міністерство освіти І НАУКИ україни

Національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

завдання

до практичних занять

та самостійної роботи

з навчальної дисципліни

“Основи управління

та прийняття рішень

у військовій справі”

Харків

2008

Завдання до практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Основи управління та прийняття рішень у військовій справі” / Авт.: В.С. Полікашин, С.Ю. Поляков, Ю.В. Полікашин, Ф.Ф. Мисик. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 42 с.

Автори: В.С. Полікашин,

С.Ю. Поляков,

Ю.В. Полікашин,

Ф.Ф. Мисик.

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 1 від 08.02.2008 р.)

ЗМІСТ

1. Загальні положення.............................................................. 2. Практичне заняття 1. Військова організація і управлінська діяльність командира.................................... 3. Практичне заняття 2. Формування систем управління підрозділами військової організації……………………… 4. Практичне заняття 3. Загальні функції процесу управ- ління військовою організацією…………………………… 5. Практичне заняття 4. Зв’язуючі функції процесу управління військовою організацією……………………. 6. Практичне заняття 5. Визначення стилю прийняття рішень командиром підрозділу військової організації з використанням ситуаційної моделі…………………….. 7. Практичне заняття 6. Вплив командира на підлеглих 8. Практичне заняття 7. Військова організаційна і управлінська культура ……………………………………. 9. Список літератури…………………………………………

3 4 8 15 19 23 27 33 41

Загальні положення

Сучасна теорія управління у військовій справі складається з чотирьох найважливіших підходів до нього: підхід різних шкіл менеджменту, процесний, системний, ситуаційний.

Мистецтво управлінської діяльності командирів усіх ступенів залежить від інтелектуального потенціалу, в тому числі від кваліфікації та професіоналізму військових керівників, рівня їх компетентності, вміння прогнозувати, адекватно оцінювати обстановку (внутрішнє та зовнішнє середовище військової організації), а також від того, наскільки своєчасно приймаються ефективні управлінські рішення та як вони виконуються на практиці.

Для досягнення професіоналізму такого рівня сучасних командирів (військових менеджерів) необхідно навчати цим основним підходам до управління, а також інноваційним (новим) технологіям, формуючим аналітичне, оперативно-тактичне та прогностичне мислення, розвиваючи управлінські вміння та навички. Інноваційні технології створюються у результаті досліджень та відкриттів, якими повинні займатися військові менеджери.

Командир (військовий менеджер), як відомо, займається не елементами військової організації, утворюючими соціально-технічну систему, а самою системою в цілому, її внутрішніми та зовнішніми зв’язками, військовослужбовцями (персоналом) та їх (його) поведінкою, комунікаційними потоками та ін. Це потребує від нього системного підходу при аналізі ситуацій та прийнятті управлінських рішень.

Тому можливість ефективного управління залежить не тільки від компетенції в управлінні, але й від комунікаційних умінь, здатності налагоджувати людські відносини з успіхом для діяльності, від уміння організовувати спільне виконання завдання, від етико-моральних цінностей командира, які впливають на вибір рішення.

У зв’язку з постійним ростом інформаційних потоків, збільшення обсягу даних, від яких залежить управлінське рішення, командиру (військовому менеджеру) необхідно невпинно підвищувати свої знання та навички.

1. Практичне заняття

Військова організація і управлінська діяльність командира

Формування структур підрозділів

військової організації

Структура військової організації – це сукупність стійких зв’язків елементів військової організації, які забезпечують її цілісність та тотожність самій собі, тобто забезпечують збереження основних властивостей при різких змінах зовнішнього та внутрішнього середовища.

Розрізняють два види структур військової організації: організаційну та управлінську.

Елементи організаційних структур: 1) військові формування (бригада, полк, окремий батальйон, рота, взвод та їм рівні); 2) рівні управління; 3) стійкі зв’язки між першими двома елементами. Організаційна структура військової організації – це логічне взаємовідношення військових формувань та рівнів управління, побудованих у такій формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей військової організації.

Під структурою управління військовою організацією розуміється впорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких відносинах та які забезпечують їх функціонування та розвиток як одного цілого.

Кількість елементів і рівнів у структурі визначається розмірами військової організації та сферою контролю (нормою керованості).

Поняття сфери контролю використовується стосовно організаційної структури військової організації. Сфера контролю – це кількість структурних підрозділів, які належать до військової організації.

Поняття норми керованості використовується стосовно структури військової організації. Норма керованості – це кількість безпосередньо підлеглих командиру (начальнику).

Контрольні запитання

1.Дайте визначення структури військової організації.

2. Назвіть види структур військової організації.

3. Назвіть елементи організаційних структур.

4 Що таке рівні управління?

5. Дайте визначення організаційної структури військової організації.

