Тематика курсових робіт

з навчальної дисципліни

“Конституційне право України”

та методичні рекомендації до їх написання

для студентів II курсу вечірнього та заочного факультетів

2008

Тематика курсових робіт з навчальної дисципліни “Конституційне право України”та методичні рекомендації до їх написання для студентів II курсу вечірнього та заочного факультетів / Уклад.: Ю.Г. Барабаш, Ф.В. Веніславський, В.І. Кичун та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 36 с.

У к л а д а ч і: Ю.Г. Барабаш,

Ф.В. Веніславський,

В.І. Кичун,

В.П. Колісник,

О.Г. Кушніренко,

Л.І. Летнянчин,

Б.І. Ольховський,

Т.М. Слінько,

Ю.В. Ткаченко,

Л.К. Байрачна,

В.В. Речицький,

С.Ю. Лукаш,

І.І. Дахова,

А.В. Зимовець,

О.В. Нестеренко,

Є.В. Ткаченко

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 5 від27.08.2008 р.)

ЗМІСТ

Загальні положення……………………………………………….3

Тема 1. Історія українського конституціоналізму…………….5

Тема 2. Порядок прийняття і внесення змін до

Конституції України …………………………………...6

Тема 3. Засади конституційного ладу України………………..7

Тема 4. Конституційно-правова відповідальність…………….8

Тема 5. Система конституційних прав і свобод людини

і громадянина………………………………………….10

Тема 6. Політичні права і свободи громадян України та

порядок їх використання…………………………......12

Тема 7. Поняття та принципи громадянства України……….13

Тема 8. Порядок і умови набуття та припинення

громадянства України…………………………………14

Тема 9. Конституційно-правовий статус іноземців і осіб

без громадянства в Україні……………………….......16

Тема 10. Конституційно-правове регулювання права на

інформацію в Україні…………………………………17

Тема 11. Політичні партії як суб’єкти конституційного

права України………………………………………...19

Тема 12. Релігійні організації в Україні: поняття, види,

конституційно-правовий статус………………...……21

Тема 13. Конституційно-правова регламентація виборчого

процесу в Україні.…………………………………….22

Тема 14. Референдарний процес в Україні ……….…………...24

Тема 15. Функції Верховної Ради України…….………………25

Тема 16. Роль Президента України в механізмі державної

влади…….……………………………………………..27

Тема 17. Конституційно-правовий статус

Кабінету Міністрів України…….……………………28

Тема 18. Конституційний Суд України як орган

конституційного контролю….……………………….30

Тема 19. Автономна Республіка Крим як напівполітична

автономія у складі України.………………………….31

Тема 20. Система органів і посадових осіб місцевого

самоврядування в Україні.…………………………...33

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Конституційне право – провідна галузь правової системи України. На сучасному етапі суспільних перетворень роль цієї галузі суттєво зростає. Наука конституційного права вирішує все більш широкий комплекс проблем державотворчого процесу. Написання курсових робіт з актуальних проблем конституційного права України допомагає формувати у студентів демократичну свідомість, розуміння тенденцій розвитку конституційного процесу в Україні на сучасному етапі.

Тематика робіт охоплює головні теми навчального курсу і актуальні проблеми розвитку сучасного державотворчого процесу. Студент вільно обирає тему курсової роботи. До кожної теми наведено орієнтовний план, методичні рекомендації та література. На власний розсуд можна змінити план роботи, користуватися додатковою літературою і відповідними літературними та нормативними джерелами. Важливо, щоб тема була розкрита всебічно. При написанні роботи необхідно використовувати приклади з практики державотворчого процесу. Питання теми слід розкривати, аналізуючи положення чинної Конституції України (з урахуванням змін та доповнень до неї).

Студент повинен висловити власне ставлення до відповідних фактів, подій, до ідей і пропозицій, які є в рекомендованій літературі та в періодиці. При цьому не варто зловживати цитатами, які доцільно використовувати, як правило, для підтвердження відповідних положень або з метою критики ідей, норм права. Цитати, фактичні дані потрібно звірити і супроводити з носкою внизу сторінки. Список використаної літератури, нормативних та інших матеріалів у відповідній послідовності знаходиться наприкінці роботи. Слід зазначити дату написання роботи, а також її підписати.

При написанні курсових робіт бажано використовувати підручник “Конституційне право України” / За ред. В.П. Колісника і Ю.Г.Барабаша. – Х.: Право, 2008.

Робота має бути написана від руки, грамотно, акуратно, зрозумілим почерком, обсягом 30-36 сторінок учнівського зошита. Сторінки пронумерувати. З метою своєчасного рецензування курсова має бути подана не пізніше ніж за 30 днів до початку сесії.

Студент, курсова робота якого не допущена до захисту або при захисті оцінена незадовільно, до складання іспиту не допускається. Повернену роботу слід виконати повторно з урахуванням зауважень і рекомендацій викладача і разом із рецензією віддати методистові факультету.

Т е м а 1. Історія українського конституціоналізму

П л а н

1. Конституціоналізм і головні підходи до його розуміння.

2. Витоки українського конституціоналізму.

3. Основні етапи розвитку українського конституціоналізму та їх загальна характеристика.

4. Сучасний український конституціоналізм і конституційна реформа.

