Правові засади функціонування та розвитку біосферних заповідників як складової екологічної мережі України

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право». – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2019. Дисертацію присвячено комплексному аналізу теоретичних та практичних проблем функціонування та розвитку біосферних заповідників як самостійного об’єкта природно-заповідного фонду та важливої складової національної екологічної мережі і Всесвітньої мережі біосферних резерватів. У роботі, спираючись на положення законодавчих та інших нормативно-правових актів, наукової і спеціальної літератури, вперше визначено історико-правові засади становлення і розвитку законодавства щодо біосферних заповідників. Сформульовано поняття біосферного заповідника, Виокремлено ознаки, особливості та функції біосферних заповідників, які вирізняють їх від інших об’єктів природно-заповідного фонду України; сформульовано авторську дефініцію поняття «правовідносини у сфері функціонування та розвитку біосферних заповідників»; надано класифікацію суб’єктів правовідносин у сфері функціонування та розвитку біосферних заповідників та ін. Удосконалені й набули подальшого розвитку положення щодо: визначення понять: «біосферного заповідника», «загального використання природних ресурсів у межах біосферних заповідників», «спеціального використання природних ресурсів у межах біосферних заповідників»; функцій, які виконують біосферні заповідники у функціональних зонах; правової охорони біосферних заповідників, зокрема, визначено її ознаки; правової регламентації підстав та обсягів адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення у сфері організації, охорони та використання територій БЗ та їх природних ресурсів, зокрема у напрямку її посилення, встановлення відповідальності за вчинення правопорушень посадовими особами тощо.