6. Що таке сфера контролю та норма керованості?

Порядок формування структур

військових організацій

Послідовність дій при формуванні структур військових організацій така:

– здійснюється поділ військової організації по горизонталі на широкі блоки, відповідно до найважливіших напрямів діяльності з реалізації стратегій та планів, вирішується, які види діяльності виконуються лінійними підрозділами, а які – штабними;

– встановлюються співвідношення повноважень різних посад. При цьому командування визначає низку команд, а якщо потрібно, здійснює подальший поділ на більш дрібні організаційні підрозділи, щоб ефективніше використовувати спеціалізацію та сферу контролю (норму керованості) для виключення перевантаження командирів;

– обумовлюються посадові обов’язки як сукупність встановлених завдань та функцій, виконання їх доручається конкретним людям. У військових організаціях, діяльність яких значною мірою пов’язана з технологією, командування розробляє конкретні завдання та закріплює їх за безпосередніми виконавцями, які й несуть відповідальність за їх задовільне вирішення.

Завдання

1.1. Розробіть типи організаційних структур військових організацій.

Організаційні структури військових організацій бувають двох типів: високі (вертикальні) й пласкі (горизонтальні) (рис.1, 2).

Рис. 1.

Рис. 2.

1.2. Поясніть вертикальну організаційну структуру взводу з урахуванням сфери контролю (рис. 3).

Рис. 3.

1.3. Поясніть вертикальну організаційну структуру роти (батареї) з урахуванням сфери контролю (рис. 4).

Рис. 4.

1.4. Поясніть вертикальну організаційну структуру батальйону (дивізіону) з урахуванням сфери контролю (рис. 5).

Рис. 5.

1.5. Поясніть пласку організаційну структуру окремого батальйону (дивізіону) з урахуванням сфери контролю (рис. 6).

Рис. 6

2. Практичне заняття

Формування систем управління

підрозділами військової організації

Системний підхід до управління військовою організацією повністю будується на основних теоретичних положеннях кібернетики та полягає у такому:

– система управління представляється у вигляді трьох підсистем (рис. 7): керуючої, керованої та підсистеми переказу інформації, яка складається з каналів прямого та зворотного зв’язку. По каналах зворотного зв’язку передається інформація о станах керованої підсистеми, по каналах прямого зв’язку – управлінська інформація від керуючої підсистеми;

Рис. 7.

– на всі елементи системи управління здійснює вплив зовнішнє середовище. Найбільш агресивним фактором зовнішнього середовища є супротивник, який чинить вплив на елементи системи управління перешкодами та вогнем;

– вихід однієї з підсистем із строю (за надійністю або через вплив зовнішнього середовища) порушує процес управління;

– процес управління полягає в такому: керуюча підсистема збирає, аналізує, оцінює інформацію про стан керованої підсистеми та про параметри зовнішнього середовища. На основі цього орган управління приймає рішення, планує бажаний стан та дії об’єкта управління та передає командну інформацію про це на об’єкт управління по каналах прямого зв’язку. Керована підсистема, отримавши команду, переводить свої елементи у потрібний стан і виконує відповідні дії. Після чого об’єкт управління передає про згадане вище по каналах зворотного зв’язку на керуючу підсистему. Цикл управління закінчується. Процес управління носить циклічний характер.

Контрольні запитання

1. У чому полягає кібернетичне поняття системного підходу до управління?

2. Складові елементи системи управління без засобів автоматизації.

3.Зміст процесу управління в системі без засобів автоматизації.

Завдання

2.1. Поясніть модель систем управління взводом без засобів автоматизації (рис. 8)

Рис.8

2.2. Поясніть модель систем управління ротою без засобів автоматизації (рис.9)

Рис.9

Модель системи управління

з використанням засобів автоматизації

Система управління (рис. 10) складається з трьох підсистем, які, в свою чергу, мають більш дрібні підсистеми. Керуюча підсистема складається з органів управління (командира), засобів відображення, керуючої ПЕОМ, засобів внутрішнього обміну інформацією між ПЕОМ і засобами відображення. Керована підсистема складається з об’єкта управління, засобів відображення, засобів внутрішнього обміну інформацією і керованої ПЕОМ.

Рис.10

Рис. 10

Підсистема передачі інформації складається із каналів прямого та зворотного зв’язку (зорових, слухових, телефонних та ін.) для передачі нецифрової інформації, а також з каналів прямого та зворотного зв’язку для обміну цифровою інформацією між ПЕОМ керуючої та керованої підсистем.

Зовнішнє середовище впливає на елементи системи управління так, як і в неавтоматизованій системі.

Для здійснення процесу управління в такій складній системі управління із засобами автоматизації всі завдання управління розподіляються на дві групи.