У роботі необхідно висвітлити різні підходи до визначення та змісту поняття “конституціоналізм”, показати витоки українського конституціоналізму, зосередивши увагу на виникненні та розвитку ідей конституції та конституціоналізму на теренах України, розглянути головні етапи поширення ідей конституціоналізму і проаналізувати їх запровадження в державно-правову практику. Головну увагу варто приділити сучасному етапу розвитку українського конституціоналізму, зупинившись при цьому на тому, які саме ідеї конституціоналізму знайшли втілення в конституційній реформі 2004 р., а також перспективах завершення її другого етапу.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Євграфов П. Б. Конституція України: коментар змін (2004-2007). Теоретичні та практичні аспекти. – К.: Правова єдність, 2007. – 204 с.

Мироненко О. М. Історія Конституції України.–К.: Ін Юре, 1997.– 60 с.

Орзих М. Ф., Крусян А. Р. Современный конституционализм в Украине. Вступление к украинскому конституционному праву: Моногр. – К.: Алерта, 2006. – 290 с.

Потульницький В.А. Історія української політології. – К.: Либідь, 1992. – 190 с.

Речицкий В. Конституционализм. Украинский опыт / Харьковская правозащитная группа. – Х.: Фолио, 1998. – 160 с.

Рудик П. А. Коментар до конституційних змін. – К.: Центр навч. літ., 2008. – 220 с.

Стецюк П. Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму . – Л.: Астролябія, 2003. – 232 с.

Словська І.Є. Конституціоналізм як політико-правова теорія і практика: проблема визначення й аналізу // Часопис Київ. ун-ту права. – 2001. – № 1. – C. 39-44.

Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм. – К.: Салком, 2005. – 560 с.

Т е м а 2. Порядок прийняття і внесення змін

до Конституції України

П л а н

1. Місце Конституції України в системі джерел українського конституційного права.

2. Стабільність конституційних норм.

3. Основні способи прийняття та внесення змін до конституцій (порівняльний аспект).

4. Порядок прийняття Конституції та внесення змін до неї.

При написанні курсової робити необхідно керуватися наведеним планом. Слід виходити з того, що особливості прийняття та внесення змін до Конституції України визначаються загальним призначенням такого джерела права, як конституція. Норми конституції характеризуються підвищеним рівнем стабільності та захисту. Отже, суб’єктом прийняття конституції може бути як національний парламент, так і народ країни.

У курсовій доцільно навести порівняльний аналіз найбільш поширених способів внесення змін до Основного Закону. При висвітленні останнього питання варто послатися на досвід внесення змін до Конституції України в рамках політичної реформи 2004 р.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х.: Фолио-Райдер, 1998. – С. 22-25; 30-32; 135-138.

Конституційна реформа: експертний аналіз. – Х.: Фоліо, 2004.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – С. 59-68.

Гетьман В.П. Як приймалась Конституція України. – К.: РІА Янко, 1996.

Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996.

Т е м а 3. Засади конституційного ладу України

П л а н

1. Поняття “конституційний лад” і “засади конституційного ладу”.

2. Закріплення засад конституційного ладу в Конституції України.

3. Значення засад конституційного ладу для становлення України як демократичної, правової держави.

4. Політико-правові проблеми забезпечення стабільності конституційного ладу України та його засад.

Розкриваючи тему роботи, необхідно виходити з того, що конституційний лад і його засади – це різні правові інститути. Засади є більш вузьким поняттям, тому що включає лише найбільш важливі конституційно-правові принципи, через закріплення яких законодавець хотів підкреслити ті суспільно вагомі ідеали, які є домінуючими для українського соціуму: свободу, рівноправність, верховенство права та ін. Саме покладений в основу Конституції ідеал визначає її філософію, направленість і забезпечення прав і свобод особи. Окрему увагу слід звернути на необхідності забезпечення стабільності та непорушності засад конституційного ладу, проаналізувати роль органів державної влади в цьому процесі.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 р. № 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом)// Офіц. вісн. України. – 2005. – № 41. – Ст. 2605.

Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. – Х.: Факт, 1999. – 320 с.

Румянцев О. Г. Основы конституционного строя: понятие, содержание, отражение в Конституции// Гос-во и право. – 1993. – № 10.

Веніславський Ф.В. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України // Право України. –1998. – №1. – С.34-38.

Веніславський Ф.В. Взаємовідносини державно-влад-них інституцій в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу України // Пробл. законності. – 2008. – Вип. 93. – С. 38-44.

Прієшкіна О.В. Україна як демократична держава: конституційно-правова характеристика // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – 2005. – Вип. 30.

Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.: Ін Юре, 1997. – 40 с.

Орзіх М. Втілення конституційних засад в галузях функціонування публічної влади в Україні// Юрид. вестник. – 1997. – № 4. – С. 59-63.

Т е м а 4. Конституційно-правова відповідальність

П л а н

1. Поняття та характерні риси конституційно-правової відповідальності.

2. Місце конституційно-правової відповідальності в системі соціальної відповідальності.

3. Структура конституційно-правової відповідальності.

4. Форми конституційно-правової відповідальності.

У роботі необхідно дати визначення поняття “конституційно-правова відповідальність”, дослідити її юридичну природу, роль і місце в системах соціальної та юридичної відповідальності, відмінність від інших видів юридичної відповідальності, розглянути її характерні риси та особливості.

Описуючи структуру конституційно-правової відповідальності, необхідно окреслити коло її суб’єктів, об’єктів, дати їх загальну характеристику, а також відзначити їх особливості.

Розгляд форм конституційно-правової відповідальності доречно розпочати з аналізу галузевого законодавства України, а далі виявити специфіку її застосування залежно від суб’єктного складу.

Завершуючи роботу, слід коротко узагальнити сказане, виявити проблемні моменти в поточному правовому регулюванні та реалізації конституційно-правової відповідальності на сучасному етапі державотворення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) № 8-рп/2002 р. від 07.05.2002 р. // Вісн. Конституц. Суду України. – 2002 р. – № 2 – С. 29. 

