як правило, за участю прихильників однієї партії) для висування кандидатів на виборні посади, а також сам процес голосування на таких зборах; 2) вибори делегатів на партійний з’їзд у США.

Преамбула – (від латин. preambulus – той, що йде попереду) – вступна частина нормативно-правового або міжнародного акта, та завдання прийняття такого акта. Наприклад, преамбула конституції.

Президія – (від латин. praesidere – сідати попереду, головувати) – 1) група осіб, обраних для керівництва зборами; 2) керівний орган якої-небудь установи. Зокрема, президія палати парламенту.

Прерогатива – (від латин. praerogativus – запрошений першим) – виключне право, яке належить державному органу або посадовій особі. Зокрема, прерогатива парламенту – законодавча діяльність тощо.

Префект – у зарубіжних країнах посадова особа, яка стоїть на чолі департаменту, округу або іншої адміністративно-територіальної одиниці.

Проференційне голосування – (від латин. praeferens – віддання переваги) – можливість виборця визначити своє відношення до кожного кандидата з партійного списку.

Промульгація – (від латин. promulgatio – оголошення, оприлюднення) – офіційне оприлюднення закону, яке передбачає санкціонування законопроекту главою держави у встановлені строки, а також публікація закону в офіційному виданні.

Пророгація – (від латин. prorogatio – продовження) – відкладання засідання парламенту за рішенням глави держави.

Ратифікація – (від латин. ratus – затверджений + fasio – діяти) – в державно-правовому значенні – це – затвердження у встановленому порядку поправок до конституції.

Регенство – (від латин. regentis – правлячий) – у монархіях тимчасове правління однієї або декількох осіб у випадку тривалої незайнятості трону.

Регламент – (від латин. regula – норма, правило) – 1) правила, які регулюють порядок діяльності державного органу, зокрема, регламент палати парламенту; 2) порядок ведення засідань, зборів, конференцій тощо.

Резолюція – (від латин. resolutio – рішення) – 1) назва актів, які приймаються парламентом; 2) рішення, яке приймається колегіальним органом у результаті обговорення; 3) надпис на документі, яку ставить посадова особа та містить у собі прийняте ним рішення.

Репатріація – (від латин. re – назад + patria – батьківщина) – повернення на батьківщину переміщених осіб, військовополонених, біженців.

Республіка – (від латин. res publica – суспільна справа) – форма правління, за якою глава держави обирається громадянами або представницькою установою.

Референдум – (від латин. referendum – то, що повинне бути оголошено) – голосування громадян з приводу питань державного значення.

Риксдаг – парламент у Швеції.

Сейм – у країнах Прибалтики і Східної Європи назва палати парламенту.

Сенат – (від латин. senatus – старий) – 1) верхня палата парламенту у зарубіжних країнах; 2)назва вищого органу місткового управління.

Сесія – (від латин. sessio – засідання) – форма діяльності колегіальних органів, які періодично збираються у повному складі. Зокрема парламентська сесія.

Сецесія – (від латин. secedo – уходжу) – вихід із складу держави його частини.

Спікер – (від англ. speaker – оратор) – голова палати парламенту в англомовних країнах.

Статут – (від латин. statutum – постановляю) – 1) положення, яке визначає порядок організації та діяльності установ; 2) у Великій Британії акти, що приймає парламент.

Суверенітет – (від фр. souverainete – верховна влада) – верховенство і незалежність влади. У

Унітарна держава – (від латин. unitas – єдиний) – форма політико-територіального устрою, за якою територія держави складається з адміністративно-територіальних одиниць.

Уряд – вищий виконавчий орган держави.

Федерація – (від латин. foederatio – союз, об’єднання) – у багатонаціональних країнах форма політико-територіального устрою, за якою члени (суб’єкти), що входять до складу федерації, мають власні предмети ведення.

Філіація – (від латин. filialis – син) – набуття громадянства у силу народження.

Форма політико-територіального устрою – це певний порядок розподілення території країни на частини, визначення правового статусу та взаємовідносин центральних органів влади з органами влади складових частин країни.

Форма правління – це певний порядок організації верховної влади у державі.

Фракція– (від латин. fractio – розламування) – організована група членів політичної партії у парламенті.

