МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

з навчальної дисципліни

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ

ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ХАРКІВ

2010

Методичні матеріали з навчальної дисципліни “Теорія та практика застосування цивільно-процесуального законодавства / Уклад.: В.В. Комаров. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2010. – 52 с.

У к л а д а ч: В.В. Комаров

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії (протокол № від 2009 р.)

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................3

Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять,

самостійної роботи.........................................................................4

Завдання до практичних занять та самостійної роботи..............6

Модуль 1. Цивільне процесуальне законодавство:

джерела та система..........................................6

Модуль 2. Цивільна юрисдикція та підсудність

цивільних справ...............................................9

Модуль 3. Суб’єкти цивільного процесу........................14

Модуль 4. Умови процесуальної діяльності, докази

та об’єкти цивільного процесу......................18

Модуль 5. Провадження у суді першої інстанції...........25

Модуль 6. Окреме провадження .....................................30

Модуль 7. Провадження по перегляду судових

рішень...............................................................34

Основні екзаменаційні питання для підготовки до іспиту

з навчальної дисципліни “Теорія та практика застосування

цивільно-процесуального законодавства”....................................40

Список додаткової літератури.......................................................45

ВСТУП

Навчальний курс містить ключові питання цивільного процесуального права в межах таких змістових модулів, як “Цивільне процесуальне законодавство: джерела та система” , “Цивільна юрисдикція та підсудність цивільних справ”, “Суб’єкти цивільного процесу”, “Умови процесуальної діяльності, докази та позов у цивільному процесі”, “Провадження в суді першої інстанції”, “Окреме провадження” та “Провадження по перегляду судових рішень”.

Крім тематики лекцій, практичних занять, самостійної роботи студентів, робоча навчальна програма передбачає обов’язкове виконання двох завдань по узагальненню судової практики – “Судова практика по застосуванню правил юрисдикції та підсудності цивільних справ” та “Судова практика по перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядках”. Студенти денної форми навчання, крім того, виконують науково-дослідницьке завдання за тематикою, визначеною кафедрою.

У процесі вивчення курсу студенти мають більш ґрунтовно засвоїти основні категорії цивільного процесуального права, зміст процесуальних інститутів, оволодіти навичками професійного тлумачення норм цивільного процесуального права та системного їх застосування при розгляді цивільних справ у існуючих провадженнях цивільного судочинства, досконало знати постанови Пленуму Верховного Суду України, судову статистику та судову практику, набути досвіду аналітичної роботи.

Вивчення навчального курсу “Теорія та практика застосування цивільно-процесуального законодавства” передбачає проведення лекцій, практичних занять, колоквіумів, самостійної роботи.

Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, самостійної роботи наводиться для студентів денної форми навчання. Студенти заочної форми навчання організовують свою самостійну роботу також у межах указаних модулів.

Підсумковий контроль знань студентів здійснюється у формі іспиту. До екзаменаційного білета включаються, як правило, три питання.

ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ,

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ,САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

з навчальної дисципліни

“Теорія та практика застосування

цивільно-процесуального законодавства”

(для денної форми навчання )

Лекцій – 22 год

Практичні заняття – 20 год

Самостійна робота – 48 год

Всього – 90 год

№ пп/п	Назва теми лекції, практичного заняття, самостійної роботи	Всього годин	У тому числі:
			лекції	практичні заняття	самостійна робота
1	Лекція Концепція вдосконалення судівництва та питання розвитку процесуального законодавства	4	2	–	2
2	Тема для самостійного вивчення Цивільне процесуальне законодавство: джерела та система	2	–	–	2
3	Лекція Об’єкти та процедури цивільного судочинства. Цивільна юрисдикція	3	2	–	1
4	Тема для самостійного вивчення Судова практика по застосуванню правил юрисдикції та підсудності цивільних справ	4		–	4
5	Лекція Суд та суб’єкти цивільного процесу	3	2	–	1
6	Лекція Проблеми доказів та доказування в цивільному процесі	4	2	–	2
7	Лекція Провадження в суді першої інстанції	5	4	–	1
98	Практичне заняття Цивільна юрисдикція та підсудність цивільних справ	6	–	4	2
19	Практичне заняття Суб’єкти цивільного процесу	6	–	4	2
110	Лекція Постанови суду першої інстанції	3	2	–	1
111	Практичне заняття Позов. Право на пред’явлення позову	3		2	1
112	Тема для самостійного вивчення “Судова практика по перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядках”	4	–	–	4
13	Індивідуальне науково-дослідне завдання	12	–	–	12
114	Практичне заняття Умови процесуальної діяльності та докази у цивільному процесі	4	–	2	2
115	Лекція Окреме провадження цивільного процесу	6	4	–	2
116	Практичне заняття Провадження у суді першої інстанції	4	–	2	2
117	Лекція Законодавчі моделі апеляції, касації та проблеми перегляду судових рішень	3	2	–	1
118	Практичне заняття Окреме провадження	4	–	2	2
119	Лекція Проблеми міжнародного цивільного процесу	4	2	–	2
220	Практичне заняття Провадження по перегляду судових рішень	3	–	2	1
21	Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу (колоквіум)	3	–	2	1
	Усього	90	22	20	48

ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Модуль 1. ЦИВІЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО: ДЖЕРЕЛА ТА СИСТЕМА

(для самостійного вивчення)

Питання

1. Загальна характеристика останньої кодифікації цивільного процесуального законодавства.

2. Джерела цивільного процесуального права

3. Система цивільного процесуального кодексу 2004 р. та його основні новели .

4. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Право на справедливий судовий розгляд.

6. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах

7. Судова практика, її значення у цивільному процесі.

Список літератури

· Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. // ОВУ. – 1998. – № 13.

·Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10.05.2006 р. // ОВУ. – 2006. – № 19.

· О юридической помощи по гражданским, торговым и административным делам. Резолюція (76)5 прийнята Комітетом міністрів 18 лют. 1996 р. на 254-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція, № 6, 1997 – С.2 – 3

· О юридической помощи и консультациях. Резолюція (78)8 прийнята Комітетом міністрів 2 берез. 1978 р. на 284-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція, № 6, 1997. – С. 3

· Комитет министров – государствам - членам относительно путей облегчения доступа к правосудию / Рекомендація № R(81)7 прийнята Комітетом міністрів 14 трав. 1981 р. на 68-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція, №6, 1997. – С. 4

· Комитет министров - государствам-членам относительно принципов гражданского судопроизводства, направленных на совершенствование судебной системы / Рекомендація № R(84)5 прийнята Комітетом міністрів 28 лют. 1984 р. на 367-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція, №7,1997. – С. 5

· Комитет министров - государствам-членам относительно мер по недопущению и сокращению чрезмерной рабочей нагрузки на суды / Рекомендація № R(86)12 прийнята Комітетом міністрів 16 верес. 1986 р. на 399-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція, №7, 1997. – С. 8

· Комитет министров - государствам-членам об эффективном доступе к закону и правосудию для беднейших слоёв населения / Рекомендація № R(93)1 прийнята Комітетом міністрів 8 січ.1993 р. на 484-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція, №9, 1997. – С. 2

· Комитет министров – государствам-членам о независимости, эффективности и роли судей / Рекомендація № R(94)12 прийнята Комітетом міністрів 13 жовт. 1994 р. на 518-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція № 9, 1997. – С. 3

· Комитет министров – государствам-членам относительно введения в действие и улучшения функционирования систем и процедур обжалования по гражданским и торговым делам / Рекомендація № R(95)5 прийнята Комітетом міністрів 7 лют. 1995 р. на 528-му засіданні заступників міністрів// Рос. юстиція № 10, 1997. – С. 2

·Постанова Пленуму Верховного суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996 р. №9 // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2000. – № 4.

·Про незалежність судової влади: Постанова Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 р. № 8.// Вісн. Верхов. Суду України, № 6. 2007, С.2 – 6.

·Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П.П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституцій України (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) // ОВУ. – 1998. – №1. – Ст.25.

·Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ЦПК України від 25.11.1997 р. // ОВУ. – 2003. – №28. – Ст.1377.

·Актуальні проблеми застосування ЦПК та КАС України: Тези доповідей та наук. повідомлень учасників між- нар. наук.-практич. конф. (25-26 січ. 2007 р.) / За заг.ред. проф. В.В.Комарова. – Х.: Нац.юрид.акад.України, 2007.

·Комаров В.В. Предмет цивільного процесуального права. – Х.: Юрид.акад., 1992.

·Проблемы науки гражданского процессуального права / Под ред. проф. В.В.Комарова. – Х.: Право, 2002.

·Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002.

·Комаров В. Новелізація цивільного процесуального законодавства та засади нового Цивільного процесуального кодексу України // Вісн. акад.. прав. наук України, №2 (33); № 3 (34). – Х., 2004. – С.467. – 482.

·Комаров В.В., Сакара Н.Ю. Право на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві: Навч. посіб. – Х.: Нац. юрид.акад. України, 2007.

· Луспеник Д.Д. Отечественная судебная практика, как дополнительный источник права // Юрид. практика № 23 (8 июня 2004 г.)

· Теорія та практика судової діяльності: Науково-практичний посібник.- К.: Атака,2007.-624 с.

· Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія /В.В.Комаров, В.І.Тертишніков, В.В.Баранкова та ін.; За заг. ред. професора В.В.Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2008. - 928 с.

