міністерство освіти І НАУКИ україни

національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

програма

навчальної дисципліни

“Логіка”

Затверджено вченою радою академії

(протокол № 9 від 20.04.2007 р.)

Харків

2008

Програма навчальної дисципліни “Логіка“ для студентів I курсу денних факультетів / Уклад.: О.М. Юркевич, В.Д. Титов, С.Д. Цалін та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 11 с.

У к л а д а ч і: О.М. Юркевич,

В.Д. Титов,

С.Д. Цалін,

О.П. Невельська-Гордєєва,

Ж.О. Павленко.

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 4 від 16.06 .2008 р.)

1. ВСТУП

Логіка є традиційно фундаментальною навчальною дисципліною, що забезпечує теоретичну і практичну основу для розвитку строгого мислення фахівця-юриста. Методологічне значення логіки для формування наукового знання і, зокрема, для юридичної науки, полягає у єдиних для всіх наук логічних критеріях істинності та науковості. Особливого теоретико-пропедевтичного значення логіка набуває при формуванні логічної культури, необхідної для засвоєння юридичних дисциплін. Так, проведення логічного аналізу теоретико-правових понять, їх визначень і класифікацій має сприяти більш успішному оволодінню дисципліною “Теорія держави і права”. Практичного значення логіка набуває при тлумаченні норм права, побудові й обґрунтуванні судово-слідчих версій, доведенні й спростуванні в судовому процесі, у різних формах аргументації в професійній діяльності юриста у цілому.

Предметом науки логіки є форми і закони правильного мислення, що застосовують у практиці міркування, націленого на встановлення істини.

Метою вивчення навчального курсу логіки є засвоєння основних форм, законів і методів правильного мислення, оволодіння технікою логічного аналізу юридично значимих міркувань.

Програма містить п’ять розділів, що розкривають вступ до дисципліни, основні змістовні елементи предмета логіки – логічні форми та закони, теорію доведення, логічні критерії та форми теоретичного знання.

У результаті вивчення логіки студенти повинні:

– знати історію логіки, основи традиційних і сучасних теорій поняття, судження, умовиводу, доведення, гіпотези; основні логічні закони мислення; правила логічного виводу і аналітичні прийоми усунення найпоширеніших логічних помилок;

– уміти використовувати знання логічних законів і правил при побудові й аналізі юридичних понять, суджень, умовиводів, гіпотез, доведень, норм, оцінок; самостійно виявляти й усувати логічні помилки в юридичній полеміці та різноманітних формах людської комунікації.

2. ЗМІСТ

I. ВСТУП до курсу “Логіка”

Предмет та значення логіки. Походження і значення поняття “логіка”. Інтуїтивна логіка і логіка як наука. Місце логіки в структурі наукового пізнання та системі наук.

Думка як предмет логічного аналізу. Поняття про мислення. Чуттєве пізнання та абстрактне мислення. Особливості абстрактного мислення.

Логіка як наука про форми думки, принципи та методи правильного мислення. Поняття логічної форми (структури). Основні форми думки: поняття, судження, умовивід. Поняття логічного закону як форми необхідного зв’язку між думками. Істинність думки та формальна правильність міркувань. Поняття про метод. Загальна характеристика логічних методів.

Теоретичне та практичне значення логіки. Роль логіки в науковому пізнанні. Значення логіки для юридичної науки і практики.

Логіка і мова. Проблема співвідношення мислення і мови. Функції мови. Штучні та природні мови. Логічний аналіз мови як спосіб вияву логічних форм та законів. Семіотичний підхід до мови. Поняття знаку і види знаків. Види смислових значень знаків. Рівні семіотичного аналізу мови. Семіотичний “трикутник”.

Взаємодія мови логіки та мови права як семіотичних систем. Мова та метамова права і правознавства.

Історія науки логіки. Перший етап – традиційна логіка. Ґенеза логічних ідей у стародавній Греції та Індії. Три періоди розвитку індійської логіки. Логіка як структурний стрижень риторики за часів стародавньої Греції (передаристотелевий період). Аристотель як засновник науки логіки. “Органон” – комплекс логічних праць Аристотеля. Особливості логіки стоїків.

Особливості схоластичної логіки середньовіччя. Logica Utens і Logica Docens. “Новий Органон” Ф. Бекона: індукція як “логіка відкриття”.

Другий етап – сучасна логіка. Історичні періоди сучасної логіки: передісторія сучасної логіки; період алгебри логіки; період розробки логіки як теорії обґрунтування математики; період розробки металогіки, логічної семантики, некласичної логіки.

Логічні ідеї Т. Гоббса і Р. Декарта. Математична логіка В. Лейбниця. Діалектична логіка Гегеля. Готтлоб Фреге як засновник сучасної логіки. Логічна теорія мови Л. Вітгенштейна. Логічні вчення А. Уайтхеда і Б. Рассела. Некласичні логіки ХХ ст.

