Організація і тактика перевірки алібі у досудовому слідстві

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005. Дисертація присвячена комплексному дослідженню сучасних проблем перевірки алібі в досудовому слідстві. Аналізуючи праці вітчизняних та зарубіжних вчених-криміналістів, розглянуто процес перевірки алібі в історичному аспекті; наведено розширене поняття “алібі”, яке охоплює випадки відповідних заяв при вчиненні злочину групою осіб або з використанням спеціальних пристроїв. У зв’язку з цим розкрито сутність елементів, що складають структуру алібі: місце злочину, час злочину, місце, де перебував суб’єкт алібі у час злочину. Запропоновано класифікацію алібі, у тому числі й неправдивого, залежно від різних критеріїв та охарактеризовано його види. На основі дослідження слідчої практики та літературних джерел визначені ознаки повідомлення неправдивого алібі та методи їх діагностики. Зазначено, що неправдиве алібі може виявлятися залежно від форми його повідомлення, а саме жестів, міміки, стану голосу та ін. Визначено поняття планування перевірки алібі як складової планування розслідування злочину в цілому, наведено його елементи. Вказані процесуальні документи, що рекомендується складати під час перевірки алібі. Розкриті типові версії щодо заявленого алібі, які класифіковані за різними критеріями. Визначені криміналістичні засоби і методи перевірки алібі. Розглянуті особливості проведення допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, слідчого огляду, призначення експертиз, обшуку. Зазначено на удосконаленні тактичних прийомів проведення цих слідчих дій. На їх основі розроблено алгоритм дій слідчого при перевірці алібі.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2005. Диссертация посвящена комплексному исследованию современных проблем проверки алиби на досудебном следствии. На основании анализа теоретических положений, обобщения и анализа практики проверки алиби автор определяет организационные мероприятия и тактические приемы проверки алиби. В работе рассмотрены точки зрения различных ученых-криминалистов, в том числе и зарубежных, на процесс проверки алиби в разные исторические периоды. Дано теоретически обобщенное на основании позиций различных ученых понятие “алиби”, которое отвечает современным требованиям борьбы с преступностью. Предложенное понятие “алиби” охватывает случаи совершения преступления группой лиц, а также с использованием специальных устройств (пересылка взрывного устройства почтой и др.). На основании этого определена развернутая структура алиби, куда включены место преступления, его время, место, где находился субъект алиби во время преступления. В работе определена классификация алиби, его дифференциация в зависимости от различных критериев и охарактеризованы виды алиби, что способствует правильному выбору тактических приемов, их последовательности и комплексности применения при проверке алиби. Особое внимание уделено классификации неправдивого алиби. Автором определены и систематизированы признаки ложного алиби. Описаны методы его диагностики, в том числе в зависимости от формы подачи, что выступает первым этапом при опровержении неправдивых ссылок на алиби. Особое внимание уделено понятию и содержанию планирования проверки алиби на досудебном следствии. Описаны элементы процесса планирования проверки алиби, определена специфика выдвижения и проверки версий относительно места нахождения лица во время преступления. Особое внимание отведено классификации версий о выдвижении ложного алиби. Даны формы письменных документов, с помощью которых оптимизируется процесс проверки алиби. На основе современных научных положений о криминалистических средствах и методах определены средства и методы проверки алиби на досудебном следствии. Автор на основе обобщения и анализа результатов анкетирования и изучения материалов уголовных дел, при производстве которых заявлялось алиби, детально рассмотрел следственные ситуации и тактические приемы допроса, как основного следственного действия при проверке алиби. В работе рассмотрены особенности тактики допроса субъекта алиби, его свидетелей и потерпевших. В отдельные группы объединены вопросы, которые ставятся подозреваемому и обвиняемому, заявившим о своем алиби, свидетелям и потерпевшим при проверке алиби. Подробно рассмотрены с предложением усовершенствования тактические приемы допроса при проверке алиби – детализация и уточнение показаний, предъявление доказательств, использование ассоциативных связей. Установлено, что тактические приемы допроса при проверке алиби используются как определенная система. В нее автором включены тактические приемы проверки заявления об алиби и тактические комбинации опровержения ложного алиби. Охарактеризованы организационные мероприятия и тактические приемы очной ставки, предъявления для опознания, воспроизведения обстановки и обстоятельств события, следственного осмотра, назначения экспертизы и обыска, которые проводятся при проверке алиби. Разработан алгоритм действий следователя при проверке алиби.