Модуль 2. ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ

ТА ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

Питання для самостійного вивчення

1. Поняття юрисдикції

2. Розмежування юрисдикції цивільних, господарських та адміністративних судів

3. Система суб’єктів цивільного процесу

4. Предметна компетенція цивільних судів у позовному провадженні, наказному провадженні та у справах окремого провадження

5. Функціональна компетенція цивільних судів

6. Територіальна (суб’єктивна) компетенція цивільних судів (підсудність)

7. Наслідки порушення підсудності

Завдання

1. У жовтні 2004 р. внаслідок ДТП, що сталася через випадковий розрив одного з коліс автобуса, були спричинені тілесні ушкодження одній з його пасажирок Самойленко. Постановою від 23.05.2005 р. орган дізнання відмовив у порушенні кримінальної справи за фактом вказаного ДТП за відсутності складу злочину в діях осіб, що експлуатували автобус.

Потерпіла пасажирка Самойленко звернулася до власника автобуса Хохлова з вимогами про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної їй джерелом підвищеної небезпеки під час ДТП. Хохлов, у свою чергу, на підставі належним чином оформленого страхового полісу звернувся з відповідною претензію до ЗАТ “Міська страхова компанія” про виплату відповідної страхової суми потерпілій пасажирці Самойленко. Але ЗАТ “Міська страхова компанія” відмовилося виплатити страхову суму, посилаючись на те, що “...в п.1 Поліса... визначено, що Страхувальник забезпечує відшкодування шкоди, спричиненої потерпілим – третім особам внаслідок ДТП, яке сталося в період дії цього полісу, і винним був визнаний володілець (водій) транспортного засобу”, тобто у зв’язку з тим, що водія автобуса не визнано винним в одержанні Самойленко тілесних ушкоджень.

Вважаючи відмову у виплаті страхової суми необґрунтованою, Хохлов звернувся до місцевого суду з позовом до ЗАТ “Міська страхова компанія” про тлумачення змісту правочину, оскільки, як він вважає, вказане ДТП підпадає під поняття страхового випадку згідно з положеннями про умови виплати страхової суми, вказаних у полісі.

Ухвалою від 26.09.2005 р. суддя відмовив у відкритті провадження у справі на тій підставі, що такі вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Чи правильні дії судді? Визначте коло справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства. Якими спільними критеріями вони характеризуються? Чи є у даному випадку спір про право?

2. Борисенко звернувся до Васильківського районного суду Київської обл. з позовом до Петренка про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки площею 0,04 га, обгородив її і відмовляється звільнити. Цими неправомірними діями завдає йому моральної шкоди.

У ході судового розгляду Борисенко підтримав свої позовні вимоги, зазначивши, що звертався за вирішенням спору щодо меж земельної ділянки до Петрівської сільської ради Васильківського р-ну, однак Петренко із рішенням сільської ради був незгодний і не виконав його.

Ухвалою Васильківського районного суду провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що даний спір не підлягає розгляду в судах, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішуються органами місцевого самоврядування.

Дайте оцінку діям суду. Які органи уповноважені законом вирішувати земельні спори? Чи поширюється юрисдикція суду на всі земельні спори?

3. У вересні 2005 р. Науменко звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ “Вторметекспорт”, ЗАТ “Транспорт” про визнання недійсним договору експедиції на підставі ст. 50 ЦК УРСР 1963 р. (недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям). У судовому засіданні позивач пояснив, що 15.11.2002 р. між відповідачами було укладено договір експедиції згідно з умовами якого ЗАТ “Транс-порт” як експедитор зобов’язалось видавати ТОВ “Вторметекспорт” як клієнту квитанції експедитора на вантаж, а клієнт – сплачувати винагороду у розмірі 7000 доларів США за будь-яку тонну вантажу. Договором також було передбачено загальний обсяг вантажу – 520 т, а загальна ціна договору склала 3 640 000 доларів США. Позивач зазначив, що економічна вигода для ТОВ “Вторметекспорт” не відповідає затратам, а тому суперечить цілям діяльності цього товариства і порушує його, позивача, права як учасника ТОВ “Вторметекспорт”. З часом позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати зазначений договір недійсним на підставі ст. 58 ЦК УРСР як мниму угоду.

Заслухавши пояснення сторін, суддя Приморського районного суду м. Одеси прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України у зв’язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що постановив відповідну ухвалу від 27.11.2005 р. У мотивувальній частині ухвали було зазначено наступне: “З матеріалів справи вбачається, що договір експедиції, який просив визнати недійсним позивач, укладено між двома юридичними особами: ЗАТ “Транс-порт” і ТОВ “Вторметекспорт”, а позивач не належить до тих суб’єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо укладення договору. Науменко фактично пред’явлені вимоги в інтересах юридичної особи – ТОВ “Вторметекспорт”, яке було учас-ником спірних правовідносин, однак такий позов не заявляло. ТОВ є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику зазначених правовідносин належить право оскаржувати у встановленому законом порядку договір, про який йшлося у позовній заяві. Посилання позивача на те, що приводом для звернення до суду стало порушення його прав як учасника ТОВ “Вторметекспорт”, спростовується встановленими судом обставинами й не відповідає змісту його вимог і чинному цивільному процесуальному законодавству. З огляду на викладене та відповідно до ст. 15 ЦПК України і ст. 12 ГПК України, справа належить до юрисдикції не загальних, а господарських судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, визначених п. 1 ст. 205 ЦПК України”.

Дайте оцінку діям судді.

4. Суддя апеляційного суду Харківської обл. звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ “Агросоюз”, про відшкодування шкоди, спричиненої його автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ТОВ “Агросоюз”. Відповідач звернувся до Верховного Суду України з клопотанням про визначення підсудності даної справи, оскільки однією зі сторін у справі є суддя.

Суддя Верховного Суду України ухвалою задовольнив клопотання відповідача та визначив підсудність даної цивільної справи Чутівському районному суду Полтавської обл.

Чи правомірні дії відповідача та судді Верховного Суду України? Який вид підсудності має застосовуватися до даної цивільної справи? Визначте, якому суду підсудна дана цивільна справа, якщо позивач проживає на території Московськогорну м. Харкова, відповідач має юридичну адресу на території Київського р-ну м. Харкова, шкода була спричинена на території Дзержинського р-ну м. Харкова.

5. 28.11.2005 р. Ливак Г.П. звернулася до Люботинського міського суду Харківської обл. з позовом до Бортнянського С.В., 1993 р.н., про визнання права власності на майно. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з жовтня 2003 р. вона проживала однією сім’єю з Бортнянським В.Ю. у м. Люботин.

Вони мали єдиний бюджет, вели спільне господарство та за період спільного проживання придбали майно: автомобіль ВАЗ-2113, будівельні матеріали, предмети домашньої обстановки та побуту. Бортнянський В.Ю. 04.03.2005 р. помер. Його єдиним спадкоємцем є Бортнянський С.В., який проживає на території Київського р-ну м. Харкова. Ухвалою судді Люботинського міського суду Харківської обл. від 06.12.2005 р. провадження у справі було відкрито й призначене попереднє судове засідання. Законний представник Бортнянського С.В. Бортнянська М.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу про відкриття провадження у справі скасувати як таку, що постановлена з недотриманням правил підсудності.

Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню? Якому суду підсудна дана цивільна справа?

6. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2005 р. повернуто для подачі до належного суду заяву банку в особі філії Київського регіонального управління про видачу судового наказу про стягнення з Мілкіши К.Г. та ТОВ “Беркут” 3178,27 грн боргу. Повертаючи заяву банку в особі філії Київського регіонального управління про видачу судового наказу про стягнення з Мілкіши К.Г. та ТОВ “Беркут” 3178,27 грн боргу, суддя районного суду виходив з того, що Мілкіши К.Г. проживає у смт.Мерефа Харківської обл. а фактичним місцезнаходженням ТОВ “Беркут” є м. Львів. У поданій апеляційній скарзі Банк в особі філії Київського регіонального управління просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а заяву передати для розгляду по суті до того самого суду. Заявник зазначав, що суддя, повертаючи заяву для подачі до належного суду, не звернула уваги, що один з боржників, а саме ТОВ “Беркут”, зареєстровано в Печерському р-ну м. Києва.

Яке рішення має прийняти апеляційний суд м. Києва? Який вид підсудності має застосовуватися до даної справи?

Модуль 3. Суб’єкти ЦИВІЛЬНОГО процесу

Питання для самостійного вивчення

1. Підстави та порядок передачі справ до іншого суду

2. Сутність правового положення сторін, процесуальна співучасть та процесуальне правонаступництво

3. Особливості правового положення третіх осіб

4. Проблема процесуального представництва

5. Проблеми участі у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано права захищати свободи та інтереси інших осіб

Завдання

1. Водієм Захаровим на автомобілі, що належить

АТП 21003, була заподіяна шкода здоров’ю Старкова. За порадою адвоката потерпілий звернувся до суду з позовом на водія Захарова про відшкодування збитків. У судовому засіданні суддя пояснив позивачу, що він подав позов до неналежного відповідача, бо належним відповідачем може виступити тільки АТП 21003. На пропозицію суду про заміну неналежного відповідача позивач не дав своєї згоди. Тоді суд згідно зі ст.33 ЦПК притягнув до справи АТП 21003 як співвідповідача.

Чи правильно вчинив суд?