Історичні взаємозв’язки між логікою та правом.

II. Поняття як форма мислення

Логічна характеристика понять. Види понять. Загальна характеристика поняття. Специфіка понятійного оформлення предмета думки. Основні логічні засоби формування понять: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. Засоби вираження понять у мові. Поняття та слово. Терміни. Роль понять у пізнанні.

Логічна структура поняття. Зміст поняття. Ознаки предметів та їх види. Зміст поняття як система суттєвих ознак. Обсяг поняття. Класи (множини), типи множин, поняття підмножини. Індивіди класів (елементи множини). Закон оберненого відношення між обсягом та змістом поняття.

Види понять за обсягом (екстенсіональна характеристика понять). Порожні (нульові) поняття: хибні, гіпотетичні та необхідні. Непорожні (ненульові) поняття: загальні та одиничні, збірні та незбірні, універсальні.

Види понять за змістом (інтенсіональна характеристика понять). Конкретні та абстрактні, співвідносні та безвідносні, позитивні та негативні поняття.

Відносини між поняттями. Порівняльні та непорівняльні, сумісні та несумісні поняття. Типи сумісності: рівнозначність (тотожність), перехрещення, підпорядкування. Типи несумісності: співпідпорядкування, протилежність (контрарність), протиріччя (контрадикторність). Використання кіл Ейлера для виразу відносин між поняттями.

Логічні операції з поняттями. Узагальнення та обмеження понять. Операції з класами (обсягами) понять: об’єднання (складання), перехрещення класів (множення), створення доповнення до класу (віднімання).

Визначення (дефініція) понять. Структурні елементи визначень. Види визначень. Прийоми, подібні до визначення. Правила та можливі помилки у визначеннях. Значення визначень в утворенні та розвитку понять права.

Логічний поділ понять. Структурні елементи операції поділу. Види структурного поділу. Особливості мереологічного поділу. Правила поділу понять та його можливі помилки.

Класифікація та її види. Взаємний зв’язок між визначеннями та поділами понять. Значення поділу та класифікації понять у правознавстві.

III. Судження. ОСНОВНІ ФОРМАЛЬНО-ЛОГІЧНІ Закони

Судження. Загальна характеристика судження. Судження та речення. Логічне значення суджень. Прості та складні судження. Категоричні й некатегоричні судження. Структура простого судження. Види простих суджень: атрибутивні, релятивні та екзистенційні.

Види атрибутивних суджень за кількістю і якістю. Визначені та невизначені судження; судження з виключенням. Поняття про квантор, види кванторів. Розподіл термінів у судженнях, правила розподілу та кругові схеми відносин між термінами. Логічний квадрат. Види відносин між атрибутивними судженнями за логічним квадратом.

Складні судження та їх види. Логічні сполучники. Формули складних суджень. Умови істинності складних суджень та їх стисле визначення за допомогою істиннісних таблиць (матриць).

Модальні судження. Поняття про модальність. Типи модальностей. Деонтична модальність та формальний аналіз норм права.

Основні закони формальної логіки. Загальні характеристики правильного міркування – визначеність, послідовність, несуперечливість та доказовість. Поняття логічного закону.

Закон тотожності, закон несуперечливості, закон виключеного третього, закон достатньої підстави. Умови дії основних законів логіки. Типові логічні помилки при порушенні законів логіки. Значення законів логіки для правознавства.

IV. Умовивід

Загальна характеристика умовиводів. Поняття про умовиводи. Структура умовиводів. Види знань, що містяться в умовиводі. Логічно необхідні та вірогідні умовиводи.

Безпосередні умовиводи: структура і характер висновку. Види безпосередніх умовиводів: перетворення, обернення, протиставлення предикатові. Виводи за логічним квадратом.

Загальна характеристика опосередкованих умовиводів, їх видів.

Дедуктивні умовиводи. Поняття дедуктивного умовиводу: структура і характер висновку. Поняття про силогізми. Прості і складні дедуктивні умовиводи.

Категоричний силогізм. Склад структури категоричного силогізму. Аксіоматичні та загальні правила категоричного силогізму. Фігури та модуси категоричного силогізму. Спеціальні правила фігур. Правильні модуси. Добір правильних модусів за допомогою кіл Ейлера. Категоричний силогізм із судженнями, що виділяють. Виводи із суджень з відношеннями.

Умовиводи із складними судженнями. Суто умовний силогізм: схема і правило виводу. Умовно-категоричний силогізм: схема, правила виводу і модуси. Еквівалентно-категоричний силогізм: схеми правильної побудови. Розділово-категоричний силогізм: правило побудови і схеми висновку. Умовно-розділові (лематичні) силогізми: схеми побудови, правила і види (конструктивна та деструктивна дилеми).

