імені ярослава мудрого
Затверджено вченою радою академії
(протокол № 10 від 18.05.2007
р.)
2008
Програма навчальної дисципліни “Латинська мова” / Уклад.: Н.В. Разбєгіна, Н.В. Харитонова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 8 с.
Укладачі: Н.В. Разбєгіна,
Н.В. Харитонова
Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
академії (протокол № 3 від
19.05.2008 р.)
1. ВСТУП
Латинська
юридична термінологія і фразеологія є складовою частиною і джерельною базою
сучасної терміносистеми права.
Латинська
мова справедливо вважається материнською мовою юриспруденції. Юридична
термінологія значною мірою сформована з латинських слів: “юриспруденція”,
“юстиція”, “процес”, “адвокат”, “презумпція”, “експертиза”, “трибунал”, “ексгумація”,
“криміналістика” та ін. Латинська мова є важливою складовою частиною юридичної
освіти, вона допоможе майбутньому юристу повніше вивчити римське право – Ius
Romanum, яке у середньовіччі називали ratio scripta – писаний розум, і яке є
основою сучасної правової науки та невід’ємною частиною світової культури.
Студенту-правнику
надзвичайно важливо опанувати культурно-правову спадщину людства, що
передбачає, насамперед, розуміння понять і термінів, які використовувалися юристами протягом всього
культурно-історичного розвитку людства. Усі фундаментальні юридичні поняття
вперше виникли в римському праві, тому римська або латинська юридична
термінологія є універсальною, яка об’єднує фундаментальні назви правових
інститутів і конструкцій, що виникли в римському праві і стали основою для
формування й функціонування міжнародного права, а також сучасних правових
систем, які перш за все належать до європейських правових стандартів. Важливим і перспективним під час формування
професійної мови майбутніх юристів є ознайомлення з латинськими юридичними
джерелами. Текстологічний, граматичний та порівняльний аналіз літератури з
юриспруденції латинською мовою сприяє більш свідомому розумінню юридичних
термінів сучасних української та іноземних мов, формує асоціативне мислення
фахівців у галузі права. Знання афоризмів, висловлювань, термінів свідчить не
тільки про високу культуру правника, а й значно полегшує спілкування юристів
різних країн.
Головною
метою навчальної дисципліни “Латинська
мова” є засвоєння юридичної
термінології, яка базується на латинській мові – джерелі юридичних пам’яток.
Курс
латинської мови в структурі юридичної освіти сприяє формуванню мовної культури.
Вивчення латинської мови передбачає опанування граматичного строю латинської
мови, що допомагає набуттю студентами навичок читання і перекладу джерел
римського права, знання латинських юридичних фразеологізмів та крилатих
висловів.
На завершальному етапі вивчення
навчальної дисципліни “Латинська мова” студенти-юристи повинні
знати:
– граматичний мінімум, який охоплює основні
правила морфології та синтаксису й дозволяє
правильно розуміти текст;
– лексичний мінімум (300-400
одиниць);
– латинську
юридичну термінологію та фразеологію (100 виразів);
– крилаті вислови (30-50);
уміти:
– використовувати юридичну
термінологію у професійному спілкуванні; читати тексти зі словником.
2. ЗМІСТ
ФОНЕТИКА
Латинський
алфавіт. Голосні (vocales). Дифтонги ае, ое, аи, еи. Довгота і короткість
голосних. Приголосні (consonantes), буквосполучення ch, ph, th, rh, su, qu, ngu.
Наголос
(accentus).
ГРАМАТИКА
Морфологія
Іменник (substantivum)
Рід (genus),
число (numerus), відмінок (casus).
П’ять відмін
латинських іменників (declinatio).
Загальний
огляд системи відмінювання. Порівняльна таблиця відмінкових закінчень.
Дієслово (verbum)
Особа
(persona), число (singularis et pluralis), час (praesens, imperfectum, futurum
1, perfectum, plusquamperfectum, futurum 2), спосіб (indicativus, imperativus,
coniunctivus), стан (activum, passivum).
Дієвідміна
(coniugatio).