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины – Основной Закон государства и общества. – Х.: Факт, 2001.

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х.: Факт, – 2001.

Шон Д.Т. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности. // Гос-во и право. – 1995. – №7. – С. 35-43.

Колосова Н.М. Конституционная ответственность. // Гос-во и право. – 1997. – № 2.

Ткаченко Ю.В. Конституційно-правова відповідальність. // Проб. законності. – Х. Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 39. – С. 29-35.

Зимовець А.В. До питання про конституційно-правову відповідальність. // Вісн. Харків. ун-ту внутр. справ. – 2004. – Вип. 11-12.

Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти.//Право України. – 2001. – № 2.

Лучин В.О. Конституционные деликты. // Гос-во и право. – 2000. – №1.

Т е м а 5. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина

П л а н

1. Поняття, зміст та загальна характеристика основних прав і свобод людини і громадянина.

2. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина.

3. Конституційно-правовий механізм забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина.

4. Основні тенденції розвитку та конституційно-правового регулювання прав і свобод людини в Україні на сучасному етапі.

Необхідно визначити поняття “конституційні права і свободи людини та громадянина”, вказати, у чому відмінність між ними, з’ясувати їх юридичну природу, розкрити зміст. Також слід дати класифікацію основних прав і свобод за різними ознаками, навести перелік і стисло проаналізувати (зокрема, за сферами суспільного життя; згідно з міжнародно-правовими документами та ін). Особливу увагу треба приділити механізму та гарантіям реалізації основних прав і свобод громадян. Далі доцільно висвітлити механізм реалізації основних прав і свобод та розглянути його дію, детально зупинитися на конституційних гарантіях реалізації основних прав і свобод людини і громадянина, вказати види гарантій і коротко їх проаналізувати. Завершуючи роботу, з’ясувати основні тенденції сучасного розвитку прав людини в Україні та їх конституційно-правове регулювання.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Загальна декларація прав людини // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи: Зб. міжнар. док. – К.: Наук. думка, 1992. – 200с.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Там же. – К.: Наук. думка, 1992. – 200 с.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права// Там же.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – С. 270-302.

Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Там же. – 2001. – № 9.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2000. – № 11.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К. Юрінком Інтер, 2004. – 336с.

Князєв В. Поняття та елементи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 12.

Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини і громадянина. – X.: Факт, – 2001.

Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1996. – № 6.

Рабіновіч П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2004. – 464с.

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине. – К.: Ін Юре, 2004. – 368с.

Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина // Право України. – 2000. – № 8.

Т е м а 6. Політичні права і свободи громадян

України та порядок їх використання

П л а н

1. Політичні права і свободи в системі конституційних прав громадянина.

2. Нормативне закріплення політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

3. Зміст політичних прав і свобод громадян України, їх стисла характеристика.

4. Механізм і гарантії реалізації політичних прав і свобод громадян України.

При викладені першого питання теми необхідно дати визначення поняття “політичні права і свободи”, вказати, чому ними можуть користуватися в основному громадяни України і яке місце вони посідають в системі інших основних прав і свобод громадян.

Друге питання передбачає посилання на відповідні нормативні акти, які закріплюють ці права і свободи.

Висвітлюючи третє питання, потрібно розкрити зміст політичних прав і свобод, і це доцільно зробити, враховуючи як теоретичні джерела, так і чинне законодавство.

Особливу увагу необхідно звернути на поняття “гарантії і механізм реалізації політичних прав і свобод”, назвати види гарантій і стисло їх проаналізувати. Важливо також розглянути дію цього механізму, вказати існуючі проблеми реалізації політичних прав і свобод.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Букач В.В. Поняття конституційних політичних прав і свобод // Держава і право. Юрид. і політ. науки.: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 10 – С. 187-192.

Конституція України: Наук.-практ. коментар / В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003. – 808 с.

Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина. Навч. посіб. – Х.: Факт, 2001. – 440с.

Лукаш С.Ю. Політичні партії в системі взаємовідносин держави і народу в Україні: конституційно-правовий аспект // Пробл. законності. – Вип. 50. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 34-40.

Лук’янов Д.В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського суспільства та держави ( роль та правове регулювання). Моногр. – Х.: Право, 2007. – 320с.

Слінько Т.М., Кушніренко О.Г. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні: Навч. посіб. – Х.: Арсис, 1998. – 176с.

Чуб О.О. Конституційне право громадян на участь в управлінні державними справами: Моногр. – Х.: Одіссей, 2005. – 232с.

Т е м а 7. Поняття та принципи громадянства України

П л а н

1. Поняття “громадянство” та його основні риси.

2. Принципи громадянства, їх класифікація.

3. Загальна характеристика принципів громадянства.

4. Втілення принципів громадянства в поточному українському законодавстві та міжнародно-правових актах.

Розкриваючи перше питання, необхідно розглянути та проаналізувати поняття “громадянство”, висвітлити різні підходи до його визначення та змісту, дати загальну характеристику інституту громадянства. Після цього слід навести визначення поняття “принципи громадянства” та різні види їх класифікації, а також охарактеризувати головні з них. Важливо показати, яким чином вимоги принципів громадянства знаходять своє втілення в Законі України “Про громадянство України” та міжнародно-правових актах.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р.(із змін. та доповн.) // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Бедрій Р.Б. Громадянство України: конституційно-правові основи. – К.: Б. в., 2005. – 16 c.

Тодика Ю.М. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Х.: Факт, 2002. – 254 с.

