тематика курсових робіт

з навчальної дисципліни

“кримінальний процес”

для студентів заочної форми навчання

Тематика курсових робіт з навчальної дисципліни “Кримінальний процес” для студентів заочної форми навчання / Уклад.: Ю.В. Хоматов, О.І. Бережний, О.М. Дроздов та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 30 с.

У к л а д а ч і: Ю.В. Хоматов,

О.І. Бережний,

Л.О.Богословська,

О.М. Дроздов,

М.О. Карпенко,

І.Ю. Мірошников,

С.Б. Фомін.

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 6 від 16.08.2007 р.)

З м і с т

Загальні положення..................................................................3

Тема 1. Система кримінального процесу України (стадії

та окремі провадження)..............................................

Тема 2. Принцип публічності (офіційності)

у кримінальному процесі та його реалізація.............

Тема 3. Органи досудового слідства, їх повноваження та

функції при провадженні в кримінальній справі....

Тема 4. Предмет та процес доказування: зміст і елементи..

Тема 5. Порядок обрання, продовження, зміни та відміни

запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.......

Тема 6. Приводи та підстави до порушення кримінальної

справи..........................................................................

Тема 7. Загальні умови досудового слідства.........................

Тема 8. Взаємодія органів досудового слідства і дізнання..

Тема 9. Загальні умови судового розгляду............................

Тема 10. Сутність та значення перегляду

судових рішень в кримінальному судочинстві......

Загальні положення

Професійна підготовка фахівця-юриста забезпечується вивченням комплексу навчальних дисциплін, у тому числі й курсу кримінального процесу. Протягом 2006 р. вченою радою академії схвалено і наказом ректора затверджено “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців”. Специфічними вихідними положеннями Болонського процесу є принципи гуманізації і гуманітаризації, демократизації, індивідуалізації, диференціації, інтеграції, кредитності, модульності.

Важливою формою контролю знань і вмінь студента є виконання ним індивідуальних навчально-дослідних завдань: написання наукової роботи, реферату та курсової роботи.

Мета курсової роботи – набуття студентом поглиблених знань з предмета, навичок тлумачення чинного законодавства, вміння аналізувати літературні джерела, які відбивають сучасні наукові дослідження кримінального судочинства, самостійно шукати і знаходити відповіді на питання юридичної практики.

Процес підготовки курсової роботи сприяє оволодінню знаннями не тільки з однієї теми, обраної студентом, але й вимагає опанування предмета в цілому, оскільки вирішення навіть вузького питання буде успішним, якщо воно ґрунтується на більш широкій науковій обізнаності в даній галузі. Тому написанню курсової роботи має передувати вивчення відповідного розділу курсу.

Для курсових робіт пропонуються найважливіші і найактуальніші в кримінально-процесуальному праві теми, до кожної з них надається зразковий план і список рекомендованої літератури. При розкритті першого пункту плану потрібно також обґрунтувати актуальність обраної теми. У заключній частині роботи слід зробити висновки.

Обов’язковими є посилання в тексті на літературні джерела. Якщо їх використано менше п’яти, то робота до захисту не приймається.

Поряд з традиційними джерелами (законодавчі акти, міжнародні документи, відомчі нормативні акти та методичний матеріал, монографії, статті тощо) базовими можуть бути дані: а) про діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, опубліковані в спеціальних правових виданнях та в пресі; б) узагальнення слідчої, прокурорської й судової практики, проведені працівниками відповідних правозастосовчих органів; в) одержані шляхом анкетування та проведення інтерв’ю з працівниками органів дізнання, слідства, прокуратури, а також суддів.

Обов’язковим при написанні роботи з кримінального процесу є долучення матеріалів про діяльність органів дізнання, слідчої, прокурорської й судової практики, опублікованих у офіційних виданнях.

Особливістю написання курсової роботи з кримінального процесу для студентів заочної форми навчання є обов’язкове виконання практичних завдань, які стосуються теми курсової роботи, обраної студентом.