2. Вироком районного суду Гриценко був засуджений до позбавлення волі з конфіскацією майна. Вироком був задоволений позов м’ясокомбіната, на користь якого з Гриценка було відшкодовано 6670 грн. Дружина засудженого Тищенко звернулася до суду з позовом про виключення з опису і звільнення від арешту телевізора і магнітофона, вказуючи, що ці речі, включені у вирок у кримінальній справі, належать їй на праві приватної власності.

Визначте склад учасників у цій справі. Які види множинності осіб можуть бути на стороні відповідача?

3. Водій ЗАТ “АТП-61423” К. під час керування автобусом вчинив дорожню аварію, внаслідок чого було заподіяно шкоду Д., що звернувся до суду з позовом до ЗАТ “АТП-61423”, вимагаючи відшкодування вартості зіпсованих внаслідок ДТП речей. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про притягнення до участі у справі К. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Суд це клопотання задовольнив і притягнув К. до участі у справі. Під час розгляду справи К. були надані докази, які повністю спростовували позицію позивача, внаслідок чого у задоволенні позову було відмовлено.

Чи правильні дії суду? За наявністю яких підстав закон пов’язує можливість участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору?

4. С. після смерті батька одержав у спадщину житловий будинок. Згідно з умовами заповіту він повинен був надати одну із кімнат будинку у довічне користування Р. На прохання Р. надати кімнату у користування С. відмовив, пояснивши це тим, що цю кімнату зараз займає наймач Т., з яким було укладено договір найму. Р. звернувся з позовом до С., вимагаючи передання йому у користування кімнати. Під час розгляду справи С. заявив клопотання про притягнення до участі у справі Т. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Т. з’явився за викликом суду і у судовому засіданні надав пояснення у справі на користь відповідача.

Чи є підстави для задоволення такого клопотання? Якими правами користуються у процесі треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору?

5. Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 28 листопада 2005 р. задоволений позов прокурора м. Алушти, який був ним пред’явлений в інтересах неповнолітніх та деяких пенсіонерів до ліквідаційної комісії ВАТ “Фазан”, ЗАТ “Полюс”, ЗАТ “Салют”, виконкому Алуштинської міської ради про визнання незаконним рішень загальних зборів і правління ВАТ “Фазан” і визнання недійсними установчих договорів та державної реєстрації через значні порушення Закону України “Про господарські товариства”.

В апеляційному порядку ухвалою судової колегії апеляційного суду АР Крим від 12 січня 2006 р. вищезазначене рішення суду першої інстанції було скасоване і позовна заява прокурора на підставі п.3 ст. 229 ЦПК (відсутність повноваження у заінтересованої особи на ведення справи) залишена без розгляду.

У касаційній скарзі прокурор зазначив, що відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян чи держави в суді у випадках, визначених законом, а в ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” зазначені підстави представництва прокурором інтересів громадянина в суді.

На його думку, висновок апеляційного суду про те, що у неповнолітніх, на захист прав яких звернувся прокурор, є батьки, які також представляли їхні інтереси в суді у даній справі, і вони не позбавлені можливості самостійно пред’явити позов на захист прав своїх дітей, не може вважатися правомірним. Представництво чи захист дітей в суді прокурором не охоплюється колом обов’язків батьків, тому відмова у захисті інтересів дітей прокурор у за даних обставин є неправомірною і такою, що суперечить вимогам процесуального законодавства.

Чи правильні дії суду апеляційної інстанції? Які процесуальні права та обов’язки має в судовому процесі прокурор ?

6. Українська асоціація споживачів (далі – Асоціація) звернулася в інтересах споживачів С., К., Л. та інших до ТОВ “Українська телефонна компанія”, ТОВ “Оптима Телеком”, ТОВ “Оптима-Зв’язок Ессетс” та акціонерного товариства закритого типу “ СП Моні” з позовом про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, про повернення телефонних номерів з прямим підключенням до київської телефонної мережі, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв’язку з невиконанням умов договору.

Суд позовну заяву залишив без розгляду на підставі того, що Асоціація не мала повноважень на ведення справи, оскільки особи, в інтересах яких вона діяла, не надали довіреності на право представляти їхні інтереси в суді.

Асоціація оскаржила цю ухвалу суду, зазначивши, що во-на прийнята всупереч вимогам Закону України “Про захист прав споживачів”, відповідно до якого об’єднання споживачів мають право захищати в судовому порядку права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів). Оскільки представництво виникло з підстав, передбачених законом, висновок суду про те, що Асоціація може представляти інтереси споживачів тільки на підставі довіреності, є помилковим. З цих підстав скарга була задоволена, рішення скасовано.

Дайте правову оцінку діям суду. Визначте процесуальний статус Української асоціації споживачів, за позовом якої було відкрите провадження у справі.

7. В. звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Вояж” про розірвання договору оренди транспортного засобу, пославшись на порушення відповідачем умов договору. ТОВ в свою чергу звернулось із зустрічним позовом про визнання зазначеного договору недійсним, мотивуючи це тим, що договір укладено з порушенням вимог закону. Під час розгляду справи представник відповідача Ф. відмовився від зустрічного позову, пояснив, що має право здійснювати всі процесуальної дії без спеціального оформлення повноважень, оскільки працює у ТОВ юристом. Суд неприйняв відмову представника відповідача від зустрічного позову на підставі того, що право на здійснення такої процесуальної дії, як відмова від позову, має бути зазначено у нотаріально посвідченій довіреності.

Чи правильно діяв суд? Визначте вид представництва, підстави його виникнення, обсяг повноважень представника та порядок їх посвідчення?

8. Д. звернулася до суду з позовом до Р. в інтересах своїх дітей про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадкування 1/4 частини будинку та про визнання права власності на цю частину будинку за її сином та донькою. В обґрунтування позовних вимог Д. посилалась на те, що батьком її дітей заповіт було складено на користь сторонньої особи, в стані, коли він не розумів значення своїх дій, Д. також пояснила, що її повнолітні діти, в інтересах яких заявлено позов, є інвалідами дитинства і тому не можуть захистити свої права самостійно. Суд прийняв позовну заяву і відкрив провадження у справі, допустив Д. до участі у справі як законного представника.

Дайте правову оцінку діям суду. Визначте вид представництва в даному випадку та дайте його правову характеристику.

Модуль4. УМОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ,

ДОКАЗИ ТА ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Питання для самостійного вивчення

1. Процесуальні строки як нормативні приписи та їх роль у регламентації процесуальної діяльності

2. Судові витрати. Порядок обчислення та сплати судових витрат.

3. Заходи процесуального примусу та їх види.

4. Докази та засоби доказування в цивільному процесі

5. Предмет доказування, розподіл обов’язків по доказуванню .

6. Об’єкт та предмет судової діяльності у цивільному судочинстві.

7. Позов та його елементи.

8. Порядок реалізації права на пред’явлення позову.

Завдання

1. Ухвалою апеляційного суду від 5.12. 2006 р. апеляційна скарга Чайки О.Я. залишена без руху та заявнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги. У поданій уточненій апеляційній скарзі вказівки суду виконані частково. При цьому Чайка О.Я. просить звільнити його від сплати судового збору з посиланням на п. 10 ст. 4 Декрету КМ України “Про державне мито”.

Розглянувши зазначене клопотання, суд прийшов до висновку, що підстав для звільнення Чайки О.Я. від сплати судового збору за оскарження рішення суду немає, бо це не передбачено ст. 82 ЦПК, оскільки суд може звільнити лише від сплати витрат, пов’язаних з розглядом справи, а не від сплати судового збору. Зазначене питання відносять до компетенції органів місцевого самоврядування за місцем району, куди сплачується судовий збір.

З урахуванням того, що Чайці О.Я. відмовляється в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд продовжує строк для усунення недоліків його апеляційної скарги щодо сплати судового збору, про що зазначено в ухвалі від 5.12. 2006.

Чи правильні дії суду? Які підстави та порядок продовження процесуальних строків?

2. У червні 2006 р. Б. звернувся до суду з позовом до К. про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки. Рішенням Тячівського районного суду від 12 липня 2006 р. позов Б .задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, К. 13 серпня 2006 р. подав апеляційну скаргу. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської обл. від 21 вересня 2006 р. апеляційну скаргу К. відхилено і залишено рішення суду першої інстанції без змін.

На зазначену ухвалу 22 листопада 2006 р. К. подав касаційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2006 р. касаційна скарга К. на зазначені судові рішення залишена без розгляду з посиланням на те, що скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження. Залишаючи касаційну скаргу без розгляду, суд виходив з того, що строк на оскарження ухвали апеляційного суду Закарпатської обл. від 21 вересня 2006 р. закінчився 21 листопада 2006 р., а тому К. пропустив строк на касаційне оскарження рішення.

Чи правильні дії суду? Які правила визначення останнього для строку, обчислюваного місяцями?

3. 15 березня 2006 р. Зеньков П.К. звернувся до суду із позовом до Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи це тим, що наказом від 21 січня 2006 р. № 23 його безпідставно звільнено з посади начальника 2-го відділу згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Суддя Ленінського районного суду м. Севастополя ухвалою від 20 березня 2006 р. залишив позовну заяву Зенькова П.К. без руху, мотивуючи це тим, що позивачем не сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, й надав Зенькову П.К. строк до 30 березня для усунення недоліків.

Чи правомірні дії судді Ленінського районного суду м. Севастополя? В якому розмірі та порядку сплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи? Яким чином має діяти Зеньков П.К.?