Ентимема (скорочений силогізм). Види ентимем. Полісилогізм: структура і види. Скорочені і складноскорочені силогізми (сорити та епіхейреми).

Значення дедукції для правознавства.

Недедуктивні умовиводи. Загальна характеристика та види недедуктивних умовиводів. Математична та логічна вірогідність. Ступені вірогідності.

Індуктивні умовиводи. Логічна природа індукції. Структура та види індуктивних умовиводів. Умови підвищення ступеня вірогідності індуктивного висновку.

Індуктивні методи встановлення причинних зв’язків. Поняття причинності. Редукція у встановленні причинних зв’язків. Методи встановлення причинних зв’язків між явищами.

Статистичні узагальнення. Індуктивна природа статистичних узагальнень. Популяція, приклад і частота ознаки. Взаємозв’язок індукції та дедукції. Багатофакторні індуктивні узагальнення в юридичній практиці.

Умовиводи за аналогією (традукція). Поняття та загальна характеристика аналогії. Структура аналогії. Види умовиводів за аналогією. Умови, що підвищують ступінь вірогідності висновків за аналогією.

Роль аналогії як логічної підстави моделювання. Роль аналогії у правознавстві.

V. Теорія і доВЕДЕННЯ

Доведення і спростування. Поняття доведення. Структура доведення: теза, аргументи, демонстрація. Види доведення: пряме і непряме. Різновиди непрямого доведення: від противного (апагогічне) і розділове (методом виключення).

Поняття про спростування. Методи спростування.

Правила доведення та можливі логічні помилки у доведенні. Паралогізми, софізми та парадокси. Методи їх усунення або розв’язання. Роль доведень у правознавстві.

Запитання та відповіді. Загальна характеристика запитань. Структура запитань. Види запитань. Правила щодо запитань та помилки, пов’язані з порушенням цих правил. Відповіді та їх види. Правила відповідей та типові помилки при їх порушенні.

Проблема. Гіпотеза. Теорія. Загальна характеристика проблеми. Поняття проблемної ситуації. Види вирішень проблем. Логічні засоби встановлення принципіально невирішувальної проблеми.

Гіпотеза як форма пізнання. Визначення гіпотези. Види гіпотез. Побудова гіпотези та етапи її розвитку. Критерії відбору гіпотез. Роль умовиводів та емпіричного досвіду при побудові гіпотез. Гіпотетико-дедуктивний метод.

Логічні засоби підтвердження гіпотез. Спростування гіпотез. Гіпотези у юридичному пізнанні. Версія як різновид часткової гіпотези в судово-слідчій практиці.

Теорія як система наукових знань. Основні види наукових теорій. Роль логіки в розвитку, систематизації та обґрунтуванні наукових знань.

3. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Вступ до сучасної юридичної логіки: Навч. посіб. / За ред. М.І. Панова, В.Д. Титова. – Х: Ксилон, 2001. – 198 с.

Жеребкін В.Є. Логіка: Підруч. – К.: Знання, 2004. – 255 с.

Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М.: Юристъ, 2002. – 256 с.

Конверський А.Є. Логіка. – К.: Укр. центр духов. культури, 1999. – 400 c.

Логіка: Підруч. / В.Д. Титов, С.Д. Цалін, О.П. Невельська-Гордєєва та ін. / За заг. ред. В.Д.Титова. – Х.: Право, 2005. – 208 с.

Логіка: Хрестоматія / Авт.-упор. С.Д. Цалін – 2-ге вид., перероб. і доповн. – Х.: Факт, 2006. – 864 с.

Сумарокова Л.Н. Основи логіки. – О.: Юрид. літ., 2003. – 240 c.

Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – 336 c.

Хоменко І.В. Логіка – юристам: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 224 с.

Хоменко І.В. Логіка. Практикум. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 240 c.

Цалін С.Д. Логічний словник-довідник. – 4-те вид., випр. і доповн. – Х.: Факт, 2006. – 400 с.

Щербина О. Логіка для юристів. – К.: Юрид. думка, 2004. – 264 c.

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

програма

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“Логіка”

У к л а д а ч і: ЮРКЕВИЧ Олена Миколаївна,

ТИТОВ Володимир Данилович,

ЦАЛІН Степан Дмитрович,

НЕВЕЛЬСЬКА-ГОРДЄЄВА Олена Петрівна,

ПАВЛЕНКО Жанна Олександрівна.

Відповідальна за випуск О.М. Юркевич

Редактор В.В. Арнаутова

Комп’ютерна верстка Л.П. Лавриненко

План 2007, поз. 37

Підп. до друку 30.07.2008 р. Формат 84х108 ¹/₃₂. Папір офсетний.

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 0,69. Облік.-вид.арк.0,31. Вид. № 51.

Тираж 250 прим. Зам. № 3269. Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.