Перша група завдань вирішується без використання, друга – з використанням засобів автоматизації.

Процес управління в такій складній системі управління здійснюється із застосуванням двох паралельних циклів. Перший цикл утворюється замкнутим контуром, що складається з органу управління, об’єкта управління та каналів нецифрового прямого та зворотного зв’язку. Другий цикл утворюється замкнутим контуром і складається із засобів відображення, внутрішнього обміну й керуючої ПЕОМ; із засобів відображення, внутрішнього обміну й керованої ПЕОМ; з прямих і зворотних каналів цифрової інформації.

Процес управління в системі із застосуванням засобів автоматизації відбувається у такий спосіб: орган управління здійснює збір, обробку й аналіз інформації про стан об’єкта управління, про вплив зовнішнього середовища з використанням засобів автоматизації та ручних методів. На підставі цієї інформації командир приймає рішення з використанням пропозицій штабу та варіантів рішень, видаваних ПЕОМ на засоби відображення. Обраний варіант рішення вводиться в ПЕОМ і передається на об’єкт управління по цифровому каналу прямого зв’язку. Цей же варіант рішення з деякою розшифровкою передається на об’єкт управління по нецифровому каналу прямого зв’язку. Об’єкт управління, одержавши команди про виконання рішення органу управління, переводить усі сили і засоби в новий стан, якщо є можливість, впливає на супротивника і доповідає (з використанням засобів автоматизації та неавтоматичних засобів по каналах зворотного цифрового і нецифрового зв’язку) про виконання чи невиконання рішення органу управління.

За своєю формою управління в будь-якій системі здійснюється процес цілеспрямованого впливу органу управління на об’єкт управління. Зміст цього процесу включає до себе різні функції, з яких головними, обов’язковими, стійкими, постійно повторюваними в кожнім циклі є: одержання по каналу зворотного зв’язку інформації про стан елементів обстановки, прийняття згідно з нею рішення й доведення цієї інформації до об’єкта управління по каналу прямого зв’язку. Без цих трьох функцій ніяке управління у військовій справі немислиме. Якщо хоча б одну з них виключити, то процес управління в системі порушиться або зовсім припиниться.

Таким чином, головними складовими процесу управління військовою організацією є обмін і переробка інформації, прийняття рішень, вироблення команд управління та доповіді про їх виконання. Усі ці складові процесу управління здійснюються в замкнутому контурі „орган управління – канал прямого зв’язку – об’єкт управління – канал зворотного зв’язку”. Процес управління має циклічний характер завдяки контролю відповідності стану об’єкта управління поставленій меті. Отже процес управління є, крім того, цілеспрямованим.

Контрольні запитання

1. Назвіть складові елементи системи управління з засобами автоматизації.

2. Назва і склад засобів автоматизації на пункті управління.

3. Як виконується управління з використанням засобів автоматизації?

4. Яка роль та місце командира в автоматизованій системі управління?

5. Дайте визначення процесу управління.

2.3. Поясніть систему управління окремим батальйоном з засобами автоматизації (рис.11).

Рис. 11

Об’єктивний характер існування системи управління не означає, що вона залишається незмінною. Із розвитком людського суспільства геній людини, його розум і праця створили різні системи управління. Паровий двигун, автомобіль, електронно-обчислювальна машина, космічний корабель, літак, танк, зенітно-ракетний комплекс тощо, усе це створені людиною системи управління. Як основний орган управління тут завжди виступає людина. Утворюється так звана система „людина – техніка”.

На допомогу собі людина використовує різні важелі, прилади й автоматичні керуючі пристрої, які працюють за розробленою для них програмою. Об’єктом управління є машина (комплекс машин) або окремі її агрегати. Канали зв’язку між людиною, приладом управління й машиною також можуть бути різні: зорові, слухові, механічні, електромагнітні, хімічні, документальні тощо. Утворюється таким чином ще більш складна система управління з використанням засобів автоматизації.

3. Практичне заняття

Загальні функції процесу управління військовою організацією

Формування ієрархічних структур управління підрозділами військової організації

Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємозалежних елементів, які знаходяться між собою в стійких стосунках, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі працівники (військовослужбовці), служби, штаби, керівники (командири) та інші ланки управління, а стосунки між ними підтримуються завдяки зв’язкам, які прийнято підрозділяти на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні зв’язки носять характер узгодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв’язки – це зв’язки підпорядкування, і необхідність у них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління.

Крім того, зв’язки в структурі управління можуть носити лінійний або функціональний характер. Лінійні зв’язки відбивають рух управлінських рішень та інформації між так званими лінійними керівниками (командирами), тобто особами, цілком відповідальними за діяльність організації або її структурних підрозділів. Функціональні зв’язки мають місце по лінії руху інформації й управлінських рішень за тими або іншими функціями управління.