Ценз – (від латин. census – підрахування, оцінка) – передбачені у законодавстві обмеження використовувати які-небудь права, зокрема, виборчі цензи – обмеження політичного права громадянина.

Шаріат – зведення релігійних і правових норм, складене на основі Корану і сунни, яке містить норми державного права та інших галузей права.

 

 

 

6. Поточний (модульний) та підсумковий

контроль знань студентів

 

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

 

 

Курс

Напрям освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчального курсу (структура залікового кредиту)

 

Кількість кредитів

ECTS: 6,0

 

 

 

 Модулів: 3

 

Змістових модулів:3

 

 

Загальна кількість

годин: 142

 

Тижневих годин: 6

 

6.0601

“Право”

 

7.060101

“Спеціаліст”

 

Обов’язкова:

 

 

Модуль I

Лекції: 60

Практичні заняття: 60

 

Модуль ІI

Індивідуальна робота: 12

 

Модуль III

Самостійна робота: 38

 

Вид контролю: поточний модульний контроль, іспит

 

Організація поточного модульного контролю

 

Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн” здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК) та підсумкового контролю знань (ПКЗ). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів є відповідні частини навчальної програми з дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн”, засвоєння якої перевіряється під час ПМК.

Завданнями поточного модульного контролю є перевірка розуміння та засвоєння матеріалу з навчальної дисципліни “Державне (конституційне) право зарубіжних країн”, умінь самостійно опрацьовувати тексти конституцій та чинного законодавства зарубіжних країн, здатності осмислити зміст тем навчального курсу, вмінь публічно чи письмово представити певний матеріал.

Об’єктами ПМК знань студентів є успішність на семінарських заняттях та виконання модульних контрольних завдань.

Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем наприкінці вивчення кожного змістового модулю.

Критеріями оцінювання ПМК є:

а) систематичність, активність та успішність роботи студента на лекціях, семінарських заняттях, самостійне опрацювання тем – від 0 до 5 балів;

б) оцінка за модульну контрольну роботу (у тому числі у формі тестів) – від 0 до 5 балів.

Виконання модульних контрольних завдань може проводитися у формі тестування.

Конкретний перелік тестів, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року.

Підсумковий бал за результатами ПМК, оформлюється під час останнього семінарського заняття відповідного семестру.

Кожен модуль оцінюється у 10 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента і враховуються (при необхідності) при виставленні балів ПКЗ. Загальна кількість балів за ПМК складає 30 балів.

У разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин студенти мають право, за дозволом декана (викладача), скласти їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає кафедра.

 

7. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

(індивідуальні навчально-дослідні завдання)

 

Згідно з “Положенням про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з державного (конституційного) права зарубіжних країн може включать до себе: участь у роботі студентського наукового гуртка (проблемної групи) з державного (конституційного) права зарубіжних країн, студентських конференцій, конкурсів, олімпіад; написання рефератів та їх презентацію; анотацій до прочитаної додаткової літератури; бібліографічний опис літератури; переклад іноземних текстів встановлених обсягів та ін. форми роботи.

Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється за власними інтересами та попереднім узгодженням з викладачем. Завдання для індивідуальної роботи студент отримує на початку навчального року.

Організацію, контроль та оцінку виконаної індивідуальної роботи студентів здійснює куратор, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. Результати індивідуальної роботи студента оцінюються не пізніше ніж за 15 днів до початку екзаменаційної сесії, під час якої він має скласти “Державне (конституційне) право зарубіжних країн”. За індивідуальну роботу студент отримує максимально 20 балів.

 

 

 

8. ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ДЕРЖАВНЕ (КОНСТИТУЦІЙНЕ) ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН”

 

1. Конституційне (державне) право як галузь права в зарубіжних країнах, як наука і як навчальна дисципліна. Загальна характеристика.

2. Співвідношення термінів “державне” та “конституційне” право.

3. Конституційне право – як галузь права. Його сутність, зміст і місце у системі права.

4. Конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах. Методи їх регулювання. Суб’єкти і об’єкти конституційно – правових відносин.

5. Джерела конституційного права зарубіжних країн. Види і особливості в різних країнах.

6. Наука конституційного права. Історичний аспект.

7. Сучасні напрямки та доктрини в науці конституційного права.