Важливою вимогою до курсових робіт є оформлення і стиль викладення. Робота має бути написана грамотно, без повторювань. Сторінки нумеруються у верхньому правому куті. У підрядкових примітках при посиланні на літературне джерело необхідно вказувати: прізвище, ініціали автора, повну назву джерела, місце видання, видавництво, рік видання, сторінку посилання. Це ж стосується й оформлення літератури, яка повинна наводитися наприкінці курсової роботи після висновків.

Дослівний перепис тексту монографій, підручників, статей чи інших літературних джерел без відповідного посилання на них у тексті курсової роботи є підставою для повернення роботи на доопрацювання.

Оформлена належним чином курсова робота (обсяг – 30 – 45 сторінок рукописного тексту) з викладенням плану роботи, списком використаних нормативних актів та літератури подається на кафедру.

Т е м а 1. Система кримінального процесу України

(стадії та окремі провадження)

П л а н

1. Поняття та система стадій кримінального процесу.

2. Загальна характеристика досудових стадій прова-дження по кримінальній справі.

3. Сутність судових стадій кримінального процесу: особливості та відмінності проваджень.

4. Диференціація кримінально-процесуальної форми.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Кримінально-процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: “Юрисконсульт”; КНТ, 2006.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. // Право України. – 1996. – № 12. – С. 91 – 93.

Про практику застосування судами України законо-давства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.06.1986 р. № 6 //Зб. постанов Пленуму Верхов. Суду України. – 1995. – Ч 2. – С. 322.

Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.10.1989 р. № 8 // Зб. постанов Пленуму Верхов. Суду України. – 1995. – Ч 2. – С. 284.

Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 р. № 7 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 5.

Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 1 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 7. – С. 9.

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 2 // Там же. – 2006. – № 7. – С. 11.

Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р. № 5 // Зб. постанов Пленуму Верхов. Суду України. – 1995. – Ч. 2. – С. 264.

Кримінальний процес України: Підруч. / Грошевий Ю.М., Мирошниченко Т.М., Хоматов Ю.В. та ін. / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Денисюк П.Д. Протокольна форма дізнання. – Рівне: Волинські обереги, 2005. – С. 140.

Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу. – К., 2005.

Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія, практика. – К., 2004.

Строгович М.С. Избранные труды / В 3-х т. – М., 1990 – 1991. – Т.1.

Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру. – Х.: Право, 2002.

Завдання

1. Які з наведених дій є кримінально-процесуальними:

– опитування очевидців злочину дільничим інспектором;

– доручення на проведення оперативно-розшукових заходів з метою перевірки заяви про вчинений злочин;

– порушення кримінальної справи;

– пред’явлення для впізнання;

– одержання адвокатом висновків спеціаліста в конкретній галузі знань з приводу фактів у кримінальній справі;

– візуальне зовнішнє спостереження за особою, яка вчинила злочин;

– судово-медичне освідування;

– негласне проникнення до житла особи, підозрюваної у вчиненні злочину;

– заперечення слідчим проти вказівок прокурора вищестоящому прокурору;

– допит підсудного;

– проведення бухгалтерської ревізії;

– винесення постанови суддею про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

– закриття провадження в кримінальній справі суддею;

– подача скарги захисником засудженого до Європейського суду з прав людини.

Т е м а 2. Принцип публічності (офіційності)

у кримінальному процесі та його реалізація

П л а н

1. Поняття та значення принципу публічності.

2. Місце принципу публічності в системі принципів кримінального процесу.

3. Справи приватного обвинувачення: особливості їх порушення, судового розгляду та закриття у зв’язку з примиренням потерпілого з обвинуваченним

4. Справи приватно-публічного та публічного обвинувачення, їх загальна характеристика.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. // Право Укрїни. – 1996. – № 12. – С. 91 – 93.

Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 № 13 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 6.

Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 // Тм же. – 2006. – № 2 – С. 13 – 6.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Маляренко В.Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 7. – C. 2 – 11.

Мирошниченко Т.М., Філін Д.В. Система принципів кримінального процесу: Конспект лекцій. – Х: Нац. юрид. акад. України, 1995. – 40 с.

