Релігійні організації як суб’єкти цивільних правовідносин

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008. Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем релігійних організацій як суб'єктів цивільних правовідносин. У роботі розкривається сутність релігійних організацій як учасників цивільного обороту, вирішуються наступні проблеми: якими ознаками повинно характеризуватися соціальне утворення, щоб визнаватися релігійною організацією; які правові моделі запроваджуються для участі цих організацій в цивільних відносинах; у якій організаційно-правовій формі юридичних осіб вони можуть створюватися. Досліджено процес виникнення цих організацій, цивільно-правова природа статуту, як локального акта, а також сутність релігійної організації як юридичної особи. Розкрито зміст спеціальної правоздатності релігійних організацій, а саме майнові й немайнові права, які його складають (право на найменування, право на здійснення культової і поза культової діяльності, підприємницької діяльності). Надано авторське визначення різновидів релігійних організацій та проведено розмежування релігійних і громадських організацій. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання правового становища релігійних організації!.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2008. Диссертация посвящена исследованию религиозных организаций как субъектов гражданских правоотношений. Основное внимание в работе посвящено исследованию предпосылок возникновения и развития этих организаций, определению их места в системе юридических лиц Украины, их классификации, правосубъектности, имущественной основе деятельности. Проведенное исследование дало возможность автору прийти к следующим выводам: особенностью гражданско-правового статуса религиозных организаций является то, что эти организации осуществляют свою деятельность на основе конституционного принципа отделения от государства в соответствии с конфессиональными традициями и нормами канонического права; к конститутивным их признакам относятся: общность интересов граждан, которые объединяются в эти организации, добровольность объединения, отсутствие фиксированного членства, действие на основании устава, специфика ответственности и порядка управления, каноническая и иерархическая зависимость; религиозные организации - непредпринимательские юридические лица, имеющие конкретное функциональное назначение - совместное удовлетворение религиозных нужд физических лиц, путем исповедования и распространения веры (наличие вероисповедания, проведение богослужений и иных обрядов и церемоний, обучение религии и религиозное воспитание своих последователей), им присущи такие признаки: неприбыльность, общая цель создания, специальная правоспособность, что обусловлено каноническими правилами и носит специальный характер; имущество носит целевой характер и должно использоваться исключительно для достижения, во-первых, уставных целей этих организаций; во-вторых, тех целей, которые по своему характеру связаны с уставными, в частности направлены на достижение религиозной цели; производственная и хозяйственная деятельность должна рассматриваться как аналог предпринимательской деятельности, соответствующей цели их создания и способствующей ее достижению. Автором предложено понятие религиозной организации, а также отдельных ее видов, сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию правового регулирования их деятельности.