У межах структури управління протікає управлінський процес (рух інформації та прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання та функції управління, а отже – права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму поділу і кооперації управлінської діяльності, у межах якої відбувається процес управління, спрямований на досягнення намічених цілей менеджменту.

Таким чином, структура управління містить у собі всі цілі, розподілені між різними ланками, зв’язки між якими забезпечують координацію окремих дій за їх виконанням. Тому її можна розглядати як зворотну сторону характеристики механізму функціонування (як процесу реалізації структурних зв’язків системи управління). Зв’язок структури з ключовими поняттями управління – його цілями, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми та їх повноваженнями – свідчить про її величезний вплив на всі сторони роботи організації.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення та назвіть елементи структур управління.

2. Які вимоги висуваються до структур управління?

3. Які є види структур управління й чим вони відрізняються?

4. Перелічіть лінійні структури управління.

5. Переваги та недоліки лінійних структур управління.

6. У яких військових організаціях і чому використовуються лінійні структури управління?

7. Які види зв’язків переважають у лінійній структурі управління?

Завдання

3.1. Сформулюйте лінійну структуру управління взводом з урахуванням норми керованості, використовуючи рис. 12.

Рис. 12

3.2. Сформулюйте лінійну структуру управління ротою з урахуванням норми керованості, використовуючи рис. 13.

Рис. 13

3.3. Сформулюйте лінійну структуру управління батальйоном з урахуванням норми керованості, використовуючи рис. 14.

Рис. 14

3.4. Сформулюйте лінійно-штабну структуру управління окремим батальйоном з урахуванням норми керованості, використовуючи рис.15.

Рис. 15

4. Практичне заняття

Зв’язуючі функції процесу управління військовою організацією

Розробка мереж комунікації командирів підрозділів військової організації

Комунікаційна мережа – це з’єднання певним чином тих індивідів, які беруть участь у комунікаційному процесі за допомогою інформаційних потоків (рис. 16).

Комунікаційна мережа включає до себе потоки повідомлень (послань) або сигналів між двома або більше індивідами. Створювана керівником мережа складається з вертикальних, горизонтальних і діагональних зв’язків. Вертикальний зв’язок будується по лінії керівництва від начальника до підлеглих. Горизонтальний – здійснюється між рівними за рівнями індивідами або частинами організації: між заступниками, між начальниками підрозділів, між підлеглими.

Рис. 16

Керівником групи може бути будь яка посадова особа Збройних Сил України. Кількість підрозділів у військових організаціях може бути різною. Якщо кількість підрозділів збільшується в арифметичній прогресії, то кількість комунікацій зростає по експоненті.

Комунікаційні рішення, що містять регламент комунікаційних процедур, повинні встановлюватися для конкретної посадової особи.

Контрольні запитання

1. Зробіть аналіз комунікаційної мережі військового керівника групи і висновки про її використання в будь-якій військовій організації.

2. Які зв’язки між військовослужбовцями в підрозділі.

3. Покажіть на комунікаційній мережі спадаючий (піднімаючий) горизонтальної і діагональної комунікації.

4. Чим відрізняються канали горизонтальної комунікації від каналів діагональної комунікації?

5. Чим відрізняються канали комунікації, зображені на рисунку суцільними стрілками, від каналів, зображених пунктирними стрілками (рис.18)?

Завдання

4.1. Розробити та пояснити комунікаційні мережі командира взводу з використанням рис. 18 і зміст ситуаційної моделі рис. 17.

Рис. 17.

Завдання

4.2. Розробити та пояснити комунікаційні мережі командира роти з використанням рис.16 та 18.

Рис. 18

4.3. Розробити та пояснити комунікаційні мережі командира батальйону з використанням рис. 16 та 19.

Рис. 19

4.4. Розробити та пояснити комунікаційні мережі командира взводу з використанням рис.16 та 20.

Рис. 20

5. Практичне заняття

Визначення стилю прийняття рішень командиром підрозділу військової організації

з використанням ситуаційної моделі

У моделі розглядаються п’ять стилів прийняття рішень (рис. 21):

Рис. 21

А1 (перший автократичний) – за цього стилю командир приймає рішення одноосібно за наявною у нього інформацією, підлеглі не залучаються до прийняття рішень;

А2 (другий автократичний) – командир приймає рішення одноосібно, підлеглі залучаються на етапі збору інформації для прийняття рішень;

К1 (перший консультаційний) – командир індивідуально розмовляє з кожним підлеглим з метою одержання пропозицій щодо варіантів рішення проблеми, не збираючи їх у групу. Потім командир приймає рішення, що може ґрунтуватися на внеску підлеглих, а може й ні;

К2 (другий консультаційний) – командир збирає підлеглих у групу, ставить проблему й збирає пропозиції щодо варіантів рішення. Потім командир приймає рішення, що може ґрунтуватися на внеску підлеглих, а може й ні;

Г (груповий) – командир збирає підлеглих у групу, ставить проблему, підлеглі висувають пропозиції щодо варіантів рішення проблеми. Потім командир приймає рішення, що підтримується всією групою або простою більшістю учасників. У цих умовах командиру пропонується зосереджувати увагу на проблемі, що має бути вирішена, і на ситуації, в якій проблема виникла.