Ноздріна М.О. Сутність принципу публічності за новим кримінально-процесуальним законодавством // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – Вип. 18. – C. 166 – 171.

Попелюшко В.О. Публічність кримінального судочинства і захист // Адвокат. – 2003. – № 2. – C. 7 – 10.

Тыричев И. В. Принципы советского уголовного процесса. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 80 с.

Черненко А.П., Шиян А.Г. Право суду першої інстанції на порушення кримінальної справи у контексті принципів публічності та змагальності // Проблеми правознавства та правоохорон. діяльності. – Донецьк: ДІВС, 2003. – № 3. – С. 181 – 188.

Завдання

При розгляді цивільної справи про розірвання шлюбу між Б. та А. свідок – мати Б. – довела до відома суду, що шлюб між її донькою та А. був із самого початку приречений, тому що його причиною стала незапланована вагітність як наслідок зґвалтування Б. з боку А. За домоленістю між батьками, а також щоб уникнути кримінальної відповідальності, А. проти своєї волі одружився з Б.

Суддя дійшовши висновку, що в діях А. є ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, керуючись ст. 4 КПК України, виніс постанову про порушення кримінальної справи і направив її для розслідування до прокуратури району.

Оцініть дії судді.

Т е м а 3. Органи досудового слідства, їх повноваження та функції при провадженні в кримінальній справі

П л а н

1. Поняття та види органів досудового слідства.

2. Повноваження і функції органів досудового слідства.

3. Підстави і порядок створення слідчої та слідчо-оперативної групи.

4. Прокурорський нагляд і судовий контроль за діями та рішеннями органів досудового слідства.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про прокуратуру: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793 (зі змін.).

Про міліцію: Закон України // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 4. – С. 20 (зі змін.).

Про Службу безпеки України: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382 (зі змін.).

Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 6. – С. 37 (зі змін.).

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 // Право Укрїни. – 1996. – № 12. – С. 91 – 93.

Кримінальний процес України: Підруч. / Грошевий Ю.М., Мірошниченко Т.М., Хоматов Ю.В. та ін. / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса. – Х., 1997.

Вапнярчук В.В. Процесуальне становище соби, яка провадить дізнання. – Х.: Торсінг, 2001.

Задорожній В. Досудове слідство: окремі нотатки // Юрид. вісн. України. – 2005. – № 14. – С. 1, 10.

Маляренко В. Досудове слідство: його недоліки і реформа // Віче. – 2004. – № 10. – С. 15 – 18.

Організація роботи в органах прокуратури: Навч. посіб. / За заг. ред. І.Є. Марочкіна, О.М. Толочка. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002.

Півненко Л. Проблеми групового розслідування кримінальних справ // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 4852.

Погорецький М.А. Досудове слідство України: історія і сучасність // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 216 – 227.

Федченко В. Про обсяг повноважень слідчого при повадженні досудового слідства у складі групи // Підприємництво, госп-во і право. – 2002. – № 5. – С. 84 – 87.

Юркова Г. Досудове слідство: шляхи його прискорення // Право України. – 2000. – № 4. – С.51 – 53.

Завдання

Прокурор району, вивчивши в порядку нагляду за виконанням законів органами дізнання і судового слідства кримінальну справу по обвинуваченню М., дав слідчому такі вказівки: 1) провести обшук в квартирі Н. з метою виявлення знаряддя спричинення тяжкої шкоди здоров’ю потерпілому; 2) допитати сусідів М. про те, що їм відомо про його поведінку в день вчинення злочину; 3) обрати М. запобіжний захід у вигляді взяття під варту; 4) притягнути М. як обвинуваченого.

Слідчий розглянув вказівки прокурора і притягнув М. як обвинуваченого, вважаючи дану вказівку обгрунтованою. Усі інші вказівки він виконувати не став, а кримінальну справу зі своїми запереченнями направив прокурору району.

Така само ситуація, але слідчий виконав усі вказівки прокурора, окрім вказівки про притягнення М. як обвинуваченого.