8. Особливості конституційного (державного) права мусульманських країн.

9. Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна: предмет, методи, система.

10. Поняття конституції. Ії сутність. Юридична та фактична конституції.

11. Основні етапи конституційного розвитку зарубіжних країн. Тенденції конституційного розвитку у сучасний період.

12. Класифікація конституцій.

13. Порядок прийняття конституцій зарубіжних країн, внесення до них змін та доповнень.

14. Структура конституцій. Характеристика їх окремих частин.

15. Співвідношення норм зарубіжних конституцій і “органічних законів” (висвітлити на прикладах окремих країн).

16. Поняття конституційного контролю (нагляду).

17. Види конституційного контролю.

18. Органи конституційного контролю.

19. Компетенція органів конституційного контролю.

20. Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю.

21. Класифікація зарубіжних країн в залежності від їх соціального та економічного розвитку.

22. Конституційно-правові основи суспільного ладу зарубіжних країн.

23. Економічна система її конституційно-правового регулювання окремих країн.

24. Соціальна структура суспільства (на прикладі окремих країн).

25. Політична система в широкому розумінні. Її конституційно-правове регулювання.

26. Політичні партії. Їх сутність, організація, функції. Конституційно-правове регулювання.

27. Інституціоналізація політичних партій в зарубіжних країнах. Їх конституційно-правовий статус.

28. Роль політичних партій у політичній організації суспільства.

29. Підприємницькі організації, профспілки, церква в зарубіжних країнах.

30. Групи тиску. Лобізм.

31. Конституційно-правовий статус особистості в зарубіжних країнах. Поняття громадянства.

32. Способи набуття і втрати громадянства.

33. Конституційні права та свободи. Загальна характеристика та їх класифікація.

34. Рівність та рівноправність громадян. Заборона дискримінації.

35. Політичні права та свободи.

36. Екологічні, соціальні та культурні права.

37. Особисті права та свободи.

38. Судовий та інший юридичний захист прав і свобод.

39. Омбудсман.

40. Форма держави в зарубіжних країнах. Загальна характеристика. Причини різноманітності форм держави.

41. Форми правління. Загальна характеристика.

42. Монархія. Її види і ознаки.

43. Парламентарна монархія (показати на прикладі окремих країн).

44. Президентська республіка. Її ознаки (показати на прикладі окремих країн).

45. Парламентська республіка. Її ознаки (показати на прикладі окремих країн).

46. Напівпрезидентська республіка. Її ознаки (показати на прикладі окремих країн).

47. Нетипові форми правління. На прикладі Швейцарії, Ірану, Ватикану та ін. країн.

48. Поняття політико-територіального (державного) устрою.

49. Унітарна форма політико-територіального (державного) устрою. Основні риси. Види унітарних держав.

50. Основні риси федерації в зарубіжних країнах. Відмінність федерації від конфедерації. Правове положення федеральних територій.

51. Розподіл компетенції між федерацією і її суб’єктами. Сецесія.

52. Автономія в зарубіжних країнах (на прикладі Італії, Індії, Іспанії, КНР). Її види.

53. Політичний (державний) режим в зарубіжних країнах. Поняття і види. Фактори, які визначають встановлення політичного (державного) режиму, а також його еволюцію.

54. Демократичний режим, його загальні риси й особливості в окремих країнах.

55. Антидемократичні режими, їх характерні риси.

56. Вплив авторитарних режимів на форму державної організації.

57. Вибори: поняття, сутність, види. Конституційно-правове регулювання.

58. Загальна характеристика виборчого права в зарубіжних країнах. Виборче право в об’єктивному і суб’єктивному значенні.

59. Принципи виборчого права.

60. Виборчий процес, його основні стадії.

61. Виборчі системи і їх види. Загальна характеристика.

62. Мажоритарна виборча система та її види.

63. Пропорційна виборча система. Розподіл депутатських місць у партійному списку.

64. Змішані та нетрадиційні (напівпропорційні) виборчі системи.

65. Референдум: поняття, сутність, види. Конституційно-правове регулювання референдумів.

66. Парламент і парламентаризм в зарубіжних країнах.

67. Класифікація парламентів в зарубіжних країнах.