Під час вибору варіанта рішення командир враховує низку соціальних процесів, а також міру знання підлеглих, їхню згуртованість як єдину команду, морально-психологічний клімат у колективі, рівень підготовки підлеглих тощо. Іншими словами, командир має знати переваги та вади кожної людини й колективу військової організації.

Знаючи проблему, ситуацію, в якій вона виникла, і здатність колективу виконати рішення з даної проблеми, можна застосувати ситуаційну модель вибору варіанта рішення.

Контрольні запитання

1. Визначте зміст ситуаційної моделі прийняття керівних рішень.

2. У чому достоїнство і недоліки ситуаційної моделі прийняття керівних рішень?

3. У яких ситуаціях найбільш цілеспрямовано примінити ситуаційну модель прийняття керівних рішень?

Завдання

5.1. Визначте стиль прийняття рішень с використанням “дерева” рішень Врума-Яго (рис. 24) и даних табл. 1.

Таблиця 1

Скорочена назва	Аспекти	Рівень оцінки аспекту для варіанту
		1	2	3	4	5	6
ВМ	Вимоги до методу	В	В	В	В	В	В
ВЗ	Вимоги до зобов’язань	В	В	В	В	В	Н
ІнК	Інформованість командира	Н	В	Н	Н	Н	Н
СП	Структурованість проблеми	В		В	В	В	В
ІмП	Імовірність підкорення	В	В	Н	В	Н
СЦ	Спільність цілей	В		В	В	Н	В
ІмК	Імовірність конфлікту	В		Н	Н		В
ІнП	Інформованість підлеглих			В

Рис. 22

6. Практичне заняття

Вплив командира на підлеглих

Визначення стилю управління командира підрозділами військової організації

Характеристика стилів управління командира (табл. 2)

Таблиця 2

№№ зп/п	Параметри взаємодії командира з підлеглими	Стиль управління
		автократичний (авторитарний)	демократичний	ліберальний
1	2	3	4	5
1	Прийоми ухвалення рішення	Командир одноосібно приймає всі рішення	Перед ухвален-ням рішення радиться з колективом або приймається колективне рішення	Чекає вказівок вищего командира або підкоряється рішенням групи чи зборів військовослужбовців
2	Спосіб доведення рі- шень до ви- конавців	Наказує, командує, розпоряджається	Пропонує, затверджує запропоноване підлеглим, доручає	Знімає з себе усяку відповідальність
3	Розподіл відповідальності	Бере на себе або перекладає на конкретного виконавця	Розподіляє відповідальність разом з повноваженнями і завданням	Знімає з себе усяку відповідальність
4	Відношення до ініціативи	Повністю придушує	Заохочує і використовує в інтересах справи	Віддає ініціативу у руки підлеглих
5	Відношення до підбору кадрів	Боїться досить кваліфікованих і підлеглих, що думають	Підбирає ділових, грамотних підлеглих із широким кругозором	Підбором кадрів не займається

1	2	3	4	5
6	Відношення до недоліків власних знань	Гіпертродирована зрозумілість	Постійно навчається, враховує критику, заохочує підлеглих до навчання	Поповнює свої знання, заохочує цю рису у підлеглих
7	Стиль спілкування	Жорстко формальний	Побудований дружньо, спілкується охоче	Боїться спілкування, спілкується з підлеглими лише з їх ініціативи, допускає фамільярне звернення
8	Характер відносин з підлеглими	Диктується настроєм	Рівна, дружелюбна манера поводження з високим ступенем самоконтролю	М’який, легковірний
9	Відношення до військової дисципліни	Прихильник твердої формальної дисципліни	Розумна дисципліна, диференційний підхід до людей	Вимагає формальної дисципліни, не вміючи її забезпечити
10	Відношення до морального впливу на під-леглих	Покарання – основний метод впливу	Постійно використовує різні види стимулів	Використовує заохочення частіше ніж покарання

Контрольні запитання

1. Дайте характеристику методам керівництва, приведеним в табл. 2.

2. Які параметри характеристик методів керівництва відносяться до значимих? Чому?