Чи правільні дії слідчого?

Т е м а 4. Предмет та процес доказування:

зміст і елементи

П л а н

1. Поняття предмета доказування у кримінальній справі.

2. Структура предмета доказування.

3. Процес доказування у кримінальному процесі.

4. Особливості доказування в окремих стадіях кримі-нального процесу.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 // Право України. – 1996. – № 12. – С. 91 – 93.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Бринцев В.Д., Мирошниченко Т.М. Проблеми доказування у кримінальному процесі. – Х: Нац. юрид. акад. України, 1998.

Барабаш Т. Предмет доказування в кримінальному процесі: гносеологічний аспект // Підприємництво, госп-во і право. – 2003. – № 6. – С. 88 – 91.

Грошевой Ю.М., Стахівський С.Ф. Докази і доказування у кримінальному процесі: Наук.-практ. посіб. – К.: КНТ, 2006. – С. 272.

Дєєв М.В. До питання про зміст предмета доказування в кримінальному процесі України // Держава і право. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – Вип. 12. – С. 483 – 485.

Іщенко В.М. Способи збирання доказів у кримінальному процесі України // Право України. – 2000. – № 10. – С. 75 – 78.

Костін М. Поняття “доказування” у кримінальному процесі // Право України. – 2004. – № 1. – С. 143 – 147.

Котюк І.І. Засоби доказування: проблеми визначення // Держава і право. – Вип. 29. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2005. – С. 491 – 497.

Сибільова Н.В. Допустимість доказів у радянському кримінальному процесі. – К., 1991.

Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. – К., 2005.

Завдання

При розслідуванні в кримінальній справі про пограбування магазину по вул. Краснодарській у м. Харкові до слідчого звернувся громадянин С., який заявив, що він проживає у будинку напроти магазину. 23 лютого 2006 року приблизно о 22 год 30 хв він вийшов на балкон своєї квартири покурити і побачив, як двоє невідомих зламували двері магазину. Він повернувся до квартири, узяв свою відеокамеру і зняв на відеоплівку, як невідомі виносили з магазину ящики, грузили їх у машину, що стояла неподалік, і від’їджали з місця події.

Оцініть доказове значення відеоплівки. Як має діяти слідчий?

Т е м а 5. Порядок обрання, продовження, зміни

та відміни запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

П л а н

1. Підстави та процесуальний порядок обрання запобіжного заходу взяття під варту.

2. Строки тримання під вартою обвинуваченого на стадії досудового слідства та підсудного в стадії судового розгляду кримінальних справ.

3. Процесуальний порядок зміни та відміни запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

4. Роль прокурорського нагляду та судового контролю за законністю та обгрунтованістю застосування запобіжного заходу взяття під варту.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30.06.1993 р. № 3352-ХП // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 р. № 9 // Право Укрїни. – 1996. – № 12. – С. 91 – 93.

Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квіт. 2003 р. № 4 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 3. – С. 6.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Борисов В.І., Глинська Н.В., Зеленецький В.С., Шило О.Г. Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі. – Х., 2005.

Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та його оскарження // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С. 92 – 97.

Курило О. Особливості розгляду справ про взяття під варту та продовження строків тримання під вартою // Юрид. Україна. – 2005. – № 8. – С. 64 – 68.

Клочков В. Мета і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту // Юрид. газ. – 2004. – 8 груд. (№ 22).

Маринів В., Шило О. Застосування щодо підсудного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та його оскарження // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С. 92 – 97.

Мальків Г. Дотримання процесуальних строків при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного та обвинуваченого // Підприємництво, госп-во і право. – 2005. – № 6. – С. 139 – 143.

Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. – М., 1989.

Тищенко О.І. Особливості судового розгляду при обранні запобіжного заходу тримання під вартою // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2005. – Вип. 73. – С. 202 – 208.

Шило О. Глинська Н. Взяття під варту повинно застосовуватись виключно на підставі обґрунтованих процесуальних рішень // Право України. – 2004. – № 10. – С. 91 – 94.

