History of the development of hermeneutic logic

Abstract

Герменевтична логіка як різновид неформальної логіки щодо розуміння та інтерпретації розглядається в руслі західноєвропейської історії філософії, зокрема філософської герменевтики. В історії герменевтичної логіки виявляється вплив на логічні форми онтологічних контекстів та внутрішньо-мовних форм, раціоналізація сенсу через знакові системи. Визначальною постає історична індукція, висновки якої доцільні щодо пізнання об’єктивної та суб’єктивної історій. Логічні форми суджень та умовиводів побудовані не в родо-видовому відношенні, а у відношенні частини й цілого, що корелює з алгоритмом діалектики герменевтичного кола. Герменевтична логіка, визначена на основі історичної індукції, постає як логіка гуманітарного пізнання, що формує культуру розуміння та техніки інтерпретації.

Герменевтическая логика как разновидность неформальной логики понимания и интерпретации рассматривается в русле западноевропейской истории философии, в частности, философской герменевтики. В истории герменевтической логики выявляется влияние на логические формы онтологических контекстов и внутренне-языковых форм, рационализация смысла через знаковые системы. Определяющей является историческая индукция, выводы которой целесообразны относительно познания объективной и субъективной историй. Логические формы суждений и умозаключений построены не в родо-видовом отношении, а в отношении части и целого, что кореллирует с алгоритмом диалектики герменевтического круга. Герменевтическая логика, определённая на основе исторической индукции, представляется как логика гуманитарного познания, которая формирует культуру понимания и техники интерпретации.