3. При якій ситуації необхідно застосовувати авторитарний метод керівництва військовим колективом і окремим військовослужбовцем?

4. При якій ситуації необхідно застосовувати демократичний стиль керівництва військовим колективом і окремим військовослужбовцем?

5. При якій ситуації, необхідно застосовувати ліберальний метод керівництва військовим колективом і окремим військовослужбовцем?

6. Порівняйте ці методи керівництва і визначте, якому методу віддається перевага використання при управлінні?

Керуюча решітка – система ГРІД

Керуюча решітка – система ГРІД являє собою матрицю, утворену перетинанням двох змінних чи вимірювань (рис. 23):

1) турбота про виконання завдання (вісь Х) – прагнення командира до отримання позитивних результатів у виконанні завдання;

2) турбота про підпорядкованих (вісь Y) – прагнення командира до досягнення кінцевих результатів на основі довіри і поваги підпорядкованих, симпатії один до одного, розуміння і підтримки.

Взаємозв’язок вимірювань для визначення стилю управління схематично може бути представлена у вигляді решітки з 9-бальною оцінкою. У таблиці ГРІД 1 бал ― це низький ступінь вимірювання, а 9 балів – високий. Інші показники означають перехідні ступені того чи іншого вимірювання.

Контрольні запитання

1. Опишіть керуючу систему ГРІД. Скільки стилів керівництва можна відобразити на рис. 23.

2. Дайте стислу характеристику військовому менеджеру зі стилем керівництва 9.1 і до якого основного стилю (автократичного, демократичного, ліберального) він відноситься?

3. Дайте стислу характеристику військовому менеджеру зі стилем керівництва 5.5 і до якого основного стилю (автократичного, демократичного, ліберального) він відноситься?

4. Дайте стислу характеристику військовому менеджеру зі стилем керівництва 9.9. і до якого основного стилю (автократичного, демократичного, ліберального) він відноситься?

5. Який стиль керівництва, виявляється найкращим? Обґрунтуйте свою позицію?

6. Чи є оптимальний стиль керівництва, який завжди спрацьовує, так як ситуації дуже відрізняються одна від іншої. Чи може бути гнучкий стиль керівництва ?

7. Який стиль керівництва ви використовуєте чи збираєтесь використовувати при керівництві підлеглими? Чому?

Завдання

5.1. Визначте стиль керівництва командира з використанням керуючої системи ГРІД і поданої у табл. 3. Поясніть, чому вибрали саме такий стиль керівництва.

Для цього в графі “Обробка результатів” в рядках, відповідних ситуаціям, які помічені знаком (*), поставити одиниці (1) там, де є відповіді “рідко” або “ніколи”.В графі “Обробка результатів” в рядках, відповідних ситуаціям, які не помічені знаком (*), поставити одиниці (1) там, де є відповіді “завжди” або “часто”.

Якщо ситуації 2, 4–6, 8, 10, 14, 16, 18 помічені одиницями, обвести ці одиниці кружками, прорахувати, суму відкласти на вертикальній осі ГРІД. “Турбота про підлеглих”
(рис. 23.).

Прорахувати інші одиниці, суму відкласти на горизонтальній осі ГРІД “Турбота про виконання завдання” (рис. 23).

Отриману при перетинанні крапку поставити на рис. 23.

Порівняти отримане значення з класичною решіткою Блейка – Моутон (ГРІД): (1.1); (5.5); (1.9); (9.9); (9.1).

Таблиця 3

№ ситуа-ції	Ситуація	Позначення					Обробка результатів
		завжди	часто	інколи	рідко	ніколи
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Дію як представник ко- лективу	+
2	Надаю членам колективу свободу у виконанні роботи		+
3	Заохочую застосування уніфікованих прийомів у роботі			+
4	Дозволяю підлеглим роз- в’язувати завдання на їх розсуд		+
5	Збуджую членів колективу до великої напруги в роботі	+
6	Надаю можливість під- леглим виконувати роботу так, як вони вважають доцільним					+
7	Підтримую високий темп роботи	+

1	2	3	4	5	6	7	8
8	Спрямовую помисли людей на виконання завдань, що стоять перед організацією		+
9	Особисто вирішую конфлікти в колективі	+
10*	Неохоче надаю підлеглому свободу дій				+
11*	Вирішую сам, що і як має бути зроблено					+
12	Приділяю увагу показникам виконання завдань	+
13	Розподіляю доручення, виходячи з доцільності виконання завдань		+
14	Сприяю нововведенням у колективі		+
15*	Ретельно планую роботу колективу			+
16*	Не пояснюю підлеглим свої рішення					+
17*	Стараюсь упевнити підлеглих у корисності моїх дій				+
18	Надаю можливість підлеглим самим установлювати свій режим роботи	+

7. Практичне заняття

Військова організаційна

і управлінська культура

Складання Плану роботи командира

на робочий день

Є багато методів планування робочого часу. Один з ефективних методів – метод АВС з використанням закону Парето. Іноді його називають – метод “Альпи” .