4. Лук’янов М.П. звернувся до суду з позовом до Мирова В.І. про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 25000 грн. і моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позовні вимоги Лук’янова М.П. були задоволені частково. З Мирова В.І. було стягнуто 15000 грн. матеріальної шкоди. В іншій частині суд відмовив у задоволенні позову.

Визначте розмір судових витрат у цій справі. Яким чином мають розподілятися судові витрати між сторонами? Яке рішення в частині судових витрат має прийняти суд, якщо Лук’янов надасть договір, відповідно до якого витрати на правову допомогу представника будуть становить 3000 грн.

5. У квітні 2005 р. Р. звернувся до суду із позовом до КП “Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста” про відшкодування шкоди, зазначаючи, що з вини К., який управляв автомобілем відповідача, сталася ДТП, в якій було пошкоджено його автомобіль ВАЗ-21011. За висновком товарознавчої експертизи йому заподіяно шкоду в розмірі 2 тис. 136 грн.

Рішенням Бабушкінського міського суду м. Дніпропет-ровська позов Р. було задоволено. Постановлено стягнути на його користь зі згаданого підприємства 2 тис. 136 грн на відшкодування матеріальної та 156 грн витрат на юридичну допомогу.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог Р., суд виходив із того, що ДТП, унаслідок якої відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ-21011 під керуванням позивача та ЗІЛ-130 під керуванням водія П., сталася з вини водія К., який керував автомобілем ГАЗ-52, що належить відповідачу, і яка підтверджується матеріалами органів ДАІ, що є безспірними доказами вини відповідача.

Чи правильні дії суду?

6. У березні 2005 р. М. пред’явив позов до ООО “Дніпрохім” (далі – ООО) про виділення частки зі спільного майна і відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що до лютого 1997 р. він працював генеральним директором ООО і є співвласником майна цього товариства з розміром частки 4,09 % на суму 471 тис. 860 грн. У зв’язку з виходом його з членів товариства звернувся до відповідача із заявою про виділення його частки, але йому було безпідставно відмовлено в цьому.

Посилаючись на те, що такими діями відповідача порушено його права і заподіяно йому моральну шкоду, позивач просив зобов’язати ООО виділити йому частку зі спільного майна товариства в грошовому вираженні в сумі 471 тис. 860 грн і відшкодувати моральну шкоду в сумі 5 тис. грн.

У справі є різні дані щодо вартості вкладу позивача у майно ООО. Згідно з розрахунком, підписаним позивачем як генеральним директором товариства до припинення трудових відносин із відповідачем, ця вартість становила 199 тис. 334 грн. Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України визначив її в сумі 211 тис. 68 грн. У цьому розмірі відповідач визнавав позов. За висновком експертів-бухгалтерів ХНДІСЕ на користь позивача належить стягнути з відповідача 450 тис. 959 грн. Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи, проведеної спеціалістами приватної фірми “Аудит-практик”, вклад позивача дорівнює 12 тис. 886 грн.

При вирішенні справи суд взяв до уваги суму, визначену експертами-бухгалтерами ХНДІСЕ, пославшись на те, що в нього немає підстав для сумніву в об’єктивності висновків даної експертизи, а висновки Інституту економіко-правових досліджень та експертів фірми “Аудит-практик” відхилив із тих мотивів, що особи, які їх давали, не мали права проводити судову експертизу і, відповідно, до ст. 57 ЦПК їх висновок не є доказом. Розрахунку, підписаному позивачем у період, коли він був генеральним директором товариства, суд ніякої оцінки не дав.

Чи правильні дії суду?

7. Кутузов подав позов на Смирнова про стягнення боргу у сумі 1200 грн. за розпискою і, підтверджуючи свої вимоги, просив допитати свідків Молюту, Сердюка, Нечитайло, які були присутні при укладанні договору позики і підписалися у розписці. Смирнов заперечував проти позову, посилаючись на те, що в присутності своєї жінки Смирнової повернув борг, але розписку у позивача не витребував.

Вирішіть питання про належність і допустимість доказів у даній справі.

8. Б. працювала поваром-бригадиром їдальні, з нею була укладена угода про повну матеріальну відповідальність. Наказом завідуючого їдальнею Б. була звільнена з роботи в зв’язку з втратою довіри.

Не погоджуючись зі звільненням, Б. звернулася до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення, а потім позовні вимоги змінила та просила відновити її на колишній роботі зі стягненням заробітної платні за час вимушеного прогулу.

Рішенням суду в позові про зміну формулювання причини звільнення відмовлено. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.

Б. звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України про скасування попередніх рішень та направлення справи на новий розгляд. Свою скаргу позивачка обґрунтувала тим, що вона змінила позовні вимоги та просила відновити її на роботі зі стягненням заробітної платні за час вимушеного прогулу. Суд же виніс рішення не по цих позовних вимогах, а по раніше заявленому нею позову про зміну формулювання причин звільнення. Тому, на її погляд, спір про відновлення на роботі та стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу залишився невирішеним.

Яке рішення має прийняти Верховний Суд України?

9. У жовтні 2005 р. Б. звернувся до суду з позовом до П. про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 14 січня 2004 р. Позивач послався на те, що згідно з цим договором він продав П. прості іменні акції ВАТ “Вінницький завод тракторних агрегатів” у кількості 780 шт. номінальною вартістю 0, 25 грн на суму 195 тис. 203 грн за ціною 1 млн 561 тис. 626 грн Додатковою угодою від 16 січня 2004 р. суму договору збільшено до 5 млн. 300 тис. грн Після укладення угоди йому зробили більш вигідну пропозицію продажу акцій, внаслідок чого істотно змінились умови договору, і 11 березня 2004 р. було укладено новий договір купівлі-продажу зазначених акцій – із З. Проте відповідач відмовився підтвердити факт розірвання з ним договору та використовує акції в своїх інтересах. У зв’язку з цим позивач просив розірвати договір купівлі-продажу від 14 січня 2004 р.

П. звернувся до суду із зустрічним позовом до Б. і З., третя особа – ТОВ “Партнер-реєстр”, і в якому просив зобов’язати Б. прийняти від нього гроші в рахунок оплати проданих йому простих іменних акцій ВАТ у кількості 80 тис. 813 шт. номінальною вартістю 0, 25 грн; передати йому ці акції; визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 11 березня 2004 р.; зобов’язати реєстратора ТОВ внести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ, здійснивши переведення простих іменних акцій ВАТ, які випущені в документальній формі, з особистого рахунку З. на особистий рахунок Б. На обгрунтування позовних вимог П. зазначив, що 14 січня 2004 р. він уклав із Б. у належній формі договір купівлі-продажу акцій, право власності на які в останнього виникне у майбутньому, та провів часткову оплату. Проте Б. на порушення умов договору та вимог законодавства 11 березня 2004 р. уклав новий договір купівлі-продажу цих акцій із З.

Суд прийняв зустрічний позов, вказуючи на те, що первісний і зустрічний позови взаємопов’язані.

Чи правильні дії суду? Визначте та дайте характеристику процесуальним підставам та наслідкам прийняття зустрічного позову. Яким вимогам повинен відповідати зустрічний позов?

10. У січні 2007 р. Є. звернувся до суду з позовом до голови ради суддів області про відшкодування моральної шкоди за приниження його честі та гідності, заподіяної відповіддю на його звернення щодо розгляду з порушенням вимог процесуального законодавства одним з місцевих судів цивільної справи за його участю.

У позовній заяві Є. зазначав, що відповідь голови ради суддів обл. містить недостовірну та неперевірену інформацію щодо обставин та причин неодноразових перерв у справі, просив стягнути 5000 грн компенсації моральної шкоди.

Ухвалою судді районного суду від 22 січня 2007 р. позовна заява Є. як така, що не відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України, залишена без руху та до 10 лютого 2007 р. позивачеві надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 13 лютого 2007 р. позовна заява Є. відповідно положень ст. 121 ЦПК України повернута як неподана.

Позивач Є. звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду і просив скасувати ухвалу районного суду від 13.02.2007 р.

При розгляді цієї апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що із змісту позовної заяви вбачається, що Є. не наведено, в чому саме полягає моральна шкода та якими саме неправомірними діями або бездіяльністю голови Ради суддів області заподіяна позивачеві така шкода.

За таких обставин суддею суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано позовна заява Є. залишена без руху та оскільки з боку позивача не було здійснено в наданий термін дій щодо усунення недоліків, суддею обґрунтовано заява визнана неподаною та повернута заявнику.

На цій підставі у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено.

Проаналізуйте процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

11. Ф. подала позов до виконкому Олександрійської міської ради про надання житлового приміщення. У позовній заяві вона зазначила, що після обрання суддею проживала з дочкою у гуртожитку і міськвиконком не забезпечив її протягом шести місяців житлом, як це передбачено Законом України “Про статус суддів”. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила зобов’язати відповідача надати їй двокімнатну квартиру.

Рішенням суду позов задоволено. В апеляційній скарзі Олександрійський міськвиконком просив скасувати рішення, посилаючись на те, що ця заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Визначте, чи правомірні дії суду? Визначте та проаналізуйте підстави та наслідки відмови у відкритті провадження у справі.

Модуль 5. ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ Першої ІНСТАНЦІЇ

Питання для самостійного вивчення

1. Провадження у справі до судового розгляду. Порядок проведення попереднього судового засідання.

2. Поняття, значення і порядок судового розгляду цивільних справ.