Колесник В. П. Законодательство Украины о гражданстве и проблемы его реализации // Юрид. наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина. – Х.: Укр. юрид. академія, 1993. – С. 34-41.

Лотюк О. Принципи громадянства України // Право України. – 1998.– № 7. – С. 9-11.

Майданник О. Про інститут громадянства України // Там же. – 1999. – № 2.

Мелащенко В. Принципи громадянства України // Там же. – 1992. – № 7. – С. 12-14.

Чалий П. Ф. Громадянство України (аналіз сучасних проблем) // Правова держава: Ювіл. щоріч. наук. пр. – Вип. 10. – К.: Ін Юре, 1999. – C. 119-130.

Рубач Л., Мілорава М., Коцюба В. Громадянство: набуття та припинення. – К.: Вид. Фурса С.Я., 2006. – 68 c.

Т е м а 8. Порядок і умови набуття та припинення

громадянства України

П л а н

1. Загальна характеристика інституту громадянства в Україні. Підстави набуття громадянства України.

2. Набуття громадянства України за народженням.

3. Умови прийняття до громадянства України.

4. Припинення громадянства України. Особливості виходу і втрати громадянства України.

5. Компетенція державних органів при вирішенні питань громадянства України.

При розгляді першого питання необхідно дати загальну характеристику громадянства України як засади конституційного ладу України, інституту конституційного права України, суб’єктивного права особи, елементу конституційно-правового статусу людини і громадянина; визначити підстави набуття громадянства України.

Висвітлюючи друге й третє питання, слід розкрити найпоширеніші підстави набуття громадянства України: за народженням і внаслідок прийняття до громадянства України.

Відповідь на четверте питання бажано розпочати з аналізу основних підстав припинення громадянства України – внаслідок виходу і втрати громадянства.

На основі вивчення чинного законодавства в п’ятому питанні доречно охарактеризувати систему та компетенцію державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р. (із змін. й доп.) // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затв. Указом Президента України 27.03.2001 р. (у редакції Указу Президента України від 27.06.2006 р.) // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 26. – Ст. 1875.

Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затв. Указом Президента України від 27.03.2001 р. (у редакції Указу Президента України від 27.06.2006 р.) // Там же.

Тодыка Ю. Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Х.: Факт, 2002.

Рубач Л., Мілорава М., Коцюба В. Громадянство: набуття та припинення. – К.: Вид. Фурса С.Я., 2006. – 68 с.

Т е м а 9. Конституційно-правовий статус іноземців

і осіб без громадянства в Україні

П л а н

1. Поняття “іноземець” та “особа без громадянства”, конституційно-правове регулювання їх статусу.

2. Принципи правового статусу іноземців і осіб без громадянства.

3. Основні права, свободи та обов’язки іноземців і осіб без громадянства в Україні.

4. Гарантії прав і свобод іноземців і осіб без громадянства в Україні.

5. Відповідальність іноземців і осіб без громадянства. Правові підстави їх видворення з України.

Спочатку доцільно дати визначення понять “іноземець” і “особа без громадянства”, розглянути особливості і розкрити принципи їх правового статусу в Україні. Далі слід проаналізувати основні права і свободи іноземців і осіб без громадянства, у тому числі їх конституційні права на працю, відпочинок, соціальний захист, житло, освіту, користування досягненнями культури, участь в об’єднаннях громадян, пересування по території України і вибір місця проживання, свободу совісті. Окремо доречно зупинитися на обов’язках: додержання Конституції і Законів України; не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, сплачувати податки і збори та ін. Варто розглянути обмеження в правовому статусі іноземців і осіб без громадянства, аргументувати доцільність таких обмежень. Особливу увагу треба звернути на забезпечення гарантій основних прав і свобод іноземців і осіб без громадянства в Україні. Наприкінці пояснити підстави і види відповідальності іноземців і осіб без громадянства за порушення ними українського законодавства, а також правові підстави їх видворення за межі України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р. (зі змін., та доп.) // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

Про еміграцію: Закон України від 07.06.2001 р. // Там же. – 2001. – № 41. – Ст. 197.

Заржицький О. Бандуристий Р. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні // Право України. – 2007. – № 2.

Зарубей В. Правове регулювання перебування іноземців та біженців в Україні // Право України. – 1999. – № 8.

Кушніренко О.Г.. Слінько Т. М. Права і свободи людини і громадянина. – X.: Факт, 2001.

Мінкіна Т. Видворення іноземних громадян як міра відповідальності за порушення порядку перебування в Україні // Право України. – 2001. – № 9.

Московченко М. Працевлаштування іноземців в Україні // Юрид. Україна. – 2003. – № 7.

Соколецька К.М. Правосуб’єктність іноземних громадян в Україні // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ України. – X., 2002 – Вип. 18.

Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине. – X.: Факт, 1999.

Чехович С. Інститут права притулку як конституційно-правова гарантія захисту прав людини // Право України. – 2000. – № 4.

Т е м а 10. Конституційно-правове регулювання

права на інформацію в Україні

П л а н

1. Правове регулювання права на інформацію в Україні.

2. Конституційно-правові гарантії права на інформацію.

3. Підстави обмеження конституційного права на інформацію.

4. Проблеми реалізації права на інформацію в Україні.

При висвітленні першого питання необхідно проаналізувати законодавство у сфері доступу до інформації, насамперед процедуру і форми реалізації права на інформацію, передбачені Конституцією України, Законом України “Про інформацію”, Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості органів державної влади”, Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” та іншими нормативно-правовими актами. Окремо треба розглянути питання щодо відповідності ст. 34 Конституції України положенням ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Розглядаючи друге питання, слід дати визначення та розкрити гарантії забезпечення права на інформацію.