Завдання

При розгляді подання слідчого про продовження строку до 4-х місяців тримання під вартою С., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 204 КК України, до початку судового засідання до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого, де вказувалось, що обвинувачений має бажання та фінансову можливість бути звільненим під заставу.

Суд відмовив у задоволенні клопотання, розглянув подання без участі обвинуваченого та продовжив строк тримання під вартою до 4-х місяців.

Захисник подав апеляцію на постанову судді в якій указав, що при наявності такого клопотання суд обов’язково має допитати обвинуваченого.

Як має діяти апеляційна інстанція?

Т е м а 6. Приводи та підстави до порушення кримінальної справи

П л а н

1. Приводи до порушення кримінальної справи.

2. Перевірка заяв та повідомлень про злочини: поняття, мета, засоби, строки.

3. Органи та особи, які уповноважені вирішувати питання про порушення кримінальної справи.

4. Підстави до порушення та відмови в порушенні кримінальної справи.

5. Процесуальний порядок прийняття рішень та особливості їх мотивування при порушенні кримінальної справи.Співвідношення постанови про порушення кримінальної справи та постанови про притягнення особи як обвинува-ченого.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ МВС України від 14.04.2004 № 400 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 19. – С. 341 – 364.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Бойко П. Порушення кримінальної справи як правоохоронна дія // Юрид. вісн. України. – 2003. – 5 – 11 лип. (№ 27). – C. 1 – 5.

Денисюк П. Процесуальний порядок порушення кримінального провадження // Право України. – 2001. – № 10. – C. 38 – 40.

Дроздов О. Правове регулювання стадії порушення кримінальної справи // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – C. 78 – 87.

Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: “КримАрт”, 1998.

Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела: Моногр. – Х.: Восточно-регионал. центр гуманит.-образоват. инициатив, 2001.

Колодяжный В.А. Возбуждение уголовного дела: проблемы теории и практики. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999.

Костін М. Реалізація принципу законності у порушенні кримінальних справ: окремі аспекти // Право України. – 2005. – № 12. – C. 65 – 67.

Маляренко В.Т. Про кваліфікацію діяння при порушенні кримінальної справи // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 5. – C. 39 – 43.

Погорецький М.А. Порушення кримінальної справи спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – Вип. 19. – C. 92 – 97.

Халін М.М. Процесуальні особливості порушення кримінальної справи органами міліції // Там же. – Вип. 20. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – C. 216 – 222.

Завдання

8 липня оперуповноважені відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу міліції Іванов, Петров та Сергєєв, проїжджаючи по селищу Д., яке не входило до зони обслуговування ЛВМ, побачили на подвір’ї одного з будинків декілька десятків кущів маку і жінку, яка працювала на присадибній ділянці.

Зупинившись біля будівлі вони запитали жінку про те, хто є господарем подвір’я і що це за рослини ростуть біля будинку. Жінка відповіла, що вона дружина господаря, який є депутатом селищної Ради. Зареєстрована вона за іншою адресою, а рослини, на які вказували працівники міліції, є маком, насіння якого вона разом з чоловіком придбала на сільськогосподарській виставці.

Оперуповноважені запропонувалили зателефонувати господарю будівлі і, вказавши, що цей мак дуже схожий на наркотичний, провели огляд місця події, про що о/у Іванов склав протокол. Далі вони зірвали всі рослини маку, підрахували їх, зважили, упакували в поліетиленовий мішок й опечатали печаткою “Для пакетів..”. Про виконання цих дій о/у Петровим був складений протокол вилучення.

Згодом жінка винесла з дому пакет з насінням маку сорту “Датський прапор”, який, за її словами, є таким же, як і вилучений. Про це о/у Сергеєвим був складений протокол добровільної видачі.

Усі три протоколи були зачитані жінці, після чого їй було запропоновано поставити на них свій підпис, але від підпису жінка відмовилася.

9 липня був даний висновок фахівця Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на залізниці Федоренка, у якому вказувалося, що рослини маку містять наркотичну речовину морфін і є небезпечним наркотичним засобом – маковою соломою невисушеною вагою 11380 г.