3. Процесуальні перешкоди у ході судового розгляду справи та способи їх подолання.

4. Заочний розгляд справи.

5.Рішення суду першої інстанції, заочне рішення

6.Наказне провадження: природа та порядок.

7. Фіксування судового процесу.

Завдання

1. Суддя Московського р-ну м. Харкова 15.10.2005 р. відкрив провадження у справі за позовною заявою Прохорова В.А. до Прохорової Ж.В. про поділ спільно нажитого майна, призначивши попереднє судове засідання на 30.10.2005 р. У попередньому судовому засіданні суддя переконав сторони закінчити спір, уклавши мирову угоду, та допоміг їм виробити її умови. Після цього він виніс ухвалу про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі.

Чи правомірні дії судді? Чи входить до завдань провадження у справі до судового розгляду досягнення мирової угоди між сторонами?

2. У січні 2006 р. Голубцов В.А. пред’явив позов до ТОВ “Сігма-КС” про стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення авторського права і відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що з травня по вересень 2005 р. створив літературний твір під назвою “Инноватика, как возможность “встать на ноги” в Украине”. У цей же період він працював у відповідача на посаді консультанта і оформив свій твір на виданому йому комп’ютері у вигляді електронної сторінки у своїй електронній папці, де він позначив загальноприйнятий авторський знак охорони свого твору. Оскільки на сервері підприємства доступ до його електронної папки мали й інші працівники, а також директор ТОВ, позивач вважав, що відповідач незаконно використав його твір при наданні ТОВ “Севморверфь” інформаційно-консультаційних послуг у вигляді звіту “Рекомендации по практическому применению законодательства Украины в области инновационной деятельности субъектами предпринимательской деятельности”, за що отримав винагороду в розмірі 53000 грн

15 лютого 2006 р. суддя Дзержинського районного суду м. Харкова виніс ухвалу про об’єднання вказаної справи зі справами за позовом Романова М.К. до ВАТ “НТІ ТТР” про стягнення авторської винагороди в розмірі 7000 грн, а також зі справою за його ж позовом до ТОВ “Сігма-КС” про стягнення відшкодування за час затримки у проведенні розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП.

Чи правомірні дії судді? В яких випадках суддя має право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох позовів?

3. Семенов звернувся до суду з позовом до Кирилова про усунення перешкод в реалізації свого права власності на будинок. У позовній заяві позивач зазначив, що за договором купівлі продажу придбав будинок у Шевчука, але фактично не може ним користуватися, оскільки у будинку проживає Кирилов і не хоче добровільно виселятися. При розгляді справи суду доводилося неодноразово відкладати судовий розгляд з таких підстав: вперше для вступу у справу представника, оскіль-ки позивач заявив клопотання про те, що хоче вести справу через представника – адвоката Іванова; вдруге, коли належним чином повідомлений позивач не з’явився у судове засідання і не надав відомостей про причини неявки, хоча представник позивача з’явився у судове засідання; третій раз суд відклав розгляд справи тому, що не з’явився належним чином повідомлений відповідач, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із його хворобою; четвертий – коли відповідач не з’явився, хоча у справі є відомості про вручення йому повістки; вп’яте суд відклав розгляд справи, у зв’язку із необхідністю подання нових доказів позивачем.

Який строк розгляду справи судом встановлений ЦПК? Чи у всіх випадках було достатньо підстав для відкладення розгляду справи? У чому відмінність відкладення розгляду і оголошення перерви у розгляді справи?

4. Слухання справи за позовом Смирнова до ЗАТ “Діло” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також внесення змін у трудову книжку щодо причини звільнення відбувалося з використанням технічного запису судового засідання. Проголошуючи рішення, суддя вказав (і це відтворено у записі) про задоволення всіх вимог позивача. Однак отримавши копію рішення позивач побачив, що в ньому нічого не вказано щодо вимоги про зміну формулювання причини звільнення у трудовій книжці.

Яким чином усунути вказану невідповідність?

5. У грудні 2002 р. П. звернувся до суду з позовом до К. про стягнення подвійної суми завдатку, мотивуючи позовні вимоги тим, що на підтвердження свого наміру купити у відповідачки квартиру в м. Севастополі 10 грудня 1998 р. він уклав з нею нотаріально посвідчену угоду про завдаток та передав їй як завдаток 3 тис. 427 грн (сума, еквівалентна 1 тис. доларів США). За умовами цієї угоди П. для забезпечення договору купівлі-продажу квартири, який мав бути укладений не пізніше ніж 30 квітня 1999 р. Однак договір купівлі-продажу не був укладений з вини К., оскільки квартира перебувала під заставою в “Укрсоцбанку” та на неї суд наклав арешт. Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн та 3 тис. грн – на відшкодування моральної шкоди.

Ленінський районний суд м. Севастополя рішенням від 30 січня 2003 р., яке залишив без зміни Апеляційний суд м. Севастополя ухвалою від 9 вересня 2003 р., позов П. задовольнив частково: ухвалив стягнути з К. на користь позивача подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн, 160 грн витрат з оплати державного мита та 8 грн державного мита в дохід держави. У задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

Яким вимогам повинно відповідати судове рішення? Дайте аналіз ухваленому рішенню.

6. Судом 6 жовтня 2005 р. було постановлено заочне рішення, яким були задоволені позовні вимоги Гомінко до Луніна та Мусіна про стягнення суми боргу. В заяві про перегляд заочного рішення від 9 листопада 2005 р. Лунін та Мусін просили рішення скасувати, посилаючись на те, що вони не отримували судові повістки про день, час і місце слухання справи.

Ухвалою суду від 14 грудня 2005 р. вказана заява залишена без задоволення.

Лунін та Мусін не погодились з ухвалою і 19 грудня 2005 р. подали заяву про апеляційне оскарження ухвали суду, а 28 грудня 2005 р. апеляційну скаргу на вказану ухвалу. Просили скасувати ухвалу та постановити нову про необхідність перегляду заочного рішення.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія залишила апеляційну скаргу без розгляду.

Чи допущені процесуальні помилки судами? Чи правильно діяли відповідачі?

7. До суду звернувся прокурор в інтересах Степанової з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В заяві прокурор вказав, що в результаті перевірки встановлено, що Степанова була звільнена з роботи в зв’язку з ліквідацією підприємства, але і по теперішній час не отримала належну їй до виплати суми заробітної плати і тому опинилася в скрутному матеріальному становищі. Зазначена обставина позбавляє Степанову можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав. Тому відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК України, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” вбачаються підстави для звернення прокурора в межах його компетенції до місцевого суду на захист прав Степанової.

Чи мав право прокурор звертатися до суду з такою вимогою і з таких підстав? Чи може прокурор взагалі звертатися з заявою про видачу судового наказу? Хто може бути заявником в наказному провадженні?

8. Рибаков звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу на стягнення 400 грн за договором позики, який був укладений з громадянином Свиридовим.

Суддя відмовив у видачі судового наказу, вказавши, що строк платежу по представленому Рибаковим документу ще не настав.

Рибаков наполягав на повернені суми судового збору, в розмірі 51 грн, який він сплатив при поданні в суд заяви. Суддя пояснив, що внесений заявником судовий збір буде зарахований до суми судового збору у разі пред’явлення ним позову в порядку позовного провадження.

Рибаков продовжував наполягати на поверненні суми судового збору, мотивуючи це тим, що найближчим часом такий позов подавати не збирається.

В якому розмірі Рибаков повинен був сплатити судовий збір? Чи має суддя задовольнити вимогу Рибакова?

Модуль 6. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Питання для самостійного вивчення

1. Природа окремого провадження та його місце в структурі цивільного процесу

2. Система справ окремого провадження

3. Особливості розгляду справ окремого провадження

Завдання

1. Т. звернулась до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин. Заявниця посилалася на те, що після смерті її рідної сестри О. відкрилася спадщина на частину будинку та на грошовий вклад. Спадкоємців першої черги немає, а вона не може одержати в нотаріальної конторі свідоцтво про право на спадщину, оскільки у свідоцтві про народження сестри та в її свідоцтві про народження різні записи про прізвища та по батькові.

В судовому засіданні було встановлено, що майно, на яке претендує заявниця, було визнане відумерлим і перейшло у власність територіальної громади. Заявниця вважає, що це було здійснено з порушенням закону та її інтересів. Розглянувши справу, суд на підставі пояснень заявниці, показань свідків та наданих заявницею письмових доказів задовольнив заяву, визнав Т. та О. рідними сестрами.

Чи правильні дії суду? Дайте правову характеристику окремого провадження в системі цивільного судочинства. Визначте порядок відкриття провадження та розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

2. Опікунська рада звернулася до суду з заявою про визнання К. недієздатним на підставі того, що він страждає на психічний розлад. Заява була подана до суду за місцем проживання К. У заяві було зазначено, що К. знаходиться у психоневрологічному диспансері, де проходить черговий курс лікування. Опікунською радою було також заявлено клопотання про витребування з лікувального закладу необхідних документів на підтвердження зазначених у заяві фактів.

Суд прийняв заяву та відкрив провадження по справі. В задоволенні клопотання щодо витребування доказів суд відмовив на підставі того, що відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожен має доказати ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а суд не може втручатись у формування кола доказів у справі.

Дайте правову оцінку діям суду .Визначте порядок відкриття провадження та розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною.

