Це солодке слово «реформа»: перспективи андеграунду охорони здоров’я

Abstract

Четвертий рік Україна як держава продовжує відчувати на собі справедливість одного з принципів так званих законів Мерфі, у тому числі у сфері охорони здоров’я. Продовжують також дивувати гучні заяви можновладців про нібито реформування охорони здоров’я. Але дивують не так заяви «жартівників» від МОЗ (інакше я їх не можу назвати і, більше того, ставлюся до їх почуття здорового гумору дуже позитивно), а саме реакція спільноти, що має відношення до сфери охорони здоров’я, і, в деяких випадках, пацієнтів або їх представників. А найбільше мене дивує висловлення стурбованості окремими медичними посадовцями щодо можливості нівелювання в результаті так званої реформи права громадян на охорону здоров’я, передбаченого ст. 49 Конституції України, зокрема, безоплатної медичної допомоги. Я навіть спочатку сприймав таку турботу як жартівну відповідь одних жартівників на якусь гучну промову жартівників від МОЗ. Крім того, велику частку здорового скептицизму навіяло розуміння, по-перше, того, що ми живемо в країні перманентного реформування охорони здоров’я. А по-друге, це спостерігання на всіх рівнях ієрархічної структури не завжди компетентних осіб, які, на жаль, ще не скоро наберуться необхідного досвіду. А їх жарти — це швидше захисна реакція від відчуття власної некомпетентності.