13 липня слідчим слідчого відділу лінійного відділу міліції Огурцовим у відношенні жінки була порушена й прийнята до свого провадження кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України. 14 липня в якості свідків були допитані о/у Іванов, Петров та Сергеєв.

Оцініть дії працівників міліції.

Т е м а 7. Загальні умови досудового слідства

П л а н

1. Система органів досудового слідства: сучасний стан та перспективи розвитку.

2. Процесуальна самостійність слідчого.

3. Підслідність: поняття та види.

4. Строки досудового слідства та порядок їх продовження.

5. Об’єднання та виділення кримінальних справ.

6. Недопустимість розголошення даних досудового розслідування

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 № 1789-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

Про міліцію: Закон України від 20.12.90 № 565-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.92 № 2229-ХІІ // Там же. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХП (в ред. від 24.12.1993 р. № 3813-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.

Про підслідність кримінальних справ військовим прокуратурам: Наказ Генерального прокурора України від 05.08.94 р. № 16 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2000. – № 4. – С. 236.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Бандурка С.О., Слинько С.В. Расследование преступлений (уголовно-процессуальные проблемы). – Х., 2000.

Баулін О.В. До проблеми організаційної побудови органів досудового слідства // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту. – № 4 (13) 2000 р. – Запоріжжя: Б.в., 2000. – C. 191 – 203.

Бринцев В. Система досудового слідства // Право України. – 1998. – № 12. – C. 99 – 101.

Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. – Х.: Торсінг, 2001.

Кожевніков Г.К. Судово-правова реформа в Україні і реформування органів досудового розслідування // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф, 18-19 квіт. 2002 р., м. Харків. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – C.64 – 67.

Лук’янчиков Є. Деякі проблеми досудового провадження // Правничий часоп. Дон. ун-ту. – Донецьк: Б.в., 2000. – № 1 (4). – C. 68 – 70.

Маляренко В.Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – C. 2 – 5.

Мінюков П.І., Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством. – К.: Кондор, 2004. – 214 c.

Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан: Науч.-практ. изд. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.

Охріменко С. Деякі аспекти сучасного стану процесуальної самостійності та незалежності слідчих органів внутрішніх справ // Юрид. Україна. – 2006. – № 5. – C. 95 – 99.

Чайковський А.С., Губар С.В., Довбня В.А. Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність. – К.: РВВ МВС України, 2004.

Завдання

12 липня 2006 року порушено кримінальну справу щодо лейтенанта міліції Рябова за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 КК України (отримання хабара). Під час обшуку у квартирі Рябова знайдено та вилучено пістолет системи “ТТ”, дозволу на зберігання якого у Рябова не було та картина, що була викрадена з місцевого музею в жовтні 2000 року (за фактом крадіжки картини 13 жовтня 2000 року було порушено кримінальну справу і після проведення всіх можливих слідчих дій її зупинено 1 квітня 2001 року).

Згодом з’ясувалося, що пістолет був викрадений з військової частини. За цим фактом порушено кримінальну справу 25 лютого 2002 року і на цей час провадження по ній зупинено на підставі п.3 ч.1 ст. 206 КПК України. Слідством також встановлено, що Рябов в період з листопаду 2000 по листопад 2002 року проходив строкову військову службу в цій частині.

Чи можливе об’єднання трьох кримінальних справ? Кому підслідна об’єднана справа? З якого моменту слід обчислювати строк досудового слідства?

Т е м а 8. Взаємодія органів

досудового слідства і дізнання

П л а н

1. Сутність, значення, форми та правові підстави взаємодії слідчого з

органами дізнання при розслідуванні злочинів.

2. Взаємодія слідчого з органами дізнання на стадії порушення кримінальної

справи.

3. Взаємодія слідчого з органами дізнання на стадії досудового розслідування.

4. Суд та його взаємодія з органами дізнання й досудового слідства при судовому розгляді кримінальної справи.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 березня 1992 р. // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2001. – № 8. – С. 262.

Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 груд. 2003 р. № 1600 // Кодиф. відділ.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Балашов А.И. Взаимодействие следователя и органа дознания при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1979.

Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. – Х.: Торсінг, 2001.

Волобуєв А.Ф. Взаємодія слідчого з оперативними працівниками в стадії порушення кримінальних справ про економічні злочини // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – Вип. 22. – С. 3 – 7.

Гапанович Н.И., Мартинович И.И. Основы взаимодействия следователя и органа дознания при расследовании преступлений. – Минск: БГУ, 1983.

Дубинский А.Я. Взаимодействие следователя с органом дознания. – К.: КВШ МВД СССР, 1970.

Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навч.-практ. посіб. – К.: Вид-во МВС України, 1999.

Пивоваров В.В., Щербина Л.И. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ. – Х., 2006.

Шаренко С.Л. Проблеми застосування інституту судових доручень у кримінальному процесі // Вісн. Верхов. Суду. – 2005. – № 9 (61). – С. 31 – 32.

Завдання

У справі про пограбування громадянина С. прокурор району надіслав листа на ім’я начальника районного відділу з вимогою створити слідчо-оперативну групу, керівником якої призначити слідчого прокуратури В. Начальник РВВС відмовився, письмово повідомивши про те, що справа підслідна органам внутрішніх справ, а тому в прокурора не має повноважень давати відповідні вказівки.

Оцініть дії прокурора та начальника РВВС. Які умои та порядок створення слідчо-оперативної групи? Визначте та охарактеризуйте процесуальні та непроцесуальні форми взаємодії слідчого з органами дізнання при розслідуванні кримінальних справ.

Т е м а 9. Загальні умови судового розгляду

П л а н

1. Значення та сутність стадії судового розгляду.

2. Загальні положення судового розгляду кримінальних справ.

3. Роль головуючого в судовому засіданні.

4. Порядок та межі судового розгляду.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про судоустрій України: Закон України // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 10. – Ст. 441.

Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р. № 5 (зі змінами, внесеними згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.1993 р. № 3, від 03.12.1997 р. № 17) // Зб. постанов Пленуму Верхов. Суду України. – 1995. – Ч. 2. – С. 264.

Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 р. № 13 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8 (48). – С. 6 – 10.

Кримінальний процес України: Підруч. / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін. / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Бринцев В.Д. Судебная власть (правосудие): пути реформирования в Украине. – Х., 1998.

Каркач П.М. Державне обвинувачення в суді: конституційна функція прокуратури: Навч.-метод. посіб. – Х.: Право, 2007.

Каркач П.М. Курочка М.Й. Конституційні функції прокуратури в діяльності суду: Навч. посіб. – Луганськ, 2004.

Котик З. Особливості доказування прокурором на стадії судового розгляду і вирішення справи // Вісн. прокуратури. – 2006. – № 3. – С. 42 – 53.

Лобойко Л.М. Допустимість спрощення порядку судового розгляду справи у кримінальному процесі змішаної форми // Судова реформа в Україні. Проблеми і перспективи. – Матеріали наук. конф. 18 – 19 квітня 2002 р. – м. Харків. – К. – Х.: Юрінком Інтер. – 2002. – С. 248 – 250.

Маляренко В.Т. Про змагальність сторін у кримінальному судочинстві та функціональне становище суду (окремі аспекти) // Вісн. Верхов. Суду України. – № 6 (34). – С. 6 – 10.

Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. – К., 2001.

Михайленко О., Юрчишин В. Проблеми відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді // Юрид. Україна. – 2004. – № 4. – С. 50 – 55.

Попелюшко В. Судовий розгляд кримінальної справи. – Острог, 2003.