3. Профспілковий комітет заводу “Комунар” звернувся до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності В. внаслідок того, що він зловживає спиртними напоями. В заяві було зазначено, що В. неодноразово приходив на роботу у нетверезому стані, його дружина декілька разів зверталась до профкому з проханням про застосування до чоловіка заходів громадського впливу у зв’язку з тим, що він зловживає спиртними напоями.

Суд, розглянув справу, виніс рішення про обмеження цивільної дієздатності В., направив копію рішення до органів опіки та піклування для встановлення піклування та призначення піклувальника.

Чи правомірні дії суду? Визначте порядок відкриття провадження та розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Зазначте вимоги до судового рішення по цих справах.

4. Ф. звернулася до суду за місцем свого проживання з заявою про усиновлення дитини. В заяві вона зазначила, що перебуває у шлюбі сім років, після тяжкої травми, незважаючи на тривале лікування, не може мати дітей. Вони с чоловіком мають трикімнатну квартиру, займаються підприємницькою діяльністю і можуть забезпечити усі умови для виховання та утримання дитини.

До заяви були додані: копія свідоцтва про шлюб, копія декларації про доходи та правовстановлюючий документ на квартиру. Суд прийняв заяву і відкрив провадження у справі.

Чи є підстави для відкриття провадження у справі ? Які дії має здійснити суддя при підготовці справ про усиновлення до судового розгляду? Визначте склад суб’єктів, предмет доказування та коло необхідних доказів по справах про усиновлення

5. Лікар-психіатр міської клінічної психоневрологічної лікарні Т. звернувся 10. 01.2007 до суду за місцем знаходження лікарні з заявою про продовження надання амбулаторної психіатричної допомоги К.

У заяві було зазначено, що за рішенням суду К. в примусовому порядку проходить амбулаторне психіатричне лікування, стан його здоров’я за минулий час не поліпшився, в зв’язку з цим лікування доцільно продовжити.

Суд 25.01.2007 р. розглянув за участю лікаря-психіатра справу у відкритому судовому засіданні і на підставі копії рішення про надання амбулаторної психіатричної допомоги, висновку лікаря-психіатра про необхідність її продовження та його пояснень, задовольнив заявлену вимогу.

Дайте правову оцінку діям суду. Визначте порядок відкриття провадження та розгляду справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.

6. Міська клінічна лікарня № 1 звернулася 03.02.2007 р. до суду за місцем свого знаходження з заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу Д., в зв’язку з тим, що при проведенні обстеження в нього було виявлено захворювання на туберкульоз. Суддя прийняв заяву і відкрив провадження у справі, а 15.02.2007 р. він розглянув справу у відкритому судовому засіданні за участю представника міської клінічної лікарні № 1 та Д.

Чи законні дії суддї? Визначте порядок відкриття провадження та розгляду справ про обов’язкову госпіталізацію фізичної особи до протитуберкульозного закладу

7. Прокурор звернувся до суду з заявою про розкриття Акціонерним комерційним банком “П” (далі АКБ “П”) інформації щодо відомостей про стан рахунків ТОВ “Р” (клієнта банку) та операцій, які були проведені на користь чи за дорученням цього клієнта. В заяві було зазначено, що розкриття інформації необхідно для здійснення перевірки щодо дотримання клієнтом чинного законодавства, оскільки до прокуратури надійшло більше ста звернень працівників товариства про умисну невиплату їм заробітної плати, за що передбачена кримінальна відповідальність для роботодавця.

В судовому засіданні прокурор вимоги заяви підтримав та просив допустити рішення до негайного виконання. Представник АКБ “П” поклався на розсуд суду, зазначив, що ця інформація є банківською таємницею, яка охороняється законом. Представник ТОВ “Р” заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на те, що у найближчий час вони виплатять заробітну плату працівникам, тому розкривати стан їх рахунків та проведення операцій недоцільно, це може стати відомим їх конкурентам по бізнесу.

Чи є підстави для розгляду зазначеної вимоги у судовому порядку? Визначте порядок відкриття провадження та розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Модуль 7. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Питання для самостійного вивчення

1. Суб’єкти оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку.

2. Законодавчі моделі апеляційного та касаційного проваджень.

3. Підстави для скасування рішень у апеляційному та касаційному порядку.

4. Повноваження апеляційного та касаційного судів.

5. Практика апеляційного та касаційного перегляду судових рішень.

6. Загальна характеристика провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

7. Загальна характеристика та проблеми перегляду рішень за нововиявленими обставинами.

Завдання

1. Петров є власником гаражного боксу в Автогаражному кооперативі та членом цього кооперативу, метою якого є зберігання транспортних засобів. У грудні 2004 р. автомобіль, що належить на праві власності Петрову, був викрадений з боксу шляхом злому замка. Викрадений автомобіль було знайдено через деякий час після дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої позивачу завдано матеріальну шкоду. Вироком районного суду від 25 червня 2005 р. було засуджено Ісаєва, викрадача автомобіля. Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.

Рішенням районного суду від 20 грудня 2005 р. задоволений позов Петрова до Автогаражного кооперативу про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В апеляційний скарзі відповідач – Автогаражний кооператив просить рішення скасувати, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив у клопотанні про заміну відповідача на Ісаєва; матеріальна шкода завдана не внаслідок викрадення автомобіля, а через ДТП; суд не застосував положення ст. 1177 ЦК щодо відповідальності держави у разі неплатоспроможності особи, яка вчинила злочин; позивач не укладав письмову угоду з кооперативом про зберігання автомобіля.

В апеляційній скарзі Ісаєв просить рішення суду скасувати з тих підстав, що його не притягли до участі у справі і суд вирішив питання про його обов’язки, оскільки кооператив, на його думку, буде мати право пред’явити до нього регресний позов.

Чи має право Ісаєв на апеляційне оскарження рішення суду? Чи є підстави для скасування рішення суду на підставі п. 4 ст. 311 ЦПК та з урахуванням інших доводів апеляційної скарги кооперативу?

2. Районний суд прийняв рішення у справі за позовом Іванченка до автопідприємства про надання квартири та відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову було відмовлено.

Іванченко в апеляційному порядку оскаржив зазначене рішення районного суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. В апеляційній скарзі він просив рішення суду скасувати та витребувати нові докази, оскільки він вважав, що наданих районному суду доказів достатньо для задоволення його позову.

Суддя районного суду залишив апеляційну скаргу без руху на підставі статей 121, 297 ЦПК, зазначивши, що: 1) скарга не надрукована, а її рукописний текст неможливо прочитати; 2) не зазначена дата подання заяви про апеляційне оскарження, 3) не конкретизоване клопотання про скасування рішення суду; 4) відсутні копії скарг та доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; 5) на порушення ст. 7 ЦПК скарга написана не державною мовою; 6) не зазначено поважність причин неподання доказів до районного суду та не обґрунтовано прохання про витребування нових доказів.

Чи правильні дії судді? Чи всі зазначені вище вказівки суду є підставами для залишення апеляційної скарги без руху? В яких випадках нові докази можуть бути витребувані при апеляційному перегляді справи?

3. У червні 2003 р. Ю. звернулася до суду із позовом до редакції громадсько-політичної газети “Златокрай” про захист честі, гідності, репутації народного депутата України та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що в названій газеті було опубліковано відкритий лист громадянина Ж., в якому автор просив народного депутата України Ю. роз’яснити деякі питання щодо підвищення розміру пенсійного забезпечення. Позивачка надала редакції для опублікування письмову відповідь на зазначений лист, проте замість цієї відповіді відповідач опублікував лише її короткий огляд у статті “Депутати не винні”. Посилаючись на те, що опублікування цієї статті порочить її гідність як народного депутата України, оскільки може створити у читачів враження, що вона нехтує зверненням своїх виборців і не дає на їхні запитання обґрунтованих відповідей, позивачка просила суд задовольнити заявлені нею вимоги.

Рішенням Золотоніського міського суду, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, позов задоволено: редакцію газети зобов’язано опублікувати відкриту відповідь Ю.; на користь позивачки з відповідача стягнуто 600 грн моральної шкоди. Зокрема суд зазначив, що дії редакції газети є незаконними та аргументував свою позицію посиланням на норму Закону України від 17 листопада 1992 р. “Про статус народного депутата України” (ч.1 ст.30), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України Рішенням Конституційного Суду України від 10 травня 2000 р. № 8-рп/2000.

У касаційній скарзі редакція газети просить скасувати судові рішення і повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду чинному законодавству та необґрунтованість судового рішення. В касаційній скарзі зазначалось, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню в даних спірних правовідносинах.

Чи правильно визначені в касаційній скарзі підстави для касаційного перегляду справи? Складіть ухвалу касаційного суду про призначення справи до судового розгляду. Чи є підстави у даній справі для скасування судових рішень і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції?

4. У січні 2004 р. Іванов звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування позову позивач зазначив, що газета “П” у статті під заголовком “Про борги по зарплаті, імпічмент пану Іванову і викрадену картину художника, яка затьмарила совість чинушам” опублікувала інформацію, яка не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та репутацію як міського мера, внаслідок чого йому завдана моральна шкода, яку позивач і просив стягнути з газети “П”. Суд позов задовольнив, визнавши інформацію неправдивою, і зобов’язав газету опублікувати спростування зазначених відомостей, а також сплатити позивачу 5000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Судами апеляційної та касаційної інстанцій рішення було залишене без змін. У травні 2005 р. газета “П” звернулася до Верховного Суду України із скаргою про перегляд зазначених судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами, посилаючись на те, що 29 березня 2005 р. Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі “Газета “П” проти України” було встановлено порушення державою Україна положень ст. 10 Конвенції щодо захисту свободи вираження поглядів та її обмежень при розгляді національними судами позову Іванова до газети “П”.