Цей метод включає до себе п’ять етапів:

1) складання завдань;

2) оцінка тривалості завдання;

3) резервування часу (у співвідношенні 60:40);

4) прийняття рішень по пріоритетам и передорученню (делегуванню);

5) контроль (облік незробленого за день).

Хто регулярно впродовж 10 хв планує свій робочий день, той може щодня економити до двох годин часу, а також вірніше і ліпше справлятися з важливішими завданнями.

Складання завдань (табл.4).

Під відповідними рубриками формуляра „План дня” запишіть усе те, що повинен або хоче зробити командир протягом наступного дня:

– завдання із списку справ або з тижневого (місячного) плану;

– невиконані напередодні завдання та справи, що добавилися;

– завдання, які виникають періодично. При цьому у формулярі „План дня” рекомендується використовувати скорочення, що відповідають видам діяльності або рубрикам:

В – прийом зовнішніх відвідувачів, з особистих питань;

Д – делегування справ підлеглим;

К – контроль за процесом виконання завдань;

П – завдання знаходиться в процесі виконання;

ПВ – поїздки, відрядження;

ПР – письмова робота, ділові листи, диктування;

Т – телефонні розмови;

Ч – вивчення документів (звітів, циркулярів та ін.);

РК – робота в комісії;

ДК – доповідь вищому командуванню;

ПР – підготовка проекту рішення.

Робочий план дня має бути реалістичним, тобто обмежений тими справами (роботами), які командир фактично може виконати.

Таблиця 4

План дня	Час, год
РК – робота в комісії В – прийом відвідувачів з особистих питань ПС – поїздка на стрільбище НЛ – написання листа безпосередньому начальнику ДЗ – доповідь про виконання завдання Ч – вивчення наказів Т – телефонна розмова з командиром сусіднього підрозділу ПР – підготовка проекту рішення	3,0 1,0 1,0 1,5 0,5 1,5 0,5 1,0
Всього	10

Оцінка тривалості виконання

поставлених завдань

У табл. 4 проставте напроти кожного завдання приблизний час, необхідний для його виконання, просумуйте часові проміжки та визначте орієнтовно загальний час.

Резервування часу

Під час складання плану дня слід дотримуватися основного правила планування часу, згідно з яким планом має бути охоплено не більше 60 % робочого часу командира, а приблизно 40 % часу потрібно залишати як резервний час для несподіваних справ. Таким чином, у разі 8-годинного робочого дня запланований час має складати приблизно 5 год. Якщо виконання всього списку завдань вимагає більше 60 % робочого часу, то варто довести список до зазначених параметрів, установлюючи пріоритети, передоручаючи справи та скорочуючи відпущений на них час. Залишок непередоручених справ слід або перенести на наступний день, або викреслити, або ж завершити за рахунок понаднормової роботи.

Прийняття рішень щодо пріоритетів

і передоручень (делегування)

Послідовне застосування закону Парето конкретизується, якщо всі завдання проаналізувати відповідно до їхньої частки в підсумковому результаті й потім розподілити за категоріями А, В і С (метод АВС).

Установлення однозначних пріоритетів для суттєвих завдань (справ) за допомогою розробленого німецькими вченими методу АВС й уточнення відповідно до цього завдань дня (рис.24).

Рис. 24. Метод аналізу АВС

Метод АВС ґрунтується на наступних трьох закономірностях, підтверджених досвідом:

1) найважливіші завдання (категорія А) складають приблизно 15% кількості від усіх завдань, якими зайнятий командир, і власна значимість цих завдань (у розумінні внеску в досягнення мети) складає 65 %;

2) важливі завдання (категорія В) складають 20 % кількості від усіх завдань, якими зайнятий командир, і складає 20 % внеску в досягнення мети;

3) менш важливі, тобто нетермінові справи (категорія С) складають, навпаки, 65 % кількості від загального числа завдань і на їхню частку припадає 15 % внеску в досягнення мети.

Завдання А (15%) ― не підлягають делегуванню.

Завдання В (20%) ― можуть бути доручені іншим.

Завдання С (65%) ― мають бути передоручені (делеговані).

Відповідно до висновків методу аналізу АВС рекомендується за найважливіші справи (група А) братися в першу чергу, щоб за допомогою деяких дій забезпечити велику частину загального ефекту виконання завдань. На наступні за значимістю завдання (група В) припадає також суттєва частина сукупного результату, тоді як виконання відносно більшого числа, але менш важливих завдань (група С), у цілому дає невеликий підсумок.