У відповіді на третє питання слід торкнутися проблеми встановлення меж умов та підстав, за яких можливе обмеження права на інформацію. Доцільно зупинитися на питанні, які обмеження передбачені Конституцією України, Законом України “Про інформацію”, Законом України “Про державну таємницю”; з’ясувати, чи є змога обмежити право на інформації на підставі підзаконних нормативно-правових актів.

Наприкінці роботи (у четвертому питанні) зупинитися на основних проблемах реалізації та захисту права на інформацію в Україні, чинниках, що негативно впливають на забезпечення права на інформацію.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про інформацію: Закон України № 2657-XII від 02.10.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

Про державну таємницю: Закон України № 3855-XII вiд 21.01.1994 р. // Там же. – 1994. – № 16. – Ст. 93.

Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади: Постанова Кабінету. Міністрів України № 3 від 04.01.2002 р. // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 2. – Ст. 57.

Інформаційне законодавство: Зб. законодав. актів: У 6 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – К.: Юрид. думка, 2005. – Т. 1. Інформаційне законодавство України. – 416 с.

Кушакова Н.В. Конституційне право на інформацію: правомірні та неправомірні обмеження // Вісн. Конституц. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 66 – 70.

Право на доступ до інформації: теорія та практика / О. Нестеренко, О. Северин; Харк. правозахисна група. – Х.: Права людини, 2008. – 348 с.

Нестеренко О.В. Підстави обмеження права на доступ до інформації // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 86 – С. 49–55.

Речицкий В.В. Символическая реальность и право. – Л.: ВНТЛ-Класика, 2007. – 732 с.

Слінько Т.М. Конституційно-правові аспекти забезпечення права на інформацію в Україні // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 40 – С. 32–38.

Т е м а 11. Політичні партії як суб’єкти

конституційного права України

П л а н

1. Поняття “політична партія”. Місце і роль політичних партій у політичній системі України і їх закріплення в Конституції та законах України.

2. Створення політичних партій, їх реєстрація. Регулювання партійного членства.

3. Порядок формування і припинення діяльності депутатських фракцій, їх коаліції у Верховній Раді України. Участь коаліції депутатських фракцій у формуванні Кабінету Міністрів України. Погоджувальна рада депутатських фракцій у Верховній Раді України.

4. Гарантії діяльності і права політичних партій. Свобода опозиційної діяльності.

5. Кошти та інше майно політичних партій, їх фінансування.

6. Державний контроль за діяльністю політичних партій.

Спочатку необхідно з’ясувати політико-правову природу політичних партій, їх місце і роль у політичній системі України, особливо у взаємовідносинах громадянського суспільства і держави, звернувши увагу на їх закріплення в Конституції і відповідних законах. Далі бажано висвітлити порядок створення політичних партій та їх реєстрації, регулювання партійного членства, це допоможе розглянути детально третє питання, а також зрозуміти органічно єдиний парламентсько-правовий та парламентсько-партійний механізм перетворення представницької функції Верховної Ради України в її законодавчу та інші функції. Досліджуючи четверте питання, треба показати, чому для ефективного функціонування політичної та партійної систем в Україні актуальними є гарантії діяльності політичних партій, їх права, свобода опозиційної діяльності. Наприкінці слід з’ясувати джерела фінансування політичних партій та форми державного контролю за їх діяльністю.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.01 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.

Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004 р. // Там же. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.

Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 06.04.2004 р. // Там же. – 2004. – № 30-31. – Ст. 382.

Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 08.04.2008 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2008. – № 19-20, 21-22. – Ст. 211.

Колісник В.П., Веніславський Ф.В., Кичун В.І. Конституційно-правові аспекти формування коаліції депутатських фракцій в українському парламенті // Права людини. – 2006. – № 19. – С. 6-7.

Лукаш С.Ю. Політичні партії в системі взаємовідносин держави і народу: конституційно-правовий аспект// Там же. – Вип. 50. – С. 34-40.

Лук’янов Д.В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського суспільства та держави (роль та правове регулювання). Моногр. – Х.: Право, 2007. –320 с.

Т е м а 12. Релігійні організації в Україні: поняття,

види, конституційно-правовий статус

П л а н

1. Право людини на свободу світогляду і віросповідання.

2. Види релігійних організацій та основи їх правового статусу.

3. Порядок створення релігійних організацій і припинення їх діяльності.

4. Принципи взаємовідносин держави і релігійних організацій.

Розкриваючи перше питання, необхідно дати визначення понять “свобода совісті”, “свобода віросповідання”, проаналізувати, у чому різниця, стисло охарактеризувати міжнародно-правові акти і поточне законодавство, що регулюють право на свободу совісті та віросповідання.

Розглядаючи друге питання, треба визначити поняття та дати перелік і стислу характеристику видів релігійної організації, з якою метою вони створюються, яку ієрархічну структуру мають.

Третє питання курсової роботи слід розпочати з аналізу Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Для цього з’ясувати: хто здійснює реєстрацію Статутів (положень) релігійних організацій, які вони повинні містити відомості про релігійну організацію, в якому випадку релігійна організація припиняє свою діяльність.

У відповіді на четверте питання потрібно розкрити, на яких принципах базуються взаємовідносини державних релігійних організацій, дати характеристику цих принципів.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

“Про свободу совісті та релігійні організації” Закон України від 23.04.1991 р. // Відом. Верхов. Ради Української РСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.

Сергієнко Г.Л. Конституційно-правове регулювання відносин Української держави і релігійних організацій та гарантування свободи віросповідання: до питання їх взаємозв’язку // Право України. – 2004. – № 12. – с.12-16.

