DSpace Collection:https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/120982024-03-28T14:35:58Z2024-03-28T14:35:58ZПравове забезпечення екологічної безпеки при видобуванні вугілляПльохова, А.Ю.https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/198952024-03-11T08:22:27Z2023-01-01T00:00:00ZTitle: Правове забезпечення екологічної безпеки при видобуванні вугілля
Authors: Пльохова, А.Ю.
Abstract: Дисертація присвячена комплексному теоретичному вивченню правового забезпечення екологічної безпеки при видобуванні вугілля.
Презентована робота є першим комплексним дослідженням у науці екологічного права України теоретико-правових і практичних проблем забезпечення екологічної безпеки при видобуванні вугілля, у якому, спираючись на основні положення екологічного права і таких його складових, як гірниче право і право екологічної безпеки, визначено етапи становлення законодавства щодо забезпечення екологічної безпеки при видобуванні вугілля, а також встановлено склад об’єктів права екологічної безпеки, пов’язаних із впливом вугледобувної діяльності, з’ясовано особливості правового статусу суб’єктів відповідних правовідносин.
У даній роботі проведено правовий аналіз сутності забезпечення екологічної безпеки при видобуванні вугілля, а також розглянуто специфіку правового регулювання відносин, що виникають на різних стадіях існування вугільних шахт.
Уперше науково обґрунтовано і сформульовано юридичне визначення наступних понять: «інституційне забезпечення екологічної безпеки видобування вугілля», під яким пропонується розуміти систему уповноважених органів, правового, інформаційного й кадрового супроводження їх дій з попередження, відвернення виникнення й розвитку екологічно небезпечних ситуацій на всіх стадіях існування вугледобувного підприємства (об’єкта), а також ліквідації внутрішніх і зовнішніх наслідків його діяльності»; «вугільна галузь», що розглядається як елемент ланки «комплекс – промисловість – галузь» у двох аспектах: 1) добувному (видобувному, гірничому, гірничодобувному), коли галузь виступає складовою добувної промисловості; 2) паливному – галузь є елементом паливної промисловості, яка, у свою чергу, входить до структури паливно-енергетичного комплексу, і являє собою сукупність підприємств, установ та організацій, господарських товариств і господарських структур, що займаються відкритим чи підземним способом видобутку, збагаченням, переробкою і транспортуванням бурого, кам’яного вугілля й антрациту. Доведено, що до об’єктів правовідносин з екологічної безпеки на всіх стадіях підготовки, здійснення і припинення користування надрами з метою видобування вугілля можна поділити на наступні види: антропоресурсні; природоресурсні; господарськоресурсні; історико-культурні.
Запропоновано вугледобувні підприємства, які впливають або можуть впливати на екологічну безпеку довкілля, класифікувати так: 1) підприємства, що здійснюють законне видобування вугілля; 2) підприємства, що здійснюють незаконне видобування вугілля; 3) підприємства, що перебувають на стадії планової консервації; 4) підприємства, що перебувають на стадії планової ліквідації; 5) планово ліквідовані підприємства; 6) підприємства, що зазнали впливу збройної агресії; 7) позапланово ліквідовані підприємства (затоплені).2023-01-01T00:00:00ZПравова охорона довкілля в умовах децентралізаціїТретьяк, А.В.https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/198582024-01-11T11:21:00Z2023-01-01T00:00:00ZTitle: Правова охорона довкілля в умовах децентралізації
Authors: Третьяк, А.В.
Abstract: Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових засад охорони довкілля в децентралізаційних умовах. У роботі розкривається зміст концепцій місцевого самоврядування з точки зору їх екологічної прийнятності, визначається можливість застосування концепцій в сучасних умовах. Аналізуються напрями і результати реформи децентралізації 2014 року в Україні з точки зору її реального та потенційного впливу на екологічні правовідносини, які стосуються сфери поводження з побутовими відходами, охорони рідкісних об’єктів тваринного, рослинного світу та регіональної охорони природно-заповідного фонду України. Встановлюється взаємозв’язок між концепцією сталого розвитку суспільних відносин і децентралізаційними тенденціями в прийнятті екологічних рішень. Розглядається передовий екологічний досвід країн Європейського Союзу, історія яких зазнала реформування системи органів місцевого самоврядування за принципом децентралізації владних повноважень, та можливе застосування цього досвіду у вітчизняних реаліях.