Укажіть порядок провадження у зв’язку із винятковими обставинами. Назвіть повноваження Верховного Суду України при розгляді справ у зв’язку з винятковими обставинами. Як повинен вчинити Верховний Суд України у наведеній ситуації?

5. У вересні 2005 р. Кирилова звернулася до суду з позовом про переведення на неї прав і обов’язків покупця ТОВ “S.” за цивільно-правовими угодами, укладеними з громадянами (акціонерами ЗАТ “Г” за договорами купівлі-продажу іменних акцій, визнання недійсним сертифікату простих іменних акцій ЗАТ № 118 виданий ТОВ “S.” та визнання за нею права власності на 83102 простих іменних акцій ЗАТ, мотивуючи це тим, що під час продажу акцій ЗАТ не було враховано її право привілейованої купівлі як учасника ЗАТ; акціонери не повідомили про свій намір продати цінні папери; акції були продані ТОВ “S.”, яке не є засновником ЗАТ “Г.”.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2005 р. позов був задоволений. Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 6 травня 2006 р. зазначене рішення скасовано і постановлене нове рішення про відмову в позові за безпідставністю позовних вимог.

Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 листопада 2006 р. касаційну скаргу Кирилової відхилено.

Кирилова подала скаргу про перегляд рішення суду у зв’язку із винятковими обставинами, в якій просила рішення апеляційного суду та ухвалу Судової палати у цивільних справах скасувати, посилаючись на неоднакове застосування судами одного й того самого положення закону.

Судова палата вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав: скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що з урахуванням положень ст. 4 Закону України “Про власність” акціонери вправі були розпоряджатися акціями на свій розсуд і позивачка не мала переважного права на їх придбавання. З такими висновками погодилася й Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, відхиляючи касаційну скаргу і залишаючи рішення апеляційного суду без зміни.

Який порядок допуску скарги до провадження у зв’язку з винятковими обставинами? Які ухвали постановляє суд, вирішуючи питання про допуск скарги до провадження? Чи є у даному випадку підстави для допуску скарги до провадження у зв’язку із винятковими обставинами?

6. Київським районним судом м. Харкова 20 січня 2005 р. був виданий судовий наказ, за яким з Тарасова на користь Окунева стягнуто 5000 грн суми боргу за договором позики, укладеним у письмовій формі. 6 червня 2006 р. Тарасов звернувся із заявою про перегляд судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що за вироком суду, який набрав законної сили 27 січня 2006 р., Окунєв визнаний винним у вимаганні від Тарасова письмової розписки (ст. 189 КК України).

Вкажіть об’єкти перегляду у провадженні у зв’язку з нововиявленими обставинами? Чи є у даному випадку підстави для перегляду судового наказу?

7. 5 травня 2006 р. рішенням районного суду з Потапенка були стягнуті аліменти на користь його сина Івана до повноліття останнього. 7 грудня судом постановлене рішення про визнання недійсним запису про батьківство у свідоцтві про народження Івана. На підставі цього прокурор звернувся з заявою про перегляд рішення від 5 травня 2006 у зв’язку із нововиявленими обставинами. Розглянувши вказану заяву, суддя відмовив у її задоволенні, вказавши, що в даному випадку необхідно подавати позов про звільнення Потапенка від сплати аліментів.

Яким особам надане право подавати заяву про перегляд рішень у зв’язку із нововиявленими обставинами? Чи має таке право прокурор у вказаній ситуації? Якій порядок розгляду заяви про перегляд рішення у зв’язку із нововиявленими обставинами? Дайте висновок щодо законності дій судді.

ОСНОВНІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

ДЛЯ підготовки до ІСПИТУ

з навчальної дисципліни “Теорія та практика

застосування цивільно-процесуального законодавства”

1. Джерела цивільного процесуального права.

2. Структура Цивільного процесуального кодексу України 2004 року та його основні новели.

3. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

4. Значення рішень Конституційного Суду для практики цивільного судочинства.

5. Характеристика Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 р. № 9.

6. Поняття цивільного процесу, провадження та стадії.

7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.

8. Судова практика, її значення у цивільному процесі.

9. Право на справедливий судовий розгляд .

10. Конституційні засади цивільного судочинства.

11. Принцип верховенства права та законності в цивільному процесі.

12. Гласність та відкритість судового розгляду.

13. Принцип диспозитивності в цивільному процесі.

14. Принцип змагальності в цивільному процесі.

15. Принцип рівноправності сторін в цивільному процесі.

16. Система судів цивільної юрисдикції. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.

17. Склад суду. Підстави для відводу суддів.

18. Особи, які беруть участь у справі. Їх процесуальні права та обов’язки.

19. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.

20. Співучасть у цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.

21. Необхідна та факультативна співучасть.

22. Неналежний відповідач та порядок його заміни.

23. Процесуальне правонаступництво.

24. Порядок вступу до процесу правонаступника та його правове становище.

25. Треті особи в цивільному процесі (поняття та під-стави їх участі).

26. Відмінність третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, від первісних позивачів та співпозивачів.

27. Відмінність третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, від співучасників (співпозивачів, співвідповідачів).

28. Участь у цивільному процесі, органів та осіб, яким законом надано право захищати права та свободи інших осіб.

29. Поняття та види судового представництва.

30. Добровільне представництво у суді.

31. Законне представництво у суді.

32. Повноваження представника у суді.

33. Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки

34. Поняття та види строків у цивільному процесі, їх обчислення. Продовження та поновлення процесуальних строків.

35. Поняття та види судових витрат.

36. Заходи процесуального примусу.

37. Цивільна юрисдикція.

38. Розмежування юрисдикції цивільних, господарських, адміністративних судів.

39. Види проваджень цивільного судочинства.

40. Наказне провадження.

41. Наказ як форма судового рішення.

42. Окреме провадження в структурі цивільного процесу.

43. Поняття та види підсудності.

44. Порядок передачі справи до іншого суду.

45. Поняття судових доказів. Поняття засобів доказування у цивільному процесі.

46. Належність доказів і допустимість засобів доказування.

47. Предмет доказування.

48. Факти, що не потребують доказування.

49. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків та їх правовий імунітет

50. Показання свідків, порядок їх дослідження. Імунітет свідка.

51. Письмові докази.

52. Речові докази. Порядок їх дослідження.

53. Висновок експерта.

54. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.

55. Забезпечення доказів. Підстави і порядок забезпечення доказів.

56. Оцінка судових доказів.

57. Поняття позову та його елементи.

58. Види позовів.

59. Право на пред’явлення позову.

60. Пред’явлення позову. Відкриття провадження по справі.

61. Об’єднання і роз’єднання кількох позовних вимог.

62. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

63. Мирова угода.

64. Відмова від позову, визнання позову. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову.

65. Матеріально-правові й процесуальні наслідки порушення цивільної справи.

66. Підстави для відмови у прийнятті заяви. Правові наслідки відмови судом у прийнятті заяви.

67. Провадження у справі до судового розгляду.

68. Попереднє судове засідання.

69. Стадія судового розгляду у структурі цивільного процесу.

70. Судове засідання, його порядок судового засідання.

71. Ухвалення та проголошення судового рішення.

72. Фіксування цивільного процесу

73. Зауваження щодо технічного запису судового засі-дання, журналу судового засідання та їх розгляд.

74. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи.

75. Підстави і наслідки зупинення провадження у справі.

76. Підстави і наслідки закриття провадження у справі.

77. Підстави і наслідки залишення заяви без розгляду.

78. Поняття і види судових рішень.

79. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.

80. Засоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.

81. Законна сила судового рішення. Об’єктивні та суб’єктивні межі законної сили судового рішення.

82. Види ухвал суду першої інстанції.

83. Заочний розгляд справи.

84. Окреме провадження у цивільному судочинстві.

85. Справи про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

86. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

87. Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

88. Справи про усиновлення.

89. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

90. Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.

91. Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

92. Справи про визнання спадщини відумерлою.

93. Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.

94. Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

95. Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

96. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення. Форма і зміст апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.

97. Розгляд цивільної справи судом апеляційної інстанції.

98. Повноваження суду апеляційної інстанції.

99. Підстави для скасування рішення суду в апеляцій-ному порядку і передачі справи на новий розгляд.

100. Підстави для скасування рішень суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.

101. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.

102. Оскарження ухвал суду першої інстанції.

103. Право касаційного оскарження, касаційного подання судових рішень та порядок його здійснення. Форма і зміст касаційної скарги, подання.

104. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.

105. Повноваження суду касаційної інстанції.

106. Підстави для скасування судових рішень.

107. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

108. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

109. Відновлення втраченого судового провадження

110. Поняття міжнародного цивільного процесу.

111. Джерела міжнародного цивільного процесу їх класифікація.

112. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, підприємств, організацій та осіб без громадянства.

113. Підсудність цивільних справ з участю іноземного елемента.

114. Позови проти іноземних держав.

115. Виконання судових доручень.

116. Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбітражів.

СПИСОК ДОДАТКОВої ЛІТЕРАТУРИ

· Бородін М. Перегляд судових рішень у касаційному порядку // Право України, 2006. – № 7. – С. 72 – 76.