Сергієнко Г.Л. Питання правового статусу релігійних організацій в Україні // Юрид. Україна – 2004. – № 9 – с. 10-14.

Шевченко О.М. Сучасний стан та шляхи вдосконалення правового забезпечення державно-церковних відносин в Україні // Вісн. Запорізького держ. ун-ту. – 2004. – № 1. – с. 33-36.

Т е м а 13. Конституційно-правова регламентація

виборчого процесу в Україні

П л а н

1. Виборчий процес: поняття та етапи.

2. Конституційно-правові засади участі громадян України у виборах.

3. Порядок висування та реєстрації кандидатів у депутати.

4. Передвиборна агітація: поняття, форми і порядок проведення.

5. Порядок голосування, підрахунку голосів виборців та встановлення результатів виборів.

Розглядаючи перше питання, необхідно дати визначення поняття “виборчий процес”, встановити, хто є суб’єктами виборчого процесу, та стисло проаналізувати його стадії.

Розкрити друге питання потрібно через показ змісту принципів виборчого права, закріплених у Конституції України та виборчому законодавстві.

Під час відповіді на третє питання слід з’ясувати вимоги, які ставить законодавство до кандидатів у депутати, кандидатів на пост Президента України, розкрити порядок, способи їх висування та реєстрації.

При висвітленні четвертого питання необхідно дати дефініцію поняття “передвиборна агітація”, визначити основні форми її здійснення, розкрити вимоги, які містить виборче законодавство щодо проведення агітації.

У п’ятому питанні доречно показати порядок голосування, підрахунку голосів виборців та підбиття підсумків голосування, розкрити процедуру встановлення результатів виборів та їх офіційного оприлюднення. Крім того, у курсовій роботі доцільно приділити увагу проблемі вдосконалення виборчого процесу в Україні.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про вибори народних депутатів України: Закон України від 07.06.2005 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 38-39. – Ст. 449.

Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 06.04.2004 р. // Там же. – 2004. – № 30-31. – Ст. 382.

Про вибори Президента України: Закон України від 18.03.2004 р. // Там же. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.

Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 30.06.2004 р. // Там же. – 2004. – № 36. – Ст. 448.

Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики / Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конференції (доповіді, виступи, рекомендації). – К.: Факт, 2004.

Тодика Ю.М. Питання розвитку виборчих правовідносин, їх конституційно-правовий аспект // Вибори Президента України. – 99, Проблеми теорії і практики. – К., 2000.

Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики. – К.: Факт, 2001. – 156 с.

Законодавство про вибори народних депутатів України: Наук.-практ. посіб. / Панов М.І., Серьогіна С. Г. та ін. – Х.: Одіссей, 2006. – 354 с.

Вибори Президента України – 2004: проблеми теорії і практики; Зб. матеріалів міжнар. наук-практ. конф., Київ, 9-11 червня 2005 р. – К.: Атіка, 2005. – 640 с.

Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ 2006 р. – К.: Атіка, 2007.

Т е м а 14. Референдарний процес в Україні

П л а н

1. Референдум у системі безпосередньої демократії та його значення.

2. Види референдумів в Україні та їх загальна характеристика.

3. Правове регулювання порядку призначення, підготовки та проведення референдумів.

4. Юридичні наслідки проведення референдумів в Україні.

Розкриваючи тему роботи, слід проаналізувати роль і значення референдумів у системі інших форм безпосередньої демократії в Україні, дослідити доцільність вирішення на референдумах найбільш важливих питань загальнодержавного та місцевого значення. На основі критичного аналізу чинного законодавства України необхідно охарактеризувати процедуру призначення, підготовки та проведення референдумів, визначити юридичну силу рішень, прийнятих на різних референдумах.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 03.07.1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 33. – Ст.443. Зміни та доп. див.: Там же. – 1992. – № 35. – Ст. 515; 2001. – № 49. – Ст.256.

Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні: Указ Президента України від 08.12.2000 р. // Офіц. вісн. України . – 2000. – № 50. – Ст. 2151.

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2005 р. від 05.10.2005 р. (справа про здійснення влади народом). // Там же. – 2005. – № 41. – Ст. 2605.

Погорілко В.Ф., Федоренко В. Л. Референдне право України. – К.: Ліра-К, 2006. – 366 c.

Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя (проблеми теорії і практики) // Право України. – 2001. – № 11.

Референдуми в Європейському Союзі – К.: ФАДА, ЛТД, 2007. – 186 c.

Т е м а 15. Функції Верховної Ради України

П л а н

1. Поняття та система функцій Верховної Ради України.

2. Представницька функція в системі функцій парламенту.

3. Загальна характеристика законодавчої функції Верховної Ради України.

4. Установча функція як напрямок діяльності парламенту України.

5. Функція парламентського контролю: сутність, форми здійснення.

При розкритті цієї теми слід зважати на різноманіття поглядів, які існують щодо напрямків діяльності парламенту, тому при аналізі першого питання необхідно звернути увагу на класифікацію функцій Верховної Ради України, наведену в науковій літературі. Розгляд другого питання доцільно почати з дослідження сутності парламенту як представницької установи, показати на прикладах, в яких випадках Верховна Рада виступала саме як представник Українського народу. При відповіді на третє питання доречно висвітлити зміст законодавчого процесу в Україні та особливості такої форми нормативно-правових актів, як закони (порядок їх прийняття, предмет виключно законодавчого регулювання тощо). Розкриваючи четверте питання, необхідно зупинитися на ролі парламенту у формуванні органів влади та посадових осіб. При аналізі п’ятого питання слід пам’ятати, що функція парламентського контролю має свої особливості, насамперед, у частині інституціонального механізму її здійснення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04.04.995 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України // Там же. – 1998. – № 20. – Ст. 99.