У результаті здійсненого дослідження вироблено низку висновків і рекомендацій, що характеризуються науковою новизною. Зокрема, у дисертації вперше було розглянуто відомі концепції місцевого самоврядування з точки зору їх потенційного впливу на реалізацію екологічної політики в Україні. Відповідно до цього констатовано, що: теорія вільної громади розглядається як неприйнятна в контексті реалізації екологічних рішень через те, що штучні, а отже всі об’єднані територіальні громади (штучного походження), створені паралельно з новим адміністративно-територіальним устроєм, не зможуть наділятися правами щодо вирішення питань місцевого значення. Так само, неприйнятною через розгляд інституту місцевого самоврядування як різновиду державної влади, особливо в питаннях охорони навколишнього природного середовища, є і державницька концепція. Екологічні проблеми, в переважній більшості, виникають локально і оптимальним рівнем вирішення цих проблем є місцевий. Тож, для їх ефективного врегулювання органи місцевої влади повинні бути наділені певною автономією повноважень, чого не передбачає вищезазначена концепція. Концепція муніципального дуалізму виключно на теоретичному рівні може слугувати надійним підґрунтям проведення виваженої екологічної політики, бо передбачає переміщення на локальний рівень державних повноважень і наближує державну владу до інтересів громадян. У цьому випадку екологічні рішення зможуть продукуватись як на місцевому рівні, так і на центральному, що цілком задовольняє екологічні потреби. Та незважаючи на це, концепція муніципального дуалізму характеризується високим рівнем амбівалентності, існують ризики, що в майбутньому вона може перетворитись, фактично, у державницьку. Децентралізаційна реформа 2014 року в Україні закладає в основу громадівську концепцію місцевого самоврядування. Створення об’єднаних територіальних громад, впровадження фінансової децентралізації, запровадження механізму громадського бюджету (бюджету участі) повністю відповідають громадівській концепції місцевого самоврядування. Зокрема, встановлено, що дана концепція може мати значний позитивний ефект у питаннях реалізації екологічної політики. Теорія соціального обслуговування або належного врядування також містить вагомий потенціал для сфери довкілля, бо вбачає відносини між державою та громадянами як партнерські, де завдання держави визначаються в процесі дискусії, а відповідальність розподіляється між суспільством і державою. Деякі аспекти впровадження цієї теорії вже задекларовані Дорожньою картою щодо впровадження Люксембурзької декларації та середньостроковим планом пріоритетних дій уряду до 2020 року. З’ясовано, що дана теорія може застосовуватись паралельно з громадівською.2023-01-01T00:00:00ZПравові засади нормування у галузі охорони атмосферного повітряКопиця, Є.М.https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/120992023-03-17T01:06:20Z2016-01-01T00:00:00ZTitle: Правові засади нормування у галузі охорони атмосферного повітря
Authors: Копиця, Є.М.
Abstract: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2016. У роботі на підставі вивчення наукової літератури, законодавчих та інших нормативно-правових актів здійснено комплексне дослідження правових засад нормування у галузі охорони атмосферного повітря. Проаналізовано історико-правовий розвиток інституту нормування у даній сфері; сформульовано й розкрито юридичний зміст поняття «нормування у галузі атмосферного повітря», визначено сутність та особливості нормування як правового засобу охорони атмосферного повітря; окреслено основні проблеми механізму реалізації інституту нормування галузі охорони атмосферного повітря; обґрунтовано необхідність розробки, встановлення та включення до виключного переліку нормативів викидів парникових газів, виявлено особливості правового регулювання нормування у галузі охорони атмосферного повітря у законодавстві Європейського Союзу та інших зарубіжних країн. Зазначено, що в умовах євроінтеграційних процесів та з урахуванням зобов’язань щодо правової охорони атмосферного повітря та забезпечення його якості згідно з міжнародними угодами необхідне запозичення європейського та світового законодавчого досвіду у досліджуваній сфері з метою його використання у правотворчій і правозастосовчій практиці в Україні. Зроблено теоретичні висновки, окреслено низку проблем, які потребують невідкладного вирішення та сформульовано пропозиції щодо внесення змін чинного законодавства, що дозволить удосконалити правове регулювання нормування у галузі охорони атмосферного повітря в Україні.2016-01-01T00:00:00Z