68. Внутрішня організація парламенту і його палат. Роль голови (спікера), депутатських об’єднань, комітетів і комісій. Процес їх роботи.

69. Палати парламенту: їх кількість, порядок формування і роботи.

70. Основні повноваження парламенту в зарубіжних країнах.

71. Форми парламентського контролю за державною адміністрацією і їх зв’язок з формами правління.

72. Законодавча процедура в палатах парламенту.

73. Поняття, види, сутність та причини розвитку делегованого законодавства у Франції, Іспанії, ФРН, Італії і інших країнах.

74. Правове положення депутата парламенту. Імунітет і індемнітет.

75. Правове положення голови держави в зарубіжних країнах.

76. Монарх. Його правове положення. Системи наслідування престолу.

77. Правове положення президента у сучасних зарубіжних країнах. Способи обрання президента, їх політичне значення (На прикладі президентської, напівпрезидентської і парламентської форми правління).

78. Взаємовідносини президента і парламенту в президентських, парламентських республіках.

79. Акти голови держави. Сутність інституту контрасигнатури.

80. Інститут вето голови держави, його види й оцінка.

81. Дострокове усунення президента з посади. Імпічмент.

82. Порядок формування уряду. Взаємовідносини з парламентом і головою держави.

83. Голова уряду в зарубіжних країнах, його статус при різних формах правління.

84. Компетенція і функції уряду.

85. Поняття судової влади і її місце в системі розподілу влади.

86. Конституційні основи організації судової влади

87. Системи судових органів. Органи і посадові особи, які сприяють здійсненню судової влади.

88. Конституційний статус суддів у зарубіжних країнах.

89. Конституційні принципи здійснення судової влади.

90. Поняття місцевого управління і місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

91. Системи місцевого управління.

92. Структура, склад і порядок роботи органів місцевого управління.

93. Компетенція органів місцевого управління та їх відносини з центральними органами держави.

94. Державні інтереси зарубіжних країн. Конституційні принципи зовнішньої політики зарубіжних країн.

95. Правова природа Європейського Союзу. правовий статус держав-членів Європейського Союзу.

96. Конституція США.

97. Білль про права. Поправки до Конституції США.

98. Соціальна економічна система США.

99. Вищі органи державної влади США.

100. Партії та партійна система США.

101. Судова влада США.

102. Американський федералізм (США).

103. Місцеве самоврядування та управління в США.

104. Основний закон ФРН 1949 р.

105. Партії і вибори в ФРН.

106. Основи державного ладу ФРН.

107. Вищі органи державної влади ФРН.

108. Федералізм і самоврядування в ФРН.

109. Судова система ФРН.

110. Конституція Франції 1958 р.

111. Правове регулювання громадських об’єднань Франції.

112. Вибори і референдум Франції.

113. Вищі органи державної влади Франції.

114. Регіональне і місцеве управління та самоврядування Франції.

115. Судова влада Франції.

116.Конституція Великої Британії. Основи конституційного права Великої Британії

117. Конституційно-правовий статус людини та громадянина Великої Британії.

118. Політичні партії та партійна система Великої Британії.

119. Вищі органи державної влади Великої Британії.

120. Судова влада Великої Британії.

121. Політико-територіальний устрій. Організація влади на місцях у Великій Британії.

122. Конституція Італії 1947 р.

123. Права й обов’язки громадян Італії. Правовий статус особи Італії.

124. Виборче право і система. Референдум Італії.

125. Вищі органи державної влади Італії.

126. Конституційний суд Італії.

127. Обласна автономія і місцеве самоврядування Італії.

128. Судова система Італії.

129. Федеральна Конституція Швейцарської Конфедерації 2000 р.

130. Конституційні основи правового статусу людини і громадянина Швейцарії.

131. Партійна система і політичні партії Швейцарії.

132. Вибори і референдум Швейцарії.

133. Вищі органи державної влади Швейцарії.

134. Політико-територіальний устрій Швейцарії.

135. Місцеве самоврядування Швейцарії.

136. Конституція Канади 1982 р.

137. Основи правового статусу особи Канади.

138. Вищі органи державної влади Канади.

139. Федералізм Канади, правове положення провінцій, місцеве самоврядування і управління Канади.

140. Судова система Канади.

141. Конституція РФ 1993 р.