Про Рахункову палату: Закон України // Там же. –1996. – № 43. – Ст. 212. зі змінами. – Там же. – 1998. – № 24. – Ст. 137.

Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 08.04.2008 р. // Там же. – 2008. – № 19-20, 21-22. – Ст. 211.

Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект).–Х., 2004.

Наливайко Л.Р., Приходько Х.В. Функції Верховної Ради України: критерії класифікації та види // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2003. – № 11. – C. 5-14.

Колесник К.О. Парламентська процедура: порівняльно-правовий аналіз. – Х.: Факт, 2002.

Парламентське право України / За ред. О.Н. Ярмиша. – Х.: Факт, 2007.

Т е м а 16. Роль Президента України в механізмі

державної влади

П л а н

1. Загальна характеристика інституту президентства.

2. Напрямки та форми взаємодії Президента України і Верховної Ради України.

3. Президент України і органи виконавчої влади: загальна характеристика взаємозв’язків.

4. Сутність взаємовідносин Президента України із органами судової влади.

При розкритті цієї теми слід враховувати специфіку інституту президентства у країнах із змішаною формою правління. Висвітлюючи перше питання, слід дати загальну характеристику Президента як глави держави. Відповідь на друге питання доречно почати з розгляду ролі Президента в законодавчому процесі та в організації діяльності парламенту (проведення виборів, скликання, розпуск). При дослідженні третього питання необхідно зупинитися на кадрових повноваженнях Президента України у сфері діяльності виконавчої влади, його можливостях з прийняття важливих управлінських рішень. Розгляд останнього питання доцільно розпочати з аналізу повноважень Президента у сфері функціонування судової гілки влади.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про Президента Української РСР: Закон України від 05.06.1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – Ст. 446.

Про вибори Президента України: Закон України від 05.03.1999 р. // Там же. – 1999. – № 14. – Ст. 81.

Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.

Кривенко Л. Президент України: еволюція конституційно-правового статусу // Віче. – 1998. – № 16.

Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. – Х.: Ксілон, 2001.

Скакун О.Ф. Президентська гілка влади в системі розподілу влад (у контексті сучасного реформування) // Вісн. Луганської академії внутр. справ МВС. – 2004 р. – Спец. вип.: У 5 ч. – Ч. 1. – C. 8-15.

Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционо-правовой статус. – Х.: Факт, 1999.

Чуйко З.Д. Президент України в механізмі забезпечення національної безпеки // Держ. буд-во та місцеве самоврядування. – Вип. 5. – Х., 2003. – C. 175-182.

Т е м а 17. Конституційно-правовий статус

Кабінету Міністрів України

П л а н

1. Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади України.

2. Завдання Кабінету Міністрів України та принципи його діяльності.

3. Склад і порядок формування Кабінету Міністрів України.

4. Припинення діяльності Кабінету Міністрів України.

5. Компетенція Кабінету Міністрів України.

Розкриваючи перше питання, необхідно проаналізувати місце Кабінету Міністрів у державному механізмі України, надати характеристику взаємовідносин уряду з Верховною Радою та Президентом України; розглянути місце Кабінету Міністрів у системі виконавчої влади України.

Відповідь на друге питання передбачає аналіз основних завдань Кабінету Міністрів України та висвітлення принципів його діяльності.

При розгляді третього питання необхідно вивчити склад уряду України та розкрити правовий статус його членів; дослідити порядок призначення на посаду Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів; вказати вимоги, що ставляться до членів Кабінету Міністрів України.

Далі необхідно розглянути складання повноважень урядом у зв’язку з обранням нового складу Верховної Ради України; проаналізувати підстави дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів України.

Наприкінці необхідно визначити поняття “компетенції Кабінету Міністрів України”; дати аналіз основних повноважень уряду.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 16.05.2008 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241.

Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 08.04.2008 р. // Там же. – 2008. – № 19-20, 21-22. – Ст.211.

Авер’янов В.Б. Закон про Кабінет Міністрів України у світлі Конституції України // Часопис Київ. ун-ту права. – 2007. – № 2. – С. 3-8.

Берназюк Я.О. Конституційно-правовий статус Прем’єр-міністра України: проблеми теорії та практики // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – Вип. 36. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – С. 199-205.

Дахова І.І. Конституційно-правовий статус уряду в зарубіжних країнах: Моногр. – Х.: Фінн, 2008. – 200 с.

Дахова І.І. Поняття компетенції Кабінету Міністрів України // Право і безпека. – 2003. – Т. 2. – № 1. – С. 16-19.

Дахова І.І. Порядок формування уряду в зарубіжних країнах // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 92. – С. 34-42.

Дахова І.І. Принципи діяльності уряду в зарубіжних країнах // Вісн. АПрН. – 2006. – № 3 (46). – С. 249-256.

Жук Н. Парламент, Президент, уряд: через взаємостримування до рівноваги: Моногр. – Х.: Харків юридичний, 2007. – 320 с.

Т е м а 18. Конституційний Суд України як орган

конституційного контролю

П л а н

1. Поняття “конституційний контроль”.

2. Органи конституційного контролю (порівняльний аспект).

3. Конституційний Суд України як орган конституційного контролю.

4. Акти Конституційного Суду України.

5. Розгляд справ Конституційним Судом України в порядку здійснення конституційного контролю.

