Проблеми методології формування категоріально-понятійного апарату юридичної науки

Abstract

Розглядаються проблеми методології формування категоріально-понятійного апарату юридичної науки. Стверджується, що логіко-гносеологічний аспект формування правових понять і категорій становить процедура формалізації знань у галузі державно-правових явищ, що полягає в абстрагуванні (відверненні) від несуттєвих нетипових рис і властивостей цих явищ й у встановленні на цій основі їх загальних і найбільш суттєвих ознак, властивих всьому класу (виду, типу) цих явищ, якими вони відрізняються від інших. Загальним і універсальним методом формування правових понять визнається діалектичний метод, що містить, зокрема, етапи сходження від абстрактного до конкретного, і далі — від конкретного до абстрактного. Причому при сходженні від абстрактного до конкретного шляхом використання переважно процедури абстракції — ідеї з урахуванням досягнення юридичної науки і практики формуються нові, раніше не відомі поняття і категорії. При сходженні від конкретного до абстрактного на підставі процедури абстракції ототожнення формуються категорії і поняття, що відображають загальні й істотні ознаки певного класу (виду) явищ або ж фактів, що характеризується постійною (алгоритмом) і незмінною повторюваністю. Підкреслюється важливе значення впливу при цьому «феномену конкретного», що дозволяє формувати поняття і категорії з чітким предметним змістом, і конструювати норми оптимального рівня узагальнення, уникаючи при цьому їх надмірної деталізації (казуїстичності). Відстоюється позиція, згідно з якою категоріально-понятійному апарату юридичної науки притаманні як поняття, так і категорії — поняття гранично широкого рівня узагальнення. Останні властиві як загальнотеоретичним юридичних наукам, так і галузевим, і виконують при цьому важливі функції щодо поглиблення та систематизації знань у кожній зі сфер правознавства. Поняття і категорії пропонується поділяти на доктринальні (що належать юридичній науці) і легальні (нормативно-правові), що знаходять закріплення в нормах права і виступають «сполучним містком» між правовою доктриною і законодавством.

Рассматриваются проблемы методологии формирования категориально-понятийного аппарата юридической науки. Утверждается, что логико-гносеологический аспект формирования правовых понятий и категорий составляет процедура формализации знаний в области государственно-правовых явлений, заключающаяся в абстрагировании (отвлечении) от несущественных нетипичных черт и свойств этих явлений и в установлении на этой основе их общих и наиболее существенных признаков, присущих всему классу (виду, типу) данных явлений, которыми они отличаются от других. Общим и универсальным методом формирования правовых понятий признается диалектический метод, включающий в себя, в частности, этапы восхождения от абстрактного к конкретному, и далее — от конкретного к абстрактному. Причем при восхождении от абстрактного к конкретному путем использования преимущественно процедуры абстракции — идеи с учетом достижений юридической науки и практики формируются новые, ранее не известные понятия и категории. При восхождении от конкретного к абстрактному на основании процедуры абстракции отожествления формируются категории и понятия, отображающие общие и существенные признаки определенного класса (вида) явлений или же фактов, характеризующиеся постоянной (алгоритмом) и неизменной повторяемостью. Подчеркивается важное значение влияния при этом «феномена конкретного», позволяющего формировать понятия и категории с четким предметным содержанием, и конструировать нормы оптимального уровня обобщения, избегая при этом их чрезмерной детализации (казуистичности). Отстаивается позиция, согласно которой категориально-понятийному аппарату юридической науки присущи как понятия, так и категории — понятия предельно широкого уровня обобщения. Последние свойственны как общетеоретическим юридическим наукам, так и отраслевым, и выполняют при этом важные функции по углублению и систематизации знаний в каждой из сфер правоведения. Понятия и категории предлагается подразделять на доктринальные (принадлежащие юридической науке) и легальные (нормативно-правовые), находящие закрепление в нормах права и выступающие «связующим мостиком» между правовой доктриной и законодательством.