· Грось Л. Институт процессуального соучастия: связь между процессуальным и материальным правом // Рос. юстиція, 1998. – № 3. – С. 35 ‑ 37.

· Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні і практичні аспекти // Право України, 2004. – № 2. – С. 16 – 19.

· Застосування судами цивільного і цивільно-процесуального законодавства. – Вид. Дім “Ін Юре”. – К. – 2002.

· Зейкан Я.Л. Коментар цивільного процесуального кодексу України. – К.: Юрид. практика. 2006.

· Інструкція про порядок обліку, оцінки й реалізації, конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 08.06.1993 р. – № 20.

· Кодекс адміністративного судочинства України: Наук.-практ. коментар / За ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової / С.В. Ківалов, О.І. Харитонова, О.М. Пасенюк, та ін. – Х.: Одіссей, 2005.

· Комаров В.В. Болонський процес і Європейський простір вищої юридичної освіти. Навчальний процес, проблеми теорії та практики: Тези доповідей та повідомлень учасників III конференції педагогічної майстерності Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого / За ред. В.В. Комарова. – Х: Нац. юрид. акад. України, 2009. – С.3 – 9.

· Комаров В.В. Конституційні підстави цивільного судочинства // Теор. та практ.і пробл. реалізації Конституції України: Тези доп. та наук. повідом. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. (29-30 черв.2006 р.). – Х., 2006. – С.191 – 196.

· Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа. 1995.

· Комаров В.В. Рішення Європейського Суду з прав людини та Конституційного Суду України: проблема конкуренції. / Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп.ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац.юрид.акад. України, 2009. – Вип. 100. – С.31 – 41.

· Комаров В.В. Фіксування цивільного процесу / Теорія та практика судової діяльності: Наук.-практ. посіб. – К.: Атіка, 2007. – С. 59 – 77.

· Комаров В.В. Цивільне процесуальне право України: практика застосування. – Х: Основа, 1993.

· Комаров В.В., Гусаров К.В. Повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій / Теорія та практика судової діяльності: Наук.-практ. посібник. – К.: Атіка, 2007.– С. 137 – 171.

· Комаров В.В., Радченко П.І., Сакара Н.Ю. Цивільна юрисдикція та підсудність. / Теорія та практика судової діяльності: Наук.-практ. посіб. – К.: Атіка, 2007. – С.7 – 38.

· Комаров В.В., Сакара Н.Ю. Право на справедливий судовий розгляд. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007.

· Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001 /Відповід. редакт. канд. юрид. наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001 (кн. 1, 2). Там же. – 2001 – 2202 (кн.1,2). – 2002 – 2003 (кн. 4–5). – 2004.

· Луспеник Д. Спорная юрисдикция. Юрид. практика № 3 (473) от 16.01.2007 г.

· Луспеник Д.Д. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків (під присягою) у цивільному процесі: проблеми теорії і судової практики та шляхи їх вирішення // Вісн. Верхов. суду України, 2007, № 3.– С.28 – 34.

· Луспеник Д.Д. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків (під присягою) у цивільному процесі: проблеми теорії і судової практики та шляхи їх вирішення //Вісн.Верхов. Суду України. – 2007. – № 3.– C. 28 – 34.

· Луспеник Д.Д. Значення стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду та деякі особливості проведення попереднього судового засідання судом першої інстанції // Право України, 2006. – № 11. – С. 56 – 62.

· Луспеник Д.Д. Наказне провадження: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України, 2004. № 7.

· Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). – Х.: Харків юрид., 2005.

· Луспеник Д.Д. Особливості підготовки цивільних справ до розгляду в суді апеляційної інстанції: спірні питання судової практики // Право України, 2007.

· Луспеник Д.Д. Порушення строків розгляду справ узаконено новим ЦПК або проблеми доступності правосуддя та шляхи їх вирішення //Адвокат, 2005. – № 7. – C. 3 – 8.

· Макогон Ю. Представництво прокурора у цивільному судочинстві // Прокуратура. Людина. Держава, 2005. – № 6.

· Нотаріат в Україні: Підруч. / За ред. В.В. Комарова.–К.: Юрінком Інтер, 2006.

· Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 берез. 2006 р. № 367

· Порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 серп. 2003 р. № 1377.

· Постанови Пленуму Верховного Суду України з загальних питань судової діяльності та в цивільних справах, К. – Юрінком Інтер, 2004.

· Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ: Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995 – 1998). – К.: Юрінком Інтер, 1998.

· Практика судів України в цивільних справах // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1995. – № 2,3.

· Про банки і банківську діяльність: Закону України від 7 груд. 2000 р. // Відом. Верхов. Ради України, – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 30.

· Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз: Закон України. // Відом. Верхов. Ради України, 2001.– № 49.– Ст.258.

· Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 лип. 2004 р. № 1952. // Там же. – № 51. – Ст. 553 Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна, затверджена наказом Міністерства фінансів УРСР від 17.12.1987 р. № 112.

· Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1993 р.

· Про інформацію: Закон України від 2 жовт. 1992 р // Зб. законів України. – Сер. 3. – 2001. – № 5. – Ст.85.

· Про обіг в Україні наркотичних засобів, психіатричних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Закон України із змін. від 08.07.99 р. // Відом. Верхов. Ради України, 1999. – № 36. –Ст.317):

· Про обіг векселів в Україні: Закону України із змін. від 25.12.2003 // – № 7.– Ст.63.

· Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання ( перебування) яких невідоме: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січ.2006 р. № 52.

· Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України, 2003. – № 19. – Ст.143.

· Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верхов. Суду України № 8 від 30.05.1997 р. // Там же, 2004. – № 11.

· Про судову експертизу: Закон України від 25.02.94 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

· Про судову практику в справах про визнання громадян обмежено дієздатними чи недієздатними: Постанова Пленуму Верхов. Суду України № 3 від 28.03.1972 р. зі змін. // Відом. Верхов. Ради України, 2004. – № 11.

· Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення: Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. Постанова Пленуму Верхов. Суду України № 5 від 31.03.1995 р. із змін. від 25.05.1998 р. // Відом. Верхов. Ради України, 2004.–№ 11.

· Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 берез. 2006 р. № 367.

· Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3480 // Офіц. вісн. України, 2006. – № 13. – Ст.857

· Сакара Н. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах // Право України. – 2004. – №1. – С.105 – 109.

· Сапунков В.Й. Участь у процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб // Бюл. Міністерства юстиції України, 2004. – № 9 (35). – С. 36 – 46.

· Сапунков В.Й., Ємельянова І.І. Проблеми цивільної юрисдикції судів // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2003. – № 6. – С.52 – 59.

· Сибилёв Д.М.: Участие третьих лиц в гражданском судопроизводстве. – Х., Легас, 2001.

· Сібільов Д.Окремі питання доказування в ЦПК України // Право України, 2007. – № 5. – C. 139–143.

· Судова практика Європейського суду з прав людини. Рішення суду щодо України / Відп. ред. В.В.Лутковська. – К.: Праксіс, 2005.

· Теорія та практика судової діяльності: Наук.-практ. посіб.– К.: Атіка, 2007. – С .47 – 59.

· Тертишніков В.І. Підготовка цивільних справ до розгляду // Вісн. Акад. прав. наук України, 2006. – № 2 (45). – С. 149 – 153.

· Удальцова І.В. Заочний розгляд справи / Теорія та практика судової діяльності: Наук.-практ. посіб. – К.: Атіка, 2007. – С. 111 – 136.

· Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. Цивільний процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар: У 2 т. / За заг. ред. С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я. КНТ, 2006.

· Цивільне процесуальне право України / За ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Право, 1999.

· Цивільний процесуальний кодекс України : Наук.-практ. коментар / За ред. проф. Комарова В.В.– Х.: Одіссей, –2001.

· Цюра Т. Сторони як основні „процесуальні противники” в процесі доказування в цивільних справах // Право України, 2002. ‑ № 3. – С. 102 – 105

· Шевчук П.І. Розширення дії засад змагальності та диспозитивності при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 3(31). – С.20 – 23.

· Шевчук С.В.Захист права на додержання розумних строків судового провадження: європейський досвід та українські реалії // Вісн. Верхов. суду України, 2006.– № 8. – C. 31 – 36

· Шишкін В. Принцип диспозитивності у новому ЦПК України // Право України. – 2006. – № 3. – С.78 – 81.

· Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2005.

· Штефан О. М. Наказне провадження у цивільному судочинстві України // Підприємництво, госп-во і право. 2006 (121). № 1.

· Юдин А.В. Имеют ли стороны „право на ложь” в гражданском процессе? // Рос. юстиція, 2006. – № 6. – С. 32 – 34.

· Ярема А.Г. Давиденко Г.І. Новели цивільного судочинства // Вісн. Верхов. Суду України, № 9, 2005р. С. 25 – 30. Продовж. у журн. за 2005 р. № 9.– С.25 – 30, № 10.– С.21 – 30; 2006 р. № 3 – С.24 – 29, № 4. – С.37 – 43, № 9. – С.20 – 29, № 10.– С.22 – 30, № 11.– С. 17 – 22, № 12.–С. 16 – 22 та за 2007 р. № 1.– С. 15–23, № 5.– С. 22 – 34, № 8.– С.28–40.

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА”

Укладач: В.В. Комаров

Поза планом

Підп. до друку 16.12.2009 р. Формат 60х84 ¹/₁₆. Папір офсетний.

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. . Облік.-вид. арк. . Вид. № .

Тираж 250 прим. Зам. № . Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.