Виклад матеріалу необхідно почати з визначення поняття “конституційний контроль”. Наступним кроком має бути стислий порівняльний аналіз діяльності органів конституційного контролю в інших країнах. Після цього доцільно викласти і пояснити особливості здійснення конституційного контролю Конституційним Судом України.

На завершальному етапі роботи необхідно дати огляд актів Конституційного Суду України, проаналізувати особливості процесуальних форм роботи Конституційного Суду України при здійсненні ним конституційного контролю.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про Конституційний Суд України: Закон України від 19.10.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

Рішення Конституційного Суду України № 15 – рп/2000 від 14.12.2000 р. (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 51.

Савенко М. Функція правової охорони Конституції України // Право України. – 2001. – № 9.

Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Там же. – № 9. – 2001.

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х.: Фолио, 1998. – С. 107-109.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – С. 71-85.

Т е м а 19. Автономна Республіка Крим

як напівполітична автономія

у складі України

П л а н

1. Поняття та види автономій. Особливості правового статусу автономних утворень у складі унітарної держави.

2. Повноваження і предмет відання Автономної Республіки Крим.

3.Компетенція органів влади Автономної Республіки Крим.

4. Конституційно-правовий статус Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.

У роботі необхідно визначити поняття “автономія”, назвати види автономій та коротко розкрити зміст кожного із видів автономії. Далі доречно з’ясувати особливості правового статусу автономних утворень у складі унітарних держав (взявши за основу, наприклад, Україну, Італію, Іспанію та ін.). У відповіді на друге питання слід дати дефініцію поняття “конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим”, коротко розкрити кожний із його елементів, зосередивши увагу на повноваженнях, предметі відання і гарантіях Автономної Республіки Крим. Встановити компетенцію органів влади Автономної Республіки Крим, показавши їх спеціальний правовий статус, з’ясувати статус Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим доцільно наприкінці роботи.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим: Закон України від 10.02.1998 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 29. – Ст.191.

Про представництво Президента України в Автономній Республіці Крим: Закон України від 02.02.2000 р. // Там же. – 2000. – № 21. – Ст.159.

Конституція Автономної Республіки Крим: Затв. Законом України від 23.01.1998 р. // Там же. – 1999. – № 5 – 6. – Ст. 43.

Рішення Конституційного Суду України №11 – рп / 2001 від 13.07.2001 р. (справа про адміністративно-територіальний устрій) // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 29. – Ст. 1327.

Волятицька Н.Л. Конституція Автономної Республіки Крим як одна з офіційних форм зовнішнього прояву і закріплення норм інституту конституційних засад екологічного пра- ва // Право і безпека. – 2005. – 4/4 (№ 4). – C. 139-143.

Кичун В.І. Специфіка правового статусу автономії в унітарній державі // Пробл. законності.– Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 34 – С. 59-63.

Кичун В.І. Конституційно-правові основи взаємовідносин органів державної влади України з органами влади Автономної Республіки Крим в фінансово-економічній сфері // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2001. – № 3.

Копиленко О. До проблеми правового статусу Автономної Республіки Крим // Там же. – 1998. – № 1/12.

Копиленко О. „Лукава” нормотворчість (до проблеми реалізації Конституції Автономної Республіки Крим) // Там же. – 2000. – №4.

Т е м а 20. Система органів і посадових осіб

місцевого самоврядування в Україні

П л а н

1. Поняття і правова природа місцевого самоврядування.

2. Система місцевого самоврядування та його принципи.

3. Особливості статусу органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Гарантії місцевого самоврядування.

Спочатку необхідно дати визначення поняття “місцеве самоврядування”, проаналізувати різні підходи щодо розуміння юридичної природи місцевого самоврядування.

Під час відповіді на друге питання потрібно навести дефініцію поняття “система місцевого самоврядування”, коротко проаналізувати її складові, а також вказати принципи організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні.

Розкриваючи третє питання, слід охарактеризувати особливості правового статусу основних органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Наприкінці доречно дослідити гарантії діяльності місцевого самоврядування, зокрема, фінансово-економічні, організаційні, правозахисні.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.01 р. // Там же. – 2001. – № 33. – Ст. 175.

Головченко В. Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. – 1997. – № 2.

Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – № 3.

Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави: Моногр. / За ред. Ю.М. Тодики і В.А.Шумілкіна. – Х.: Одіссей, 2004.

Чапала Г.В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: теоретико-правовий аналіз: Моногр. – Х.: Право, 2006.

Муніципальне право України / За ред. В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

тематика курсових робіт

з навчальної дисципліни

“конституційне право України”

та методичні рекомендації

до їх написання

для студентів II курсу вечірнього

та заочного факультетів

У к л а д а ч і: Барабаш Юрій Григорович,

Веніславський Федір Володимирович,

Кичун Віктор Іванович,

Колісник Віктор Павлович,

Кушніренко Олександр Георгійович,

Летнянчин Любомир Іванович,

Ольховський Борис Іванович,

СЛІНЬКО Тетяна Миколаївна,

Ткаченко Юрій Володимирович,

Байрачна Лариса Кимівна,

Речицький Всеволод Володимирович,

Лукаш Сергій Юрійович,

Дахова Ірина Іванівна,

Зимовець Андрій Валерійович,

Нестеренко Оксана В’ячеславівна,

Ткаченко Євген Володимирович.

Відповідальний за випуск Ю.Г. Барабаш

Редактор Л.В. Русанова

Комп’ютерна верстка Л.П. Лавриненко

План 2008 р., поз. 42.

Підп. до друку 02.09.2008. Формат 84х108 ¹/₃₂. Папір офсетний.

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 1,68. Облік.-вид. арк. 0,88. Вид. № 52.

Тираж прим. Зам. № 3278. Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.