142. Федеративний устрій РФ.

143. Вищі органи державної влади РФ.

144. Конституційний Суд Російської Федерації.

145. Місцеве самоврядування Російської Федерації.

146. Конституція Польщі 1997 р.

147. Вищі органи державної влади Польщі.

148. Конституційний трибунал, державний трибунал, найвища палата контролю. Уповноважений з прав громадян Польщі.

149. Зміна Конституції Польщі.

150. Місцеве самоврядування Польщі.

151. Конституція Болгарії 1991р.

152. Конституційні основи правового статусу особи Болгарії.

153. Конституційні основи суспільного ладу Болгарії.

154. Вищі органи державної влади Болгарії.

155. Судова влада та правоохоронні органи Болгарії.

156. Конституція КНР 1982 р.

157. Політична система КНР.

158. Виборча система КНР.

159. Система державних органів КНР.

160. Органи суду і прокуратури КНР.

161. Національно-державний устрій КНР.

162. Адміністративно-територіальний поділ КНР.

163. Конституція Японії 1947 р.

164. Основи правового статусу особи Японії.

165. Вищі органи державної влади Японії.

166. Судова влада Японії.

167. Місцеве самоврядування і управління Японії.

168. Конституція Бразилії 1988 р.

169. Основи правового статусу особи Бразилії.

170. Вищі органи державної влади Бразилії.

171. Конституційний нагляд Бразилії.

172. Бразильський федералізм Бразилії.

173. Місцеве самоврядування і управління Бразилії.

174. Конституція Індії 1950 р.

175.Основи конституційно-правового статусу людини та громадянина в Індії.

176.Вищі органи влади Індії.

177.Федеративний устрій Індії.

178.Місцеве самоврядування і управління Індії.

179.Основи конституційного права Арабських країн.

180. Основи конституційного права Ізраїлю.

 

 

9. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ

 СТУДЕНТІВ

 

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з державного (конституційного) права зарубіжних країн здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100 – бальною шкалою. Завдання ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на ПКЗ – від 0 до 50 балів.

ПКЗ з державного (конституційного) права зарубіжних країн проводиться у формі іспиту з основних питань, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані конституційно-правові знання з сучасними політико-правовими проблемами.

Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання екзаменаційних завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводяться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються три питання з державного (конституційного) права зарубіжних країн.

До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку відповідно до такої шкали:

 

 

Оцінка за шкалою ЕСТS

 

 

 

 

Визначення

Оцінка

за національною шкалою

Оцінка за

100-бальною шкалою, що

використовується в НЮАУ

А

Відмінно – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

5

90-100

В

Дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками

4

80 – 89

С

Добре – у загальному правильна робота з певною кількістю незначних помилок

 

75-79

D

Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків

3

70-74

Е

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

 

60-69

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти

2

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс

 

1-34

 

 

 

10. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Георгіцу А.З. Конституційне право зарубіжних країн. –Тернопіль: Астон. 2003. – 431 с.

Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія / В.О. Ріяка, К.О. Закоморна.– К.: Юрінком Інтер, 2007.– 382 с.

Конституційне право зарубіжних країн / За ред. В.О. Ріяки.– К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

Лісничий В.В.. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. – К.: Професіонал, 2004.– 336 с.

Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К.: Укр. центр правн. студій, 1999. – 320 с.

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підруч. – К.: Вища шк., 1997. – 264 с.

 

 

 

 

 

 

Н а в ч а л ь н е    в и д а н н я

 

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ

ПОСІБНИК

 

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ТА семінарських ЗАНЯТЬ

з навчальної дисципліни

“Державне (конституційне) право зарубіжних країн”

 

(відповідно до вимог ECTS)

 

 

 

 

Укладачі: Ріяка В’ячеслав Олександрович

                 Закоморна Катерина Олександрівна

 

 

 

                 Відповідальний за випуск М.В.Буроменський

 

Редактор  Н.І. Верховська

Комп’ютерна верстка  Л.П. Лавриненко

 

 

 

План 2007, поз. 44

 

Підп. до друку  28.09.2007. Формат  84х108 1/32. Папір офсетний.      

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк.2,81. Облік.-вид. арк.1,31 Вид. № 112

Тираж        прим. Зам. №2704. Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.