Безособові
форми дієслова: дієприкметник (participium), герундій (gerundium) і герундив
(gerundivum), супін (supinum). Їх значення і переклад. Інфінітив (infinitivus)
теперішнього, минулого і майбутнього часів обох станів.
Відкладені та
напіввідкладені дієслова. Неправильні дієслова. Дієслово esse і похідні від нього.
Дієслова fero, eo, volo, malo, nolo.
Прикметник (adiectivum)
Прикметники
першої та другої відміни. Прикметники третьої відміни з трьома, двома і одним
закінченням.
Ступені
порівняння прикметників (gradus positivus, comparativus, superlativus).
Суплетивні ступені порівняння.
Прислівник
(adverbium)
Прислівники
непохідні. Прислівники, похідні від прикметників. Ступені порівняння
прислівників (gradus positivus, comparativus, superlativus).
Числівник (numerale)
Кількісні
(cardinalia) і порядкові (ordinalia) числівники.
Займенник (pronomen)
Особові, присвійні,
вказівні, означальні, питальні, неозначені, заперечні (personalia, possessiva,
demonstrativa, determinativa, interrogativa, indefinita, negativa) займенники.
Зворотній займенник (reflexivum).
Прийменник (praepositio)
Прийменники з
аблативом та аккузативом. Прийменники із двома відмінками.
СИНТАКСИС
Просте
речення
(підмет, присудок).
Узгодження
присудка з підметом.
Другорядні
члени речення (додатки, означення, обставини). Додаток прямий. Додатки непрямі.
Означення узгоджені й неузгоджені.
Порядок слів
у реченні
Інфінітивні
звороти Accusativus cum infinitivo, Nominativus cum infinitivo, дієприкметниковий зворот Ablativus
absolutus, їх значення і способи перекладу.
Складне
речення
Складносурядне
та складнопідрядне речення.
Підрядні
речення з присудком в індикативі й кон’юнктиві. Правило послідовності часів
(consecutio temporum).
Типи
підрядних речень (непряме питання, речення додаткові, речення обставини,
поступки, означальні).
Тексти
De fontibus
iuris Romani. Про джерела римського права.
De iustitia et
iure. Про справедливість і право.
De iure
civile et gentium. Про цивільне і міжнародне право.
Capitis
deminutio. Обмеження правоздатності.
De impero et
iurisdictione. Про владу і юрисдикцію.
De
magistratibus Romanorum. Про римські посади.
De servis
Romanorum. Про римських рабів.
Mancipatio. Манципація.
Res mancipi
et nec mancipi. Манциповані й неманциповані речі.
Res
corporales et incorporales. Матеріальні та нематеріальні речі.
De
effracturis. Про крадіжку зі зламом.
Interpretatio
stricta. Обмежувальне тлумачення.
De
servitutibus praediorum urbanorum. Про права міських володінь.
De
servitutibus praediorum rusticorum. Про права сільських володінь.
Codicillus. Кодицил.
De verbis legatorum. Про слова заповідальних відмовлень.
3. Список літератури
Хоміцька
З.М. Латинська мова: Підруч. – Х.: Право, 2004.
Хоміцька
З.М. Словник латинських юридичних висловів. –Х.: Право, 2005.
Скорина
Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова: Підруч. для юрид. ф-тів. – К., 1995.
Литвинов
В.Д. Латинсько-український словник. – К., 1998.
Н а в ч а л ь н
е в и д а н н я
“Латинська мова”
У к л а д а ч
і: Разбєгіна
Наталія Володимирівна,
ХарИтонова
Наталія Вікторівна
Відповідальна за випуск
В.П.
Сімонок
Редактор О.І. Борисенко
Комп’ютерна верстка Л.П. Лавриненко
План 2008, поз. 116
Підп. до друку 20.06.2008.
Формат 84х108 1/32. Папір офсетний.
Друк: ризограф. Умовн. друк.
арк. 0,5. Облік.-вид. арк. 0,156. Вид. № 30.
Тираж прим. Зам. № 3224. Ціна договірна.
____________________________________________________________
Редакційно-видавничий відділ
Національної юридичної
академії України,
вул. Пушкінська,
____________________________
Друкарня
Національної юридичної
академії України,
вул. Пушкінська,