Завдання

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2005 р. Х. засуджено: за ч. 1 ст. 190 КК – на три роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 190 КК – на три роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК – на три роки позбавлення волі. Відповідно до ч. 5 ст 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 червня 2005 р., яким Х. був засуджений на два роки позбавлення волі, і на підставі ст. 75 КК звільнений від покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю один рік, і остаточно визначено три роки і один місяць позбавлення волі. Постановлено стягнути з Х. на відшкодування матеріальної шкоди 3 тис. 728 грн.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності вини Х. у вчиненому, просив змінити вирок – застосувати щодо засудженого ч. 4 ст. 70 КК замість ст. 71 КК, а також пом’якшити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК, обравши таке, що не пов’язане з реальним позбавленням волі. При цьому захисник посилався на те, що суд не врахував позитивних даних про особу засудженого і відсутність обтяжуючих покарання обставин, а тому обране йому за ч. 2 ст. 190 КК максимальне покарання є надмірно суворим.

Які обставини підлягають доказуванню при розгляді кримінальної справи в суді? У чому полягає сутність безпосередності судового розгляду?

Т е м а 10. Сутність та значення перегляду

судових рішень в кримінальному судочинстві

П л а н

1. Поняття, значення та основні риси перегляду судових рішень в кримінальному процесі.

2. Процесуальний порядок, підстави та строки апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції.

3. Процесуальний порядок, підстави та строки касаційного оскарження судових рішень.

4. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження: загальна характеристика.

Список нормативних актів та літератури

Конституція України. – К., 2006.

Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 р. № 1 // Адвокат. – 2006. – № 6. – С. 40 – 41.

Нове в кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х., 2002.

Судова практика з перегляду кримінальних справ у касаційному порядку // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 29 – 32.

Богословська Л.О. Апеляційне провадження: історія виникнення в Україні // Судова реформа в Україні. Проблеми і перспективи. – Матеріали наук. конф. 18 – 19 квіт. 2002 р. – м. Харків. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 206 – 209.

Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України. – К.: ВПЦ “Київ-ський ун-т”, 2006.

Курило О. Проблеми організації апеляційного розгляду та правові наслідки відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді // Юрид. Україна. – 2006. – № 3. – С. 75 – 78.

Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 1 (29). – 2002. – С. 42 – 53.

Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 2 (30). – С. 48 – 55.

Маляренко В.Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 40.

Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах // Право України. – 2003. – № 10. – С. 91 – 93.

Сірий М. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбутнє // Юрид. журнал. – 2003. – № 3 (9). – С.112 – 119.

Филин Д.В. Проблемы апелляции в современном уголовно-процессуальном законодательстве Украины // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 76 – 83.

Завдання

Московський районний суд м. Харкова вироком від 3 квітня 2006 р. засудив П. та Л. за ч. 3 ст. 185 КК відповідно на три роки шість місяців та на три роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК звільнив кожного від відбування покарання з іспитовим строком на три роки. П. та Л. визнано винний в тому, що вони 22 січня 2006 р. повторно, за попередньою змовою, проникли шляхом злому дверей у будинок В., звідки таємно викрали належне господареві майно на суму 2 тис 905 грн.

В апеляційному поданні прокурор, який брав участь у судовому розгляді справи, порушив питання про скасування вироку через істотне порушення вимог кримінально-про-цесуального закону, оскільки було порушено вимоги п. 2.1 ч. 1 ст. 54 КПК, та направлення справи на новий судовий розгляд.

Чи підлягає задоволенню апеляційне подання прокурора? Яке рішення має прийняти суд апеляційної інстанції?

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

тематика курсових робіт

з навчальної дисципліни

“кримінальний процес”

для студентів заочної форми навчання

У к л а д а ч і: ХОМАТОВ Юрій Валерійович,

БЕРЕЖНИЙ Олександр Іванович,

ДРОЗДОВ Олександр Михайлович,

КАРПЕНКО Михайло Олегович,

МІРОШНИКОВ Іван Юрійович,

ФОМІН Сергій Борисович.

Відповідальний за випуск Ю.М. Грошевий

Редактор О.І. Борисенко

Комп’ютерна верстка Г.В. Старжинської

Поза планом

Підп. до друку .2007. Формат 84х108 ¹/₃₂. Папір офсетний.

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. .Облік.-вид. арк. Вид. №

Тираж ........ прим. Зам. № . Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.