Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/12433
Title: Semantic and Structural Peculiarities of Indirect Speech Acts with an Imperative Meaning
Other Titles: Семантичні та структурні особливості непрямих мовних актів, що виражають спонукання
Семантические и структурные особенности косвенных речевых актов, выражающих побуждение
Authors: Miasoiedova, S.V.
Keywords: непрямі директивні мовленнєві акти
іллокутивна сила
іллокутивний намір
експліцитні висловлювання
імпліцитні висловлювання
мовленнєва ситуація
косвенные директивные речевые акты
иллокутивная сила
иллокутивное намерение
экслицитные высказывания
имплицитные высказывания
речевая ситуация
indirect speech acts
illocutionary force
illocutionary point
explicit utterances
implicit utterances
communicative situation
Issue Date: 2015
Citation: Miasoiedova S. V. Semantic and Structural Peculiarities of Indirect Speech Acts with an Imperative Meaning / S. V. Miasoiedova // Наукові праці. Філологія. Мовознавство. – 2015. – Т. 252, вип. 240.– C. 71–74.
Abstract: Дослідження підтвердило існуючу в мовознавстві думку про можливість надавання імперативного значення неімперативним мовним формам. Вивчення непрямих директивних мовленнєвих актів продемонструвало той факт, що вони мають складнішу організацію та специфічніші засоби вираження комунікативного наміру мовця порівняно з імперативними спонукальними конструкціями. Це модально-часове оформлення висловлювання, яке створюється вживанням певних дієслівних форм, подання спонукання в питально-заперечній формі, а також наявність у структурі неімперативного висловлювання лексичних маркерів спонукальності. Показано також значущість контексту у відображенні характеристик мовленнєвої ситуації, які забезпечують необхідну мотивацію спонукуваної дії. Саме знання ситуації дозволяє слухачеві сприйняти мотиваційний потенціал висловлення, а отже, і його іллокутивну силу. Аналіз розглядуваних конструкцій довів, що виражаючи спонукання в непрямий спосіб, мовець може посилити експресивність висловлення, що сприяє створенню переконливої мотивації для слухача у виконанні дії, а отже, і збільшенню іллокутивної сили висловлювання. Іронія, сарказм, тонкі натяки, емоційні сплески, органічні для непрямих спонукальних висловлювань, визначають їхню роль як конструкцій, що не тільки забезпечують процес мовної комунікації, а й надають йому естетичної цінності.
Проведенное исследование показало структуро-семантическую сложность и неоднозначность косвенных речевых актов, выражающих побуждение. В соответствии с их структурой все косвенные речевые акты можно разделить на две группы. Высказывания первой имеют лексико-грамматические маркеры побудительного значения. Такие речевые акты называются эксплицитными. Вторая группа косвенных речевых актов представлена предложениями, которые не имеют признаков императивности; их иллокутивный смысл выражен имплицитно. Механизм формирования побудительности в имплицитных высказываниях можно описать следующим образом: если говорящий имеет информацию, касающуюся возможности (необходимости, желательности и т. д.) трансформации существующей ситуации, и такое изменение соответствует интересам собеседника, то в этом случае высказывание, имеющее форму утверждения, побуждает адресата совершить определенные действия. Выяснилось, что значение имплицитного императивного высказывания обуславливается сложным взаимодействием экстралингвистических факторов. Это, например, намерение говорящего, а также цели, которые он хочет достичь своим высказыванием, то есть чего он хочет добиться от собеседника. Характер отношений участников общения также является релевантным. Понимание языковой ситуации способствует пониманию иллокутивного намерения говорящего, а значит и иллокутивной силы высказывания. Надо отметить, что использование косвенных речевых актов, которые часто содержат алллюзии, намеки, иронию, сарказм, позволяет повысить экспрессивность общения и придать ему большую эстетическую ценность.
Description: The study has proved structural and semantic complexity and variability of indirect speech acts with an imperative meaning. According to their structural peculiarities, all indirect speech acts with imperative meaning can be devided into two groups. The utterances of the first one convey the imperative meaning by two ways: grammaticaly or lexically. Speech acts like that are called explicit. The second group is represented by the sentences which have no markers of imperativeness; their illocutionary meaning is expressed implicitly. The mechanism of imperative meaning formation in implicit utterances can be described in the following way: if a speaker has any information about the possibility (necessity, desirability etc.) of transforming the existing situation into the new one, and that transformation corresponds to the interests of the hearer, the speaker’s statement serves to cause the hearer to perform certain actions. It was also shown that the meaning of an implicit imperative utterance is formed by a complex interaction of extralinguistic factors. Above all, it is the speaker’s intention or the goals he wants to achieve with his statement, i. e. what actions he expects from the hearer. The nature of the relationships of interlocutors is also relevant. The realising of the communicative situation helps to understand the illocutionary point of the speaker and therefore the illocutionary force of an utterance. In fact, the use of indirect speech acts – which can often have allusion, hint, irony, sarcasm – can make communication more expressive and esthetically valuable.
URI: http://linguistics.chdu.edu.ua/article/download/60817/56579
http://linguistics.chdu.edu.ua/article/view/60817
https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/12433
Appears in Collections:Наукові статті кафедри іноземних мов № 3

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Miasoiedova_71-74.pdf392.68 kBAdobe PDFThumbnail
View/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.