Передбачено розгляд кожного завдання з огляду можливості його передоручення (делегування).

Таким чином, ефективне використання робочого часу та планування – нероздільні. Головне – перебороти психологічний бар’єр, усунути сумніви в можливості регламентації робочого дня, упровадження конкретної системи та технології організації роботи.

Контроль і перенесення

невиконаних справ

На практиці не всі завдання вдається виконати, не всі телефонні розмови можуть відбутися. Тому їх доводиться переносити на наступний день.

Якщо та ж сама справа переноситься багаторазово, то вона стає для командира тягарем, і тоді існують дві можливості:

рішуче взятися за неї й довести до кінця;

відмовитися від рішення даного питання, тому що в низці випадків проблема вирішується сама собою.

Кінцевий варіант плану дня (табл. 5)

Таблиця 5

Категорії	Завдання	Час, год	Передоручення (час, год, кому)
А А	Перевірка несення бойового чергування о/с підрозділу Перевірка дій о/с підрозділу по “тривозі”	2,0 2,0
В В	Складання плану роботи на тиждень Підготовка матеріалів розслідування по травмі підлеглого	0,5 1,0
С С С С	Організація медичного огляду о/с у підрозділі Підведення підсумків бойової підготовки за тиждень Перевірка засобів індивідуального захисту о/с Отримання речового майна зі складу	0,5 00 00 00	0,5 – заступ- нику 1,0 – заступ- нику 1,0 –заступ- нику 1,5 – старшині
	Усього	6,0	4,0

Контрольні запитання

1. Чи згодні ви з тим, що організація свого труда – це особиста справа командира?

2. До чого призводить відсутність планів роботи у командира?

3. Складіть приблизний перелік робіт командира. Які роботи є найбільш важливі у командира?

4. Які методи урахування затрат робочого часу Ви знаєте?

5. Якої послідовності треба дотримуватися при плануванні робіт?

6. Які принципи техніки ведення урахування часу Ви знаєте?

7. Які плани складають командири?

8. На які три групи рекомендується розбивати всі задачі, котрі необхідно вирішувати командиру?

9. Як вибираються завдання на включення до “плану дня”?

10. Як визначається приблизний час на виконання кожного завдання?

11. У чому суть принципу резервування робочого часу 60: 40?

12. У чому суть методу аналізу АВС?

13. Зміст принципу Парето.

14. Згодні ви з необхідністю застосування на практиці планування за принципами Парето?

15. Які ще висновки для практичної роботи військового менеджера можна зробити, використовуючи принцип Парето? Обгрунтуйте свої пропозиції.

Завдання

7.1. Розробити план роботи командира на робочий день методом “Альпи” в заданій ситуації, яка представлена в табл. 6 завдань і приблизного часу на їх виконання.

Таблиця 6

План дня	Час, год
1. Робота в комісії 2. Прийняття по особистим питанням 3. Поїздка на стрільбище 4. Написання листа безпосередньому начальнику 5. Доклад про виконання завдання 6. Вивчення наказів 7. Телефонна розмова з командиром сусіднього підрозділу 8. Підготовка проекту рішення	2,0 1,0 1,5 1 0,5 1 0,5 2,0
Ітого	9,5

.

Список літератури

Полікашин В.С., Явтушенко А.М. Основи управління і прийняття рішень у військовій справі – Х.: ХВУ, 2001.

Поликашин В.С. Основы управления и принятия решений в военном деле. Ч. I. Военный менеджмент – Х.: ХВУ, 2003.

Поликашин В. С. Военный менеджмент: Учебник / Под ред. А. М. Явтушенко. – К: Нац. акад. обороны Украины, 2006.

Панфилова А. П., Громова Л. А., Богачек И. А., Абчук В. А. Основы менеджмента. Полное руководство по кейс-технологиям / Под ред. В.П. Соломина – М. – С. - Пб. – Нижний Новгород – Воронеж – Ростов на/Д – Екатеринбург – Самара – Новосибирск – К. – Х. – Минск: ПИТЕР, 2004

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

завдання

до практичних занять

та самостійної роботи

з навчальної дисципліни

“Основи управління

та прийняття рішень

у військовій справі”

Автори: Полікашин Володимир Семенович,

Поляков Станіслав Юрійович,

Полікашин Юрій Володимирович,

Мисик Федір Федорович.

Відповідальний за випуск С.Ю. Поляков

Редактор Н.І. Верховська

Комп’ютерна верстка Л.П. Лавриненко

План 2007, поз.100.

Підп. до друку 27.03.2008 р. Формат 84х108 ¹/₃₂. Папір офсетний.

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 2,62. Облік.-вид.арк. 0,91. Вид. № 135

Тираж прим. Зам. № 4022. Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.