Правові засади використання земель громадської забудови

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2014. Дисертацію присвячено комплексній науковій розробці правових засад використання земель громадської забудови. Здійснено історико-правовий аналіз розвитку законодавства у зазначеній сфері. У роботі сформульовано й розкрито юридичний зміст дефініції «землі громадської забудови» та проведено відмежування від інших суміжних категорій; визначені їх ознаки; проведено порівняльний аналіз використання земель громадської забудови та інших земель забудови. Стверджується що використання земель громадської забудови може здійснюватися на титулі постійного користування, на умовах оренди та суперфіцію. Право постійного користування земельною ділянкою – право володіння та користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності без визначення строку. Особливість оренди земель громадської забудови полягає у тому, що земельні ділянки громадської забудови, виступаючи територіальним базисом для розміщення та будівництва відповідних будівель та споруд, а також інших об’єктів загального користування, підлягають забудові, тому на їх орендарів покладається відповідний обов’язок – здійснити забудову. Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва побутових, соціально-культурних та інших споруд і будівель. Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 – земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины, Харьков, 2014. В диссертации на основе анализа земельного, гражданского и градостроительного законодательства исследованы правовые проблемы использования земель общественной застройки. Акцентируется внимание на оптимальном соотношении регулирования данных отношений земельным, гражданским и градостроительным законодательством. В работе сформулировано и раскрыто юридическое содержание дефиниции «земли общественной застройки» и проведено её отграничение от других смежных понятий, например, «земли жилищной застройки». Проведен историко-правовой анализ использования рассматриваемых земель. Определены и систематизированы признаки земель общественной застройки. Рассмотрен и классифицирован за различными критериями состав земель общественной застройки. Осуществлена характеристика земель общественной застройки как объекта застройки, объекта благоустройства и объекта охраны. Изучен механизм реализации прав на земли общественной застройки, который представляет собой комплекс взаимосвязанных элементов правового регулирования земельных отношений, охватывающий согласованную систему земельного, гражданского и градостроительного законодательства, в результате взаимосвязи между нормами, институтами которых устанавливаются правила приобретения, реализации и прекращения прав на земли общественной застройки. Составной его частью является право на застройку, которое выступает проявлением земельных прав: права собственности на земельный участок или иного предусмотренного законодательством вида прав на землю. На основе анализа положений действующей нормативно-правовой базы в сфере правового регулирования использования земель общественной застройки выявлены пробелы в правовом регулировании этих отношений. В связи с этим сформулирован ряд предложений по усовершенствованию соответствующих правовых предписаний.